Аналіз особливостей управління вексельним обігом

Можна впевнено сказати, що на сьогодні у Україні за допомогою  вексельних програм здійснюються спроби розв'язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляються і здійснюються інші фінансові програми. З його допомогою можна вирішувати важливі задачі і,зокрема, задачу реформування відносин власності. Властивості векселя як цінного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизації, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних підприємств-боржників. Юридична конструкція векселя як цінного паперу наділяє його можливостями більш ефективного виконання фінансових зобов'язань порівняно з іншими цивільними зобов'язаннями. За наявності досить конструктивного механізму переходу від фінансової відповідальності до майнової створюються умови, за яких векселі стають одним з дійових інструментів ринкової економіки. Але на перешкоді цьому стає низка факторів. Для ефективного функціонування вексельного обігу у будь-якій країні потрібна низка наступних обов'язкових умов:

- відносно стабільна  політична та економічна ситуації  в країні;

- задовільний рівень  інфляції;

- наявність виробників  і споживачів, які виробляють та споживають певний обсяг товарної продукції;

- наявність і задовільний рівень  розвитку фінансових інститутів;

- спеціальне вексельне законодавство;

- належний рівень економічної  свідомості населення та підприємців,  наявність кваліфікованих кадрів. [1, c.42]

Але у першу чергу, на законодавчому  рівні необхідна регламентація  умов та розмірів оподаткування операцій з векселями, встановлення відповідальності за правопорушення, пов'язані з вексельним обігом, а також обмеження випуску  векселів сумою сплаченого статутного фонду, резервного фонду або вартості чистих активів, або процентного співвідношення цих величин. Без здійснення вказаних заходів справне функціонування вексельного обігу в Україні вбачається досить проблематичним, а існуючі прогалини в законодавстві можуть призвести до значних зловживань, що у свою чергу, підірве довіру до векселя, як цінного паперу.

Однак, можна зі впевненістю прогнозувати, що по мірі посилення правового поля, яке б забезпечувало процедуру  стягнення боргів за векселями, ліквідність українського вексельного ринку різко зросте, як і кількість векселів з твердими котировками.

Спираючись на міжнародний  досвід, а також враховуючи практичну  необхідність вирішення інших паралельно існуючих проблем, зокрема пов’язаних із надмірною кількістю нормативних актів, які так чи інакше стосуються регулювання вексельного обігу в Україні, неврегульованістю окремих важливих питань, які стосуються вексельного обігу та інших, вважаємо за необхідне запропонувати розробку та прийняття Верховною Радою України єдиного вексельного закону України, який має включати в себе як складові гармонійно поєднані частини тексту Уніфікованого закону, враховувати застереження, зроблені Україною, систематизовані частини норм інших законів, які регулюють вексельний обіг, та інші необхідні положення, яких потребує сучасний вексельний обіг.

Крім того, вказаним законом необхідно  передбачити правило, яке унеможливить перегляд судових рішень, які набули чинності на момент введення у дію  такого закону, а також прийняття нових судових рішень, які обґрунтовувались би посиланням на відсутність або нечинність норм, вміщених у текст Уніфікованого закону, якими обґрунтовано такі рішення або самі вексельні правовідносини з формальних підстав, що досягається за допомогою визнання фактичної чинності у цей період ідентичних за змістом норм Положення “Про переказний і простий вексель” 7 серпня 1937 р. № 104/1341, якщо вказані рішення чи відносини по суті не суперечили таким нормам.

Проблема відсутності офіційної  публікації Уніфікованого закону не єдина у своєму роді, оскільки неопублікованими залишається ще багато інших документів, які знаходяться поза межами регулювання вексельного обігу, але питання про чинність яких залишається відкритим до сьогоднішнього дня. Отже, на наш погляд, актуальними напрямками подальшого наукового дослідження є дослідження питання про вдосконалення законодавства про міжнародні договори та виконання міжнародних зобов’язань, зокрема вирішення проблеми їх своєчасного перекладу, оприлюднення, питання співвідношення норм Конституції та норм міжнародних договорів, проблеми гармонізації не завжди звичних конструкцій норм міжнародних договорів із нормами чинного національного законодавства з метою створення наукового підґрунтя для подальшої законотворчої практики України.

