Принципи Бюджету Європейського Союзу

    1. Принципи Бюджету  Європейського Союзу. 

    Згідно  зі ст. 199 Римського договору ЄС повинен  мати спільний бюджет, оскільки це —  головна фінансова база інтеграційних  заходів. Бюджет ЄС є централізованим  фондом грошових коштів країн-членів та водночас фінансовим планом формування та використання фінансових ресурсів Європейського Союзу. Специфікою бюджету ЄС є те, що він не може виконувати роль інструменту макроекономічної політики, тобто впливати на стабілізацію економіки держав-членів. Його доходи та витрати мають зрівноважуватись, тобто не можна використовувати бюджетний дефіцит як інструмент пожвавлення сукупного попиту й інвестицій або зменшення безробіття.

    Бюджет  ЄС базується на дотриманні таких  принципів:

— принцип  єдності та принцип бюджетної  точності означають, що доходи й видатки ЄС мають бути зведені в єдиному документі з метою ефективного обліку та контролю за витрачанням спільних коштів. Практика бюджетних відносин Євросоюзу еволюціонувала відповідно до цього принципу, забезпечивши на сучасному етапі об'єднання всіх статей доходів і видатків у єдиний бюджет;

— принцип  щорічності передбачає розроблення  бюджету строком на один рік, а  також те, що операції за зобов'язаннями та платежами бюджету мають бути завершені упродовж поточного року;

— принцип  рівноваги вимагає, щоб доходи відповідали видаткам бюджету. Тобто не допускається дефіцитність бюджету, а також забороняється здійснення позик для покриття видатків. У випадку виникнення дефіциту (що є винятком із правил у європейській практиці) його розмір зараховується у видаткову частину бюджету наступного року. Як правило, бюджет зводиться із профіцитом і його активне сальдо переноситься в дохід бюджету наступного року;

— принцип  єдиної одиниці обліку полягає у  тому, що бюджет складається, виконується  та обліковується у єдиній одиниці — євро;

— принцип  універсальності передбачає незакріплення  доходів бюджету за окремими статтями видатків. Усі доходи та видатки  повною мірою включаються до бюджету  ЄС без будь-якої прив'язки між собою;

— принцип  цільового характеру видатків потребує, щоб кожна сума асигнувань мала власне конкретне призначення й обґрунтування;

— принцип  ефективного фінансового управління полягає у врахуванні закономірностей  функціонування економіки з метою  досягнення ефективності формування та використання ресурсів бюджету ЄС;

— принцип  прозорості, відповідно до якого гарантується надання повної та точної інформації про складання й виконання  бюджету.

    Бюджет  Європейського Союзу є певною мірою відображенням як завдань  ЄС, так і можливостей щодо формування доходів. З огляду на це, бюджет покликаний, перш за все, сприяти реалізації політики й стратегії розвитку ЄС у таких ключових напрямах:

— забезпечення високих темпів економічного зростання;

— вирівнювання рівнів соціального й культурного  розвитку різних регіонів;

— підтримка  валютної стабільності;

— стимулювання розробки та впровадження нових технологій.

    У процесі попередніх етапів розширення ЄС та поглиблення європейської інтеграції видатки бюджету значно збільшилися  і, разом з тим, розширилися напрями використання бюджетних коштів. Основними видатковими статтями бюджету ЄС є такі: фінансування сільського господарства, соціальних і регіональних програм розвитку, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, забезпечення зовнішніх політичних та економічних зв'язків, видатки на управління. 
 

    2. Видатки та доходи Бюджету. 

    Політика  бюджетних видатків у ЄС підпорядкована таким ідеям: бюджетне фінансування має сприяти вирівнюванню економічного становища країн-членів та подоланню  соціальних диспропорцій; оптимально представляти як інтереси найбідніших держав, так і право розвинутих країн на частку фінансових ресурсів бюджету ЄС; у сфері використання коштів має дотримуватись бюджетна дисципліна та забезпечуватись економічна ефективність і публічність.

    Бюджет  ЄС на 2007 р. (у сумі 126,5 млрд євро, що становить 1,08 % від валового національного  доходу Європейського Співтовариства, — перший бюджет для розширеного  Європейського Союзу, що налічує 27 країн-членів) уперше побудовано відповідно до нової фінансової стратегії Європейського Союзу, розрахованої на період до 2013 р. У бюджеті 2007 р. закладено нові пріоритети та стратегічні програми, які зосереджують увагу на вирішенні ключових завдань сьогодення — підтримці економічного зростання та зайнятості.

