Метрологія

    План

    1. Метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки

    2. Принципи побудови  та зміст основних систем стандартів: ЄСКД, ЄСТД, ДСВ, ССБП, ЄСТПВ

    3. Загальні вимоги до органів з сертифікації продукції відповідно до вимог ДСТУ EN 45001-98

    4. Вітчизняний та світовий досвід управління якістю

    5. Розробити проект сертифіката  відповідності на серійно вироблюваний  «Окіст ленінградський» варений  1000т. 

    1. Метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки

    Вимірювання фізичних величин зазвичай здійснюється шляхом експерименту та обчислень за допомогою спеціальних технічних  засобів. Залежно від виду вимірюваних  величин, необхідної точності їх, умов проведення експерименту та виду потрібної  інформації використовуються різноманітні засоби вимірювальної техніки, що видають  відповідні сигнали вимірювальної  інформації. Будь-яка фізична вимірювана величина завдяки засобам вимірювання  перетворюється на відповідний сигнал, який спостерігач сприймає безпосередньо  на шкалі приладу, або ж після  перетворення і опрацювання передається  через канали зв'язку на інші засоби вимірювання у вигляді сигналу  зовсім іншої фізичної величини.

    Засіб вимірювальної техніки - технічний  засіб, який застосовується під час  вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

    Особливе значення мають їх нормовані метрологічні характеристики, які враховують види та типи засобів вимірювань, умови їх роботи, порядок визначення похибок та методи повірки.

    Перелік нормованих метрологічних характеристик  засобів вимірювальної техніки  регламентується нормативно-технічною  документацією на відповідні типи засобів  вимірювальної техніки.

    Метрологічні  характеристики — характеристики засобів  вимірювальної техніки, які нормуються для визначення результату вимірювання, їхніх основних та додаткових похибок  за визначених умов проведення вимірювань (повірок).

    У технічній документації на засоби вимірювань визначаються умови контролю метрологічних  характеристик; об'єм вибірки, кількість  точок вимірювань та їх розміщення у діапазоні вимірювань, допустимі  похибки вимірювань, умови проведення експериментів. Метрологічні характеристики контролюються щодо відповідності  регламентованих значень як експериментальними, так і розрахунковими методами.

    До  нормованих метрологічних характеристик  відносять такі:

    1. Розмах шкали засобу вимірювальної  техніки вибирається зі стандартного  ряду шкал для відповідних  вимірюваних величин. Шкала засобу  вимірювань може виражатися як  в одиницях вимірюваної величини (відсотках), так і у нормованих  одиницях (сигналах), які відповідають  розмаху шкали і використовуються  при імітаційних методах повірки  (наприклад, розмах шкали потенціометра  в одиницях температури 0—600 °С  гр. ХК, а нормоване значення шкали  0—49,11 мВ).

    2. Межі допустимої похибки засобу  вимірювальної техніки нормуються  приведеною похибкою, яка відповідає  його класу точності.

    3. Основні похибки засобу вимірювальної  техніки відповідно до нормативно-технічної  документації для відповідного  засобу наводяться у вигляді  сумарної похибки: 

    ∆ — межа допустимої абсолютної похибки  при довірчій імовірності не менше 0,95;

    ∆в  — межа допустимої випадкової складової  похибки при довірчій імовірності  не менше 0,95;

    σ(∆в) — межа допустимого середнього квадратичного  відхилення випадкової складової похибки;

    ∆с  — межа допустимої систематичної  складової похибки при р — 0,95;

    М(∆С) — математичне сподівання систематичної  складової похибки.

    В інтервал, обмежений допустимими  основними похибками ∆, ∆в, та ∆с, мають вкладатися не менше 90 % усіх можливих значень основних похибок.

    4. Додаткові похибки визначаються  для кожної з величин, що  впливають на вимірювання, відповідно  до нормативно-технічної документації, а також регламентуються межі  цих похибок. Додаткові похибки  регламентуються зазвичай для  нових або закордонних засобів  вимірювань, які використовуються  у промисловості. 

    5. Час проведення вимірювання фізичної  величини чи технологічного параметра. 

    6. Термін експлуатації засобів  вимірювальної техніки. 

    2. Класифікація засобів вимірювальної  техніки 

    Залежно від призначення, будови, принципу дії  та інших характерних ознак засоби вимірювальної техніки застосовуються для технологічних та теплотехнічних вимірювань і поділяються на групи.

    Основна класифікація передбачає розподіл засобів  вимірювань за родом вимірюваних  величин. Для найбільш поширених  засобів вимірювання умовно прийняті такі назви:

    для засобів вимірювання температури  — термометри і пірометри;

    тиску — манометри, вакуумметри, мановакуумметри, тягоміри, напороміри, барометри;

    витрати та кількості — витратоміри, лічильники та витратоміри з лічильниками;

    рівня — рівнеміри та показчики рівня;

    складу  димових та інших газів — газоаналізатори, киснеміри та ін.;

    аналізу та складу рідини — аналізатори  рідини, кондуктометри, рН-метри, густиноміри, рефрактометри та ін.;

    вологості — вологоміри, психрометри, гігрометри тощо.

    Додатково засоби вимірювань поділяються на групи  за такими ознаками:

    за  принципом дії та використанням  енергії — механічні, електричні, рідинні, пневматичні, гідравлічні, хімічні, ультразвукові, інфрачервоні, радіоізотопні  та ін.;

    формою  показань — аналогові та цифрові;

    характером  відображення — показуючі, самописні, реєструючі, інтегруючі;

    призначенням  — промислові (технічні), лабораторні, зразкові, еталонні;

    місцем  розташування — щитові, місцеві, дистанційні;

    габаритами  — мініатюрні, малогабаритні, нормальні  та великогабаритні.

