Суть, значення та загальні засади функціонування платіжних систем в Україні

• одиниці, в яких виконуються розрахункові та облікові операції;
• час роботи;
• термінологія та мова;
• критерії оцінки та класифікації тощо.

      У країнах, що не мають сталої культури ринкових відносин, може стати корисною формалізація у законодавчих актах щонайбільшої кількості стандартів, процедур, порядків та правил. Такий підхід забезпечує більшу впевненість щодо поведінки, вчинків, які варто очікувати від інших осіб, передбачити, якими будуть продукти та їх якість. Формалізація прискорює процеси комунікації та обробки, скорочує витрати на поточний контроль і забезпечення дотримання вимог. Іншими словами, узгоджені правила призводять до підвищення ефективності як у галузі платіжної системи, так і в інших сферах економічних операцій.

      Контракти або угоди можна розглядати як формальну домовленість учасників щодо виконання певних дій за визначених умов і протягом обумовленого періоду часу. Контракти та угоди укладаються, головним чином, з метою сприяти безконфліктному обміну та взаємодії. На відміну від узгоджених норм, окремі особи (включаючи організації) можуть певною мірою контролювати характер контрактів. У сфері платіжних систем, наприклад, існують контракти щодо кореспондентських відносин, клірингових палат і мереж платежів на великі суми.

      Правила й умови контрактів та угод, що регулюють стосунки сторін у платіжних взаємовідносинах, у багатьох аспектах подібні до нормативної бази платіжних систем, яка розглядалася вище. У них також мають бути обумовлені форми та методи передачі платіжних документів, порядок перевірки їх справжності, терміни й методи виконання платежів, умови відкликання платежу й остаточності розрахунку, права та обов'язки сторін.

      Надзвичайно важливо зазначити в договорах чи контрактах норми, яких мають дотримуватись учасники платежів при здійсненні операцій. Має бути передбачена сувора відповідальність за недотримання правил і умов або навіть лише за дії без урахування інтересів інших сторін, що беруть участь у цій діяльності. Необхідно також визначити, які поважні причини, наприклад, форс-мажорні обставини, можуть бути виправданням при порушенні правил і умов угоди.

      При укладенні контрактів та угод у платіжній сфері потрібно забезпечити рівні конкурентні умови в галузі платіжних систем. Адже відомо, що вільна конкуренція сприяє економічному розвитку.

      З точки зору економічної ефективності контракти, угоди та забезпечення їх виконання повинні підлягати певним обмеженням, що визначаються відповідними витратами. Іноді ефективність може бути підвищена, якщо сторони мають можливість дещо змінювати передбачений законодавством порядок на основі взаємної домовленості.

      Здебільшого двосторонні та багатосторонні угоди сприяють скороченню невиправданих витрат, зниженню рівня ризику, підвищенню надійності та обмеженню впливу невизначеності, пов'язаної з неповнотою інформації та недосконалістю прогнозування. Тому існує чимало аргументів загальноекономічного характеру на користь необмеженого (або майже необмеженого) добровільного укладення контрактів та угод і правового забезпечення щодо їх дотримання.

      Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносин у сфері переказу коштів регулюються такими документами:

• Конституцією України;
• Законом України "Про Національний банк України";
• Законом України "Про банки і банківську діяльність";
• Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";
• Законом України "Про телекомунікації";
• Законом України "Про електронний цифровий підпис";
• іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

      1.2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ 

      Відмінність ознак, характерних для окремих країн (розмір, обставини історичного розвитку, правова система, ділова практика, комунікаційна система, інфраструктура, ступінь розвитку закладів та їх інструментів тощо), роблять національну платіжну систему унікальною. Однак існує низка елементів, життєво необхідних для кожної ефективної системи платежів (рис. 1.1).

       Сукупність бухгалтерських та організаційних заходів, що застосовуються у банківсько-фінансовій сфері, є основним операційним механізмом здійснення платежів. Конкретні характеристики відповідної моделі можуть бути різними і залежать від багатьох факторів.

      Ефективна та надійна технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Така інфраструктура включає, зокрема, технічні засоби обробки та передачі даних і може бути надзвичайно складною.

      Зважаючи на конфіденційний характер інформації, що задіяна у платіжних системах, у більшості випадків висуваються суворі вимоги щодо її безпеки та захисту. Це вимагає створення і підтримання спеціальних процедур та систем незалежно від технології, яка використовується.

      Базові елементи платіжної системи тісно пов'язані між собою і не можуть розглядатися окремо один від одного. Складність структури платіжних схем також вимагає міждисциплінарного підходу. Наприклад, питання права повинні розглядатися з позиції економіки і фінансів, а також інформаційної технології і математики. Розгляд "виробничих" або "технічних" питань окремо від інших не обіцяє великих результатів і навіть може негативно вплинути на практику та структуру, що встановилася, особливо якщо заходи вживаються в адміністративному порядку, без належної гнучкості й співпраці.

