Повноваження органів місцевого самоврядування

Значний теоретичний  інтерес становлять взаємозв'язки між  окремими складовими системи місцевих фінансових інститутів. Зарубіжний досвід показує можливість різноманітних  комбінацій окремих інститутів у  їхній системі. Внаслідок цього  виникають різноманітні форми поєднання  в систему цих інститутів, і, в  підсумку, виникають різноманітні структури  місцевих фінансів з відносно більшою  чи меншою роллю того чи іншого інституту  залежно від національних особливостей країни. Особливість України в  тому, що більшість місцевих фінансових інститутів створюється згори, а  не на основі еволюційного розвитку їх відповідно до місцевих інтересів. Власне місцеві інтереси залишаються поки що багато в чому неусвідомленими. Усе  це - наслідки деформацій фінансової системи, які відбулися в попередній період історії. Тому система місцевих фінансових інститутів є фактично однотипною в  усіх територіальних колективах.

У практиці України  поки що не забезпечується реалізація однієї з вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування стосовно створення умов для гнучкості  локальних фінансових систем. Без  цього неможливо врахувати особливості  конкретних територіальних громад і, отже, забезпечити ефективне функціонування місцевих фінансів з урахуванням  цих особливостей. Ось чому невідкладним завданням уже на нинішньому етапі становлення місцевих фінансів України є створення правових передумов, які б відкрили простір для ініціативи органів місцевого самоврядування, надання їм права формувати таку структуру місцевих фінансових інститутів, яка за конкретних умов буде найбільш ефективною.Система місцевих фінансових інститутів в Україні має будуватися як система, що має не статичну, а динамічну структуру. Тільки за цих умов може бути повною мірою використано потенціал місцевих фінансів, які, на відміну від державних, мають забезпечити особливі й специфічні місцеві інтереси, що не може бути враховано центральною владою і реалізовано через державні фінанси.

Місцеві фінансові  інститути перебувають у тісному  взаємозв'язку з іншими елементами місцевих фінансів.

Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки  і збори фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.

Основним законодавчим актом який регламентує діяльність органів місцевого самоврядування є Конституція України ( РОЗДІЛ ХI: МІСЦЕВ САМОВРЯДУВАННЯ )

Стаття 140.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів  села чи добровільного об'єднання  у сільську громаду жителів кількох  сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в  межах Конституції і законів  України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через  органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі  органи.

Органами місцевого  самоврядування, що представляють спільні  інтереси територіальних громад сіл, селищ  та міст, є районні та обласні  ради.

Питання організації  управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою  жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації  населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Стаття 141.

До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки .

Територіальні громади  на основі загального, рівного, прямого  виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного  та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях .

Статус голів, депутатів  і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною  радою і очолюють виконавчий апарат ради.

Стаття 142.

Матеріальною і  фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності  територіальних громад сіл, селищ, міст, район ів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають  в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади  сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної  власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і ус танов, створювати для цього відповідні органи і  служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого  самоврядування, фінансово підтримує  місцеве самоврядування. Витрати  органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів  державної влади, компенсуються  державою.

Стаття 143.

Територіальні громади  села, селища, міста безпосередньо  або через утворені ними органи місцевого  самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та ку льтурного розвитку і контролюють  їх виконання; затверджують бюджети  відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і  збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання  місцевого значення, віднесені законом  до їхньої компетенції.

Обласні та районні  ради затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів  та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які  формуються з коштів державного бюджету  для їх відпові дного розподілу  між територіальними громадами  або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для  реалізації спільних соціально-економічних  і культурних програм, та контролюють  їх виконання; вирішують і нші  питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого  самоврядування можуть надаватися законом  окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному  обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюдже ту у встановленому  законом порядку окремих загальнодержавних  податків, передає органам місцевого  самоврядування відповідні об'єкти державної  власності.

Органи місцевого  самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним  органам виконавчої влади.

Стаття 144.

