Стратегія і тактика цивільного процесу

    Вимоги  щодо аргументів: 1) чіткість і ясність; 2) обґрунтованість аргументів; 3) обґрунтування аргументів проводиться незалежно від тези; 4) достатність, 5) відповідність аргументів тезі, яка доводиться.

    Доказування — це ще й складний психологічний  процес, в результаті якого у судді  формується та чи інша думка по справі. А. В. Дулов виділяє такі елементи процесу переконання:

1. виклад певних доводів;
2. передача інформації, що підтверджує правильність доводів;
3. вияснення заперечень переконуваного;
4. виклад нових доводів з урахуванням заперечень;
5. повторення окремих доводів та окремих елементів інформації з 
   метою більш повного впливу на розумові процеси переконуваного.

    Дуже  важливо виявити пункти сумнівів, невпевненості судді. Тому потрібно слідкувати за реакцією судді під  час судового слідства.

    Процес  переконання передбачає обов’язкове виявлення доводів та заперечень переконуваного. Суддя не бере участі у спорі між позивачем і відповідачем. По ходу справи вони не знають позиції суду, отже, і не можуть правильно визначити його сумніви, обрати відповідні аргументи. Сторони, переконуючи суд, «йдуть навпомацки».

    Досягнення  мети переконання можливе лише при бажанні сприймати доводи. Обов’язковою умовою переконання є встановлення психологічного контакту, який характеризується позитивним ставленням до переконувача, бажанням сприйняти його доводи, наявністю повного сприйняття та розуміння інформації, що передається [18, с.47].

    Переконання повинно відповідати таким вимогам:

1. відповідати рівню розвитку переконуваного;
2. враховувати професійні, вікові, освітні, статеві та інші особливості;
3. бути послідовним і логічним, доказовим;
4. збуджувати психічну активність;
5. містити загальні висновки та конкретні факти;
6. містити аналіз відомих фактів;
7. переконувач повинен сам щиро вірити в те, у чому переконує;
8. враховувати можливості та особливості переконувача.

    Процес  переконання судці розпочинається з дослідження доказів і закінчується судовими дебатами. Під час розгляду справи по суті основна увага зосереджується на встановленні достовірності тих чи інших фактів, які стануть основою для аргументів. Кожен із доказів подається суду так, щоб сформувати у судді бажане для сторони сприйняття. Саме тут потрібна тактична грамотність. Мета тактичних прийомів доказування — зібрати необхідні докази, посилити доказове значення своїх доказів і нейтралізувати докази іншої сторони.

    У судових дебатах сторони та їх представник не досліджують доказів, а наводять аргументи, на основі яких роблять висновки для переконання суду.

    З точки зору тактики доказування, найважливішими є такі положення  цивільного процесуального законодавства:

1. докази - це фактичні обставини, тобто такі, які мали місце;
2. кожен факт залишає слід. Суд встановлює факт за його слідами;
3. кожна сторона повинна довести обставини, на які вона покликається;
4. доказування - це обов’язок сторони, а не суду;
5. те, що не доказане, - не існує;
6. оцінку доказів здійснює суд за своїм внутрішнім переконанням. 
   Тактичні прийоми доказування можна за призначенням поділити на

    дві групи:

1. прийоми збирання та надання доказів суду;
2. прийоми дослідження та оцінки окремих засобів доказування.

 

      3.2. Тактичні прийоми збирання та надання доказів суду 

    1. Збір доказів до відкриття справи.

    Суть: Зібрати докази у безконфліктній ситуації.

    Застосування: Найкраще докази збирати тоді, коли ніхто не заважає. Після порушення справи між сторонами вже є конфліктна ситуація. Кожен з них заінтересований здобути докази на свою користь і перешкодити іншій стороні. Це призводить до ускладнення процесу отримання доказів.

    Основні способи збору доказів до відкриття  справи:

1. бесіда із свідками;
2. бесіда із стороною. Представник може провести бесіду також з 
   протилежною стороною;
3. звернення із запитами до осіб, які мають доказову інформацію;
4. забезпечення доказів;
5. витребування доказів в інших осіб та ін.

    Якщо  потенційний відповідач не здогадується про майбутній позов, певні докази може надати і він (підтвердити борг розпискою, визнати факт перед свідками та ін.).

    Потрібно  збирати не лише докази, у вузькому розумінні, а й усю інформацію, яка підкріплює доказову позицію  та може сприяти формуванню у судців бажаного внутрішнього переконання.

    2. Забезпечення доказів  до порушення справи  в суді.

    Суть: Зібрати докази до порушення справи, коли ще немає відповідача, який міг би протидіяти [20, с.51].

    Застосування: Відповідно до ст. 133 нового ЦПК, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

    Способами забезпечення судом доказів є  допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

    Інститут  забезпечення доказів дозволяє позивачеві підготуватися до процесу ще до його початку, зібрати необхідні докази ще до того, як стане відомо, проти кого вони будуть використані. На цьому етапі ще немає осіб, які б протидіяли заявникові. Коли ж вони з’являться (після подання позовної заяви), вони вже не зможуть вплинути на зібрані в порядку забезпечення докази.

    3. Залучення прокуратури,  міліції, інших  державних органів  до збору доказів. Суть: «Загрібати жар чужими руками».

    Застосування: На цивільну справу потрібно дивитися масштабно. Одні й ті самі відносини можуть мати різну оцінку. Якщо спірні правовідносини мають ознаки злочину, можна звернутися з відповідною заявою у міліцію чи прокуратуру. Цей тактичний прийом використовується переважно для збору доказів. Форми використання: порушення кримінальної справи та її попереднє розслідування, адміністративного провадження. Навіть якщо кримінальну справу буде закрито або навіть не порушено, зібрані матеріали можна буде витребувати і долучити до цивільної справи.

