Інтелектуальна власність в Україні

     Важливим  напрямом удосконалення системи  захисту прав інтелектуальної власності, забезпечення фінансової стабільності установ, які займаються інноваційною діяльністю, розвитку венчурного бізнесу, стимулювання НТП, зростання довіри до суб'єктів інноваційного процесу, поступової інтеграції України до світової системи господарювання та зміцнення  конкурентних позицій вітчизняних  суб'єктів господарювання є розвиток страхування інтелектуальної власності  та приведення цієї галузі у відповідність  до світових стандартів. На сучасному  етапі розвитку інституту інтелектуальної  власності об'єктами страхування  є такі випадки: порушення прав творця та власника об'єктів інтелектуальної  власності; неотримання патенту  або винагороди за використання об'єктів  інтелектуальної власності; угоди  про конфіденційність та ліцензійні угоди купівлі-продажу об'єктів  інтелектуальної власності; кредити  під заставу інтелектуальної  власності; права авторів та суміжні  права тощо.

     Специфіка страхування об'єктів інтелектуальної  власності пов'язана зі значними ризиками, що виникають у процесі  здійснення нововведень, придбання  патентних ліцензій, у тому числі  організаційними, трансляційними, податковими, інфляційними, кредитними ризиками, ризиком  нежиттєздатності, пов'язаним із інноваційною природою інтелектуальної власності, тощо. Водночас унікальність та неповторність  результатів інтелектуальної творчої  діяльності, нерозвиненість ринку інтелектуальної  власності, неналежне інформаційне забезпечення викликають значні труднощі під час оцінювання нематеріальних активів, не дають змогу формалізувати  та уніфікувати процедури страхування, встановити середній рівень ризику тощо.

     У країнах Європи страхування Інтелектуальної  власності почало розвиватись з 60—70-х років XX ст. Спочатку цей вид  страхування захищав:

• осіб, які володіли патентами від збитків, викликаних по-рушенням патентних прав;
• страхувальників від претензій щодо порушення патент-них прав, висунутих держателями патентів.

     З часом страхування інтелектуальної  власності стало за-безпечувати  відшкодування судових витрат, викликаних від-повідними судовими розглядами.

     На  сьогодні в Європі страхування інтелектуальної  власності здійснюють швейцарська  компанія "Swiss Rе" французька компанія "Groupama Mutuelle, d'assurance", андерайтери "Ллойда"; "Hiscox". У США таку діяльність здійснює компанія Venture Programs. Значну активність у цій сфері виявляє також  англійський брокер "Glencairn". При  цьому більша частина премій припадає на США, в яких страхування інтелектуальної  власності поширене серед компаній, що виробляють зброю, харчові продукти та фармацевтичні вироби.

     Значна  невизначеність, притаманна сфері інтелектуальної  діяльності, призводить до дуже обережного підходу страхо-вих компаній, які  діють у цій сфері.

     На  думку фахівців, страхування інтелектуальної  власності в Європі та США можна  поділити на два основні типи страхо-вих  покриттів:

     1) страхування судових витрат;

     2) страхування захисту вартості  патенту.

     При цьому значного поширення набуло страхове покриття зі страхування судових  витрат у справах відповідача  і менш поширеним є покриття зі страхування судових витрат позивача; ще рідше компанії страхують захист вартості патенту.

     Як  правило, судові витрати становлять, значні, Інколи шес-тизначні, суми і  стягуються з осіб, які програли справу.

     Страхове  покриття по захисту вартості патенту  може бути у 2 формах:

• із захисту майбутніх доходів;
• із захисту витрат на дослідницькі роботи та роботи з розвитку.

     Подібному страховому покриттю, як правило, віддають перевагу фармацевтичні компанії.

     Отже, на сьогодні в Україні є ціла низка  проблем, пов'язаних із захистом прав та економічних інтересів суб'єктів  інноваційного процесу, створенням належних соціально-економічних умов для розвитку цивілізованого ринку  інтелектуальної власності, забезпеченням  трансферу сучасних технологій, міжнародного обміну інформацією та знаннями. їх вирішення сприятиме пришвидшенню просування вітчизняної економіки  в загально цивілізаційному руслі  становлення високорозвиненого  інформаційного суспільства та зростання  добробуту населення.

