Сутність платіжної системи виконання бюджету

    Ключовим  моментом другого етапу (1991-1994 рр..) Під  час якого відбувалося дезінтеграція  радянської платіжної системи, є, на мій погляд, створення Національного Банку України, реформування банківської і платіжних систем шляхом реструктуризації мережі банків.

    Після прийняття декларації про державний  суверенітет України постало  питання про створення власної  фінансово - кредитної системи.

    Законодавчою  базою для формування банківської і платіжної систем в незалежній Україні стало прийняття Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 р. Основними положеннями цього закону були: дворівнева організація банківської системи, незалежний статус Національного Банку України та здійснення НБУ контролю та догляду за діяльністю комерційних банків, звільнення держави від відповідальності за зобов'язаннями банків, а банків - від відповідальності за зобов'язання держави.

    Постановою  Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України« Про банки і банківську діяльність »на базі українського республіканського банку Держбанку СРСР був створений Національний Банк України.  

    З моменту створення Національного  Банку України одним з найважливіших напрямів його діяльності було створення інформаційного середовища автоматизації банківської діяльності на базі НБУ, а також створення ряду систем автоматизації банківської діяльності на загальнодержавному рівні.

    В Україні в 1992-1993 рр.. використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, які були відкриті в регіональних управліннях Національного Банку України. Це призводило до того, що значні суми грошей, які перебували в міжбанківському обороті, не своєчасно відбивалися на коррасчетах, що знижувало дієвість контролю НБУ за станом міжбанківських розрахунків. Складна, застаріла, а тому не ефективна, система паперового обігу платіжних документів вимагала швидкої зміни.

    У 1992 р. Національний Банк України розробив концепцію створення системи електронного грошового обігу, яка прискорила б міжбанківські розрахунки та підвищила б надійність та безпечність. Першочерговим завданням було впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, що передбачало впровадження в народне господарство України нової технології обслуговування банків, організацій та фізичних осіб, заснованої на використанні різноманітних платіжних операцій за безпаперовою комп'ютерної технології. Така система отримала назву «Система електронного переказу фінансових послуг або електронного грошового обігу» і стала продовженням розвитку традиційних видів платіжних послуг на основі нової методології.

    Незважаючи  на недостатній рівень інформатизації України, відсутність у комерційних  банків власних систем міжбанківських розрахунків та відсутність з їх боку ініціативи щодо створення єдиної мережі електронних взаєморозрахунків, Національний Банк України змушений був нав'язати комерційним банкам свою політику і технологію в сфері створення електронної системи міжбанківських розрахунків. Правовою основою для роздроблення і впровадження цієї системи є протокольне доручення Верховної Ради України «Про розробку та впровадження в дію Системи електронних розрахунків у банківській сфері» від 17.06.1993 р. № 04-06/89.

    Після відповідного оброблення та вдосконалення програмно-технічного забезпечення почалося впровадження системи в промислову експлуатацію.

    Остаточно недоліки паперової технології у  функціонуванні платіжних систем були усунені на третьому етапі (1994-1996 рр..) Становлення платіжних систем України.

    Основними завданнями впровадженої системи електронних  платежів були: задоволення потреб економіки, яка формується і розвивається, удосконалення монетарної політики, яку проводить НБУ, шляхом отримання  оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків; мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів; високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків та ін  

    Вже на початку 1994 р. Сучасна СЕП почала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів протягом одного дня. Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняла потребам економіки України на той час.

    Впровадження  СЕП під час третього етапу  підняло банківську індустрію України на якісно новий рівень, і загалом, відповідає світовим стандартам у цій галузі банківської сфери. Впровадження СЕП дало змогу прискорити здійснення поточних розрахунків та обороту коштів, приблизно на 20% скоротити документообіг.

