Поняття та параметри виробничої функції у короткостроковому періоді.

 

      ВСТУП 

     Виробництво - це діяльність людини, за допомогою якої вона задовольняє свої потреби. Адже природа не надає людині необхідні йому блага. Їх треба робити. От чому виробництво об'єктивна необхідність. 
Потреби людини прийнято поділяти на "матеріальні" і "духовні". Зрозуміло, це дуже приблизний розподіл, однак воно вірно відбиває "природні" і "соціальні" початки життя людини. Не треба тільки думати, що задоволення духовних потреб менш клопітно, чим матеріальних, - вони також забезпечуються всією індустріальною міццю сучасного суспільства. 
Потреби людини безмежні і постійно ростуть. Отже, призначення виробництва - задоволення потреб людини і суспільства. Досягається це в ході взаємодії людини і природи. А оскільки активною стороною ("суб'єктом") у такому впливі виступає людина, то ми можемо зробити ще одне важливе уточнення: виробництво - це процес перетворення природи людиною, - тварини пристосовуються до природи, людина ж підкоряє її собі.

     У виробництві виділяють два періоди: короткостроковий та довгостроковий періоди.

     Короткостроковий  період - це часовий проміжок, протягом якого фірма не в змозі змінити свої виробничі потужності. Впливати на хід і результативність виробництва вона може лише шляхом зміни інтенсивності їх використання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Кожна фірма у визначенні своєї стратегії  орієнтується на одержання максимального  прибутку. У той же час будь-яке  виробництво чи товарів послуг немислимо  без витрат. На придбання факторів виробництва фірма здійснює конкретні  витрати. При цьому вона буде прагнути використовувати такий виробничий процес, при якому заданий обсяг виробництва буде забезпечуватися з найменшими витратами на застосовувані фактори виробництва. 
Витрати на придбання застосовуваних виробничих факторів називаються витратами виробництва.

      Економічне  розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання. Застосування ресурсів у даному виробничому  процесі виключає можливість їхнього  використання по іншому призначенню. Наприклад, деревина, використовувана в будівельній справі, не може бути застосована, скажемо, у виробництві меблів, сірників і інших товарів. Вибір визначених ресурсів для виробництва якого-небудь товару означає неможливість виробництва якогось альтернативного товару. Економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для застосування у виробничому процесі, рівні його цінності при найкращому з усіх можливих варіантів використання. 
З позиції окремої фірми економічні витрати - це ті витрати, що повинна нести фірма на користь постачальника ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від їхнього застосування в альтернативних виробництвах. Такі витрати можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Витрати в грошовій формі, що фірма здійснює на користь постачальників трудових послуг, палива, сировини, допоміжних матеріалів, транспортних і інших послуг, називаються зовнішніми чи явними витратами. У цьому випадку постачальники ресурсів не є власниками даної фірми. 
У той же час фірма може використовувати і свої власні ресурси. У цьому випадку теж неминучі витрати. Витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс є неоплачувані, чи внутрішні (неявні), витрати. Фірма розглядає їх як еквівалент тих грошових виплат, які б були отримані за самостійно використовуваний ресурс при самім оптимальному його застосуванні.

      Витрати виробництва, які робить фірма на виробництво продукції, залежать від  тривалості заміни всіх задіяних ресурсів. Багато видів ресурсів можна замінити легко і швидко (сировину, паливо, енергію і таке інше). Інші ресурси вимагають більше часу для освоєння. Наприклад, виробничі будівлі, машини, обладнання. їх заміна вимагає тривалого часу. На деяких підприємствах заміна виробничих ресурсів може тривати кілька років. Оскільки на заміну різних використовуваних у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, розрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди. 
 
 

     Короткостроковий  період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але  обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.

     В короткостроковому періоді розглядаються  постійні, змінні, загальні, середні  і граничні витрати.

     Змінними  витратами (VC) називають витрати, величина яких знаходиться в залежності від зміни обсягу виробництва. До змінних належать витрати на заробітну плату, сировину, матеріали, паливо, електроенергію.

     Динаміка змінних витрат нерівномірна: із збільшенням виробництва вони спочатку швидко зростають, потім виникає фактор економії на масовому виробництві (ефект масштабу виробництва). Потім знову вони ростуть швидше.

      Постійними  витратами (FC) називають такі, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва. До постійних витрат належать витрати, на cплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), витрати на рентні та страхові платежі, сплату відсотків за кредит та ін.

      Постійні витрати є обов'язковими і зберігаються навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє, але мусить підтримувати готовність до виробництва. Сума постійних (FC) і змінних (VC) витрат виробництва — це валові (сукупні) витрати виробництва (ТС - total cost), як сума грошових витрат на виробництво певного обсягу продукції.

     Загальні витрати (ТС) — сукупні витрати фірми, рівні сумі її постійних і змінних витрат.Загальні витрати визначаються за формулою:

     

     Загальні  витрати збільшуються у міру збільшення обсягу виробництва. Витрати на одиницю вироблених благ мають форму середніх постійних витрат , середніх змінних витрат і середніх загальних витрат .

