Міжбуджетні трансферти та порядок їх розрахунку

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів розподіляються на:

• субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування;
• субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на виконання інвестиційних проектів;
• основні засади надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визначається законом про Державний бюджет України;
• субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати цю функцію ефективніше;
• умови та порядок надання субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад визначаються відповідною угодою сторін;
• субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.

У практиці виділяють такі методи розподілу бюджетних трансфертів:

• пропорційно доходам місцевої громади;
• багатофакторна формула;
• компенсація фактичних видатків місцевих громад;
• як частина річного бюджету місцевих громад.

Для розподілу бюджетних дотацій найчастіше застосовуються другий та четвертий методи; для зв'язаних бюджетних трансфертів - перший та третій.

     За даними таблиці можна сказати  що  частка трансфертів у доходах  місцевих бюджетів постійно зростає,  так ще в 2003 році вона становила  34,2%, натомість як у 2007 складає  44,2%.  Це показує, що доходи  місцевих бюджетів постійно зменшуються. 

 Слід  сказати і про збільшення величини  як дотацій так і дотацій  з кожним роком. У 2003 році  було надано дотацій на суму 5688,6 млн грн., що становить 10,2% до видатків державного, а от у 2004 році даний вид трансфертів становив 11,6%, а у грошовому виразі 8352,5. у 2005 році  дотацій було видано 11537,9 млн. грн., що у півтора рази більше , ніж у попередньому році, але у відсотках до загальних видатків вони становили лише 10,1, що на 1,5% менше, ніж у попередньому році. У 2006 році дотації складали 18902,3 млн. грн., а відсотки у видатках 13,8, але у 2007 сума дотацій знову зменшилась до 18581,5 млн. грн., а у відсотках до 10,6.

  Що стосується субвенцій,  то сума їх менша ніж сума  дотацій, і лише в 2005 році  вона перевищувала дотації на 3563,1 млн. грн. А загалом у  2003 році субвенцій було видано  на суму 5265,5 млн. грн., що у відсотках  до видатків було 9,4.  У 2004 це було 10,4%(7543,8 млн. грн.). І в 2005 субвенції становили 15101 млн. грн.(13,2%). А ось у 2006 році сума субвенцій зменшилась до 10933,3 млн. грн., що до видатків складають всього лише 8%, але уже 2007 році 0,7% збільшилась і становила 15241,8 млн. грн.

Таблиця 2.2.1.

Міжбюджетні трансферти у складі видатків державного бюджету України млн..грн., та частина  трансфертів у доходах місцевих бюджетів

Рік	Міжбюджетні трансферти				Часка трансфертів у доходах місцевих бюджетів(у %)
	Дотації		Субвенції
	сума	у % до видатків	сума	у  % до видатків
2003(млн грн)	5688,6	10,2	5265,5	9,4	34,2
2004(млн грн)	8352,5	11,6	7543,8	10,4	42,5
2005(млн грн)	11537,9	10,1	15101	13,2	43,5
2006(млн грн)	18902,3	13,7	10933,3	7,9	46,1
2007(млн грн)	18581,5	10,6	15241,8	8,7	44,2

     Отже, слід відмітити, що сума  трансфертів за які  органи  місцевого самоврядування повинні  звітуватися менша ніж дотацій,  хоча й не на багато.

 Адже  місцевій владі потрібно давати  більше самостійності.

 

2.3. Кошти, що надаються з місцевих  бюджетів до державного бюджету

 

 Коли  бюджетних призначень не вистачає на покриття усіх витрат, затверджених у бюджеті, застосовується секвестр видатків, тобто пропорційне скорочення усіх видатків, крім захищених (ст. 55 Бюджетного кодексу). Захищені видатки щорічно визначаються в Законі „Про Державний бюджет”.

Деякі функції держава може передавати місцевим органам самоврядування, але  згідно з Конституцією України передання  повноважень супроводжується переданням фінансових ресурсів на покриття видатків, пов'язаних з виконанням державних  функцій.

Одним із принципів розподілу видатків між місцевими бюджетами є  принцип субсидіарності, тобто надавання будь-яких соціальних послуг повинні бути наближені до безпосередніх споживачів. Відповідно до цього ст. 86 Бюджетного кодексу види видатків місцевих бюджетів поділяє на такі групи.

Перша група видатків фінансується з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Ст. 88 Бюджетного кодексу встановлює видатки, які належать до першої групи: органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; освіта дошкільна і загальна середня (школи, дитячі садки); первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога; сільські, селищні та міські палаци культури, клуби і бібліотеки. Ці видатки визначені функціями держави і передані на виконання органам місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 85 Бюджетного кодексу вони здійснюються за рахунок трансфертів Державного бюджету.

