Банківська справа та пропорції грошей

          Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку. Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

         Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах. Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

          Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

          Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

         Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України. Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують: наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється даним Законом; забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

          Правова основа діяльності Національного банку України.

          Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 29, ст.238 ) та іншими законами України.

           Економічна самостійність Національного банку України.

           Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

           Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у-його повному господарському віданні.

          Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання, Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.

          Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку. Функції Національного банку України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

          Банки виконують такі функції:

         • трансформаційну;

         • емісійну.

         Трансформаційна функція банків зумовлена посередницькою місією банків взагалі і їх особливим місцем серед фінансових посередників зокрема. Полягає вона в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування.

          У зв'язку з цим можна виділити такі напрями цієї функції:

          • трансформація ризиків;

          • трансформація строків;

           • трансформація обсягів;

          • просторова трансформація.

           Трансформація ризиків полягає в тому, що банки, діяльність яких пов'язана з високим ризиком, вживаючи відповідних заходів, можуть звести ці ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму. До таких заходів належать: диверсифікація активних операцій, створення резервів, диференціація процентних ставок залежно від ризикованості кредитів, страхування депозитів тощо. Завдяки цим заходам банки беруть на себе переважну частину ризиків непогашення позичок.

          Трансформація строків означає, що, мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки одержують можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довгострокові активи. Це вигідно не тільки банкам (вони одержують більш високий дохід), а й їхнім клієнтам. Позичальники одержують можливість профінансувати свої довгострокові проекти, а кредитори банків - одержати більший дохід за своїми вкладами в банках.

          Трансформація обсягів капіталів виявляється в тому, що, мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки дістають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів. Без банків ці кошти залишались би розпорошеними, використовувалися б з низькою віддачею чи взагалі не використовувалися.

          Просторова трансформація означає, що банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і навіть з інших країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об'єкта. Таким чином розсуваються географічні межі грошового ринку, він перетворюється у міжнародний і світовий, що полегшує балансування попиту і пропозиції на грошовому ринку в будь-якому місці світового ринку. Емісійна функція банків полягає в тому, що тільки вони можуть створювати додаткові платіжні засоби спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові гроші, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. [5, 393]

          В економічній літературі називаються й інші функції банків, наприклад функцію акумуляції коштів, функцію регулювання грошового обороту. На нашу думку, акумуляція коштів є складовою трансформаційної функції, оскільки будь-який вид трансформації вимагає попередньої акумуляції грошових коштів. Регулювання грошового обороту теж досягається через дві названі нами функції - трансформаційну та емісійну. Через першу здійснюється структурне, якісне регулювання грошового обороту, а через другу - кількісне: маси грошей в обороті та загальної пропозиції грошей. Тому виділяти такі функції навряд чи є потреба. Проте це питання вимагає подальшого, більш глибокого аналізу.

 

         1.3 Загальна характеристика операції банку з формуванням капіталу і  банківських зобов'язань.

          Як уже було сказано, другий рівень банківської системи скла-дається з комерційних банків. Банком з юридичної точки зоруприйнято вважати фінансово-кредитну установу, яку зареєстро-вано як банк і яка може здійснювати сукупність операцій, відне-сених до кола банківських.

          Банківська діяльність в Україні має здійснюватися згідно ізЗаконом України «Про банки та банківські діяльність» від07.12.2000 р. Цим законом визначено значний перелік операцій,які віднесено до банківської діяльності, зокрема:

          S залучення коштів фізичних і юридичних осіб (до запитанняі на певний строк);

         S розміщення залучених коштів від свого імені та за свій рахунок кредитними та інвестиційними операціями;

          S відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

         S здійснення розрахунків за дорученням фізичних та юридичних осіб, банків-кореспондентів;

          S інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів та касове обслуговування фізичних та юридичних осіб;

          S купівля-продаж іноземної валюти в готівковій і безготівковій формах;

            S операції з банківськими металами;

           S видача банківських гарантій;

            S операції з платіжними картками.

          Отже, банки — це особливі економічні інститути, що акуму-люють грошові кошти, надають кредити, здійснюють розрахункина грошовому ринку. Саме таке визначення можна дати банку в економічному розумінні. Комерційні банки також часто розглядаються у двох аспек-тах — широкому та вузькому: у широкому розумінні комерційний банк — це будь-якийбанк, що функціонує на другому після центрального банку рівнібанківської системи; у вузькому розумінні комерційний банк — це банк, якийвиконує певний набір базових банківських операцій та єдиноюметою якого є одержання прибутку.

          Залежно від економічного змісту всі види діяльності комер-ційних банків прийнято поділяти на три групи: пасивні операції; активні операції; послуги.

          За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому для забезпечення нормальноїдіяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отри-мання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасив-них операцій грошові кошти становлять переважну частину ре-сурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій у його дія-льності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерціних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій,векселів та інших зобов'язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.

          Активні операції — це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам,вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку. Активні операції тісно пов'язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов'язкових та вільних резервів, і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Крім того,кредитні операції банків призводять до появи додаткових коштів у пасивах. Усе це потребує від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв'язку як єдиним комплексом банківської діяльності.

          Крім операцій, пов'язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі),посередницькі, консультаційні та ін. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює, як правило, в процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримують, як правило, не у вигляді відсотків, а у формі комісійних. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично без ризиковим видом діяльності.

          Для того щоб банк зміг розпочати свою роботу, він має бути зареєстрованим. Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з часу його реєстрації НБУ в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та фінансово-кредитних установ. Порядок реєстрації і ліцензування встановлений Законом «Про банки і банківську діяльність» і докладно викладений у Постанові НБУ № 375 від 07.12.2003 р. «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій».

           Для державної реєстрації й одержання ліцензії на здійснення банківських операцій банки надають наступні документи:

          S заяву з клопотанням про державну реєстрацію кредитноїорганізації та видачі ліцензії на здійснення банківських операцій

         S установчий договір;

          S статут;

          S протокол зборів засновників про прийняття статуту та про затвердження кандидатур для призначення на посади керівників виконавчих органів та головного бухгалтера;

         S свідоцтво про сплату державного збору;

         S копії свідоцтв про державну реєстрацію засновників, їх статутні документи та аудиторські висновки про їх фінансовий стан;

         S декларації про доходи засновників — фізичних осіб;

         S анкети кандидатів на посади керівників департаментів і головного бухгалтера банку;

        S за необхідності інші.

          Статутний капітал складається із внесків її засновників чи акціонерів, підтверджених аудитом. Засновниками комерційного банку можуть бути українські та іноземні юридичні й фізичні особи, за винятком профспілкових і політичних організацій, спілок і партій, громадських фондів, рад усіх рівнів, їх виконавчих органів, офшорних компаній і банків. Норматив мінімального розміру статутного капіталу встановлюється НБУ.