Виды правовых норм

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Января 2012 в 23:19, контрольная работа

Описание работы

Радикальні економічні і політичні перетворення в суверенній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи. її фундамент становлять різні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням на активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва.

Содержание

1.Загальна характеристика та види договорів за цивільним правом України.
2.Види правових норм та їх характеристика.
3.Ситуація №6
4. Ситуація №15
5. Ситуація №25
6. Перелік літератури.

Работа содержит 1 файл

Контрольная по праву .docx

— 43.59 Кб (Скачать)

          Норми права за характером  впливу на особу : заохочувальні,  рекомендаційні .

 Заохочувальні  — норми, що встановлюють заходи  заохочення за варіант поведінки  суб'єктів, який схвалюється державою  і суспільством і полягає в  сумлінній і продуктивній праці  (наприклад, правила щодо виплати  премій).

Рекомендаційні  — норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави  поведінки суб'єктів

            Норми права по субординації  в правовому регулюванні: матеріальні , процесуальні

   Норма  матеріального права — норма,  що є первинним регулятором  суспільних відносин: містить правило  (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.

       Норма процесуального права —  норма, що встановлює оптимальний  порядок застосування норм матеріального  права: містить правило, на  підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок Призначення процесуальної норми — встановити процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права.

     Норми  процесуального права походять  від норм матеріального права:  процесуальні норми регулюють  вже не фактичні, а юридичні  зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права.

        Норми процесуального права мають подвійну обумовленість:

— матеріальними  умовами життя суспільства;

— особливостями  норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і потреби якої обслуговують.

   Всі розпорядження процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснення правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.

    Розпорядження  процесуальних норм, як правило,  адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо засто­сування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам та ін.).

    Таким  чином, норми процесуального права  відрізняються від норм матеріального права:

— змістом, який виражається у своірідністі їх розпоряджень;

— особливостями  адресата;

— структурою побудови.

            Норми права за суб'єктами правотворчості:

норми органів  представницької влади  

норми глави  держави  

норми органів  виконавчої влади  

норми громадських  об'єднань, комерційних організацій, трудових колективів підприємств  

      Норми права за дією у просторі: загальні, місцеві

      Норми права за дією у часі: постійні, тимчасові

                 Норми права за дією за колом осіб:

загальні —  поширюються на все населення   

спеціальні —  поширюються на певне коло осіб  

виняткові —  роблять винятки із загальних  і спеціальних норм

                            Норми права за функціональною  спрямованістю 

(за функціями  права): регулятивні 

(правила поведінки)  — встановлюють права і обов'язки  суб'єктів (наприклад, норма, що  закріплює правомочності власника: володіння, користування, розпорядження,  чи норма, що визначає порядок  шлюбу).                     

охоронні (сторожі  порядку) — встановлюють способи  юридичної відповідальності за порушення  прав і невиконання обов'язків, закріплених  у регулятивних нормах (наприклад, норма  Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство).

       Регулятивні норми права за характером розпоряджень, що містяться в них:

дозвільні (що надають  правомочності)                                                           що зобов'язують                                                                                          заборонні

    Заборонна  норма відповідає охоронній нормі,  проте їх не слід плутати.  У заборонній нормі заборона  чинити правопорушення (злочини)  має регулятивний характер, оскільки  її дотримання, пов'язане з недоведенням  до правопорушення (злочину), із під­тримкою правопорядку. Наприклад, адміністративно-правова норма, що встановлює заборону займатися певним промислом, є заборонною нормою.                                                            Охоронна (кримінально-правова) норма, яка вказує на конкретні злочини і міри покарання, припускає заборону чинити зло­чини, але не містить заборони, оскільки її застосування розраховане на факт скоєння злочинного діяння, на порушення пра­вопорядку. У разі злочину відбувається порушення не охоронної (кримінально-правової) норми, а регулятивної норми з іншої галузі права: зобов'язувальної, заборонної або дозвільної. Охоронна правова норма не порушується, оскільки умовою, що ви­кликає її дію, служить акт злочину.

      Заборона входить до змісту  і зобов'язувальної норми. Встановлюючи  обов'язок особи здійснювати певні  позитивні дії, зобов'язувальна  норма містить заборону зробити щось інакше, ніж це потрібно для забезпечення інтересу уповноваженої особи. У разі порушення зобов'язувальної норми відбувається посягання не на заборону (як у заборонній нормі), а на позитивне зобов'язування.

    Тричленний поділ регулятивних юридичних норм відповідає тричленному поділу засобів регулювання: дозволяння, заборона, зобов'язування (веління).

                                       На схемі це виглядає так:

Дозволяння,  Заборони ,  Зобов'язування (веління)

              Дозвільні (що  надають правомочностей) норми : 

заборонні норми ;  норми, що зобов'язують

              Спеціалізовані (нетипові) норми права

     Крім  зазначених видів загальних норм  права є так звані спеціалізовані (такі, що забезпечують, або похідні) норми. Це — не­типові правові розпорядження, тобто розпорядження «нестандартного» характеру, у яких відсутні ті чи інші властивості, ознаки, об'єктивно притаманні класичній моделі норми права.