    Майже кожний засіб вимірювань можна віднести до будь-якої групи. Наприклад, термометр  може бути промисловим, самописним, електричним, щитовим, малогабаритним та ін.

    Промислові (робочі) засоби вимірювань є найпоширенішими  засобами вимірювальної техніки. Вони використовуються для вимірювання  технологічних або теплотехнічних параметрів, мають порівняно просту структуру та конструкцію, високу надійність і необхідну точність, прості в  експлуатації та ремонті. Показання  промислових приладів видно на велику відстань, а наявність сигнальних пристроїв дозволяє впроваджувати  звукову та світлову сигналізації відхилень  технологічних параметрів.

    Лабораторні прилади використовуються для більш  точних лабораторних вимірювань при  наукових дослідженнях та визначення похибок засобів вимірювань. Для  одержання більшої точності вимірювань лабораторні засоби виготовляються більш ретельно, мають досконаліші  схеми та спеціальні засоби для відліку  показів (оптичні пристрої), до їх показів  вводяться поправки, визначені експериментальним  або розрахунковим шляхом.  

    2. Принципи побудови  та зміст основних систем стандартів: ЄСКД, ЄСТД, ДСВ, ССБП, ЄСТПВ

    Стандартизація – діяльність, спрямована на досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній області за допомогою встановлення положень для загального і багаторазового використання у відношенні реально існуючих чи потенційних задач.

    Мета  стандартизації – установити положення, що забезпечують відповідність об’єкта стандартизації своєму призначенню та безпечність його щодо життя та здоров'я людей, тварин, рослин, а також майна й охорони природного середовища, що створюють умови для раціонального використання усіх видів національних ресурсів, що сприяють усуненню технічних бар’єрів у торгівлі та підвищують конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг до рівня розвитку науки, техніки і технології.

    Загалом мета стандартизації полягає у забезпеченні всіх сфер життєдіяльності суспільства  нормативними документами, які, як правило, повинні відповідати його потребам, а на сучасному етапі – узгоджуватися з міжнародними стандартами. Це означає, що завданнями стандартизації є не тільки оптимальне розроблення і використання національних стандартів, а й гармонізація їх з міжнародними стандартами, забезпечення єдності вимірювань, удосконалення управління народним господарством і охорони навколишнього природного середовища, стандартизація термінології та довідникових баз даних для багатьох сфер діяльності. Тобто головним завданням стандартизації є створення нормативно-технічної документації, яка б акумулювала актуальні вимоги до якості продукції, послуг.

    Позначення  стандартів і нормативних документів

    Державні  стандарти України позначають згідно з ДСТУ 1.5-93.Наприклад: ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення.

    Позначення  державного стандарту України складається  з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера, присвоєного йому при затвердженні, і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження. У позначенні державного стандарту, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою  визначають комплекс стандарту. Якщо стандарт використовується тільки в атомній  енергетиці, додається літера А, яку  проставляють після двох останніх цифр року його затвердження. Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного або регіонального стандарту  і не вміщує додаткові вимоги, складається  з індексу (ДСТУ), позначення відповідно до міжнародного або регіонального  стандарту без зазначення року його прийняття і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту. Наприклад, міжнародний  стандарт ISО 9591:1992 повинен позначатися  ДСТУ ІS0 9591-93.

      Системи стандартів

    Загальнотехнічні та організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують в комплекси (системи) стандартів для нормативного забезпечення рішень технічних і соціально-економічних задач в певній галузі діяльності. Зараз діє понад 40 таких міждержавних систем, які забезпечують організацію виробництва високоякісної продукції. Найважливіші з них розглянуті нижче.

    Державна  система стандартизації

    В Україні розроблено перші п'ять  стандартів державної системи стандартизації. Стандарти державної системи  стандартизації позначаються перед  номером стандарту цифрою 1.

    До  державної системи стандартизаціїт України входять:

    ДСТУ 1.0-93. Основні положення; ДСТУ 1.2.-93 Порядок  розроблення державних стандартів; ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних  умов; ДСТУ 1.4-93 Стандарти підприємства. Основні положення; ДСТУ 1.5-93 Загальні вимоги до побудови викладання, оформлення та змісту стандартів.

    Єдина система конструкторскої документації (ЄСКД)

    Ця  система постійно діючих технічних  і організаційних вимог, що забезпечують взаємний обмін конструкторською документацією  без її переоформлення між країнами СНД, галузями промисловості і окремими підприємствами, розширення уніфікації продукції при конструкторській розробці, спрощення форми документів і скорочення їх номенклатури, а  також єдність графічних зображень; механізовану і автоматизовану розробку документів і, найголовніше, готовність промисловості до організації виробництва  будь-якого виробу на якому завгодно підприємтсві в найкоротший термін.

    Стандарти системи ЄСКД позначаються перед  номером стандарту цифрою 2.

    Єдина система технологічної  документації

    Ця  система встановлює обов'язковий  порядок розробки, оформлення і збереження всіх видів технологічної документації на машино- і приладобудівних підприємствах країни для виготовлення, транспортування, встановлення і ремонту виробів цих підприємств. На основі технологічної документації здійснюють планування, підготовку і організацію виробництва, встановлюють зв'язки між відділами і цехами підприємства, а також між виконавцями (конструктором, технологом, майстром, робітником).