Особливості поняття зарубіжних та вітчизняної моделей державної служби

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Ноября 2011 в 22:59, статья

Описание работы

Однією з ознак державної служби є її професійність, під якою потрібно розуміти таку діяльність, що здійснюється відповідними особами в межах певної професії - в даному випадку в сфері державного управління.

Работа содержит 1 файл

Особливості поняття зарубіжних та вітчизняної моделей державної служби.doc

— 56.50 Кб (Скачать)
 

Особливості поняття зарубіжних та вітчизняної моделей державної служби 
 

     Однією  з ознак державної служби є  її професійність, під якою потрібно розуміти таку діяльність, що здійснюється відповідними особами в межах  певної професії - в даному випадку  в сфері державного управління.

     Сьогодні в Україні робота державного службовця дійсно є професією, поряд з такими професіями, як робота лікаря, вчителя, податківця, дипломата, міліціонера тощо. Вважаємо, що основним змістом професії "державний службовець" є практичне та повсякденне здійснення "державного адміністрування".

В Україні  серед загального числа державних  службовців виділяють окрему групу - посадові особи державної служби. Вони обіймають такі посади державної  служби, на які за обсягом повноважень  покладено обов'язок виконання частини завдань і функцій держави. Зокрема, це - посади керівників державних органів та їх заступників, керівників апаратів державних органів та їх заступників, а також інші посади державних службовців, на які законами або іншими нормативно-правовими актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих, експертно-аналітичних, консультативно-дорадчих та контрольних функцій (частина друга ст. 2 чинного Закону). В Україні ще не створено єдиного державного реєстру посад державної служби. Тому на часі запровадження такого реєстру.

В сучасних державах Європи дотримуються принципу поділу державної влади на законодавчу, судову та виконавчу і вважають, що найголовнішим функціональним завданням державної адміністрації є організація адміністрування, бо "значення органів державної виконавчої влада для адміністрації є певною мірою очевидним, оскільки вона їхній головний інструмент" 6.

Водночас  єдиного підходу до державної  служби не існує. Спостерігається значна різниця у визначеннях та сферах поширення державно-службових відносин. В кожній окремій країні модель державної служби є своєрідною. Це підтверджується такими даними.

 У  Бельгії державними службовцями  вважаються всі, хто перебуває  на службі у держави: працівники  урядових органів (федерального, регіонального та комунального рівнів), а також лікарі, вчителі, працівники правоохоронних органів, податківці тощо.

У Великій  Британії існує цивільна служба (в  значенні громадська). Цивільними службовцями  вважаються працівники міністерств  та інших центральних відомств, яких найнято як громадських, і служба яких оплачується за рахунок коштів, що виділяються парламентом на ці цілі. Посадові особи цивільної служби поділяються на змінюваних політиків та незмінюваних професійних адміністраторів. Не віднесено до цивільних службовців: військовослужбовців, службовців поліції, службовців органів місцевого самоврядування, суддів, службовців публічних корпорацій, вчителів, працівників національної служби охорони здоров'я7.

 В  Італії існує декілька видів  державної служби, кожен з яких врегульовується окремими нормативними актами 8. Власне на державній службі перебувають лише дипломати, префекти, поліцейські, а також речники, які обіймають вищі керівні посади в публічних адміністраціях державного рівня. Інші ж службовці державних агенцій вважаються державними службовцями лише формально, оскільки їх службова діяльність в значній мірі визначається колективними угодами, що укладаються між агенціями та профспілками 9.

  В  Іспанії діє державна служба, що охоплює такі групи службовців: вищий корпус цивільних державних службовців; вищий корпус державних фінансових інспекторів; вищий корпус комерційних інспекторів та державних економістів; вищий корпус державних юристів; корпус медиків національної системи охорони здоров'я людей; вищий корпус інспекторів з праці та соціального захисту; генеральний адміністративний корпус державної адміністрації; корпус креслярів кадастрів і креслярів-картографів; генеральний допоміжний корпус державної адміністрації; генеральний субальтернативний корпус державної адміністрації; корпус механіків-водіїв Міністерства оборони10.