    Видатки бюджету ЄС об'єднуються у шість  груп, які відображені у відповідних  розділах цього фінансового плану.

    1. Відповідно до нової бюджетної  стратегії першочерговим пріоритетом,  починаючи з 2007 р., для Європейського  Союзу є сприяння економічному  зростанню, підтримці конкурентоспроможності та зайнятості, що вплинуло і на бюджетні показники. На ці програми у бюджеті 2007 р. виділено 43 % від загальної суми видатків. До найважливіших складових цієї групи видатків належать:

— видатки  на економічну підтримку найменш розвинутих регіонів Союзу;

— видатки  на розвиток підприємництва та інновацій  у різних регіонах Європи;

— видатки  на підтримку наукових досліджень та їх впровадження у практику (програми навчання студентів, допомоги).

    2. Програми Євросоюзу, спрямовані на охорону та управління природними ресурсами, покликані забезпечити чистоту навколишнього природного середовища, якісну та екологічно чисту їжу для населення Європи. У бюджеті на 2007 р. цей розділ становить у сукупності 45 % від загальної суми. У цій групі видатків найбільш значними є традиційне для ЄС спрямування коштів на пряму допомогу фермерам та програми розвитку сільської місцевості.

    У минулі роки видатки ЄС на сільське господарство становили найбільшу  за обсягом статтю. Аграрна політика ЄС передбачає: забезпечення прийнятного рівня життя сільського населення, стабілізацію ринків, забезпечення прийнятних споживчих цін, модернізацію сільськогосподарської інфраструктури. Реалізація цих завдань відбувається за допомогою різноманітних інструментів: надання експортних субсидій, закупівель частини продукції, субсидій виробникам на вдосконалення та раціоналізацію методів сільськогосподарського виробництва тощо.

    3. Ще однією складовою бюджету  ЄС є видатки за розділом "Громадянство, свобода, безпека та правосуддя" (близько 1 % загальних видатків). Ці видатки пов'язані з фінансуванням програм гарантування громадянських свобод, захисту прав споживачів, підтримки демократії та свободи слова, контролю за кордонами ЄС і міграційними процесами загалом.

    4. Іншу групу видатків становлять видатки на фінансування зовнішніх програм і, зокрема, щодо кооперації з іншими державами, у тому числі країнами, що розвиваються (Азія, Південна Африка, Центральна й Східна Європа). У 2007 р. вони мають становити 5,3 % від загального обсягу. У межах цього розділу підтримка потенційним членам ЄС становитиме 1,3 млрд євро, а гуманітарна допомога іншим державам — 1,4 млрд євро.

    5. Адміністративні витрати становлять  у бюджеті 2007 р. близько 6 % бюджету.  Видатки на утримання адміністративного апарату ЄС є порівняно високими. Крім основних видатків, вони містять витрати на виплату пенсій.

    6. Останнім розділом бюджету Євросоюзу  є зрівняльні платежі, які будуть  спрямовані у вигляді допомоги  новим країнам — членам ЄС.

    Основними принципами формування доходів бюджету ЄС є принцип спільної фінансової відповідальності, який передбачає, що всі держави — члени ЄС зобов'язані брати участь у формуванні доходів бюджету і принцип фінансової солідарності держав — членів ЄС, який вимагає приведення внесків держав — членів ЄС у відповідність до їх фінансових можливостей.

    Спершу  бюджет ЄС формувався із внесків країн-членів, але на початку 1970-х років була створена система власних доходів  бюджету ЄС. Сьогодні власні ресурси  бюджету ЄС об'єднуються у три основні групи:

    1) традиційно до власних коштів  належать мито (на товари, імпортовані  у ЄС з держав, які не є  членами Союзу); сільськогосподарські  збори; податки на виробництво  і зберігання цукру та глюкозо  місткої продукції, що справляються  з метою регулювання ринку цукру в ЄС. Ця група доходів забезпечує у бюджеті 2007 р. 15 % надходжень;

