Звіт з ознайомлювальної практики "Митний контроль"

Заявлена декларантом  митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні грунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через  митний кордон України, незалежно від  засобу та способу їх переміщення, заявляється  у митній декларації, яка подається  в порядку та у випадках, встановлених законодавством.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через  митний кордон України, для цілей  нарахування податків і зборів (обов'язкових  платежів) визначається на підставі підтвердних  документів (товарних чеків, ярликів  тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. Під час визначення митної вартості товарів, що переміщуються  через митний кордон України у  несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих  товарів, враховується вартість їх страхування  та перевезення (фрахту) до моменту  перетинання ними митного кордону  України.

У разі відсутності  підтвердних документів або наявності  обгрунтованих сумнівів щодо достовірності  відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до Митного кодексу України визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються підприємствами через  митний кордон України, заявляється  у вантажній митній декларації згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства.

Для підтвердження  заявлених відомостей про митну  вартість товарів, що переміщуються  підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних  послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у  разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

пакувальні листи;

ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

сертифікат про  походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Для підтвердження  заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково  подаватися такі документи:

• установчі документи підприємства, що переміщує товари;
• угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається;
• митна декларація країни відправлення (у разі ввезення на митну територію України товарів, які в країні відправлення не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків);

Єдиний митний тариф  України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари чи інші предмети, що ввозяться на митну  територію України чи вивозяться за її межі. Платниками мита є фізичні  та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону.

Ставки  ввізного та вивізного  мита 
Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації. 
Законом визначені 3 види ставок мита: 
1. Адвалерні, що нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів та інших предметів. 
2. Специфічні, що нараховуються у твердих сумах на одиницю оподатковуваних товарів чи інших предметів. 
3. Комбіновані, які поєднують у собі адвалерні і специфічні мита.

Вивізне мито нараховується  на товари при вивезенні їх за межі митної території України. Це мито встановлено  на обмежену кількість товарів і  головною метою, якою керується держава  при встановленні ставок вивізного  мита, є, у першу чергу, обмеження  вивезення окремих товарів за межі України шляхом підвищення їх вартості після здійснення експорту. Сьогодні вивізне мито встановлено  на живих тварин, шкірсировину, насіння  олійних культур окремих видів, відходи металів.

Українська  класифікація товарів  зовнішньо економічної  діяльності  (УКТЗЕД) — спец, документ, що містить належним чином об'єднаний і класифікований перелік товарів, систематизованих за розділами, групами, товар, позиціями і під-позиціями. Складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. Використовується для цілей тарифного та ін. видів держ. регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовн. торгівлі та здійснення мит. оформлення товарів. Структура, порядок ведення та застосування УКТЗЕД визначаються Мит. кодексом України (розд. XV), Порядком ведення Укр. класифікації товарів зовнішньоекон. діяльності (затв. КМ України 12.XII 2002), а також актами Державної митної служби України, на яку покладено функції, пов'язані з веденням зазначеної класифікації. Держ. митна служба: здійснює підготовку пропозицій про внесення змін до УКТЗЕД у зв'язку із внесенням змін до Гармоніз. системи опису та кодування товарів, пояснень та ін. рішень щодо її тлумачення Всесвітньою митною організацією, а також до Комбінованої номенклатури ЄС; приймає рішення про проведення деталізації товарів в УКТЗЕД на нац. рівні та запровадження дод. одиниць виміру; веде і зберігає еталонний примірник УКТЗЕД (на паперовому та електронному носіях) і поширює інформацію про її застосування; залучає фахівців центр, органів викон. влади, наук, установ до роботи з ведення УКТЗЕД та ін. функцій. 
 
 

7.  Країна походження товару та критерії визначення країни походження товару. Сертифікати про походження товару.

Стаття 276. Мета визначення країни походження товару

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання  ввезення товару на митну територію  України та вивезення товару з  цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Стаття 277. Визначення країни походження товару

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів  України на підставі положень цього  Кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар  був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під  країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є  необхідність їх виділення з метою  визначення походження товару.

