Пошук національних коренів у мистецтві: Михайло Бойчук і бойчукісти

   Що  ж до жінки, яка стоїть зліва, то її одяг відзначається скромністю і  охайністю, без надлишку. Вона змальована боса, без чобіт, у простій сорочці  з грубого полотна (висновок про  те, що полотно є грубішим, аніж в  сорочці іншої жінки, випливає з  того, що грубіше промальовані складки  та заломи, оскільки цупкіша тканина утворює грубіші складки). На її голові – один очіпок, зав’язаний назад, на шиї – три разки дрібного намиста. Намисто в ХІХ ст., особливо коралове, носили і багаті жінки, і убогі, оскільки вважалося, що воно захищає від ряду хвороб і «пристріту», тобто має цілющі властивості. Спідниця з дешевої тканини (пістрі) та проста чорна суконна запаска. Пояс теж не дуже широкий. Жінка не має кошика, бо набрала яблук у полотняний фартух.

   Загальне  враження від цієї жіночої постаті  двояке. По-перше, глядача вражають її нестатки, її скромна одежа. По-друге, в символічному плані, боса і в  білій сорочці її постать є  прообразом людської душі – світлої  й не прив’язаної до матеріального  світу. Рука, піднята вгору, яка зриває плід, посилює це враження.

   В плані матеріальних статків друга  жіноча постать утворює контраст із першою. Вона взута в добрі  черевики, спідниця її з дорожчої тканини, запаска обгортає цілий стан (як воно має бути в ідеалі), поверх неї  – гарний незім’ятий фартух. Жінка  не має потреби тримати в ньому  зірвані яблука, бо принесла для  цього великого кошика. Сорочка на ній із тонкого полотна, поверх неї  – довгопола керсетка, багате намисто. Голова поверх очіпка пов’язана хусткою.

   Загальне  враження від цієї постаті теж  двояке. Глядач відразу оцінює її матеріальні  статки, наявність яких заспокоює  погляд і примушує перевести цей  погляд на щось інше (хоч би й на іншу постать). У символічному плані взута  в черевики й захищена в керсетку постать прочитується як матеріальне, як «тіло», яке не звертає уваги  на духовність. Враження посилюється  ще й тим, що руки жінки складені над корзиною в захисному жесті («щоб ніхто не вкрав»). Так можна  затуляти корзину з золотом, але, пардон, із яблуками… Її постать  і нахил голови, погляд спідлоба виражають певну агресію до убогої жінки, в той час як та цілком захоплена  процесом зривання яблук.

   Картина створена цілком у народному стилі, що проявляється у: 1) зображенні автором  народних типів, 2) у насиченості  полотна барвами, 3) у симетричності розташування змальованих об’єктів, 4) спосіб зображення реальних об’єктів радше умовний, аніж реалістичний, 5) створено могутній символічний рівень картини, що є взагалі визначальною особливістю народного мистецтва. Поряд із цим видно, що художник пройшов найкращі європейські школи – він ненав’язливо подав і ввод у композицію у вигляді грунту, на якому росте дерево, й застосував повітряну перспективу – небо до центру картини світліше, а по краях зображено темнішим кольором. Крім того, повітряна перспектива проступає у змалювання яристої землі: дальші пагорби змальовані світлішим кольором. Отже, для картини характерним є поєднання народного стилю і світогляду та класичної техніки написання.

   На  картині (іл. 10) – постать у стародавній одежі, змальована по пояс. Вводом у композицію служить стіл або інша площина, на яку опирається її злегка зігнута, розслаблена рука. Розслабленість постаті та гіперболізована тілесність імітує стиль зображення фігур Ренесансу. Зображення створене поєднанням чітких, реалістичних штрихів із затушованими олівцем площинами, які створюють м’який ефект світлотіні. Одяг – стародавня тога, кінець якої звисає з лівого плеча постаті. Обличчя теж розслаблене й не виражає нічого. Форма обличчя – овал, брови – правильні напівкруглі лінії, ніс прямий, губи темні, виразні. Важко сказати, чоловік це чи жінка, оскільки в такому стилі зображували ангелів на іконах. Простежуються риси монументального стилю: усталеність, канонічність, умовність, символічність.

   Літографія  (іл. 11) виконана поєднанням чорних, масивних площин із тонкими штрихами. Надмір чорного кольору на картині свідчить про її гнітючий, трагічний, безрадісний настрій. На картині зображена частина залізничного вокзалу, вагон товарняка, колія, похмурі будівлі, ящики. Це свідчить про незахищеність побуту героїв, зображених на картині, про їх вимушеність мандрувати. Вони позбавлені захисту рідної оселі, самі в чужому світі, який зустрічає їх вкрай непривітно. Характерно й те, що всі герої змальовані без взуття, босі, і у вкрай полатаному одязі, що свідчить про крайні злидні.

