Судова система України

держави порівняно  з  доконституційним,  оскільки  Україна  стала  на  шлях

будівництва   держави   демократичної,    соціальної,    правової    (ст.1

конституції).

    З урахуванням  цього засобами прокурорського  представництва щонайменьше

повинні захищатися ті громадяни,  які  в  наслідок  віку,  стану  здорв’я,

мвтеріального срановища  та зінших поважних причин не спроможні  самостійно

захистити себе шляхом звернення до суду та  до  Уповноваженного  Верховної

Ради з прав людини або іншим способом.

    Крім  того, прокурорське представництво  доцільно поширити  на  груповий

(масовий) інтерес,  який має місце у випадках  одночасного  порушення  прав

значних за кількістю  груп (мас) громадян в наслідок будь-якої протиправної

діяльності або  застосування незаконного нормативно-правового  акту[31].

      Захист засобами прокурорського  представництва суспільних та  державних

інтересів можна  обмежити випадками, коли вони не захищаються  в  загалі  або

захищаються неефективно, забов’язаними до цього  органами  державної  влади,

управління та контролю і  є  небезпека  заподіяння  цим  інтересам  істотної

шкоди

    Дальший  розвиток  представницької  функції   прокуратури  вбачається  у

значному розширені  практики подання прокурорами позовів  про  відшкодування

шкоди, заподіяної  державі  незаконними  діямив  екологічній,  соціальній,

військовій та економічній сферах. Особливо важливе  значення мають позови в

інтересах невизначенного кола  осіб  –  екологічні,  позови,  пов’язані  з

незаконною приватизацією  об’єктів державної і  комунальної  власності,  на

захист прав споживачів  тощо.  Такі  позови  прокурора,  що  мають  велике

соціальне значення , потребують,  як  правило,  серйозного  обгрунтовання,

проведення попередніх перевірок і досліджень. Необхідне  й більш  ефективне

їх  правове  забезпечення  в  законодавстві.  На   підставі   п.2   ст.121

Конституції України  прокурор нині вправі звернуться з  заявою  до  суду  на

захист прав і  законних інтересів будь-якого громадянина. Тому обмеження  у

вигляді “інтересів громадян, які за станом здоров’я чи  з  інших  поважних

причин не можуть захистити свої права”(ст.13 УПК),  не  мають  значення  у

справі.

    Потребує  значного розширення і друга   форма  інституту  прокурорського

представництва  – підтримання позовної вимоги в  суді, особливо  у  справах,

де зачіпаються  державні інтереси. Прокурор за законом  належить  до  осіб,

які беруть участь у справі, а тому наділяється усіма  правами  цієї  групи

учасників процесу (ст.99 УПК). Відмова прокурора від  поданого  їм  позову

(відмова підтримати  його в суді) повинна тягнути  за собою закриття  справи

і вибуття прокурора  з процесу[32].(

      НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ  ОРГАНАМИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ ОПЕРАТИВНО-

                   РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ДОСУДОВЕ  СЛІДСТВО 

      Згідно з Конституцією  України   прокурорський  нагляд  за  додержанням

законів  органами,  які  проводять  оперативно-розшукову  діяльність  (ОРД),

дізнання і досудове слідство,  є  однією  з  основних  функцій  прокуратури,

реалізується  Генеральним  прокурором   України   і   підпорядкованим   йому

прокурорами.

      Важливе  теоретичне  і  практичне   значення  в   цьому   питанні   має

порівняльний аналіз особливостей прокурорського нагляду, з одного  боку,  за

додержанням  законів  при  здійсненні  досудового  слідства  і  дізнання  та

оперативно-розшуковою діяльністю – з іншого. Одна з  відмінностей  пов’язана

з  об’єктивною  можливістю  прокурорського  нагляду  фактично   контролювати

названі види діяльності у сфері боротьби зі злочинністю[33].

      Результати  аналізу  прокурорсько-наглядової  діяльності   на   стадії

досудового  слідства  і  дізнання  дозволяють  відмітити,  що  прокурорський

нагляд у цій  сфері має тотальний характер  у  тому  розумінні,  що  прокурор

практично має  можливість  перевірити  законність  будь-якої  дії,  виконаної

слідчим  або  дізнавачем.  Обумовлено  це  тим,  що   слідчі   дії   повинні

проводитися у  суворій  відповідності  з  вимогами  КПК  і  обов’язково  мати

адекватне відображення у відповідних документах, що  знаходяться  у  слідчій

справі[34].

      Закон “Про оперативно-розшукову   діяльність”  таких  умов  до  ОРД  не

ставить, оскільки ця діяльність  має  не  тільки  гласний  але  і  негласний

характер,   внаслідок   чого   вона   не   піддається   детальній   правовій

регламентації. І  саме тому наявні в  оперативно-розшукових  матеріалах  дані

не містять у  собі, в багатьох випадках, достатньої інформації, що  дозволила

б прокуророві  зробити однозначний висновок про  додержання  законності,  при

проведенні того чи іншого заходу.  Він  може  і  повинен  лише  дати  оцінку

конкретному заходу з позиції правової обгрунтованності його  здійснення,  не

торкаючись при  цьому  самої  технології  даної  дії  або  заходу.  В  іншому

випадку  прокурор  буде  поставлений  в  умови,  за  яких  він  може   нести

персональну відповідальність без будь-якої з його боку провини[35].