     Середні постійні витрати (AFC) — це загальні постійні витрати на одиницю продукції.

     

     Оскільки  загальні постійні витрати не змінюються, то під час розділення їх на обсяг  виробництва, що збільшується, середні постійні витрати будуть падати у міру збільшення кількості випуску продукції, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на дедалі більше одиниць продукції. І, навпаки, при скороченні обсягу виробництва середні постійні витрати будуть зростати.

     Середні змінні витрати (AVC) — це загальні змінні витрати на одиницю продукції.

       
 

     Середні змінні витрати спочатку падають, досягаючи  свого мінімуму, потім починають зростати.

     Середні (загальні) витрати (ATC) — це загальні витрати виробництва на одиницю продукції. Вони визначаються двома способами:

     а) шляхом поділу суми загальних витрат на кількість виробленої продукції:

     

     б)шляхом підсумовування середніх постійних  витрат і середніх змінних витрат:

     АТС = AFC + AVC.

     При невеликих обсягах виробництва  продукції, середні загальні витрати  високі за рахунок постійних витрат. У міру розширення обсягів випуску  середні загальні витрати знижуються і сягають мінімуму, після чого знову починають зростати.

     Граничні  витрати (МС) — це витрати, викликані випуском додаткової одиниці продукції.

     Граничні  витрати показують на скільки  зміняться загальні витрати при  зміні обсягу виробленої продукції  на одну одиницю, тобто вони відображають зміни витрат залежно від кількості  виробленої продукції:

     

     Оскільки  загальні постійні витрати не змінюються, то постійні граничні витрати завжди дорівнюють нулю, MFC=0. Тому граничні витрати – це завжди граничні змінні витрати, тобто MVC=MC. Тому зростаюча віддача змінних факторів скорочує граничні витрати, а спадна віддача - навпаки їх збільшує.

     Граничні  витрати показують величину витрат, які фірма отримує при зростанні  виробництва на останню одиницю продукції, або коштів, які вона заощадить у разі зменшення виробництва на цю одиницю. Якщо додаткові витрати (MC) на виробництво кожної наступної одиниці продукції менше середніх витрат на вже вироблені одиниці, виробництво наступної одиниці знизить середні загальні витрати. Якщо ж витрати на наступну додаткову одиницю будуть вищими, ніж середні витрати, виробництво додаткової одиниці підвищить середні загальні витрати.

     У таблиці 1 наведені значення різних видів короткострокових витрат. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Таблиця 1. Значення різних видів короткострокових витрат  

 

     За  даними таблиці можна побудувати графіки короткострокових витрат  

     

     Рис.1. Криві постійних, змінних і загальних витрат.  

     З таблиці 1 видно, що постійні витрати залишаться на рівні 50 грн. незалежно від того, скільки продукції виробляє фірма.

     Змінні  витрати зростають в міру зростання  випуску продукції.

     Постійні  витрати можуть контролюватися лише в довгостроковому періоді і  змінюються при зміні випуску  продукції в короткостроковому  періоді, (постійні витрати оплачуються  навіть тоді, коли продукція не  
 

     випускається). Постійні витрати є невід'ємною частиною процесу ухвалення управлінських рішень.

     Щоб визначити обсяг випуску продукції, керівникам фірм необхідно знати, як зростуть змінні витрати зі зміною випуску продукції. Для цього 

     використовується  аналіз середніх граничних витрат. Криві середніх і граничних витрат також побудовано виходячи з таблиці 1 (рис.2).

       

     Рис. 2 Характер змін короткострокових граничних і середніх витрат виробництва  

     За  даними таблиці 1 і мал.2, загальні середні витрати (ATC) зображають вертикальну суму середніх змінних (AVC) і середніх постійних (AFC) витрат. Криві ATC і AVC мають U-подібну конфігурацію. AFC знижуються у міру того, як ця сума розподіляється на дедалі більше кількості одиниць продукції. AVC спочатку падають завдяки зростаючій граничній віддачі, а потім починають зростати внаслідок спадної граничної віддачі.

      Уже зазначалося, що протягом короткострокового  періоду фірма може змінити обсяг виробництва шляхом застосування більшої кількості змінних ресурсів. А тепер простежмо, яким чином буде змінюватися обсяг виробництва в міру застосування щораз більшої кількості змінних ресурсів при незмінних виробничих потужностях.

      Наведемо  такий приклад. Припустімо, на виробництві працював 1 робітник і виробляв 10 одиниць продукції. Поява другого дала ще 16 одиниць. Залучення 3, 4, 5 дають менший приріст продукції (12, 10, 8). Продуктивність або віддача наступних робітників спадає, а сьомий став граничним. Його праця дала найменший приріст продукту. Залучення 8-го не дає ніякого приросту, а 9-й зумовлює зменшення приросту продукції. Його