    Приклад. 150 акціонерів ВАТ «X» вважають, що в них незаконно під виглядом виплати заробітної плати, викупили акції. Встановлено, ще всі договори купівлі-продажу цінних паперів та передавальні доручення підписані, і на їх підставі до реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «X» внесено зміни.

    Адвокат, до якого звернулися потерпілі, зрозумів, що для визнання договорів недійсними треба подати 150 позовів, по кожному з них зібрати докази, взяти участь у 150, щонайменше, судових засіданнях та ін.

    Прокуророві району надіслано колективну заява  акціонерів про грубе порушення  закону, на підставі якої проведено  попередню перевірку викладених обставин і порушено кримінальну справу за фактом зловживання посадовим становищем. Акціонерів визнано потерпілими.

    Розслідування справи здійснював слідчий. У нього  значно більше, ніж в адвоката, можливостей  для виявлення та закріплення  доказів. У подальшому потерпілі  заявили цивільні позови у кримінальній справі, які були задоволені судом. Якщо б кримінальну справу було закрито, то її матеріали мали би бути витребовані судом (за клопотанням адвоката), що розглядає цивільну справу.

    Застосовуючи  цей прийом, слід мати на увазі, що існує  небезпека втратити контроль над ситуацією. Ініціатива у зборі доказів переходить до інших осіб. їх позиція у справі може змінитися і замість того, аби допомагати вам, вони можуть перейти на сторону процесуального противника.

    4. Витребовування доказів.

    Суть: Збирати докази з допомогою суду.

    Застосування: Відповідно до ст. 137 нового ЦПК, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази.

    Для застосування цієї норми слід довести суду існування складнощів в отриманні доказів. Такими можуть бути: особливий правовий режим інформації, що має доказове значення, ігнорування законних вимог особи, яка клопотала про надання доказів, незадовільний стан здоров’я особи чи її віддалене місце проживання тощо [18, с.48].

    Однак самої цієї норми недостатньо  для реалізації тимчасового вилучення. Зокрема, невідомо, хто має виконувати ухвалу і в який спосіб.

    5. Подання доказів  незручно для противника.

    Суть: Подавати докази на свою користь так, щоби противник не мав часу для підготовки обґрунтованих заперечень.

    Застосування: Відповідно до ст. 131 нового ЦПК, сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням цих вимог, приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

    Таким чином, закон дозволяє не надавати суду докази, а лише повідомляти про них до початку або під час попереднього судового засідання. Винятком є лише письмові докази. Відповідно до ст. 119 ЦПК України, вони повинні бути додані до позовної заяви. Однак письмові докази можуть бути додані після відкриття провадження у справі.

    Протидіяти  такій тактиці можна лише відкладенням судового розгляду або завчасним витребовуванням доказів.

    6. Заперечення фактів, які наводяться  іншою стороною.

    Суть: Не доказуй те, що повинна доказувати інша сторона.

    Застосування: В основі цього прийому - розподіл обов’язків з доказування. Відповідно до ст. 10 нового ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цьому полягає зміст змагальності.

    Позивач повинен доказати підстави своїх  вимог, а відповідач - підстави заперечення проти них. Якщо ж позивач не може доказати вимог, а відповідач не може доказати заперечень, то суд повинен відмовити в задоволенні позову у зв’язку із необґрунтованістю (безпідставністю) вимог.

    Трапляються спори, в яких, крім пояснень сторін, немає інших засобів доказування. Це - універсальний засіб доказування, рівний з іншими. Але суди ніколи не обґрунтовують свої рішення одними лише поясненнями сторін. Насамперед тому, що сторони - заінтересовані особи і це часто відбивається на достовірності їх пояснень. Сторона не несе відповідальності за давання завідомо неправдивих пояснень чи відмову давати пояснення (замовчування фактичних даних). Саме тому сторони дають суду лише такі пояснення, які відповідають їх інтересам. 
 
 
 

 

     Висновки 

    Таким чином, для успішного ведення справ у суді потрібно, крім знання законів, мати певні професійні навички, тобто знати ремесло. Навіть особа, яка має вищу юридичну освіту, може виявитися не готовою до участі у цивільному процесі. Тому покладатися лише на власні сили, не маючи певних навичок та рівня підготовки, — значить легковажити результатами судової справи. Навіть підготувати позовну заяву без спеціаліста непросто. Тому людина, яка змушена йти до суду, шукає знайомих, які б їй допомогли, або йде до адвокатів чи звертається до юридичної фірми. Правосуддя — це складна соціальна система, і вирішення справ в її рамках залежить від багатьох факторів. Передбачити результат цивільної справи з високою вірогідністю дуже непросто. Тому завжди слід обережно ставитися до безапеляційних прогнозів людей, які взялися вас консультувати. Необхідно також усвідомлювати, що основною, ключовою фігурою у цивільному процесі залишається суд. Ця обставина повинна враховуватися завжди. Особа, яка звертається до суду, повинна усвідомлювати, що суд розглядає і вирішує справу, тобто здійснює правосуддя, за правилами Цивільного процесуального кодексу України, знання якого необхідне для успішного ведення справи. Спеціалісти права користуються також кодексом, що містить коментар до тієї чи іншої статті. Оскільки відома російська приказка: «Від суми та від тюрми не зарікайся» і досі актуальна, то коментовані кодекси доцільно мати у кожному домі, хоча б для того, щоб ознайомитися з положеннями тієї чи іншої статті та відповідним чином корегувати свою поведінку, якщо в цьому виникне потреба.