 

3.3. Перспективи  використання векселів на підприємствах  України

 

Вексель є складним розрахунково-кредитним  інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і  кредитних грошей, а з іншого –  функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об’єктом різних угод.

За допомогою вексельних програм  здійснюються спроби розв’язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків  заборгованості, а також розробляються  і здійснюються інші фінансові програми.

Повернення векселя до економіки  України має велике значення. Нині його використання в основному здійснюється в рамках кредитно-розрахункових операцій.

Однак за допомогою векселя  можна вирішувати більш важливі  задачі і,зокрема, задачу реформування відносин власності. Властивості векселя  як цінного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизації, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних підприємств-боржників. Юридична конструкція векселя як цінного паперу наділяє його можливостями більш ефективного виконання фінансових зобов’язань порівняно з іншими цивільними зобов’язаннями. За наявності досить конструктивного механізму переходу від фінансової відповідальності до майнової створюються умови, за яких векселі стають одним з дійових інструментів ринкової економіки. [49, c.153]

Учасниками вексельного  обігу стають підприємства, організації  і громадяни, які не мають спеціальних  знань і досвіду в цій галузі. У більшості випадків практика стикається з тим, що підприємства і громадяни  не можуть самостійно реалізувати свої права за векселем. Це продиктовано тим, що вексельний обіг регулюється спеціальними правовими нормами.

Потрібно відмітити, що широкому впровадженню в Україні  вексельного обігу перешкоджає  відсутність практичного досвіду  в його організації. Створення системи вексельного обігу і вексельного арбітражу в Україні починається практично заново.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3. Послідовність проведення внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій на підприємстві

Дослідження ефективності вексельних операцій потребує належного внутрішньогосподарського та зовнішнього контролю вексельних операцій. В даний час контроль здійснюється розрізнено та не має системного характеру, що потребує здійснення теоретичних та практичних розробок у даному напрямі

Завдання контролю вексельного обігу на промисловому підприємстві: аналіз економічної ефективності та доцільності проведених підприємством вексельних операцій; оцінка рівня кваліфікації працівників підприємства, що відповідають за проведення та оформлення вексельних операцій, загальний якісний рівень системи управління та контролю операцій із векселями на підприємстві; перевірка формальних ознак доброякісності векселів і супровідної документації (заповнення реквізитів векселів, дійсність бланків, підписів і печаток, оформлення актів приймання-передачі та реєстрів векселів та ін.); перевірка законності та вірогідності операцій із векселями, які здійснюються підприємством; перевірка правильності та своєчасності відображення вексельних операцій у бухгалтерському обліку; установлення якості позовної роботи із проблемними для підприємства вексельними операціями; ефективність і дієвість заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень, розроблених і виконаних за матеріалами попередніх перевірок операцій із векселями (рис. 2.3). [43, c.108]

Для спрощення та вдосконалення  системи контролю взаєморозрахунків  векселями між суб'єктами господарювання України необхідні заходи на рівні  державного управління, зокрема: створення  структури державного моніторингу  вексельних операцій в Україні; введення єдиної методики контролю вексельних операцій для можливості стандартизації підсумкових даних за матеріалами перевірок; збільшення розмірів штрафних санкцій за неправомірне використання і видачу векселів.

Сукупність запропонованих контрольних  заходів у сфері вексельних операцій на макро- і мікрорівні дозволить значно поліпшити стан розрахункової дисципліни між промисловими підприємствами України і як наслідок – дасть можливість більш повного використання ринкових механізмів розвитку економіки країни.

 

 

Висновки

 

Отже, вексельний обіг - одне з найскладніших питань у теорії і практиці управління, адже вексель, будучи ринковим інструментом управління, дає підприємству змогу, по-перше, продовжити термін платежу за векселем відповідно до потреб підприємства, по-друге, сприяє підвищенню вартості фірми, за рахунок зменшення обсягів протермінованої заборгованості та зростання оборотності дебіторсько-кредиторської. Завдяки зазначеним властивостям вексель набув широкого застосування в світі, необхідним стало його використання в національній економіці.

