Фізико-хімічні властивості крові

    Від групи крові в якійсь мірі залежить стан здоров'я і характер людини. Так, люди з першою групою крові рідше хворіють і довше живуть, ніж люди з другою групою крові. Існує певна залеж­ність між груповою приналежністю і темперамен­том людини, її психічним станом, розумовою і фі­зичною працездатністю.

    У різних народностей процентне співвідношення людей з різними групами крові різне. Більш 40% людей, які проживають в Центральній Європі, мають першу групу крові, приблизно 40% -другу, 10% — третю і 6 % — четверту групу крові Серед українців, росіян і білорусів першу груп крові мають 33%, другу — 36%, третю — 23%, четверту — 8%  людей. Біля 90% жителів Північно Америки  мають  1 групу крові, 20% населення Центральної Азії мають II групу крові.

     Однією з найскладніших  систем груп кров  людини  є система  резус. Вона включає в себе  більше 20 ізоантигенів і наявна в еритроцитах 85% людей (резус-позитивні люди), 15% людей її не мають (резус-негативні люди).

      На відміну від системи АБО, антитіла якої в крові людини з'являються вже після перших місяців її життя, резусні аглютиніни з'являються тільки при повторному переливанні резус-несумісної крові     

Резус позитивний ген (Rh+) є домінантним, а тому не дає проявлятись резус негативному (Rh-) гену, який є рецесивним. Таким чином при ре­зус-негативній крові генотип може бути лише (Rh- Rh-). У осіб з резус-позитивною кров'ю може бути два сполучення генів — або обидва резус пози­тивні (Rh+Rh+), одержані від обох батьків, або ж  позитивний і негативний (Rh+ Rh-). Проте негативний ген (Rh-), як рецесивний завжди пригнічується домінантним позитивним (Rh+), і не про­ являє себе, хоч і існує. За умови, коли батьки мають резус-негативну кров, то у дитини може бути  лише Rh- кров, оскільки ні в батька, ні у матері  немає жодного Rh+ гена.     У людей з резус-позитивною кров'ю може існувати резус-негативний рецесивний ген, який в  присутності резус-позитивного себе не проявляє.  Якщо ж кожний з батьків передасть дитині по одному «резус-негативному» гену, то кров у дитини  буде резус-негативна. Проте згідно з законами гене­тики, ймовірність такого варіанта дуже невелика.     Резусну несумісність слід враховувати при ва­гітності, коли резус-позитивний плід розвивається в організмі резус-негативної матері. При пору­шенні цілісності генітальних бар'єрів еритроцити  плода попадають в організм резус-негативної матері, де викликають утворення резусних антитіл.  Імунізація проходить повільно, а тому перша ди­тина може народитися здоровою. При повторній вагітності концентрація (титр) антитіл може досягти високого рівня. Резус-негативні аглютиніни (неповні антитіла), на відміну від альфа- і бета-аглютинінів, дуже малі і здатні проходити через плацентарний  бар'єр, призводячи до руйнування еритроцитів плода, тому дитина народжується хво­рою на гемолітичну жовтуху. Лише повним замін­ним  переливанням крові можна  врятувати таку дитину від смерті.

     Для попередження резус-конфлікту жінка, яка має резус-негативну кров, за умови, що кров чо­ловіка резус-позитивна, повинна зберегти стільки вагітностей підряд, скільки заплановано мати ді­тей. Штучне припинення вагітності Збільшує ймо­вірність виникнення резус-конфлікту при наступ­ній вагітності.

    Донорство.  Донор —  це людина, яка добровільно дає свою кров для приготування лікарських препаратів (альбумін, фібриноген, глобуліни  направленої дії тощо).   

    Біля 50% заготовленої крові необхідно, хірургічним і акушерсько-гінекологічним клінікам і відділенням лікарень. Використання донорської кро­ві дозволяє значно продовжити життя важко хворим з апластичними анеміями (з неякісним малокрів'ям). Часто використовують гемотрансфузії при  лікуванні виразок шлунка і кишок. Для забезпе­чення річної потреби лікарень необхідно мати біля 0,8 л донорської крові на 1 лікарняне ліжко.     Одержання  крові у донорів і її консервування  проводять на станціях переливання крові. На основі попереднього медичного обстеження спеціалісти визначають придатність донорської крові для  переливання (зокрема, відсутність заразних зах­ворювань); роблять висновок про дозу крові,  яку можна взяти з даної людини. У донорів, які  вперше здають кров, дозволяється, взяти не біль­ше 200-250 мл крові. У тих, хто здає кров вдруге (і  більше разів) — до 450 мл. Такі крововтрати відновлюються організмом протягом місяця і не відбиваються на здоров'ї донора. 

    Донором  в нашій країні даються певні пільги — додатковий день відпустки за кожну дачу крові, спеціальне харчування (обід) в день взяття крові і грошова компенсація. Активні донори нагороджу­ються нагрудним знаком  «Почесний  донор», ін­шими  орденами і медалями.        

4. Вікові особливості складу і властивостей                   крові

    Однією  з найважливіших особливостей сис­теми кровотворення у дітей раннього віку є функ­ціонування майже всього кісткового мозку. Почи­наючи  з 4-го року життя відбувається поступове переродження кісткового мозку в жир. Пов­ністю цей процес завершується у віці 14-15 років. В періоді статевого дозрівання кровотворення від­бувається лише в червоному кістковому мозку губ­частої речовини, тіл хребців, ребер і грудини.    

