Свідок в цивільному процесі

Зміст

Розділ 1. Свідок, як суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин

1.1.Ппоняття та значення  свідка в цивільному процесі

1.2. Порядок залучення  свідків до цивільної справи

Розділ 2. Цивільний процесуальний  статус свідка

2.1. Права та обов'язки свідка

2.2. Відповідальність свідка

Розділ 3. Показання свідків, як засіб доказування

3.1. Порядок та особливості  допиту свідка

3.2. Особливості допиту  малолітніх та неповнолітніх  свідків

3.3. Дослідження та оцінка показань свідків

 

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Перехід України до ринкових відносин, демократизація суспільства  висунула на перший план права та інтереси громадян. Демократичне суспільство  характеризується широким спектром особистих та майнових прав і свобод. В Україні на сучасному етапі  її розвитку проходить вдосконалення  правової бази, якою закріплено правове  становище громадян і організацій  і встановлені гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією та іншими законами України. Конституційні норми, в яких закріплені ці права і інтереси, виступають основою для деталізації їх в  галузевому законодавстві, регулювання  всіх аспектів їх дії і для визначення юридичних гарантій реалізації, а  також для встановлення процесуального порядку захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових (цивільних) прав, охоронюваних законом інтересів  і свобод, в тому числі також  засобами цивільного процесуального права.

Міжнародний пакт про цивільні і політичні права зобов’язує державу забезпечити будь-якій особі  ефективні засоби правового захисту  у випадку порушення прав і  свобод. Право на захист для будь-якої особи, яка цього потребує, забезпечується державою, його компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими  органами влади.

Серед цих засобів захисту  суб’єктивних прав і свобод людини особливо відповідальна та ефективна  роль належить суду. Демократичні принципи судового процесу являються захистом від некомпетентності чи можливої суб’єктивної оцінки відповідних осіб

Засобами доказування  обставин, що є підставами вимог  та заперечень сторін цивільного процесу, серед іншого можуть слугувати письмові та речові докази, зокрема звуко— і  відеозаписи, висновки експертів. Однак, в деяких випадках, найбільш дієвим доказом є показання свідків.¹

Метою даною роботи є визначення місця показань свідка , як засобу доказування в цивільному процесі.

Для досягнення мети треба  виконати наступні завдання:

• визначити поняття і значення свідка в цивільному процесі;
• окреслити порядок залучення свідка до цивільних процесуальних правовідносин.
• визначити їх загальні права і обов’язки;
• опрацювати підстави притягнення до відповідальності свідка, та її види
• охарактеризувати процес допиту свідка та дослідження і оцінки його показань;

Дослідженням поставленого завдання курсової роботи займалося  ряд учених, зокрема: С. Стахівський, І. Диба, М. Казаренко, С. Васильєв, М. Треушников, Тертишніков, та ін..

 

Розділ 1. Свідок як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин

1.1. Поняття та значення свідка в цивільному процесі.

Свідок – це учасник процесу, основна функція якого – дати правдиві показання щодо відомих йому обставин. Показання свідка – це одне з найважливіших джерел доказів в цивільному процесі, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Свідком може бути лише фізична  особа, яка може правильно сприймати  обставини, що мають значення для  справи та давати про ці обставини  правильні (достовірні) показання.²

Для більш детального розкриття  поняття свідка розглянемо і виділимо його серед інших суб'єктів процесуальних  правовідносин.

З метою  виявлення окремих особливостей участі в цивільному процесі суб’єктів  правовідносин у процесуальній  літературі наводиться кілька видів  їх класифікації на групи:

а) юридично заінтересованих  і юридично незаінтересованих осіб або суб’єктів допоміжних правовідносин;

б) на суб’єктів застосування норм права і суб’єктів по додержанню і виконанню норм права або  на юрисдикційні органи і їх службових  осіб і учасників цивільного процесу;

в) на суб’єкти, які здійснюють правосуддя, які беруть участь  у  здійсненні правосуддя і які сприяють правосуддю.

Наведена класифікація має  загальний характер і не розкриває  мети і завдання участі окремих суб’єктів  у процесі та не враховує нормативного виділення групи осіб, які беруть участь у справі³.

Від інших учасників процесу  свідок відрізняється наступними особливостями:

1. свідок – юридично не заінтересована в результатах справи особа. Громадяни, у яких заінтересованість носить юридичний характер, залучаються в процес як особи, які беруть участь у справі (наприклад, як позивач, відповідач, третя особа й т. д.). Інша (крім юридичної) заінтересованість громадянина у результатах справи не перешкоджає його допиту в суді як свідка;
2. закон не встановлює вік, з досягненням якого особа може бути допитана в суді як свідок. За необхідності можуть бути допитані малолітні та неповнолітні свідки (ст.182 ЦПК);
3. свідок стає носієм відомостей про факти в результаті збігу обставин, або безпосередньо сприймаючи події, що є обставинами даної справи, або в результаті одержання відомостей про них від інших осіб. Тому, не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ст.63 ЦПК);
4. на свідка покладають два основні обов'язки – з'явитися до суду У призначений час і дати правдиві показання щодо відомих йому обставин справи⁴.