Друга група  видатків здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів, які забезпечують фінансування бюджетних установ та заходів, пов'язаних із наданням основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України; ст. 89 Бюджетного кодексу дає перелік видатків, які визначені функціями держави і передані на виконання органам Автономної Республіки Крим і міст обласного значення. Такі видатки покриваються за рахунок трансфертів з Державного бюджету України і тому враховуються при визначенні дотацій вирівнювання, які передаються з Державного бюджету або коштів, що передаються до Державного бюджету України.

Третя група — видатки з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів для фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Крім видатків на державне управління (представницька та виконавча влада  Автономної Республіки Крим та обласні  ради) з цих бюджетів фінансуються видатки на загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, заклади  професійно-технічної освіти, що перебувають  у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення; охорону здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення та Інші видатки, перелічені у ст. 90 Бюджетного кодексу України.

Ці видатки покриваються за допомогою  трансфертів з Державного бюджету і враховуються при визначенні дотацій вирівнювання, які передаються бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам, або коштів, що передаються до Державного бюджету України.

Із місцевих бюджетів фінансуються видатки, які не враховуються при  визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів  і покривають витрати, пов'язані  із виконанням власних повноважень  органів місцевого самоврядування.

Внески до державного бюджету України - це кошти, що передаються адміністративно-територіальними одиницями в Державний бюджет України на поточний рік.

Бюджетні позички надаються з державного бюджету місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року. З місцевих бюджетів вищого територіального рівня можуть надаватися відповідні бюджетні позички органам влади територій нижчого рівня.

    З державного бюджету  кошти, які не матимуть цільового  використання, повинні надаватися  тільки у вигляді дотації вирівнювання. Надання інших видів нецільових  трансфертів з державного бюджету  Кодексом не дозволено. 

   Процес розподілу дотації  вирівнювання, що надається з  державного бюджету місцевим  бюджетам, унормовується положеннями  ст. 98 Бюджетного кодексу. 

     Метою встановленого порядку розподілу дотації вирівнювання та коштів, що підлягають передачі в державний бюджет, є пом'якшення територіальних відмінностей у рівні бюджетної забезпеченості, стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованої на підвищення мобілізації доходів у бюджети, та реалізація державної бюджетної політики через передачу коштів у вигляді цільових трансфертів у Бюджетному кодексі встановлена послідовність здійснення порядку розподілу міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.

     За даними рис 2.3.1.,  з 2003 року  і до 2005 кошти які передавалися  до державного бюджету постійно  зменшувалися, а ось у 2006 почали  збільшуватися. Особливо у 2007 сума їх була у кілька разів  більшою порівняно до попереднього  року.

Таблиця 2.3.1.

Кошти, що передані до державного бюджету України

Кошти що передаються до Державного бюджету(млн.грн.)
2003 рік	2369
2004 рік	1593
2005 рік	1463
2006 рік	1729
2007 рік	4351,7

     Отже за даними останніх років  збільшення дотацій та субвенцій  місцевим бюджетам призводить  до зменшення доходів місцевим  бюджетам. На томість як сума коштів, що передаються до Державного бюджету була не значною до 2007 року. Саме в цьому році вона збільшилась в кілька разів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Шляхи вдосконалення  міжбюджетних відносин в Україні

 

      У рамках нової моделі  адміністративно  – територіального устрою нашої  держави передбачається максимально  розширити повноваження органів  місцевої влади територіальних  громад базового рівня. 

      Саме на рівні сіл селищ,  міст планується надавати населенню  більше видів бюджетних благ  та послуг, гарантуючи при цьому  єдиний мінімум бюджетних коштів  на одного жителя незалежно  від місця проживання.

      Необхідно враховувати низку  економічних аргументів при вирішенні   питання щодо розширення повноважень  та функціональних обов”язків органів місцевого самоврядування даного рівня.  Адже конкретні рішення щодо видів благ та послуг, що фінансуються з бюджету держави, впливають не лише на розподіл бюджетних коштів, а й визначають розподіл  обмежених економічних ресурсів країни за видами економічної діяльності. Бюджетні блага в першу чергу фінансуються за рахунок податків. За винятком єдиного для всіх по душового податку, який неприйнятий із соціальних міркувань, всі податки мають викриваючий вплив: змінюють поведінку та економічні рішення суб’єктів господарювання та населення. Ось чому  потрібно говорити не про максимальне розширення територіальних громад базового рівня, а про їх зміну таким чином, щоб це сприяло більш ефективному використанню ресурсів країни.  Цей підхід має створити або зниження податкового навантаження на економіку та населення, забезпечуючи при цьому існуючого рівня надання суспільних благ, або збільшення обсягів та підвищення якості бюджетних благ та послуг.