      Платіжна система країни — це сукупність законодавчо регульованих елементів, котрі забезпечують виконання боргових зобов'язань, які виникають у процесі економічної діяльності. Можна виділити такі основні елементи платіжної системи України:

• суб'єкти розрахункових взаємовідносин;
• об'єкт розрахунків (призначення платежу);
• місце проведення розрахунків (внутрішньодержавні та міждержавні розрахунки);
• принципи організації безготівкових розрахунків;
• час платежу (терміновий, достроковий, відстрочений платіж);
• комунікаційні системи переказу грошей;
• форма розрахунків, встановлена законодавством;
• наявність гарантії платежу;
• наявність посередницьких ланок у розрахунках;
• ризики при розрахунках;
• черговість платежів;
• величина платежів;
• нормативно-правова база;
• бухгалтерська і технологічна модель, що включає платіжні інструменти, механізми переказу коштів, принципи бухгалтерського обліку та звітності;
• технологічна інфраструктура, що містить засоби обробки даних, засоби телекомунікації, організацію експлуатації тощо;
• захист інформації, що включає програмно-технічні, нормативно-правові та адміністративно-організаційні засоби.

       1.3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ 

      Доцільно виділити сім основних вимог, які мають виконувати платіжні системи:

1. ефективність;
2. оперативність;
3. економічність;
4. надійність; 5)безпека;
6. зручність;
7. потреби оптимізації.

      Ефективність. Ефективна платіжна система є необхідною передумовою функціонування всього господарського механізму, всіх його галузей, економічних інститутів та окремих суб'єктів господарювання.

      Платіжні системи вдосконалюють економічну активність у внутрішній і міжнародній комерції та торгівлі. Без надійної, ефективно діючої платіжної системи не можуть поліпшитись показники економічного зростання.

      Ефективна платіжна система сприяє приватизації. Державна власність на підприємства стримує потреби в ефективній платіжній системі. Приватизація підприємств вимагає, щоб платежі за товари та послуги здійснювались точно і негайно з метою забезпечення можливості отримання цими підприємствами прибутку.

      Платіжна система — це основний компонент інфраструктури фінансового сектору, вона може утворювати нові фінансові інструменти, продукти, інститути та ринки, наприклад, ринки боргових зобов'язань і акцій. Вона забезпечує поштовх розвитку міжбанківського та грошового ринку, що сприяє переміщенню коштів у спеціалізовані галузі економіки. Система платежів допомагає розвитку ринку капітальних ресурсів і ринку державних цінних паперів. Ці ринки поліпшують контроль за грошовим обігом, розвивають відкриті ринкові операції, раціоналізують управління ліквідністю і фінансами в економіці та в організаціях. Гроші, облігації й ринок акцій виграють від наявності сучасної надійної системи платежів.

      Ефективність платіжної системи впливає на механізм дії грошово-кредитної політики. З точки зору грошово-кредитної політики важливо, щоб заходи впливу на міжбанківський ринок, що впроваджує центральний банк шляхом зміни пропозиції резервів, якнайшвидше розповсюджувались на інші ринки та регіони країни і, зрештою, — на сектор матеріального виробництва. Для забезпечення діяльності такого механізму необхідно гнучко впливати на ринкові процентні ставки та створити дієву платіжну систему, яка гарантувала б оперативну і надійну обробку міжбанківських та інших ринкових операцій. Ефективність платіжної системи забезпечує більш високу надійність процентних ставок як показника, що використовується для грошово-кредитного регулювання. При неефективній роботі платіжної системи заходи кредитно-грошової політики можуть і не сприяти стабільному коригуванню процентних ставок, а вплив таких заходів на сферу матеріального виробництва буде меншим за масштабністю і повільнішим.

      Від структурних, а також технічних характеристик платіжної системи залежить попит на резерви. Розвиток платіжної системи, що діє на базі комерційних банків (наприклад, розвиток кореспондентських відносин між банками), викликає зниження попиту на резерви. Банки надають перевагу розміщенню коштів на рахунках не центрального банку, а банків-кореспондентів, особливо якщо банки-кореспонденти надаватимуть більш якісні послуги або платитимуть за кредитовими залишками більш високі проценти порівняно з центральним банком.

      Рівень та форми участі центральних банків у діяльності платіжної системи також можуть суттєво впливати на її ефективність. Існує щонайменше 5 напрямів, за якими центральні банки разом з іншими установами можуть своїми діями стимулювати зростання ефективності платіжної системи. До них належать визначення стандартів і нормативів, політика стосовно конкуренції, правова політика, грошово-кредитне регулювання та надання послуг з боку центрального банку.

      За допомогою стандартів та нормативів можна заохочувати до користування і навіть запровадження платіжних інструментів та форматів електронних повідомлень. Однак встановлення стандартів та нормативів зачіпає корінні інтереси банків і широкого кола користувачів платіжних систем, отже, при цьому необхідно враховувати потреби кожної групи.

      Велике значення мають також технічні стандарти, що забезпечують ефективну обробку платіжних інструментів та повідомлень. Запровадження спільних стандартів може значно спростити і прискорити таку обробку, особливо у випадку, коли в процесі автоматизованої обробки платежів беруть участь численні банки та різноманітні платіжні системи. Наприклад, єдина система ідентифікації та індексації паперових чи електронних платіжних повідомлень є дуже важливою умовою скорочення кількості помилок і затримок при їх обробці.

      Для розвитку конкуренції варто забезпечувати широкий доступ до необхідних клірингових структур, зокрема — розрахункових палат. Хоча може виникнути необхідність не допускати деяких потенційних учасників до участі у діяльності такої палати через технічний або фінансовий ризик, все ж необхідно обмежувати використання подібних заходів. Іноді виникає питання: чи не варто відмовити у безпосередньому доступі до участі в основних клірингових організаціях ощадним банкам або так званим квазібанкам? Виходячи з потреби забезпечення ефективного надання послуг, такі установи повинні бути допущені до участі у ключових структурах розрахунків.