           Ознаки спеціалізованих норм:

І. Мають субсидіарний, тобто допоміжний, характер, допомагають  основним нормам додати праву вивершеність і повноту;                                                       2. Самі не регулюють суспільні відносини і як би приєднуються до регулятивних і охоронних норм, створюючи разом з ними єдиний регулятор. Тому щодо основних норм ці норми кваліфікуються як додаткові;                                           3. Утворюються на основі «первинних», «вихідних» норм, але містять у собі додатково інші розпорядження (вбирають нові ре­гулятивні якості) з метою охоплення нової групи суспільних зв'язків. За характером утворення вони є похідними від основних норм.

             Якими є причини створення спеціалізованих норм права?

— Необхідність у законодавчому охопленні нових  видів суспільних відносин через  сформовану і перевірену на практиці сис­тему правового регулювання і можливість їхнього охоплення в повному обсязі без будь-яких принципових протиріч із раніше прийнятими нормами (об'єктивний момент). — Переконаність законодавця в доцільності розвивати, розширювати чинні норми шляхом внесень до них змін і доповнень, а не розробляти принципово нові норми (суб'єктивний момент).

                 Створення спеціалізованих (допоміжних, або похідних) правових норм дозволяє логічно узгодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.

                 Схематично шляхи (стадії) розробки  спеціалізованих норм можна уявити таким чином.

1. Ідея → норма  → відносини: тут спеціалізовані норми спрямовані на вдосконалення сформованих суспільних відносин, вже врегульованих певною мірою правом;

2. Відносини  → ідея → норма: тут необхідно  охопити спеціалізованими нормами усталені суспільні відносини, не врегульовані правовими нормами.

       Слід зважити на те, що упорядкування  тексту спеціалізованої (допоміжної, або похідної) правової норми  неможливо без змін, доповнень  гіпотези або (і) диспозиції основної (первинної, вихідної) норми права. У гіпотезі вказуються нові умови дії норми. У диспозиції визначаються інші правила поведінки, які відрізняються від диспозиції основної (первинної, вихідної) правової норми.

    Спеціалізовані норми відмежовуються одна від одної в залежності від цільового призначення, виконуваного в процесі пра­вового регулювання.

                   Розрізняють такі спеціалізовані норми:

Загальноза-кріпні норми, або норми-начала  

Установчі норми, або норми-принципи  

Прогностичні  норми, або норми-цілі  

Декларативні  норми, або норми-оголошення  

Дефінітивні норми, або норми-дефініції 

      Загальнозакріпні норми, або норми-начала — норми, що містять положення, які закріплюють первинні основи суспільного і державного ладу; в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих відносин. Розвиток цього різновиду норм пов'язаний з ростом законодавчої культури, законодавчих узагальнень, із «винесенням за дужки» деяких загальних моментів. Наприклад, норми загальної частини кримінального права вказують на певні однакові ознаки злочину, покарання, умови звільнення від покарання та ін. Загальнозакріпні норми нерідко збігаються з фундаторськими (установчими) нормами.

    Установчі  норми, або норми-принципи —  норми, у яких сформульовані  незаперечні вимоги загального  характеру, що стосу­ються усіх  або більшості інститутів або  норм галузі права. Наприклад,  норми-принципи функціонування соціально-економічного і громадсько-політичного ладу, взаємовідносини держави й особи. Так, нормою-принципом є ст.З Конституції України, яка проголошує: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою со­ціальною цінністю».

  Прогностичні норми, або норми-цілі — норми, які містять прогнози розвитку державного або суспільно-політичного ладу. Но­рми-цілі можна вважати різновидом фундаторських норм. Разом вони служать нормами-еталонами, які дозволяють установити відповідність цілей і засобів конкретних правових розпоряджень об'єктивним закономірностям суспільного розвитку. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: «Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою».

   Декларативні норми, або норми-оголошення — норми, які містять положення програмного характеру, нормативні оголошення.

 Дефінітивні норми, або норми-дефініції (визначення) — норми, які містять визначення правових категорій і понять. Напри­клад, поняття юридичної особи, злочину, угоди та ін. Такі визначення мають загальнообов'язкове значення. Так, у ст. З За­кону України «Про звернення громадян» вказується: звертання — викладені в письмові або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

          Серед спеціалізованих норм слід виділити: оперативні, або норми-інструменти ; колізійні, або норми-арбітри

           Їхня специфіка полягає в тому, що вони є нормами про норми:

   Оперативні норми, або норми-інструменти — норми, роль яких виражається у встановленні дати вступу (зміни, припинення) нормативно-правового акта в силу, у його поширенні на нове коло суспільних відносин, на новий строк. Вони мають назву «оперативних», тому що забезпечують регулювання суспільних відносин оперативним шляхом: не через видання нових регулятивних норм, а через прийняття нормативно-правових актів, їх зміну, доповнення, скасування, поширення сфери і строку дії, тобто регулюють їх рух.

    Колізійні норми, або норми-арбітри — норми, які у разі наявності протиріччя між окремими нормативними актами з того самого предмета регулювання, повинні застосовуватися вданому випадку, тобто це норми, що регулюють вибір норми.

Ситуація №6

     Володя (17 років), за подаровані на день народження гроші придбав цифровий фотоапарат. Через кілька днів бабуся з дідусем  теж подарували йому цифровий фотоапарат. Оскільки два фотоапарата йому були непотрібні, Володя один фотоапарат із доплатою обміняв у свого товариша Андрія на відеокамеру. Через місяць батьки Андрія, взнавши про обмін, звернулися до Володі з вимогою повернути  відеокамеру, повертаючи фотоапарат і  гроші. Але Володя та його батьки відмовилися.

Информация о работе Виды правовых норм