   Що  ж до осіб, зображених на картині, то це п’ятеро дітей і жінка, їхня мати. Вони доведені до крайнього зубожіння. Особливо страшно голод позначився на дітях. Кінцівки їх неприродно висохли, стали схожі на вузлуваті, покручені  гілки дерев, а розпухлий живіт  вказує на те, що їм уже недовго лишилося жити: організм почав перетравлювати себе. Особливо помітно це у постатях двох хлопчиків, які зображені в  сидячих позах із правого краю картини. На них майже немає одягу, що дозволяє докладно зобразити їхню анатомію. Дівчинка, яка п’є молоко (мати підтримує заважкий для дитини стакан, бо дочка не може його втримати), така ж висушена голодом, як і хлопчики. У лівому кутку картини, ближче до центру – старша дівчинка, років 12, тримає за руку маля. На ній є хоч  якийсь одяг, але також вкрай убогий. Видно, що вона з малям ходила жебрати, бо воно й досі автоматично простягає  руку. Худе, виснажене обличчя дівчинки з неприродно загостреними рисами викликає страх і відразу.

   Центральна  композиція осіб – мати, яка схилилася  над донечкою і поїть її молоком  зі склянки. Більш-менш пристойний одяг прикриває її тіло, так що не видно, наскільки воно знівечене голодом. У неприродно висушеному лиці, в  запалих щоках, у глибоко посаджених очах світиться любов до дитини. Це новітня українська Мадонна часів  громадянської війни 1921 – 1922 років, трагізм якої в тому, що вона не може вберегти своїх дітей, запобігти  їх передчасній смерті.

   У нижньому лівому кутку картини стоїть бідончик із молоком та кошик із яблуками. Але хіба такої поживи вистачить на таку велику сім’ю надовго?

   В цілому картина передає настрій  трагізму та безвиході. Різкість штрихів, відсутність мяких переходів  між чорним та білим тільки підкреслюють цей настрій. Картина реалістична, оскільки правдиво передає життєві  реалії, та історична, оскільки містить  натяк на історичні події.

   В картині (іл. 12) на перший план виходить колористика, оскільки постать дівчини, окреслена тонкими графічними штрихами, неначе розчиняється в насиченому кольоровому тлі. Збережена симетрія по діагоналі: від лівого верхнього боку, де росте дерево – до правого нижнього, де ми бачимо дівочу постать, що присіла відпочити, витягнувши натомлені ноги, аж до краю картини. Превалюють на картині насичені кольори. Ввод у композицію поданий як земля, на якій сидить дівчина. Вона вбрана убого: тільки в сорочку та спідницю, яку підтримує пояс. Дівчина має два яблука і вочевидь тішиться ними.

   В цілому і її сидяча постать, і дерево, і урвище піщаного пагорба вдалині  змальовані фарбами, крізь які проступають  тонкі, влучні, окреслюючи штрихи олівця. Автор тяжіє більше до геометризму  у змалюванні обєктів, аніж до реалістичного  способу їх зображення.

   Перед глядачем постає портрет (іл. 13). Він виконаний поєднанням тонких, простих ліній, проте у них вгадується все: вишукана гра світлотіней, міміка й загальний вираз упертого чоловічого обличчя, а також правильно, без єдиної похибки, мистецьки передана перспектива.

   Перед нами – вольове чоловіче обличчя, зображене у три чверті. Окреслені  шия і комір його одягу являють  собою ніби ввод до його портрета. За ледь окресленою шевелюрою глядач вгадує густе русяве волосся, як воно чубчиком спадає над лобом, злегка кучеряве біля вух. Важке підборіддя, вперто затиснуті  губи, широкий, злегка кирпатий ніс  із усіма нюансами гри світлотіней  передав автор кількома майже  прямими, злегка заокругленими штрихами. Ледь помітний гарний вигин брів підкреслює лінію волосся. Великі, глибоко посаджені  очі з напівприкритими повіками передають задуму. Їх погляд, їх природний  блиск майстерно переданий автором.

   Таке  володіння технікою графіки заслуговує найвищої похвали. Слід зауважити, що автор  портрета перевершив самого Пабло Пікассо, який творив свої портрети теж у  геометричному стилі.

   На  картині (іл. 14) зображена матір із дитиною в хаті. Мати, натомлена важкою працею, сіла на ліжко, обперлася об стіну й відпочиває. Вона скинула спідницю, лишившись в одній довгій старосвітській сорочці. Вона також боса, проте в хустці. Ліжко, на якому сидить дівчина, убоге – просте, деревяне, або ж це деревяна скриня, застелена смугастим коцем, оскільки тоді був звичай замість ліжка використовувати для спання скриню, застеливши її верхнє віко. Хата убога, низенька, бо з правого боку картини знаходиться вікно – у перспективі, дуже низько над ліжком. Біля вікна – темна від давнини фіранка. Стіна, об яку обперлася селянка, складена з шаруватого каменя (або давно не мазана).

