Суть, значення та загальні засади функціонування платіжних систем в Україні

      У сфері правової політики центральному банку та законодавчим органам потрібно прагнути до якомога більшої чіткості законів щодо платіжної системи. Права сторін, які беруть участь у платежах, включаючи посередників, повинні становити міцну основу платіжної системи.

      Стосовно грошово-кредитної політики центральний банк повинен проаналізувати дію правил і нормативів про обов'язкові резерви та їх вплив на ліквідність банків, а також використання грошових коштів центрального банку в розрахунках за платежами. Наприклад, якщо резерви повинні зберігатися на окремих рахунках і не можуть використовуватися у розрахунках за платежами, то вартість таких розрахунків може значно зрости, отже, викличе невиправдане зростання витрат банківської системи щодо надання платіжних послуг.

      Оперативність. Однією з найважливіших ознак, що характеризують рівень ефективності платіжної системи, є притаманна їй швидкість розрахунків. Затримки платежу збільшують його вартість і знижують економічний ефект.

      Зрозуміло, що кожний платіж не може здійснюватися між платником і отримувачем миттєво. Сучасні технології не забезпечують такої швидкості руху всіх коштів, оскільки це досить дорого, отже — невиправдано. Навіть у розвинутих країнах лише деякі критичні платежі здійснюють у режимі реального часу. Затримки створюють невпевненість у кінцевому здійсненні розрахунків і обмежують можливості отримувача реінвестувати засоби в сировину й основні фонди. Платежі на великі суми вимагають більш швидкого та точного проведення операції, ніж система управління депозитами.

      Тому в кожній національній системі платежів визначені терміни остаточних розрахунків звичайних платежів між двома сторонами в межах країни. Але платіжна система повинна здійснювати термінові (як правило, великі) платежі не пізніше того ж дня.

      Можливість швидко переказувати свої кошти на рахунках у центральному банку, а також контролювати та прогнозувати залишки на його рахунках спричиняє зменшення попиту на резерви. Комерційні банки можуть точніше прогнозувати свої залишки в центральному банку, брати кредити в інших банках або надавати їм такі кредити і тим самим не накопичувати надлишкові резерви на випадок непередбачених обставин.

      При дебетуванні центральним банком рахунку банку від банку-отримувача в системі утворюються кредитні кошти в розрахунках — різниця між загальною сумою відображених в обліковій документації кредитових та дебетових проводок, пов'язаних з платежами. Це рівноцінно вилученню резервів. Коливання суми й обсягу таких коштів у розрахунках ускладнюють проведення грошово-кредитної політики, оскільки залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у центральному банку можуть не відображати реального стану в банківському секторі. Оперативно діюча платіжна система може зменшити обсяг і коливання суми коштів у розрахунках. Ідеальна платіжна система повинна мінімізувати затримки платежів.

      Економічність. Для всіх учасників операції основним бажанням є зменшення витрат, і це при тому, що операції повинні проводитись упевнено, надійно, безпечно та зручно.

      Ефективні платіжні системи мінімізують операційні витрати. Своєчасність та надійність передачі платіжних інструкцій має велике значення, бо за рахунок цього зменшуються затрати часу і ресурсів на забезпечення процесу проходження платежів. Недосконала платіжна система тільки вилучає ресурси з більш продуктивних сфер їх використання.

      Намагаючись підвищити ефективність своїх операцій, банки, що конкурують один з одним, прагнутимуть зменшити витрати на надання платіжних послуг. Результатом цих зусиль здебільшого стає автоматизація традиційно трудомістких платіжних процедур, коли керівництво банку вважає, що, порівняно з працею, капітал і засоби автоматизації є відносно дешевшими.

      Як відомо, у розвинутих країнах під тиском конкуренції поширились сучасні технології обробки платежів, оскільки значно зросли обсяги платежів і скоротилися капітальні витрати на автоматизацію. Неабияку роль відіграло й те, що автоматизація обробки платежів та функцій обліку тісно пов'язана з автоматизацією всієї банківської діяльності та створенням нових видів послуг.

