Історія Адміністративного права України

   Дослідження широкого  кола актуальних питань адміністративного  права дало змогу провідним  дослідникам підготувати і видати курси лекцій з адміністративного права України (Л. В. Коваль, 1994; Ю. П. Битяк, В. В. Зуй, 1996), навчальні посібники з митного права України (С. В. Ківалов, 1998), державного управління (за заг. ред. В. Б. Авер'янова, 1999).

   Зазначений період розвитку адміністративного права в Україні характеризується тим, що теоретичні розробки вчених, як ніколи раніше, безпосередньо пов'язуються з практичними і перспективними завданнями, що вирішують органи виконавчої влади. З одного боку, це виконання завдань відповідних органів, а з іншого — оновлення самого законодавства України, оскільки воно неповно, а часто-густо й суперечливо регулює відповідні суспільні відносини. Принциповий підхід полягає тут в тому, що норми цієї галузі повинні встановити адміністративно-правові відносини нового типу, які були б спрямовані насамперед на забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина [4, 248].

   Що стосується  використання досягнутих наукових  результатів у процесі підготовки  відповідних науково-практичних документів за дорученням державних органів, то до них слід віднести розроблені за участю учених-адміністративістів проекти Загальної концепції правової реформи в Україні (1996), Концепції державної політики з питань прав людини (1996), Концепції адміністративної реформи в Україні (1998), Концепції реформи адміністративного права України (1998). Саме цими розробками визначено перспективні напрями подальшого розвитку науки адміністративного права в Україні.

   Нині стан розвитку  цієї науки дістав відображення у низці монографічних праць, підготовлених колективами провідних фахівців у галузі адміністративного права і державного управління: “Державне управління: теорія і практика” (К., 1998); “Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку” (К., 1999); “Виконавча влада і адміністративне право” (К., 2002); “Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики” (К., 2003) (всі — за заг. ред. В. Б. Авер'янова).

   Останнім часом  почала суттєво оновлюватися і навчальна література з адміністративного права: Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Навчальний посібник (Ірпінь, 1998); Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Ю. П. Битяка (X, 2000); Гончарук С. П. Адміністративне право України: Навчальний посібник (К., 2000); Васильєв А. С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие (X., 2001); Бандурка А. М., Тищенко Н. М. Административный процесс: Учебник (X., 2001); Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник (К., 2003); Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова (Одеса, 2003).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У правовій державі людина розглядається вже як самостійна цінність: індивід не тільки не поглинається державою, але стає вже основним її елементом. З безособового об’єкта особистість піднімається на рівень суб’єкта публічних прав і обов’язків або, що те ж саме, – громадянина. Колись в авторитарному механізмі була одна вісь – держава, була одна сила для досягнення цілей – воля партії. Тепер державний механізм основується на двох осях – державі й громадянинові. Між державою й особистістю виникають відносини рівноправних членів, адміністративно-правові відносини, в яких і правляча влада, і громадянин беруть участь як рівні суб’єкти публічного права. Раніше норми адміністративного права мали характер інструкцій, наказів з боку вищої влади, правоохоронних органів. Тепер адміністративно-правові норми, що стосуються внутрішнього публічного управління, втрачають цей однобічний характер: вони здобувають значення правил, що визначають адміністративно-правові відносини між представниками влади і невладними фізичними та юридичними особами. Режим особистого розсуду суб’єкта публічного управління, що був в основі авторитарного втручання в життя громадянина та діяльність невладних юридичних осіб, поступається місцем суворому дотриманню принципу законності.

Перехідний стан адміністративного  права у нашому суспільстві відображає загальні тенденції політичного розвитку країни. З одного боку, на рівні конституційного законодавства однозначно визначено пріоритет прав і свобод людини та громадянина перед іншими цінностями, з другого – періодичні намагання окремих чиновників здійснювати публічне управління не на основі права, а за власним розсудом. Як правило, ці порушення конституційно-правових норм здійснюються під гаслами захисту державних інтересів, права державного власності тощо. Насправді ж незалежно від намірів цих осіб завдається шкода народові України.

А поки корінної зміни  не відбулося, новий демократичний  режим не став загальновизнаним, правова  культура громадян залишається на недостатньому  рівні, сучасне вітчизняне адміністративне  право поневолі переплітається з  положеннями адміністративного права попередньої епохи.