    Значною подією четвертого етапу (1996-2000 рр..) Становлення  платіжних систем в Україні було впровадження Національним банком системи  термінових переказів. Нова підсистема повинна була забезпечити переказ  грошових коштів між банками України  в режимі реального часу з негайним зарахуванням коштів на рахунок банку - одержувача.

    Система термінових переказів повністю відповідала  вимогам подальшого розвитку системи  електронних міжбанківських розрахунків  в Україні. ССП дає можливість терміново перевести гроші на кореспондентські рахунки банків - учасників і забезпечує значно широкий сервіс в міжбанківських розрахунках, ніж СЕП.

    До  перспективам такої системи можна  також віднести значне спрощення  процедур переведення грошей: клієнт може здійснювати його з власного терміналу в реальному часі.

    Розробляючи в кінці 1992 р. «Концепцію створення  системи електронного грошового  обігу», Національний Банк України  передбачив реалізацію концепції в  два етапи:

    - Створення системи електронних  платежів між юридичними особами;

    - Впровадження системи електронних  розрахунків за участю фізичних  осіб.

    Перший  етап був досить швидко і успішно  реалізований, і сьогодні Україна  має, за оцінками більшості банкірів, одну з ефективних систем електронних  платежів в Європі. Другий етап почався з 1997 р., коли Національний Банк України прийняв рішення про створення та впровадження в Україні внутрішньодержавної многоемітетной платіжної системи, заснованої на використанні платіжних смарт - карт.

    Національна система масових електронних  платежів - відносно дешева, надійно захищена автоматизована система масових платежів, яка дасть можливість жителям України оплачувати товари і послуги, не використовуючи готівку, зберігати гроші в банках на поточних і карткових рахунках [8, с. 66].

    Національний банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у будові системи електронних міжбанківських платежів в Україні. НСМЕП за своїм масштабом, впровадження та експлуатації значно перевищує існуючу систему електронних платежів Національного Банку України.

    Слід  зауважити, що в періоди, які розглядалися питання, пов'язані з функціонуванням  платіжних систем, регулювалися підзаконними нормативно - правовими актами. До недоліків  правового забезпечення платіжних  систем попередніх періодів можна віднести безсистемність законодавства, несподівану визначеність термінів. Тому сфера функціонування платіжних систем вимагала створення та прийняття відповідного базового нормативно - правового акту.

    Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. Став першим законодавчим актом, в якому зроблено спробу врегулювати основні відносини, які виникають у сфері функціонування платіжних систем. Вперше на офіційному рівні було визначено поняття «платіжна система», визначено її елементи.

    Прийняття цього закону, як базового законодавчого акту в сфері функціонування платіжних систем необхідно вважати одним з найважливіших подій п'ятого етапу (2000-2004 рр..) Становлення і розвиток платіжних систем в Україні, а також початком безпосереднього регулювання їх функціонування на законодавчому рівні.

    На  цьому етапі була майже завершена  робота по створенню в Україні  основних видів системно важливих платіжних  систем. Сьогодні можна констатувати, що в Україні функціонує досить оперативна, ефективна і надійна внутрішньодержавна платіжна система - система електронних міжбанківських переказів Національного Банку України, що відповідає світовим стандартам і охоплює систему електронних платежів, систему моментальних переказів, координацію роботи яких забезпечує система моніторингу технічних розрахунків.

    Таким чином семпая на поточний момент, загалом, задовольняє потреби банківської  системи нашої країни. Однак, враховуючи світові тенденції розвитку платіжних  систем, надалі передбачено її реформування на основі сучасних інформаційних технологій та новітніх програмно - технічних засобів.