У Китаї  існує єдина, централізована державна служба. До державних службовців віднесено  працівників, які обіймають посади в державному адміністративному  апараті центрального, провінційного та місцеюго рівня, виділені з загальної категорії "кадри" в окрему адміністративну категорію. Всі посади поділено на "керівні" та "некерівні". До держслужбовців не віднесено робітників та обслуговуючий персонал адміністративних органів .

 У  Німеччині існує державна служба на федеральному та земельному рівнях. Персонал держслужби поділено на дві групи: а) безпосередньо держслужбовці (чиновники); б) держ-працівники (не чиновники). Вззажається, що на держслужбі виникають або публічно-правові службові відносини (чиновники, судді, військовослужбовці) або приватно-правові службові відносини (інші службовці, робітники, ті, хто навчаються). В міністерствах та інших публічних адміністраціях служать переважно чиновники12.

У Польщі існує цивільна служба, до якої належать професійні службовці в адміністраціях (відомствах) центрального та місцевого рівня. Розмежовують: а) "цивільних службовців", чиї відносини базуються на пр«значенні на управлінську посаду чи посаду спеціаліста державної служби, б) "працівників цивільної служби", яких беруть на роботу на юнтрактній основі 13. 

У Російській Федерації існує дворівнева система  державної служби - держслужба РФ та держслужба суб'єктів РФ. Розрізняють  поняття "посада", "посада державної  служби", "державна посада державної служби". Саме поняття "державний службовець" чітко визнЕнається віднесенням державної посади до державного реєстру посад державної служби. Посади держслужби поділено на: 1) категорія "А" - ті, що встановлюються з метою безпосередаього виконання повноважень державних органів (Президент РФ, Голова Уряду РФ, депутати РФ, міністри, судці, керівники вищих деракавних органів суб'єктів РФ та інші); 2) категорія "Б" - ті, що встановлюються з метою безпосереднього забезпечення виконання повноважень осіб, які заміщують посади категорії "А"; 3) категорія "В" - ті, що встановлюються державними орі~анами з метою виконання і забезпечення повноважень осіб, які заміщують посади категорії "А". Під держслужбою ро:їуміється "професійна діяльність щодо забезпечення виконання повноважень державних органів особами, які заміщують державні посади категорії "Б" та "В" 14.

У Сполучених Штатах Америки існує дворівнева цивільна служба ("civil servise") - федеральна цивільна служба та цивільна служба штатів. Причому носієм виконавчої влади  у США є президент і підлеглий  йому адміністр;їгивний апарат. Не є цивільними службовцями, наприклад: а) посадові особи, які перебувають на "урядовій службі" (керівники департаментів та відомств, інші особи, яких змінює новий президент); б) обслуговуючий персонал урядових органів, який набирається на службу в порядку конкурсу; в) військовослужбовці; г) деякі інші категорії службовців15.

 У  Фінляндії існує державна служба, але взаємовідносини державної  служби вважаються відносинами  зайнятості, у яких держава виступає  як працедавець, а службовець  - як працівник державної сфери. Виділяють службовців відповідно: державного сектора, місцевого самоврядування, приватного сектора.

 У  Франції діє державна служба  в значенні "публічна". Причому  держава розглядається як "публічна  юридична особа". "Державними службовцями" вважаються всі службовці держави - її законодавчих, виконавчих та судових органів як у столиці, так і на периферії. Виділяють такі категорії службовців: Національних Зборів та Сенату Республіки; судової ієрархії; зі спеціальним статусом; військової служби (якщо це передбачено їх статутами). Розрізняють терміни "державні посади" та "посади в державному органі" 16. В широкому розумінні держслужбовці поділяються на: 1) службовців адміністрації, а також місцевих товариств та публічних установ (включаючи викладачів та лікарів); 2) працівників парламенту, військовослужбовців, працівників судів.