Після прийняття 6 липня 2005 р. Кодексу Адміністративного  судочинства для задоволення  потреб такого судочинства будується  нова галузь юриспруденції – «Адміністративний  процес України».

Таким чином, Конституція  України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., ознаменувала новий етап розвитку всієї державно-правової дійсності, відповідно до якої людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю:

- з розвитку конституційних  положень динамічно починає розвиватися  адміністративне право, при цьому  наріжним каменем стало те, що  положення Конституції розроблялись  переважно через призму людиноцентристського  призначення держави та права;

- згідно з цим публічна адміністрація має найповніше задовольняти й захищати інтереси людини, тобто діяти на благо людини – шляхом всебічного забезпечення пріоритету її прав, свобод і законних інтересів;

- важливим етапом щодо  реального забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян України стала ратифікація Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, з того моменту фізичні та юридичні особи, які вичерпали всі можливі вітчизняні засоби щодо поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів, почали звертатись до Європейського суду з прав людини;

- здійснюється активний  розвиток різноманітних інститутів  і підгалузей адміністративного  права, суттєво оновлюється навчальна  література з адміністративного  права; 

- після прийняття Кодексу адміністративного судочинства було практично забезпечено створення адміністративного судочинства в Україні, будується нова галузь юриспруденції – Адміністративний процес України;

- у результаті всього  вищезазначеного за адміністративним правом остаточно закріплюється статус фундаментальної галузі – воно по праву вважається основоположним для інших галузей публічного права.

Отже, адміністративне  право України виникло в процесі  виділення та подальшого розвитку з  конституційного права сфери внутрішнього державного управління, куди вписалися норми поліцейського права, що відповідали вимогам правової держави (верховенству права й підпорядкуванню публічної адміністрації закону), та наповнюється в умовах сьогодення людиноцентристськими положеннями, заснованими на стандартах Європейського Союзу щодо публічного забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Загальна теорія держави і права - М.В.Цвік ( 137 Статті )-2010.
2. Конституція України 2011 р.
3. Скакун О. Ф. Теорія держави та права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада, 2006р. -  776 с.
4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.
5. Кримінальний кодекс України 2011 р.
6. Всеобщая история государства и права // Под ред. К. И. Батыра. — М.: Былина, 2006; М.:Юристъ, 2007.- с.78-96.
7. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. — М.: Изд-во НОРМА, 2006.- с. 212-237
8. Кримінально-процесуальний кодекс України 2011 р.
9. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні: підруч. для студ. ВНЗ та працівників місцевого самоврядування. — К. : "Правова єдність", всеукраїнська асоціація видавців, 2008. — 350с.
10. Права людини в Україні: Щорічник. 2003.-К., 2005.-с. 77-85
11. Адміністративне право України : підручник / [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В., Зима О. Т., Зуй В. В.]; ред. Ю. П. Битяк.- К. : Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.
12. Адміністративне право України : підручник / [Т. О. Коломоєць, Ю. В. Пиріжкова, Н. О. Армаш та ін.] ; за заг. ред. Т. О. Коломоєць. - К. : Істина, 2009. - 480 с.
13. Адміністративне право України: Академічний курс : підруч. [для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. : у 2 т. / [Авер’янов В. Б., Битяк Ю. П., Зуй В. В. та ін.] ; голова ред. кол В. Б. Авер’янов. – К. :Юридична думка, 2004. - Т. 1 : Загальна частина. - 584 с.
14. Галунько В. В. Концептуальні підходи до розвитку сучасного адміністративного права України / В. В. Галунько // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 143 - 151
15. Еропкин М. И. Административно-правовая охрана общественного порядка : монографія - М. И. Еропкин, Л. Л. Попов. - Л. : Лениздат, 1973. - 328 с.
16. Єлістратов А. І. Адміністративне право : лекції / ред. та упоряд. В. В. Галунько, С. В. Діденко. – Херсон : ВАТ «ХМД», 2007. - 268 с.
17. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, - 1999. - 736 с.
18. Сиренко В. Ф. Интересы всистеме основных институтов советского государственного управления : монография /В. Ф. Сиренко. - К. : Наук. думка, 1982. - 214 с.
19. Шевчук С. Судовий захист прав людини : Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції / Станіслав Шевчук. - Вид. 2-ге, випр., доп. - К. : Реферат, 2007. - 848 с.