      Міжбанківські клірингові та розрахункові операції займають ключове місце в платіжних системах країн із великою кількістю банків. Тому створення та експлуатація міжбанківських систем повинна забезпечувати значну економію трудовитрат, капіталів та технічних ресурсів, що може навіть перевищити відповідну економію у внутрішньобанків-ських системах.

      Потік численних платежів між банками, особливо у вигляді паперових платіжних інструментів, суттєво знижує ефективність міжбанківського клірингу і розрахунків. Створення клірингових (розрахункових) палат може не лише значно прискорити платіжний процес, а й спричинити економію витрат на обробку платежів та коштів для проведення розрахунків. Такі палати, звичайно, встановлюють процедури централізованої обробки та бухгалтерського обліку платежів, а також жорсткий операційний графік, обов'язковий для своїх членів. Участь центрального банку теж сприяє підвищенню ефективності платіжно-розрахункового процесу.

      При цьому використовується також ефект масштабу, коли зі зростанням обсягу обробки платежів у певному інтервалі скорочуються граничні та питомі витрати на обробку. Збільшення масштабу операцій призводить до економії у сферах зв'язку, обробки, клірингу та розрахунків за платежами як в електронній формі, так і на паперових носіях. Економія від розширення мережі забезпечується ефектом масштабу, коли підключення нових учасників до механізму міжбанківського клірингу і розрахунків спричиняє скорочення граничних та питомих витрат на обробку платежів у всій системі, або в інших формах. Однак, навіть при застосуванні електронної технології не можна вважати, що ефект масштабу однозначно викликає значну економію витрат.

      У розумінні користувачів економічна ефективність означає, що користь від певних платіжних інструментів, клірингових послуг або розрахункових операцій має перевищувати витрати, пов'язані з ними, включаючи оплату, яка безпосередньо або опосередковано стягується банками чи іншими постачальниками послуг.

      Розглядаючи недоліки та переваги різних альтернативних платіжних механізмів, користувачі враховують такі важливі параметри, як швидкість розрахунків, фізичні характеристики платіжного інструмента (наприклад, складання документів на папері та в електронній формі), складність користування інструментом, небезпеку крадіжок, шахрайства, підробки і помилок в оформленні. Можуть також враховуватись конфіденційність, сумісність із системами бухгалтерського обліку, прибутки та витрати, що пов'язані із коштами в розрахунках. Взаємозв'язок цих властивостей і очікувані прибутки та витрати при використанні певних платіжних механізмів чи інструментів можуть залежати від вартості платежів, відстані передачі та співвідношення регулярних і разових платежів.

      У розумінні постачальників платіжних послуг економічна ефективність означає, що користь, включаючи прибуток, від надання користувачам певних платіжних інструментів, клірингових послуг або розрахункових операцій має перевищувати витрати на їх надання, включаючи прибуток на інвестований капітал, який визначається ринком. Постачальники особливо зацікавлені в тому, щоб застосування при виконанні платежів таких реальних ресурсів, як трудозатрати, капітал і технічні засоби, забезпечувало прибуток у розмірах, що перевищують або рівні витратам на ці ресурси.

      Вважається, що конкуренція між постачальниками банківських і платіжних послуг є найефективнішим способом забезпечити задоволення попиту на відповідні послуги та їх надання з мінімальними витратами та за ціною, що відповідає витратам виробництва.

      Надійність. Система повинна бути надійною, тобто мати довіру користувачів. Клієнти повинні бути впевнені, що відправлені гроші будуть зараховані правильно і протягом визначеного терміну. Якщо клієнти не впевнені в остаточному розрахунку, вони продовжуватимуть використовувати готівкові гроші, а не безготівкові платіжні засоби розрахунків. Упевненість у платежах вимагає високого рівня структурних операційних можливостей з належним контролем. Для цього необхідні правила і нормативи, що не лише регулюють основні потоки платежів, а й забезпечують недопущення чи хоча б значне скорочення помилок. Крім того, потрібний орган нагляду (центральний банк чи консорціум банків) для підтримки правил і вирішення спорів між користувачами платіжної системи.

      Жодна система не працює без збоїв, але кожна повинна мати можливості відновлення цілісності для забезпечення розумного доступу до всієї інформації з метою перевірки та контролю. Системи повинні розроблятися з функціями архівування на випадок відмови однієї зі станцій системи. Це дуже важливо для країн, де надійність базової інфраструктури (електропроводка, телекомунікації, транспорт, документація і технічна підтримка) залишає бажати кращого за стандартами розвинутих країн.

