Стратегія і тактика цивільного процесу

    Систему процесуальної тактики становлять тактичні прийоми. Тактичний прийом - це спосіб діяльності заінтересованої особи, використання якого з урахуванням конкретної ситуації забезпечує найбільш ефективне вирішення окремих завдань.

    Тактичні  прийоми цивільного процесу можна  класифікувати:

    I. За призначенням: 1)прийоми нападу (атакуючі); 2)прийоми захисту (захисні); 3) прийоми роботи із судом та іншими учасниками процесу (організаційні);4)прийоми затягування справи; 5) прийоми доказування (доказові).

    II. За джерелами:

1. нормативні - регламентовані нормами процесуального закону; 2) психологічні — ґрунтуються на даних психології; 3)змішані.

    III. За стадіями застосування:

1. тактичні прийоми, що застосовуються у стадії порушення справи; 2) тактичні прийоми, що застосовуються у стадії підготовки справи 
   до розгляду; 3) тактичні прийоми, що застосовуються у стадії судового розгляду; 4) тактичні прийоми, що застосовуються у стадії оскарження рішень; 5) тактичні прийоми, що застосовуються на стадії виконавчого провадження.

    IV. За множинністю  застосування:

    1) одноразові - прийом можна застосувати лише один раз; 2) багаторазові - може застосовуватися декілька разів упродовж справи.

    Окремо  можна виділити принципи застосування тактичних прийомів. Їх дотримання забезпечує максимальну ефективність прийому. До таких принципів належать: 1) раптовість; 2) таємність; 3) оперативність. Розглянемо ці принципи докладніше. 
 
 
 
 
 

    Розділ 2. Особливості тактики ведення справи в суді

           2.1.Тактичні прийоми  нападу 

    Нападаючою (атакуючою) стороною є позивач. Він  розпочинає процес. Він перший з’являється на арені. Це, багато в чому, визначає його тактичні переваги. Позивач має можливість вибору:

1. способу порушення справи;
2. відповідача;
3. часу для пред’явлення позову;
4. підсудності;
5. меж судового розгляду.

    Позивач може використовувати такі тактичні прийоми:

    1. Порушення справи  з ініціативи інших  осіб.

    Суть: В інтересах позивача справу порушує інша особа. Позивач має пасивне становище, він не нападає. Відповідач захищається від осіб, які ініціювали процес, а не від позову. Відбувається, так би мовити, підміна цілі.

    Застосування: Відповідно до ст. 45 нового ЦПК, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

    Прокурор  здійснює у суді представництво інтересів  громадянина або держави в  порядку, встановленому ЦПК та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

    Органи  та інші особи, які відповідно до ст. 45 нового ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Відмова цих органів від поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

    Якщо  особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених  вимог, суд залишає заяву без  розгляду. Отже, провадження у справі залежить від позивача незалежно від того, він чи інша особа в його інтересах звернулася до суду [16, с.111].

    2. Обрання підсудності.

    Суть: Суд, який розглядатиме справу, визначається за правилами про підсудність. Право вибору суду позивач має у випадках:

1. коли щодо його справи встановлено альтернативну підсудність 
   (ст. 110 ЦПК України);
2. коли позов пред’являється до кількох відповідачів, які проживають 
   або знаходяться в різних місцях (ст. 113).

    Якщо  позовні вимоги сформулювати так, як це зазначено у ст. 110 ЦПК, або залучити до справи декількох відповідачів, позивач може обрати суд. Згодом, під час розгляду справи по суті, підстава та предмет позову корегуються.

    Застосування: Цей тактичний прийом дозволяє позивачеві обрати суд навіть тоді, коли закон такої можливості йому не надає. Але і у цьому випадку вибір небезмежний. Підсудність визначається місцем проживання однієї із сторін або місцем заподіяння шкоди, або місцем виконання договору. Тому, навіть коли передбачена альтернативна підсудність, право вибору обмежується декількома судами, у більшості — двома. Але і така альтернатива для позивача може мати істотне значення. Ще до подання позову він намагається збільшити свої шанси на успіх у процесі.

    Місце проживання сторін має важливе значення для визначення підсудності, але закон не зобов’язує суд перевіряти справжність цих відомостей. Судді вірять сторонам. Початково суд дізнається про адресу сторін із позовної заяви. Щодо справжності адреси позивача сумніву не буває, адже він сам її повідомляє. Одночасно припускається, що він знає, де саме мешкає відповідач. Але не завжди це так.

    3. Забезпечення позову.

    Суть: Забезпечення позову перешкоджає відповідачеві здійснювати свої права і гарантує реальне виконання позитивного рішення суду.

    Застосування: Відповідно до ст. 151 нового ЦПК, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову. На відміну від ст. 147 старого ЦПК, суд не вправі вживати заходів забезпечення позову з власної ініціативи. Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

    4. Залучення співвідповідачів.

    Суть: Участь у процесі декількох відповідачів, замість одного, створює позивачеві додаткові переваги.