2.2. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розв’язання

     Від розв’язання проблеми створення  ефективної системи охорони інтелектуальної  власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічній системі. А від цього, у свою чергу, — перспективи створення робочих місць у нових галузях, які визначають обличчя світової економіки ХХІ століття — економіки, що базується на знаннях. Це і питання створення цивілізованого ринкового середовища, де і підприємці, і споживачі були б надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів. Саме цим визначається актуальність проведеного в Києві 31 жовтня ц.р. «круглого столу» на тему «Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні», організованого Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, у якому взяли участь близько 200 представників органів державного управління, посольств кількох країн, організацій сфери патентування та реєстрації авторських прав, Національної академії наук і недержавних науково-дослідних організацій, провідних засобів масової інформації.

     На  актуальності цієї проблеми особливо наголосив на переговорах прем’єр-міністр України А.Кінах під час свого візиту до США, де відстрочку з американського боку в запровадженні економічних санкцій було чітко обумовлено продовженням заходів, які підтверджують рішучість України боротися з порушеннями прав інтелектуальної власності.

Світові тенденції охорони  інтелектуальної  власності й Україна

     Проблеми  охорони інтелектуальної власності  сьогодні вийшли в світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їх вирішення. Процеси інтелектуалізації досягли надзвичайно високої інтенсивності, немислимої ще десятиліття тому. Нині у світі діють понад 4 млн. патентів; щороку подається приблизно 700 тис. заявок на патентування; 2000 р. доход від продажу ліцензій на запатентовані об’єкти становив 100 млрд. дол., що вдесятеро більше, ніж 1990 р.

     Важливо враховувати, що в основному вже сформувалася глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності. Україна повинна адаптуватися до неї, якщо планує розвиватися як складова частина світового господарства, а не як економіка, відмежована від світових тенденцій соціально-економічного й технологічного розвитку. І за останні роки Україна значно активізувала процес входження в світові структури, що регулюють інтелектуальну власність, і вже є учасницею 15 з 26 універсальних міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері. Але проблемою залишається незавершеність процесів здобуття членства в Світовій торговельній організації (СОТ) і забезпечення участі в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Не завершено і процес приєднання до ряду міжнародних конвенцій та договорів.

     Велике  значення для ефективної охорони  інтелектуальної власності має  процес входження України в регіональні європейські структури регулювання цієї сфери, і передусім у структури Європейського союзу. На цьому напрямі також є нерозв’язані проблеми — невизначеність позиції України щодо Євразійської патентної конвенції та налагодження відносин із Євразійською патентною організацією, відсутність перспективних програм взаємодії з Європейським патентним відомством і Відомством із гармонізації на внутрішньому ринку (товарні знаки ЄС).

     Домінуючу роль у сфері двосторонніх відносин у цій царині, безумовно, відіграють США, які є світовим технологічним лідером. Саме цей чинник, а не тільки загроза санкцій із боку Сполучених Штатів, є потужним стимулом до розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні.

     Слід  підкреслити, що протягом останнього десятиліття в Україні відбувався досить інтенсивний процес становлення системи охорони інтелектуальної власності. На сьогодні система органів регулювання сфери охорони інтелектуальної власності в Україні перебуває в завершальній фазі формування й уже спроможна виконувати свої основні функції. Її регулюють 37 законів і понад 100 підзаконних актів, дія яких поширюється принаймні на 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури й мистецтва, три види об’єктів суміжних прав, дев’ять видів промислової власності й на сферу захисту від недобросовісної конкуренції. Однак ефективність системи знижує цілий комплекс проблем, що вимагають невідкладного розв’язання.