Стаття 278. Товари, повністю вироблені у країні

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або  в її територіальних водах,  або на її континентальному  шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право  на розробку цих надр;

2) рослинна продукція,  вирощена та зібрана на її  території;

3) живі тварини,  що народилися і вирощені в  цій країні;

4) продукція, одержана  від тварин, вирощених у цій  країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського  промислу, видобута та/або вироблена  у Світовому океані суднами  цієї країни;

7) вторинна сировина  та відходи, які є результатом  виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих  технологій, одержана у відкритому  космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи  орендуються нею;

9) товари, вироблені  у цій країні виключно з  продукції, зазначеної у пунктах  1-8 цієї статті.

Стаття 279. Критерій достатньої переробки товару

У разі якщо у виробництві  товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки, а саме: країною походження товару вважається країна, в якій було здійснено  повне виготовлення товару або останні  операції з його переробки, достатні для того, щоб товар одержав  основні характерні риси.

Критеріями достатньої переробки є:

1) правило, яке  потребує в результаті переробки  товару зміни класифікаційного  коду товару за Українським  класифікатором товарів зовнішньоекономічної  діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні  будь-якого з перших чотирьох  знаків;

2) правило адвалерної  частки, яке полягає у зміні  вартості товару в результаті  його переробки, коли відсоткова  частка вартості використаних  матеріалів або доданої вартості  досягає фіксованої частки у  вартості кінцевого товару;

3) виконання виробничих  і технологічних операцій, які  можуть не вести в результаті  переробки товару до зміни  його коду або вартості згідно  з правилом адвалерної частки, але з дотриманням певних умов  вважаються достатніми для визнання  товару походженням із тієї  країни, де такі операції мали  місце.

Такі критерії достатньої переробки, як правило адвалерної частки та виконання виробничих і технологічних  операцій, встановлюються та застосовуються для конкретних товарів або конкретної країни (країн) у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного  товару або конкретної країни (країн) такі критерії достатньої переробки, як правило адвалерної частки та виконання  виробничих і технологічних операцій не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний  код товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з  перших чотирьох знаків.

У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки  в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в  цій країні.

Стаття 280. Додаткові  положення щодо визначення критерію достатньої переробки товару

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані  із забезпеченням збереження  товарів під час зберігання  чи транспортування;

2) операції щодо  підготовки товарів до продажу  та транспортування (роздрібнення  партії, формування відправлень,  сортування, перепакування);

3) прості складальні  операції - операції, які здійснюються  шляхом складання виробів за  допомогою простого кріпильного  матеріалу (гвинтів, гайок, болтів  тощо) чи клепання або монтажу  готових вузлів за допомогою  зварювання (за винятком виготовлення  складних виробів шляхом зварювання), а також інші операції (регулювання,  контроль, заправка робочою рідиною  тощо), необхідні у процесі складання  і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів незалежно від  кількості та складності таких  операцій;

4) змішування товарів  (компонентів) без надання одержаній  продукції характеристик, що істотно  відрізняють її від вихідних  складових;

5) комбінація двох  чи більшої кількості зазначених  вище операцій;

6) забій тварин.

Стаття 281. Визначення країни походження товарів, якщо товари поставляються партіями

Товари у розібраному  чи незібраному вигляді, що поставляються  кількома партіями, якщо за виробничими  чи транспортними умовами неможливе  їх відвантаження однією партією, а  також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей  визначення країни походження товару.

Умовою застосування цього правила є:

1) попереднє повідомлення  митного органу про роздрібнення  партії розібраного чи незібраного  товару на кілька партій із  зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації кожної  партії із зазначенням кодів  товарів за Українською класифікацією  товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження  товарів, що входять до кожної  партії;

2) документальне  підтвердження помилковості роздрібнення  товару на кілька партій;

3) поставка всіх  партій товарів з однієї країни  одним постачальником;

4) ввезення всіх  партій товарів через один  і той же митний орган (митний  пост);

5) поставка всіх  партій товарів у строк, що  не перевищує шести місяців  від дати прийняття митної  декларації чи закінчення строку  її подання стосовно першої  партії.

Стаття 282. Підтвердження  походження товару

Для підтвердження  походження товару митний орган у  передбачених законом випадках має  право вимагати подання сертифіката  про походження такого товару.