   Самій матері небагато літ. На це вказує юне, майже дитяче лице, гарний вигин  брів, чистий лоб. Дівчина дуже вродлива, з рівним, трохи кирпатим носиком, із гарними губами.

   Дитині  на вигляд близько трьох років. Голівка  дитяти схилена. Воно грається бубликом. Гарно прорисовані ручки й  повненькі ніжки маляти вказують на те, що воно росте більш-менш у  достатку. Біля матері з дитиною  на підлозі сидить смугастий кіт. Він уважно дивиться на господиню, яка  тішиться хвилинами відпочинку.

   Картина змальована реалістично, оскільки відображає реалістичну життєву обстановку. Споглядаючи постаті матері й  дитини, можна вважати, що це щасливе, хоча й многотрудне, материнство.

   Літографія  (іл. 15) виконана на простий побутовий сюжет, який відображає буденне життя вантажників. У ній нема різкості, немає ані надзвичайного згущення штрихів, ані їх відсутності, простір рівномірно заповнений об’єктами. У полі зображення – шестеро вантажників, троє з який, перегнувшись удвоє, несуть по мосту важкі, майже не підйомні ящики з написами «УСРР» або зображеннями серпа і молота. Двоє більш виснажених вантажників у правому нижньому кутку картини несуть удвох ящик із вантажем, який взяли на купі таких же. Іще один вантажник – коренастий, присадкуватий, плечистий – наказує забратися з дороги каліці, який сів просто в них під ногами й показує свої каліцтва, жебраючи гроші. Внизу, по центру картини голуби дзьобають розсипане зерно. По дерев’яному мосту, де вантажники несуть ящики, біжить невеличка собака. З лівого боку в поле зору картини потрапляють люди, які вдягнені по-святковому та приїхали сюди явно відпочивати. Вони являють собою яскравий контраст до постаті вантажників. Далі, в глибині картини, розташовані детально промальовані будівлі, а також пароплав. Проте основним об’єктом зображення є міст, по якому ходять вантажники, та самі їх постаті.

   Картина виконана реалістично, постаті людей  і рід їхнього заняття відображають суспільні та конкретно-історичні  реалії. Написи та зображення на ящиках містить натяк на ідеологію, яка  особливу симпатію декларувала до «людей робочих», «трудящих мас», «пролетаріату».

   На  картині (іл. 16) зображена група із чотирьох дівчат, які прополюють буряки. Ввод у композицію – це поле з рослинами. Дівчата у вишитому, ледь не святковому одязі, з підкачаними спідницями, так що видно їхні повні, дужі ноги. Двоє з них злегка сапають буряки, одна підливає капусту, а ще одна, старша жіночка, читає газету.

   Рослини розташовані орнаментально, детально промальований кожен паросток. Гіперболізовано  зображений ріст рослин: ті рослини, що їх поливає жінка, зображені більшими й вищими, неначе виросли на очах від цілющої води, порівняно з  тими, що їх ще прополюють дівчата. Мабуть, центром зображення на картині все-таки є рослини, а не люди. Людська праця  – виснажлива праця полільниць –  подана художником настільки легкою, що її взагалі, мабуть, не варто виконувати. Такого легкого подання вимагала комуністична ідеологія для ілюстрації думки, що в країні Рад жодна людина не працює важко.

   На  другому плані зі збереженням  перспективи змальовано людські  городи, чисті й виполені, з детально промальованими рівними рядами рослин, а також світлі садки живописних плодових дерев та охайні хатинки. Такий  собі комуністичний лубок.

   Попри явне розходження з реальністю (справжні полільниці під час прополки навряд чи знайшли б час читати газету) постаті дівчат змальовані життєподібно й реалістично. Реалістично змальовано й оточуючий їх простір – сільський краєвид із охайними хатками й доглянутими городами. Проте реалізм у картині поєднується з орнаменталізмом у зображення рослин, а також із геометричністю їхніх форм і розташування.

   Ця  картина (іл. 17) створена в догоду комуністичному мистецтву й відображає тогочасні реалії. Перед нами – школа лікнепу, тобто школа, в якій ліквідували не писемність, навчаючи писати безграмотних дорослих людей. Слід зауважити, що безграмотність після революції була досить поширеним явищем.

   Простір у картині розподілений геометрично. Ввод у композицію являє собою  гарна, чиста підлога. На ліву половину картини припадає основне смислове навантаження, в той час як права  являє собою «зарисовку із маси».