      Здатність центральних банків ефективно керувати та забезпечувати більш жорсткі резервні вимоги, а також використовувати непрямі інструменти для проведення грошової політики також залежить від надійної платіжної системи.

      Безпека. Система повинна бути розроблена з адекватним контролем несанкціонованого доступу чи втручання в дані платіжного балансу. Для цього потрібно належним чином ідентифікувати отримувача грошей та платника і гарантувати, що сума платежу і жоден з інших його реквізитів не можуть бути змінені на користь однієї зі сторін операції або на користь третьої сторони. Користувач повинен бути захищений від несанкціонованого доступу.

      Учасники системи платежів повинні бути впевнені, що інформація про їхні перекази не буде доступна третім особам. Дані повинні бути захищені від доступу протягом терміну угоди і того часу, поки платіж буде проведений.

      Кожна сторона операції, що здійснюється, повинна бути здатна довести, що платіж був здійснений, а також забезпечити всю інформацію про податки. Цілісність і правильність записів за операціями повинні бути перевірені, а структура записів повинна враховуватись як вимога скорочення витрат і забезпечення доступу до даних.

      Зручність. Платіжна система повинна бути зручною для учасників угоди як при використанні готівкових грошей, так і при безготівкових розрахунках. Якщо система потребує автоматизації для кожного учасника або необхідності відвідувати банк для проведення кожного платежу, така система може бути непридатною для країни.

      Бажано дотримуватися засади, згідно з якою витрати на навчання не повинні перевищувати вартості розробки системи.

      Велике значення має також психологічний фактор. Складність використання платіжних механізмів може негативно вплинути на їх розповсюдження.

      Здебільшого виправданим є обґрунтоване визначення ключових функцій системи, що вимагають першочергового вдосконалення та автоматизації, можливо, з використанням найскладніших новітніх засобів. Разом із тим, деякі функції доцільно реалізовувати якомога простіше. Особливо це стосується компонентів системи, що призначені для безпосереднього спілкування з користувачами платіжних послуг.

      Потреби оптимізацїі. У багатьох країнах відповідність платіжної системи основним вимогам часто буває неповною, що може обумовлюватися недостатньою ефективністю, повільністю, нестачею надійності й впевненості й/або значними витратами та низьким рівнем безпеки.

      Зокрема, повільні ненадійні та дорогі засоби переказу платежів можуть стримувати господарську діяльність і гальмувати зростання торгівлі та розвиток підприємств. У країнах з високим рівнем інфляції повільні та ненадійні платежі можуть призводити до зростання часткового "інфляційного податку" за користування грошовими коштами в господарській діяльності та сприяти виникненню нерівноправності користувачів. Крім цього, неефективні платіжні механізми можуть негативно впливати на структуру торгівлі та інвестицій і призводити до неадекватного розподілу ресурсів у реальному секторі. Такі системи потребують вирішення найбільш серйозних проблем для вдосконалення діючої або для створення і впровадження нової системи. 

      1.4. УЧАСНИКИ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ 

      У країнах із сучасною структурою господарства найбільша частина обсягу платежів припадає на безготівкові розрахунки, головна роль у виконанні розрахунків належить комерційним банкам.

      Виділяють чотири основні групи учасників платіжних систем:

1. користувачі платіжних послуг, що не є банками;
2. банківські установи;
3. центральний банк;
4. спеціалізовані посередники.

      Користувачі платіжних послуг, що не є банками. До

      фізичних та юридичних осіб, що не є банками й одночасно виступають як суб'єкти платежів, належать:

• приватні особи;
• підприємства, які працюють у галузі виробництва товарів та надання послуг;
• спеціалізовані фінансові фірми, наприклад, брокери та дилери, що діють на ринках грошей, капіталів чи товарів;
• державні установи.

      Платежі можуть здійснюватись суб'єктами шляхом прямого обміну готівкою (законними засобами платежу) або шляхом передачі вимог за депозитами в комерційних банках, їхні потреби як користувачів платіжної системи визначаються особливостями їх господарської діяльності.