Кількісні і якісні вікові відмінності крові яскраво виражені лише в перші роки, постнатального розвитку; у дітей віком старших року вели­чини більшості гематологічних показників такі ж, які у дорослих осіб (табл. 19, рис. 60).

                                    Таблиця 19

Вікові особливості основних показників крові

(за            Ю.А.Єрмолабвим,  1985)

    Найпізніше  в підлітковому періоді встанов­люється кінцева (характерна для дорослих) вели­чина співвідношення лейкоцитів. До 5-6-річного віку в крові дітей міститься менше нейтрофілів, ніж у дорослих.

    В плазмі крові дітей менший вміст білків, ніж у дорослих. Десь з другого місяця життя кількість білків плазми крові починає неухильно зростати, досягаючи нормативних  величин дорослих в 3-4-річному віці.

     Існують певні відмінності співвідношення ок­ремих білкових фракцій у дітей і підлітків в по­рівнянні з дорослими. Так, у новонароджених спо­стерігається більш високий рівень гама-глобулінів і альбумінів. Рівня дорослих гама-глобуліни досягають у 2-3-річному віці.

ТЕМА 3.6. МАТЕРІАЛ ДЛЯ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ  ЗНАНЬ

1. Захист організму від мікроорганізмів та будь-яких речовин з генетичне відмінною інформацією називається:

а) імунітетом, б) анфілаксією,

в) алергією, г) резистентністю.

2. До неспецифічних факторів імунітету належать:

а) фагоцитоз, б) шкіра, слизові оболонки, в) лізоцим, пропердин, інтерферон, г) а+б+в.

З.Стадії фагоцитозу:    

а) прилипання і перетравлення,

б) прилипання, втягування і перетравлення,    

в) втягування і перетравлення,    

г) негативний хемотаксис, втягування і перетравлення.

4. Значення фагоцитозу в захисній функції організму було відкрите:    

а) Левенгуком, б) Кохом,   

в) Пастером, г) Мечніковим.

5. Основну роль в боротьбі з збудниками хвороб   відіграють специфічні фактори захисту. Вони   забезпечують захист організму тільки від тієї інфекції, проти якої виробились. Таку форму     захисту називають:     

а) гемостазом,

б) імунологічною толерантністю,     

в) трансплантацією,

г) імунітетом. 

6. Чужорідні білки, мікроорганізми та їх отрути і     інші речовини, які несуть на собі генетично-сторонню інформацію і здатні викликати утворен­ня антитіл, називають:

а) антигенами, 6) аллергенами,     

в) опсонінами, г) преципітінами. 

7. Специфічні механізми захисту організму обумов­лені активністю таких основних видів антитіл:     

а) аглютинінів і преципітішв,     

б) опсонінів і лізинів,

в) а+б. 

8. Розрізняють дві різновидності імунітету:     

а) природжений і активно набутий,      6) активний і штучно набутий,     

в) пасивний і штучно набутий,     

г) природжений і набутий. 

9. Набутий імунітет по спадковості:      а) передається, б) не передається,     

в) передається .за умови тривалого проходження хвороби.

10. Активний набутий імунітет виникає:     

а) після перенесеної хвороби,     

б) після вакцинації,     

в) внаслідок передачі антитіл з молоком матері,     

г) а+б.                   

11. Пасивно набутий імунітет виникає:     

а) внаслідок передачі, антитіл з молоком матері,     

б) після введення в організм антисироватки + а,     

в) після вакцинації,     

г) після перенесеної хвороби. 

12. Ферментативну теорію зсідання крові розробив:     

а) Мечніков, б) Пастер, в)Кох,

г) Шмідт. 

13. В першій фазі зсідання крові неактивний тромбопластин перетворюється в активний під дією:      а) факторів плазми крові, і кальцію,      б) протромбіну,     

в) вітаміну К,     

г) серотоніну,    

14. В другій фазі зсідання крові з участю тромбопластину відбувається перетвореним протромбіну в:     

а) фібрин, б) тромбін,   

в) фібринолізин, г) серотонін. 

15. В третій фазі зсідання крові під впливом тромбіну, розчинний білок плазми фібриноген, перетворюється в нерозчинний:     

а) фібринолізин, б) ретрактозин,    

в) активний тромбопластин, г) фібрин.  16. При руйнуванні тромбоцитів (при зсіданні кро­ві) з них виділяється:    

а) пепсиноген і амілаза,    

б) неактивний тромбопластин, серотонін і ретрактозин,   

в) гірудин, протромбін і гістамін,    

г) фіориноген і фібринолізин. 

17. Тривалість зсідання крові у людини становить, хв:    

а) 1-2, б) 3-4, в) 6-7, г) 8-9.

18. Швидкість зсідання крові сповільнюється:    

а) на холоді, б) в теплі,    

в) на розсіяному світлі, г) б+в.

19. Під ретракцією кров'яного згустку слід розуміти:    

а) гемоліз еритроцитів,    

б) розчинення фібрину,    

в) затвердіння і стягування тромбу,     г) плазмоліз формених елементів.

20. Основною функцією ретрактозину, який виділяється при порушенні цілісності тромбоцитів, є:       

а) руйнування тромбу,       

б) стягування тромба, і