У міжнародному масштабі вексельний обіг за останні десятиріччя  суттєво розширив сфери використання, світове співтовариство консолідувало зусилля з вдосконалення єдинообразного вексельного законодавства.

Вивчення генезису вексельного обігу дозволило проаналізувати історичні етапи розвитку даного виду цінних паперів, визначити основні принципи формування видів, форм і особливостей векселів.

Теоретична база вексельного  обігу в Україні ще не розроблена в повному обсязі й по ряду параметрів не відповідає вимогам ринкової економіки, що не дозволяє використовувати позитивні можливості управління вексельним обігом промислових підприємств повною мірою.

На сьогодні в Україні  немає єдиного підходу щодо комплексного аналізу вексельного обігу промислового підприємства. Існуючі методи аналізу операцій (експертно-аналітичний, фінансовий, бухгалтерський, математичний, нормативний і комбінований) не дають можливості зробити вичерпний висновок про повну взаємодію та ефективність проведених операцій із векселями, у зв'язку з наявністю великої кількості супутніх і непрямих факторів, що впливають на підсумковий результат.

Для визначення економічної  ефективності вексельних розрахунків  доцыльно обирати якісні (забезпеченість вексельних розрахунків, репутація підприємства; ризикованість вексельних розрахунків для підприємства) та кількісні (економічний ефект безпроцентного кредитування; економічний ефект від затримки оплати векселя; ефективність, пов'язана з прямою економією коштів) параметри оцінки.

Основною проблемою  організації внутрішньогосподарського і зовнішнього контролю вексельних операцій, здійснюваних промисловими підприємствами України, є відсутність  на даний момент системного підходу  до цього питання. Систему управління вексельним обігом промислового підприємства доцыльно здыйснювати за допомогою використання алгоритму проведення внутрішньогосподарського контролю операцій із векселями; подано рекомендації щодо вдосконалення контролю за вексельним обігом на рівні державного регулювання.

Проведене дослідження  показало, що жодна з наявних на цей час економіко-математичних моделей не розглядає особливості  визначення прибутковості по вексельних операціях з погляду господарської  діяльності підприємств з урахуванням  супутніх якісних показників. Удосконалена математична формула визначення прибутковості вексельних операцій, потребує виконання таких умов: застосування для розрахунків антисипативної ставки відсотків; можливість використання рівняння по операціях, як з дисконтними векселями, так і з процентними; максимально точний розрахунок реальної ринкової вартості фінансових інструментів у динамічному економічному середовищі; коригування кінцевих показників з урахуванням величини втраченого альтернативного прибутку і вексельних ризиків.