З врахуванням існуючих систем класифікації суб’єктів цивільних  процесуальних правовідносин, виконуваних  ними процесуальних функцій і  нормативного їх виділення і визначення вони можуть бути класифіковані на три групи:

1.Субєкти, які здійснюють правосуддя в цивільних справах і діяльність яких пов’язана з ним:

• суди, які розглядають і вирішують справи по першій інстанції;
• суди, які перевіряють законність і обґрунтованість рішень у касаційному і наглядному порядках та у зв’язку з нововиявленими обставинами;
• органи судового виконання.

2. Особи, які беруть участь у справі:

• з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів сторонами, третіми особами у справах позовного провадження, заявниками та заінтересованими особами у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження;
• з метою захисту прав інших осіб, державних і громадських інтересів: органи прокуратури процесуальні представники, органи державного управління, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, а також громадськість.

3. Особи, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя:

• особи, які сприяють судові у розгляді справи – свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові і речові докази;
• особи, які сприяють судовому виконанню – громадяни, організації, у яких є майно і грошові кошти боржника;
• фінансові і житлово-комунальні органи, органи нотаріату, які виконують допоміжні дії по забезпеченню виконання;
• організації, які виконують періодичні стягнення із заробітної плати боржника.

Оскільки свідки відносяться  до третьої групи, розглянемо цю групу  детальніше.

Правовідносини, як різновид суспільних відносин, виникають, змінюються, припиняються на основі фактів, які  настають як правило в присутності  людей, які не являються безпосередніми учасниками цих матеріально-правових відносин. В силу свого нейтрального положення людина здатна об'єктивно  і вірно засвідчити події і  факти так, як вони насправді відбувались.

З цієї обстановки з'являється  процесуальна фігура свідка як суб'єкта, здатного по своєму психічному та фізичному розвитку до правильного сприйняття та збереження інформації про факти, не маючого юридичної зацікавленості у вирішенні справи і сприяючого суду у здійсненні правосуддя.

В пошуках істини свідок буває незамінним, тому особи, викликані  в якості свідка, не можуть в одному й тому ж процесі суміщати цей  статус з процесуальним статусом інших суб'єктів процесу.⁵

 

1.2. Залучення свідка до цивільного процесу

Особи, які залучаються  до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя характеризуються тим, що вони не мають юридичної заінтересованості  у справі, але обійтися без їх участі у цивільному процесі неможливо. Вони сприяють особам, які беруть участь у справі, в доказовій діяльності, судові – у встановленні фактичних  обставин у справі по справі, а органові судового виконання – в швидкому і правильному виконанні судового рішення. До них належать свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові докази або речові докази. Між таким  особами і судом існують процесуальні права і обов’язки, саме тому вони є суб’єктами цивільних процесуальних  правовідносин.

Так, ЦПК України визначає  у ст. 50, що свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок має право давати показання  рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записками, відмовитися від давання показань, у випадках, встановлених законом, а також йому можуть бути компенсовані витрати, які пов’язані із викликом до суду⁶.

При заявленні клопотання про виклик свідка необхідно назвати  обставини, які може підтвердити  даний свідок, окрім того, у заяві  про виклик свідка зазначаються його ім’я, місце проживання (перебування) або місце роботи. Зрозуміло, що при  зазначенні імені свідка не слід надто  буквально сприймати положення  ЦПК стосовно того, що зазначатися  має просто ім’я без прізвища, адже відповідно до ст. 28 Цивільного кодексу  України ім’я фізичної особи, яка  є громадянином України, складається  із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або  звичаю національної меншини, до якої вона належить⁷.

Слід мати на увазі, що деякі  особи не можуть бути допитані в  якості свідків. Осіб, які не можуть бути допитані в якості свідків, можна  умовно поділити на дві категорії: це особи, які внаслідок своїх фізичних вад не здатні розуміти обставини  або давати показання, та особи, які  внаслідок своїх службових обов’язків не можуть бути допитані як свідки.

До першої категорії віднесені недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання.

До другої категорії віднесені особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем, – про такі відомості; священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; професійні судді, народні засідателі та присяжні – про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку. Ця категорія свідків характеризується тим, що службове коло обов’язків, покладених на цих осіб, не дозволяє розкривати певного роду інформацію. У даній категорії свідків слід окремо виділити осіб, що входять до дипломатичного корпусу. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного представника.

Свідкові також надане право відмовитися від давання показань в силу родинних відносин або службових обов'язків – імунітет свідка.

Необхідність введення імунітету  свідків визначається його соціальним призначенням як засобу забезпечення поважного ставлення до особистості, охорони її особистого життя та процесуальної  значимості, а саме: розширення процесуальних  прав свідка, удосконалення його правового  статусу, запобігання лжесвідчення, зміцнення моральних основ цивільного судочинства.

Залежно від обсягу показань імунітет можна підрозділити на повний і частковий. Повне право відмови  означає, що свідок повністю може відмовитися  від дачі показань по суті справи (наприклад, імунітет родичів). При частковому звільненні від давання показань свідок може відмовитися дати показання лише по окремих питаннях (наприклад, з питань, що становлять таємницю)⁸.

 

 

Розділ 2. Цивільний  процесуальний статус свідка

2.1. . Права та  обов’язки свідка

До числа широко використовуваних засобів доказування належать показання  свідків. Показання свідків –  це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ст. 63 ЦПК).

Свідком може бути кожна  особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи⁹.

Свідок зобов'язаний з'явитися  до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний вчасно повідомити про це суд.

Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися  письмовими записами, відмовитися від  давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію  витрат, пов'язаних з викликом до суду.