    Застосування: Відповідно до ч. 2 ст. 32 нового ЦПК, участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1. предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів 
   або відповідачів;
2. права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3. предметом спору є однорідні права і обов’язки.

    Кожний  з позивачів або відповідачів щодо другої сторони виступає в процесі  самостійно.

• Співучасть буває обов’язкова і факультативна. Обов’язкова співучасть існує при спільності (неподільності) матеріальних прав і обов’язків кількох осіб.

    Факультативна співучасть настає з обставин процесуального характеру: в силу доцільності одночасного розгляду кількох справ, з метою економії коштів і часу на їх провадження.

    5. Заміна позивача.

    Суть: Сторонами є особи, між якими  існує матеріально-правовий спір. Тому зміна учасників матеріально-правових відносин спричиняє зміну сторони.

    Застосування: Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення 
   права вимоги);
2. правонаступництва;
3. виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем 
   (майновим поручителем);
4. виконання обов’язку боржника третьою особою.

    Кредитор  у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом [17, с.50].

    6. Зміна ціни позову.

    Суть: Під час порушення справи заявляти малі вимоги, а в судовому засіданні їх збільшувати.

    Застосування: Відповідно до ст. 31 нового ЦПК, позивач має право протягом усього часу розгляду справи до постановлення рішення збільшити чи зменшити розмір позовних вимог.

    Застосування  цього тактичного прийому дозволяє мінімізувати державне мито, що сплачується при поданні позовної заяви. До того ж відповідач захищатиметься від малих вимог так само, як і від великих. Отже, позивач матиме змогу перевірити, які у відповідача є докази і аргументи проти позову.

    7. Зміна підстав позову, предмета позову.

    Суть: Відповідач захищається проти тих вимог, які зафіксовані в позовній заяві. Зміна предмета чи підстав позову вимагає від відповідача нових аргументів та нової тактики захисту.

    Застосування: Відповідно до ст. 31 нового ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи до постановлення рішення змінити предмет та підставу позову. Процесуально це оформляється відповідною заявою.

    Позивач може декілька разів змінювати предмет  чи підстави позову. Використання цього прийому дозволяє виявити аргументи та докази відповідача, які потім можна використати для обґрунтування власних вимог, заявити найбільш незручні для захисту вимоги.

    Первинний позов може взагалі мати спеціальне тактичне призначення - «розкрити» відповідача, виявити його найслабші місця. Згодом позовні вимоги формулюються так, як потрібно.

    Найкращий спосіб використання такої тактики - поставити відповідача у ситуацію, коли після зміни позовних вимог він змушений спростовувати те, що раніше стверджував. Але це вже — «мистецтво». 
 

    2.2.Тактичні прийоми  захисту 

    Законодавство та спеціальна література виділяють  лише два способи захисту відповідача проти позову: заперечення проти позову (матеріально-правові та процесуально-правові) та зустрічний позов. Це - класика. Але фактично, способів захисту інтересів відповідача значно більше. Всі вони грунтуються на нормах процесуального закону, хоч прямо у ньому і не передбачені. Не дістали вони належного висвітлення в літературі.

    Окремі  із запропонованих нижче тактичних прийомів захисту проти позову можуть видатися неетичними. Автор сам не раз про це розмірковував. Неетичними можуть бути дії учасників процесу, а не знання, які пропонуються читачеві. Знати ці прийоми, навіть якщо вони видаються брудними, потрібно, щоб правильно протистояти їм.

    Відповідач  у своєму розпорядженні має такі прийоми захисту.

    1. Зміна суду.

    Суть: Суд обирається позивачем. Але відповідач може вимагати передачі справи на розгляд іншого суду. Змінивши суд, ми зламаємо плани

    позивача.

    Застосування: Підстави для зміни підсудності наведені у ст. 116 нового ЦПК.

    2.Зміна місця проживання  (місцезнаходження).

    Суть: Знаючи, що судовий розгляд неминучий, обрати бажану підсудність.

    Застосування: Відповідно до ст. 109 нового ЦПК, позови до фізичної особи пред’являються в суд за місцем її проживання. Позови до юри-дачних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Це загальне правило, тому така підсудність у науці цивільного процесуального права називається загальною [18, с.47].

    Відповідач може знати про майбутній процес задовго до його початку. Якщо категорія справи передбачає загальну підсудність, відповідач може маневрувати підсудністю, змінюючи місце проживання (місцезнаходження). Фізичні особи можуть зробити це шляхом реєстрації нового місця проживання, а юридичні - шляхом внесення змін до установчих документів та державної реєстрації.

    3.Відкриття  нових фронтів.

    Суть: Порушувати справи в інших судах, господарських судах та адміністративних органах, в яких позивач буде відповідачем.

    Застосування: Для ефективного застосування цього тактичного прийому повинні існувати інші відносини між сторонами, які можуть, за бажанням, набувати характеру спірних. Якщо такі відносини виявлені, то сторона звертається до суду чи іншого органу з позовом, що випливає із цих правовідносин.