Для інформаційного забезпечення суб’єктів вексельних відносин існують методики складання кредитного рейтингу векселедавців - юридичних та фізичних осіб. Суть методики складання кредитного рейтингу векселедавців – юридичних осіб полягає у формуванні інтегрального показника на основі найбільш важливих кількісних та якісних показників, що враховують сучасні особливості вексельного обігу в Україні та специфіку українського менталітету. Результати такого рейтингу демонструють фінансовий стан юридичної особи на конкретну дату і дозволяють здійснити порівняння за попередні періоди. Методика складання кредитного рейтингу векселедавців – фізичних осіб дає змогу не лише оцінити фінансовий стан фізичної особи, а й спрогнозувати його доходи на майбутнє.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Барбара В.П., Глушков М.С. Деякі питання правового регулювання обігу векселів в Україні //Вісник Верховного суду України.- 2010.- № 2.- C.39-43
2. Беляков Н.М. Вексель как важнейшее платежное средство. – М.: МП “Трансферт”, – 2007.
3. Брюховецкая Н.Е., Стрельников Р.Н. Сравнительная характеристика европейской и англо-американской систем вексельного обращения //Вісник Хмельницького національного ун-ту: Екон. науки. – Хмельницький, 2005. – Т.2.– С. 82-87.
4. Вексельний обіг: тематична добірка нормативних документів //Юридичний вісник України. ІПБ. Додаток 1. Господарська діяльність(укр.).- 2006.- №10.- C.72-87.
5. Винокуров Д. Вексель та вексельний обіг. – Х. : Фактор, 2005. – 376 с.
6. Гуткевич С. О., Вексель у системі цінних паперів: проблеми становлення та розвитку. - К.: Вид-во Європейського університету, 2006. - 119 с.
7. Демківський А. В. Вексельний обіг в Україні. – К. : ВІРА-Р, 2008. – 512с.
8. Демківський А.В. Вексельна справа: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Либідь, 2008.- 336 c.
9. Думанський М.А. Вексельний обіг в системі фінансових відносин. - К.: 2007.- 236 c.
10. Каверин Ю.А. Вексель: сто вопросов и ответов. – М.: “Менатеп-информ”, – 2007.
11. Казарцев С.Д. Вексель – это валюта. – СПб.: “Гидрометеоиздат” – 2006.
12. Корчинский В.Е., Белялов Т.Э. Совершенствование вексельного обращения - способ решения проблемы неплатежей в народном хозяйстве //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 5.- Суми: Мрія ЛТД, 2007.- 288 c.
13. Кравченко Ю.Я. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник. - К.: Дакор, КНТ, 2008. - 664с.
14. Кузнєцова, Н.С. Ринок цінних паперів в Україні:правові основи формування та функціонування. - К.: "Юрінком Інтер", - 2008.
15. Малюк В.М. Вексель в Україні. - К.: Асоціація "Український Вексельний Центр". - 2007.
16. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок.- К.: Каравела, 2007.- 304 c.
17. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок.- К.: Каравела, 2009.- 344 c.
18. Матіяшек П. Проблеми права правонаступництва держав і права міжнародних договорів. //Право України. – 2010. – № 10. – С. 131–132.
19. Мігус І.П. Вексельний обіг на фондовому ринку України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01.  — К.: Нац. наук. центр "Ін-т аграр. економіки", 2004. — 21 с.
20. Мігус І.П. Вітчизняні та міжнародні аспекти діяльності рейтингових агентств. – Тези доповідей Міжнародної наукової конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія і сьогодення”, 24 березня 2009 р., м. Тернопіль. – Тернопіль, 2009. – С. 60-61.
21. Мігус І.П. Економіко-математична модель складання кредитного рейтингу векселедавців. //Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Зб. наук. праць. – № 578. – серія економічна. - 2002. – С. 98-105.
22. Мігус І.П. Історія виникнення і становлення векселя в Україні //Економіка. Фінанси. Право. - №6. – 2000. – С.11-14.
23. Мігус І.П. Підстави визнання векселя недійсним //Економіка і управління. - № 2. – 2002. – С.87-91.
24. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М. “Перспектива”, – 2010.
25. Мирославський С. В. Окремі проблеми законодавчого забезпечення обігу векселів в Україні. //Держава і право. Спецвипуск: збірник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – Т. 1. – С. 458–463.
26. Мирославський С.В. Окремі проблеми становлення сучасного національного вексельного законодавства. //Правовий вісник Української Академії Банківської Справи. – Суми. – 2009. - №1(2). – С.84-91.
27. Мошенський С.З. Еволюція векселя.- К.: ПоліграфКонсалтинг, 2010.- 432c.
28. Мошенский С.З. Эволюция векселя: Ч.1. Предистория вексельных операций; Ч.2 . История вексельных операций в Западной Европе; Ч.3. История векселя в Восточной Европе: Монография: Наукове видання.- К.- Ровно: Планета - друк, 2005.- 446 c.
29. Птащенко Л.О. Проблемні питання фінансового моніторингу та операцій з векселями //Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2010.- № 9.- C.63-67.
30. Назаренко О. А. Співвідношення Конституції України та міжнародних договорів України. //Часопис Київського університету права. – 2010. – № 3. – С. 90–96.