Проблеми  в сфері охорони інтелектуальної власності в Україні

     Реальні тенденції в сфері реєстрації та використання прав інтелектуальної власності в Україні залишаються суперечливими й не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони. Нестабільність умов для винахідницької та раціоналізаторської діяльності через, головним чином, погіршення матеріально-технічних і фінансових умов в інноваційній сфері, обумовила зменшення, порівняно з 1995 р., кількості винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторів майже на третину, а кількість підприємств, що беруть участь у створенні й використанні об’єктів промислової власності, — удвічі. Вкрай незначними є операції з укладання договорів на передачу прав щодо об’єктів промислової власності.

     2000 р. зареєстровано лише 372 договори (185 — про передачу прав і 182 — ліцензійні договори на використання об’єктів промислової власності), причому переважна частина з них стосувалася знаків для товарів і послуг (233). Характерно, що 2000 р. 42,8% усіх ліцензійних договорів на використання знаків для товарів і послуг стосувалися лікеро-горілчаних і ще 7,5% — тютюнових виробів; не було жодного договору в таких сферах, як засоби зв’язку, електроніка, сільське господарство, медицина. У царині ліцензійних договорів на використання винаходів серед лідерів — також лікеро-горілчані вироби (16,6%), тоді як на машинобудування припадає 4,8%, електроніку — 2,4%, сільське господарство — жодного договору.

     У структурі системи  охорони інтелектуальної власності  недорозвиненими є елементи, що забезпечують комерціалізацію запатентованих досягнень. При несприятливому кліматі для іноземного інвестування це обумовлює низький показник високотехнологічного експорту на душу населення, за яким Україна майже вдесятеро відстає від його середньосвітового значення. А на роялті й ліцензійні послуги 2000 р. припадало лише 0,04% українського експорту послуг й 1,27% їх імпорту.

     У сукупності проблем  охорони інтелектуальної  власності в Україні найгострішими є такі: охорона комп’ютерних програм і баз даних (відзначили 65,3% опитаних УЦЕПД експертів), захист від недобросовісної конкуренції (55,6%), охорона знаків для товарів і послуг (товарних знаків) — 52,1%, охорона виробників аудіовізуальної продукції — 50,0%.

     На  думку експертів, створенню в Україні ефективної системи охорони інтелектуальної власності перешкоджають передусім недоліки правової системи країни. Значну роль відіграє і пануюча в суспільстві зневага до охорони прав інтелектуальної власності, відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності. Водночас навіть серед експертів спостерігається певна недооцінка соціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної власності.

     Характерно, що понад половина з 2 тис. опитаних УЦЕПД громадян не відносять проблеми охорони інтелектуальної власності до першорядних проблем економічного розвитку України. В умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення діють потужні стимули до придбання та споживання продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної власності. Майже 70% населення України споживає підроблену продукцію, маркіровану загальновідомими товарними знаками (див. діаграму 2), а ніколи не купує її лише п’ята частина населення. 42,4% громадян України купують дешевші товари, навіть якщо вони можуть бути підробленими. Майже 40% українських споживачів якість підроблених товарів вважає цілком прийнятною. Це свідчить про деформацію правових понять у значної частини громадян, підтримувану їхніми низькими вимогами до якості — що є нормою для малозабезпечених верств населення.

     Низькі  стандарти захисту інтелектуальної  власності в Україні значною мірою визначаються браком кваліфікованих фахівців у цій сфері, позаяк вона вимагає досить великого обсягу специфічних знань. На жаль, лише з 2000 р. у цьому питанні почали з’являтися певні позитивні зрушення. Але й сьогодні потужність освітньої системи низька й не може задовольнити попит на фахівців цього профілю. Так, 2000 р. на перший курс Інституту інтелектуальної власності та права було зараховано лише 39 чоловік, а на другому курсі продовжували навчання 42 студенти. У Харківському міжгалузевому інституті підвищення кваліфікації кадрів за новими напрямами розвитку техніки й технологій при Харківському національному технічному університеті «ХПІ», що готує менеджерів інтелектуальної власності, перших випускників із цього фаху було лише 39.