    2) країни-члени відраховують до  бюджету ЄС певний відсоток  від бази оподаткування податком  на додану вартість. У бюджеті  2007 р. ця стаття доходів становить  15 %. Розмір платежів розраховується згідно з єдиною методикою. За першооснову розрахунку береться база оподаткування ПДВ у кожній країні; для попереднього визначення розміру платежів використовується єдина для всіх країн норма (з 1988 р. ця норма становила 1,4 % від бази оподаткування ПДВ, нині вона знижена до 1 %). Однак остаточний обсяг платежів окремої держави залежить від розмірів скоригованої бази (на що впливає рівень економічного розвитку кожної держави) та єдиної для усіх ставки, яка застосовується до скоригованої бази і не може перевищувати 50 % скоригованої бази, а на практиці є значно меншою;

    3) найважливішу роль серед власних  ресурсів бюджету ЄС відіграють  відрахування певної частки валового  національного доходу. Цей додатковий  ресурс бюджету покликаний збалансувати бюджет, покриваючи всі видатки ЄС, на які не вистачає коштів із двох перших джерел. За основу розрахунку береться 1 % ВИД кожної держави, який перемножується на єдиний для усіх країн коефіцієнт, визначений відповідно до потреб поточного року (наприклад, у 2007 р. цей показник становив 0,67 і за рахунок вказаного джерела у цьому році сформовано 69 % дохідної частини бюджету ЄС).

    Крім  власних ресурсів, до бюджету зараховують  й інші доходи, роль яких є незначною (приблизно 1 % від загальних обсягів  бюджету): відсотки за наданими кредитами; внески країн, які не є членами ЄС, до певних програм Союзу (наприклад, науково-дослідних); невикористані суми за результатами виконання бюджету в минулому році тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Склад доходів та видатків бюджету ЄС. 

3. Бюджетний процес  та проблеми функціонування  ЄС. 

    У функціонуванні ЄС сьогодні окреслились  певні проблеми, які впливатимуть на розвиток бюджетної політики Євросоюзу й у майбутньому. По-перше, це певний конкурентний характер взаємозв'язків членів Союзу щодо розподілу видатків та сплати внесків. Кожна держава намагається вплинути на розподіл коштів з користю для себе. Тому досить часто процес прийняття рішень щодо формування бюджетної політики ЄС можна охарактеризувати як "перетягування канату".

    По-друге, однією з проблем, що визначають характер видаткової частини бюджету ЄС, е високі адміністративні витрати з бюджету на утримання бюрократичного апарату (причому ця стаття видатків з кожним роком динамічно зростає).

    По-третє, відповідно до діючого механізму  розподілу видатків на програми підтримки села, країни, у яких більша кількість фермерів і більше бідних регіонів, одержують непропорційно більше ресурсів з бюджету ЄС. Держави, у яких практично немає регіонів з низьким рівнем розвитку і малий сільськогосподарський сектор (Велика Британія, Німеччина, Голландія і Швеція), сплачують більше в бюджет ЄС, ніж отримують ресурсів з нього. Тому зберігаються передумови для загострення суперечностей між нетто-платниками й нетто-реципієнтами бюджету ЄС як з приводу розмірів бюджету, так і стосовно того, на які заходи, у яких розмірах має здійснюватись фінансування. Саме цим пояснюється те, що упродовж багатьох років розмір бюджету ЄС був значно меншим від погодженого максимального ліміту в 1,24 % створюваного у ЄС ВНД.

    З огляду на зазначені проблеми дедалі частіше політики, чиновники й економісти порушують питання про зміну структури видаткової частини бюджету ЄС. Пропонується кардинальна реформа бюджетної політики, стратегічною метою якої є стимулювання економічного зростання й конкурентоспроможності, а не підтримка фермерів і малорозвинених регіонів. Саме в руслі такої тенденції поступових трансформацій розроблена нова бюджетна стратегія та сформовано бюджет на 2007 р.

    Починаючи з 1998 р., бюджетне планування в ЄС тісно  пов'язується з попередньо встановленими середньостроковими фінансовими прогнозами — фінансовими перспективами, які покликані надати бюджетній політиці певної прогнозованості і деякою мірою обмежують річні витрати. На Берлінському саміті в березні 1999 р. глави держав та урядів ухвалили бюджетну стратегію ЄС на період 2000—2006 рр., яка в подальшому була відкоригована у зв'язку з розширенням ЄС. У грудні 2006 р. окреслено нову бюджетну стратегію на період з 2007 по 2013 р.