У Японії особи, які знаходяться на державній  службі, поділяються на: 1) працівників "особливої служби" (прем'єр-міністр, міністри, урядові та міністерські радники, парламентські віце-мішстри, посадові особи, які обираються парламентом, члени японської Академії наук, судді та деякі інші); 2) працівників "звичайної служби" (працівники держорганів, держлідприємстів, установ, організацій, а також військовослужбовці та співробітники поліції), для яких застосовується конкурсна система призначення та стандартна шкала оплати.

На нашу думку,, з огляду на існуючі підходи  до визначення понять "державна служба" та "державні службовці", прийнятним є саме вузький підхід, тобто в адміністративному значенні, оскільки він базується на розподілі суспільне корисної праці та враховує функціональну складову професійної діяльності у сфері державного управління17. Адже широкий підхід ігнорує функціональну складову різних видів су спільно корисної діяльності, і, як наслідок, до держ-служби помилково відносять такі види діяльності, як лікування, навчання, виховання, соцігільне обслуговування тощо. Останні, безумовно, є суспільне корисними, але вони не стосуються практичного адміністрування, тим більше на державному рівні.

Отже, державними службовцями слід вважати громадян України, які мають спеціальну фахову підготовку, пройшли встановлений законом  відбір і на підставі договору про  державну службу та присяги державного службовця проходять службу на посадах державної служби в державних органах або апаратах державних органів з метою державного адміністрування й одержують за це грошову винагороду за рахунок державних коштів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література (до гл. 1)

1.  Про  державну службу. Закон України від 16. грудня 1993 р. №3723-ХП // ВВР України. - 1993. -- № 52. - Ст. 490 (із наступними змінами і доповненнями).

2.   Ожегов С.И. Словарь русского  языка / Под ред. чл.-корр. АН  СССР Н.Ю. Шведовой. - 18-е изд., стереотип. - М.: Рус. яз., 1986. - С. 636.

3.   Адміністративне право України:  Підручник для юрид. вузів і  фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький,  В.М. Гаращук та ін. / За заг.  ред. Ю.П. Битяка. -Харків: Право, 2000. - С. 6.

4. Старилов  Ю.Н. Служебное право: Учебник. - М.: Изд-во "БЕК", 1996.-С. 127-128.

5.   Зілер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівнял. аналіз / Пер. з фр. В.Ховхуна. - К.: Основи, 1996. - С. 285.

6.  Там  само. - С. 93.

7.  Административное  право зарубежных страя: Учебное  пособие. - М.: Издательство "СПАКР", 1996. - С. 59-60.

8.  Там  само. - С. 139-141.

9.   Зітер Жак. Політико-адміністративні  системи країн ЄС. Порівнял. аналіз / Пер. з фр. В.Ховхуна. - К.: Основи, 1996. - С. 305.

10.  Організаційно-щалайі  аспекти державної служби Іспанії  / Перекл. з іспан. Інститут державного управління і самоврядування при KM України. -К., 1993.-78с.

11.   Административное право зарубежных  стран: Учебное пособие. -М.: Издательство "СПАКР", 1996. - С. 190-192.

12. Правовые  основы государственной службы  в Германии. Баварская школа управления - орган публичного права. Федеральная академия государственного управления Министерства внутренних дел ФРГ. - Мюнхен, 2001. -396с.

13.   Реформа державної служби. Адміністративна  реформа: досвід Польщі для  України. - Фонд "Центр "Суспільство". (Проект "Суспільство відкритих реформ"). - К., 2000. - С. 17-18.

14.   Об основах государственной службы  в Российской Федерации. Федеральный  закон РФ от 31 июля 1995 г. // СЗ РФ. - 1995. - № 31. - Ст. 2990.

15.  Государственная  служба в зарубежных странах. - М.: ИНИОН РАН, 1996. - 166 с.

16.  Правове  регулювання державної служби  у Франції / Пер. з фр. Інститут  державного управління при Кабінеті  Міністрів України. - К., 1993. - 89 с.

17. Коваленко  В. Яким бути новому закону  України "Про державну службу": деякі питання теорії і практики законотворення // Право України. - 2000. - № 6. - С. 85-90.

Информация о работе Особливості поняття зарубіжних та вітчизняної моделей державної служби