Органи місцевого  самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання  на відповідній території.

Рішення органів  місцевого самоврядування з мотивів  їх невідповідності Конституції  чи законам України зупиняються  у встановленому законом порядку  з одночасним зверненням до суду.

Стаття 145.

Права місцевого  самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 146.

Інші питання організації  місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів  місцевого самоврядування визначаються законом.

Також Закон України "Про місцеве самоврядування в  Україні" від 21 травня 1997 року, який відминив дію ЗУ "Про місцеві  Ради народних депутатів та місцеве  і регіональне самоврядування" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 2, ст. 5 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 534-XII ( 534-12 ) від 08.12.90, ВВР, 1991, N 2, ст. 6 )

Закон визначає засади місцевого та регіонального самоврядування - основи демократичного устрою влади  в Україні, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, а також  інших форм територіальної самоорганізації  громадян. Закон є основою утвердження  повноти народовладдя на відповідних  адміністративних територіях.

Місцеве самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація  громадян для самостійного вирішення  безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого  життя вмежах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної  бази.

Територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада, селище, місто.

Органами місцевого  самоврядування є сільські, селищні, міські Ради народних депутатів.

Однойменні адміністративно-територіальні  одиниці, які мають спільний адміністративний центр, можуть об'єднуватися в одну за взаємною згодою відповідних Рад  та з урахуванням інтересів населення  шляхом місцевого референдуму.Найменування або перейменування сіл, селищ, міст, районів, областей вирішуються виключно шляхом місцевого референдуму.

Органи місцевого  самоврядування сільради, селища, міста  з метою більш ефективного  здійснення своїх прав і обов'язків  можуть об'єднуватися в асоціації, інші форми добровільних об'єднань.

Регіональне самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація  громадян для вирішення безпосередньо  або через органи, які вони утворюють, питань місцевого життя в межах  Конституції України та законів  України.

Територіальну основу регіонального самоврядування становлять район, область.

Місцеве та регіональне  самоврядування здійснюється на принципах:

народовладдя;

законності;

самостійності і  незалежності Рад народних депутатів  у межах своїх повноважень;

захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, соціальної справедливості;

виборності Рад  народних депутатів, органів територіальної самоорганізації громадян, їх підконтрольності, підзвітності і відповідальності перед  населенням;

колегіальності;

гласності і врахування громадської думки;

поєднання місцевих і державних інтересів, інтересів  особи і всього населення відповідної  території;

взаємодії органів  місцевого та регіонального самоврядування з трудовими колективами, громадськими організаціями і рухами;

самофінансування  і самозабезпечення;

оптимальної децентралізації;

реальної керованості  територією;

обов'язковості рішень органів місцевого та регіонального

самоврядування, прийнятих  у рамках закону.

Правовий статус місцевого та регіонального самоврядування визначається Конституцією України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в  Україні", іншими законодавчими актами України.

Правовий статус місцевого самоврядування у місті  Києві визначається Законом України  про столицю України.

Передача у відання  органів місцевого самоврядування додаткових повноважень повинна  супроводжуватися передачею їм відповідних  фінансових, матеріально-технічних  та інших ресурсів, необхідних для  здійснення цих повноважень.

Органи місцевого  та регіонального самоврядування за умов, встановлених законодавством України, мають право юридичної особи.

Рада народних депутатів  є юридичною особою, володіє належним їй майном.

Фінансово-економічну базу місцевого самоврядування становлять:

природні ресурси (земля, її надра, води, ліси, рослинний  і тваринний світ), розпорядження  якими відповідно до законів України  здійснюється сільськими, селищними  і міськими Радами народних депутатів;

місцеве господарство, комунальна власність, яка служить  джерелом одержання доходів місцевого  самоврядування і задоволення соціально-економічних  потреб населення відповідної території;

фінансові ресурси, що складаються з бюджетних і  позабюджетних коштів, валютних фондів Рад народних депутатів та інших  органів місцевого самоврядування.