      Іншою  особливістю  прокурорського  нагляду  за  оперативно-розшуковою

діяльністю є  те, що  в  цій  сфері  він  не  може  здійснювати  процесуальне

керівництво цією діяльністю. При проведенні нагляду  за попереднім  слідством

і дізнанням  прокурор  таке  керівництво  здійснює.  Висловлені  в  науковій

літературі думки  про те, що прокурор  ніякого  керівництва  за  слідством  і

дізнанням не здійснює і не може здійснювати, є наслідком  змішування  понять

"“роцесуальне  керівництво"”і "“дміністративне  керівництво"[36].

      Відомо, що в основі  адміністративного   керівництва  лежать  відносини

субординації, які  існують між керівником і  підлеглим.  У  таких  відносинах

прокурор перебуває  лише зі слідчими прокуратури, для яких він  не  тільки  є

прокурором у  процесуальному сенсі цього  слова,  але  і  й  керівником.  Для

слідчих органів  внутрішніх справ і Служби безпеки  прокурор не є  керівником,

і тому ніякого  адміністративного керівництв щодо них він не виконує.

      Суть процесуального керівництва  слідством і дізнанням полягає  в  тому,

що прокурор тут  не  є  пасивним  спостерігачем  за  діяльністю  слідчого  і

дізнавача,  а  активним  учасником  попереднього  слідства.  Він  не  тільки

стежить за тим, щоб  слідчій і дізнавач при слідчих  заходах  діяли  у  рамках

дозволеного,  хоч  це  і  є  його  найважнішим  обов’язком,  а  й  одночасно

притаманними йому  засобами,  сприяє  розкриттю  злочинів,  виконанню  вимог

закону про всебічне, повне та об’єктивне дослідження  всіх  обставин  справи,

невідворотності, відповідальності за вчинений злочин. З цією метою він  може

брати участь  у  проведенні  слідчих  дій,  давати  слідчому  і  дізнавачеві

обов’язкові для  них вказівки, перевіряти їх виконання  та ін., що фактично  і

є  процесуальним   керівництво   слідством   та   дізнанням.   Як   доцільно

зазначається у  науковій  літературі,  прокуроський  нагляд  за  слідством  і

дізнанням завдяки  спеціфіці цієї галузі нагляду  органічно  включає  в  себе

процесуальне  керівництво  слідством  і  дізнанням,  виходячи  з   розуміння

необхідності і  неминучості  такого  керівництва.  Більше  того,  керівництво

слідством  і  дізнанням  з  боку  прокурора  –  єдиний   засіб   забезпечити

законність  дій  слідччих  органів.  Без  нього  не  можливий   повноцінний,

ефективний нагляд за додержанням законів у стадії попереднього слідства.

      Інше становлення прокурора у  сфері  оперативно-розшукової  діяльності.

Ніякої особистої  участі у цій  роботі  прокурор  не  бере.  На  відміну  від

досудового слідства, де прокурор здійснює нагляд начебто  зсередини,  нагляд

за додержанням  законів,  при  проведенні  ОРД,  він  здійснює  з  боку,  що

об’єктивно обмежує  його можливості  за  своєчасним  виявленням  і  усуненням

порушень  закону  у  даній  сфері.  Прокурорський  нагляд  за  слідством   і

дізнанням має  постійний характер. Даний тезіс  розуміється у  тому  значенні,

що  кожній  кримінальній   справі   у   прокуратурі   заводяться   наглядові

провадження, завдяки  чому прокурор  постійно  володіє  інформацією  про  хід

попереднього  слідства  чи  дізнання,  а  при  необхідності  має  можливість

достатньо швидко одержувати і додаткову інформацію про це.

      При здійсненні нагляду за  оперативно-розшуковою  діяльністю  прокурор

такий обсяг інформації про розвиток її  проведення  не  має,  і  отже,  його

можливості з  позиції оперативного реагування на допущені  порушення  законів

у цій сфері  об’єктивно обмежені.  Звідси,  на  мою  думку,  можливо  зробити

висновок, що прокурорський  нагляд  у  даній  сфері  не  має  всеохоплюючого

характеру (як це має  місце у стадії попереднього слідства).  Крім  того  він

здійснюється у  формі перевірок  при  надходженні  до  прокуратури  скарг  чи

іншого сигналу (про конкретний факт  порушення  закону,  що  мав  місце  при

здійсненні  оперативно-розшукової  діяльності)  або  проведених  за  власною

ініціативою.

      Викладене  має  значення  як  для  визначення  завдань   і  повноважень

прокурора,  що  здійснює  нагляд  за  додержанням  законів  при   проведенні

дізнання, досудового слідства і ОРД, так і для  організації  нагляду  у  цій

сфері[37]. 

        НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ  ПРИ ВИКОНАННІ СУДОВИХ РІШЕНЬ  У

     КРИМІНАЛЬНИХ  СПРАВАХ, А ТАКОЖ ПРИ ЗА ПРИ  ЗАСТОСУВАННІ ІНШИХ ЗАХОДІВ

  ПРИМУСОВОГО  ХАРАКТЕРУ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ОБМЕЖЕННЯМ  ОСОБИСТОЇ СВОБОДИ ГРОМАДЯН 

      Важливим напрямом  діяльності  прокуратури  є  нагляд  за  додержанням

законів при виконанні  судових рішень у кримінальних  справах,  а  також  при

застосуванні інших  заходів примусового характеру,  пов’язаних  з  обмеженням

особистої  свободи  громадян.  Головним  завданням  у  цьому  напрямі   його

діяльності –  не припустити порушення прав і законних  інтересів  засудженних