Злочинність в Україні

свідчить про постійне зростання (в середньому на 13,8 % щороку) протягом

1992-1997 pp. кількості  злочинів, пов'язаних з незаконним  носінням,

зберіганням, придбанням, виготовленням і збутом зброї. Хоч у 1998 та

1999 pp. відбулася  зміна тенденції (відповідно -6,4 % та -10,8 %), вона

з огляду на тривалу  дію вищезазначених криміногенних  факторів, є

нестійкою. 

Простежується тенденція  до скорочення злочинів, вчинених на вулицях  та

громадських місцях. Їх кількість зменшилась в 1997 р. на 13,1 %, в 1998

р. – на 10,1 %, а  в 1999 р. – на 10,5 %. В 1999 р. 

74 

продовжує зменшуватися кількість хуліганських проявів (-11 % порівняно з

1998 p.). Також продовжує зменшуватись частка цих злочинів у загальній

злочинності. В 1999 р. вона становила лише 5 %. 

Однією з найгостріших кримінологічних проблем в Україні  є постійне

зростання злочинів, пов'язаних з виготовленням, придбанням, зберіганням,

перевезенням, пересилкою або збутом наркотичних засобів. У 1999 р. їх

було зареєстровано 38040, або 6,8 % від загальної кількості  злочинів.

Внаслідок діяння вищевказаних соціально-економічних та

соціально-психологічних факторів, в Україні складаються сприятливі умови

для поширення  наркоманії, особливо серед молоді. Рівень наркотизації

населення зростає. У 1996- 1998 pp. Україна за цим показником стійко

утримує 2-е місце  серед країн СНД. Тільки за офіційними даними кількість

осіб – немедич-них  споживачів наркотиків – за п'ять останніх років

зросла удвічі і перевищила 60 тисяч, а щорічно  виявляється та береться

на облік близько 10 тис. таких осіб. Переважну більшість серед

споживачів наркотиків (майже 90 %) становить молодь у віці до ЗО років

(з них близько  половини – неповнолітні), а кожен  третій з тих, хто

перебуває на обліку, – жінка. 

За оцінками експертів, реальна кількість немедичних споживачів

наркотиків, враховуючи високу латентність цього явища, мінімум у 10-15

разів більша, що підтверджується і даними соціологічних досліджень, за

якими майже 10 % населення  пробували наркотики. Крім того, за даними

анонімного опитування, проведеного МВС України у  деяких вузах країни, до

споживання наркотичних  засобів прилучився кожен другий-третій студент. 

Неухильно зростає  смертність осіб, які зловживають наркотиками. За

п'ятиріччя кількість  таких смертей зросла більше ніж  у чотири рази. В

основному це особи, які вживали наркотики шляхом ін'єкцій, а така

категорія споживачів становить майже 85 % від їх загальної кількості. 

Проблема СНІДу  також безпосередньо пов'язана з наркоманією, оскільки 90

% ВІЧ-інфікованих є ін'єкційними наркоманами. 

Відбувається процес створення ринку наркотиків з  усіма його характерними

ознаками –  споживачами, інфраструктурою виробництва, перевезення та

збуту. Хоч треба  зазначити, що збутом здебільшого займаються самі

наркомани. Збільшується обсяг наркотичних речовин, що їх поставляють в

Україну з-за кордону, і стає небезпечнішим їх склад. Цьому  сприяють

також зв'язки, які  встановилися між вітчизняними та зарубіжними

злочинними угрупованнями, що займаються збутом наркотичних засобів,

близькість України  як до азіатських країн-виробників наркотиків, так і

європейського 

75 

ринку збуту. Негативним є й факт приватизації та втрати внаслідок цього

належного державного контролю за підприємствами, які виготовляють

психотропні препарати.

ихотропні препарати. 

Якщо врахувати  великий вплив наркоманії на стан злочинності, то є всі

підстави констатувати факт набуття нею статусу потужного криміногенного

фактора. 

Кількість злочинів у сфері економіки протягом 1992-1999 pp. зросла майже

в два рази і  в 1999 p. становила 65724. Середньорічний темп їх зростання

дорівнює 9,5 %. Ці дані відображають лише виявлену частину економічних

злочинів. Між тим, перевірки діяльності господарюючих  суб'єктів та

оцінки експертів  свідчать про те, що 90 % таких злочинів залишаються

невідомими правоохоронним органам. 

Перехід від командно-адміністративної до ринкової моделі економіки

зумовив істотні  зміни у структурі економічної  злочинності. Так, істотно

зменшилася питома вага розкрадань державного або колективного майна

шляхом крадіжки (1992 p. – 18,7 %, 1999 p. – 6,8 %); з 17,2 до 7,1 %

зменшилася питома вага випадків обману покупців та замовників. Починаючи

з 1994 p. намітилася тенденція до зростання питомої  ваги виготовлення

або збуту підроблених грошей (з 2,8 до 6,2 % у 1998 p.). Загальна

кількість цих  злочинів у 1998 p. майже у три рази перевищила показник

1992 p. і становила  4027. В 1999 p. спостерігалося зменшення  числа

злочинів цього  виду (на 30,7 %) щодо попереднього року. Але  кількість

випадків виготовлення або збуту підроблених грошей чи цінних паперів

продовжує перевищувати показники 1992-1996 pp. Зростає кількість

виявлених випадків ухилення від сплати податків (+0,4 % порівняно  з 1998

p.). 

У 1999 p. значно зросла кількість злочинів, виявлених у  найбільш

криміногенних сферах економіки: фінансово-кредитній (+15,7 % порівняно  з

рівнем минулого року), банківській (+5,6 %), зовнішньоекономічній (+15,3

%), приватизації (+19,7 %). Широко використовуються нові способи

вчинення економічних  злочинів – ухилення від сплати податків за

допомогою завищення  дебіторської заборгованості, бартерних  розрахунків,

операцій з давальницькою  сировиною; безпідставні завищення  собівартості

продукції та заниження  прибутку; різні схеми "відмивання" нелегального

капіталу; переведення  безготівкових коштів у готівку тощо. 

У 1999 p. виявлено 1166 організованих злочинних угруповань (+0,8 % до їх

кількості в 1998 р.) та 4673 особи, які вчинили злочини  в їх складі

(-3,4 %), зареєстровано  9307 злочинів, вчинених членами організ

дедалі частіше в поле зору стали потрапляти не групи

загальнокри-мінального характеру, а розгалужені, стійкі, найбільш

небезпечні злочинні організації, члени яких займалися  бандитизмом,

розбійними нападами, розкраданням державного або колективного майна в

особливо великих  розмірах. 

Активізувалася  діяльність і злочинних угруповань корисливої

спрямованості. Використовуючи накопичені капітали і зв'язки у  владних

структурах, вони намагаються встановити контроль над кредитно-фінансовою

системою, передусім  комерційними банками, розподілом квот та ліцензій на

експорт товарів  і сировини, зовнішньоторговельними операціями, процесом

приватизації державного майна. Ознакою часу є їх прагнення здійснювати