    Дослідження процесу історичного розвитку платіжних  систем дозволяє виділити чотири групи  причин, які зумовили становлення  та розвиток платіжних систем в Україні  на різних етапах:

    - Політичні. Політичні зміни, які сталися на території колишнього Радянського Союзу призвели до дезінтеграції радянської платіжної системи, внаслідок чого монобанковская система поступилося місцем дворівневої банківської системи. Розпад СРСР та створення незалежних держав привело до створення окремих центральних банків і п'ятнадцяти комплектів спеціалізованих і ощадних банків;

    - Економічні. До них можна віднести  створення в Україні національної  валюти, уповільнення розрахунків,  що викликало кризу неплатежів, економічну переорієнтацію Україні на формування вільної ринкової економіки у зв'язку з набуттям незалежності;

    - Технічні. Складна, застаріла, а  тому неефективна система паперового  обігу платіжних документів, в  якій виникало багато помилок  і порушень, вимагала швидкої зміни, що стало причиною створення і впровадження безпаперової технології. Необхідність створення в Україні платіжної системи за безготівковими розрахунками населення у торгівлі та сфері послуг, яка дозволила б зменшити обсяг готівки в обігу, прискорити грошовий оборот, підвищити рівень контролю за фінансовими потоками, зумовила створення Національної системи масових електронних платежів;

    - Організаційно - правові. Під час  Радянського Союзу основною ознакою  і вимогою платіжної системи  був контроль, а не швидкість, зручність або надійність. Організація системи розрахунків через механізм межфіліальних оборотів, що існував за часів Радянського Союзу, допускала відсутність ресурсного обмеження діяльності установ банку, так як платіж здійснювався в будь-якому випадку. У такій ситуації неможливо було чітко розділяти ресурси банків. У зв'язку з важливістю для держави суспільних відносин, пов'язаних з функціонуванням платіжних систем, виникла необхідність їх законодавчого врегулювання, що зумовило прийняття Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та ряду інших важливих нормативно - правових актів(2,3).

     1.3 Цілі і методи спостереження  за платіжними системами 

    Спостереження за платіжними системами - порівняно  новий напрям в банківській діяльності. Воно виникло у зв'язку з тим, що до платіжних систем у всьому світі пред'являються все більші вимоги щодо забезпечення швидкого і надійного проходження зростаючих потоків платежів. У розвинених країнах суми платежів, рівні показником валового внутрішнього продукту, переміщуються платіжними системами за кілька днів: за даними за 1999 р., в США, Франції, Великобританії, Японії - за 3-5 днів.

    Питання надійності платіжних систем виходять за рамки внутрішніх інтересів держав, оскільки у зв'язку з глобалізацією та лібералізацією фінансових ринків підвищується залежність національних економік від світових фінансових ринків і міжнародних фінансових систем.

    Внутрішньодержавні  інтереси до функціонування платіжних  систем засновані на тому, що вони повинні забезпечувати потреби економіки і грошово - кредитної політики країни. До платіжних систем пред'являються найвищі вимоги щодо ефективного та надійного здійсненню розрахунків по термінових платежів у режимі реального часу. У зв'язку з цим процесом, що відбувається в платіжних системах, приділяється все більша увага, яке поступово перетворилося в таку функцію центральних банків, як спостереження за платіжними системами.

    Термін  «спостереження» щодо платіжних  систем, зважаючи на свого недавнього появи, ще не має загальноприйнятого визначення через різних поглядів на цілі, методи і область застосування спостереження за платіжними системами.

    Міжнародними  фінансовими інститутами пропонується наступне визначення даного терміна: Спостереження  за платіжними системами - це завдання центрально банку, переважно націлена на сприяння належному функціонуванню платіжних систем і на захист фінансової системи від можливих «ефектів доміно», які можуть мати місце, коли один або більше учасників платіжної системи відчувають кредитні проблеми або проблеми з ліквідністю. Спостереження за платіжними системами орієнтоване на дану систему (тобто систему грошових переказів), а не на індивідуальних учасників.

    Міжнародними  експертами поняття спостереження  за платіжними системами визначається як збір даних, що характеризують стан платіжних систем, їх аналіз і прийняття на цій основі рішень. Рішення можуть мати як оперативний, так і концептуальний, стратегічний характер.