Севастопольський інститут банківської
справи
Української
академії банківської справи
Національного
банку України
Кафедра фінансів та кредиту
КУРСОВА
РОБОТА
з
дисципліни
«ГРОШІ
ТА КРЕДИТ»
на
тему: «Система гарантування вкладів фізичних
осіб»
Виконав:
студент ІІ курсу групи ФK – 91
___________А.А. Кожухар
Залікова книжка № _______
Перевірив
: канд. екон. наук, доцент
____________В.П. Марчук
Структура
та оформлення відповідає
вимогам
ДСТУ 3008-95
______________________
Севастополь
– 2011
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ
І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ
1.1
Сутність банківських
вкладів та їх гарантування
1.2
Основні принципи гарантування
вкладів
1.3
Законодавче регулювання
гаранутвання вкладів
РОЗДІЛ
ІІ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ
СИСТЕМ ГАРАНТУВАННЯ
ВКЛАДІВ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ
2.1
Фонд гарантування вкладів
ізичних осіб. Аналіз
діяльності, проблеми
2.2
Досвід розвинутих країн
з гарантування вкладів
фізичних осіб
2.3
Пропозиції щодо вдосконалення
системи гарантування
вкладів
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
РОЗДІЛ
І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ
1.1
Сутність банківських вкладів
та їх гарантування
Основним
джерелом банківських ресурсів є
вклади. Проте на сьогодні в економічній
літературі немає єдиної думки щодо
визначення поняття «вклад». Так, у
Правилах здійснення депозитних операцій
для банківських депозитів під
цим поняттям розуміють «кошти, що надаються
фізичними чи юридичними особами в управління
резиденту, визначеному фінансовою організацією
згідно з чинним законодавством України,
або нерезиденту на чітко визначений строк
та під процент і оформлюються відповідною
угодою» [Посилання 1]. У Законі України
«Про оподаткування прибутку підприємств»
дається таке визначення вкладу: «Депозит
(вклад) — кошти, які надаються фізичними
чи юридичними особами в управління резиденту,
визначеному фінансовою організацією
згідно із законодавством України, або
нерезиденту на строк та під процент»
[Посилання 2]. В «Экономической энциклопедии»
наголошується, що банківський вклад (депозит)
— це «зобов’язання банку, який отримав
безпосередньо від вкладника (депозитора)
або третіх осіб на адресу вкладника грошову
суму (вклад), повернути суму вкладу і виплатити
проценти на неї» [Посилання 3]. У «Большом
бухгалтерском словаре» під банківським
вкладом розуміються грошові кошти юридичної
або фізичної особи в національній або
іноземній валюті, розміщені на рахунку
в банку [Пос. 3]. У «Финансово-кредитном
словаре» вклади визначаються як грошові
кошти населення, підприємств та організацій,
внесені для зберігання у банки та ощадні
каси на визначених умовах [Пос. 4]. У деяких
підручниках поняття «вклад» і «депозит»
ототожнюються, однак останнє є ширшим
[Пос. 5].
Слід
зазначити, що згідно з Законом України
«Про Фонд гарантування вкладів фізичних
осіб», можна зробити визначення
вкладу – як коштів в готівковій
або безготівковій формі у
валюті України або в іноземній
валюті, які відповідно до законодавства
України розміщені вкладником на
договірних засадах на визначений строк
зберігання або без зазначення такого
строку на іменних рахунках у учасника
(тимчасового учасника) Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб чи залучені
таким учасником у формі випуску,
тобто емісії, іменних ощадних,
у формі депозитних, сертифікатів
і підлягають виплаті вкладнику
відповідно до законодавства України
та умов договору. [ЗУ ФГВФЗ].
Наведені
та інші існуючі визначення поняття
«вклад» дають змогу зробити такі висновки:
1.
У кожному з них підкреслюється, що предметом
угоди банківського вкладу є грошові кошти.
2.
Не можна погодитися з твердженням,
що грошові кошти вносяться
до банку на зберігання. Поняття
«зберігання» передбачає зобов’язання
повернути ті самі речі, що були
здані на зберігання. Отже, покладення
на банк обов’язку повернути ті самі купюри,
що були отримані ним від клієнта, на відміну
природі грошових знаків. Більше того,
у такому разі банк перестав би бути банком
і перетворився б на сховище грошей. Слід
зазначити, що грошові кошти на рахунок
вкладника можуть надходити не лише у
готівковій, а й у безготівковій формі.
А також, зберігання не передбачає внесення
зберігачем плати особі, що здала майно
на схов; у підприємницькому зберіганні
плата повинна вноситися особою, яка здала
майно на зберігання, зберігачеві (вкладник
— банку). Отже, характеризуючи банківський
вклад, потрібно виходити з того, що вкладник
вимагає повернення суми банківського
вкладу, а не самого вкладу.
3.
Викликає зауваження положення
про те, що кошти надаються в управління
банку. Виходячи з того, що поняття «управляти»
означає спрямовувати діяльність, роботу
кого-небудь (чого-небудь), можна стверджувати,
що вкладник не може втручатися в діяльність
банку (крім укладення між клієнтом і банком
трастової угоди) та визначати напрями
використання залучених коштів.
4.
Потрібно визначитися з поняттями
«вклад» і «депозит». В економічній
літературі поняття «банківський
депозит» часто використовується
у таких випадках: коли вкладником
є не фізична, а юридична
особа; коли йдеться про грошові
кошти, внесені до банку на
чітко визначений строк; коли
предметом банківських депозитів
є не лише грошові кошти,
а й цінні папери. У цьому
зв’язку слід мати на увазі,
що згідно з чинним законодавством
України терміни «депозит» і
«вклад» є тотожними, тобто
банківський депозит може мати
форму грошових коштів.
5.
Грошові кошти можуть бути
внесені до банку як безпосередньо
вкладником, так і третьою особою,
у валюті України або в іноземній
валюті.
6.
Депозитна угода може бути
укладена не лише на визначений
строк (строковий вклад), а й
на умовах отримання суми вкладу
за першою вимогою (вклад до
запитання) чи інших умовах, які
не суперечать чинному законодавству,
зокрема за настання (дотримання)
визначених обставин (умов). [Пос. 2]
З
огляду на зазначене сутність банківського
вкладу можна сформулювати так: банківський
вклад — це грошові кошти в
готівковій або безготівковій формі,
у національній або іноземній
валюті, які розміщені власником
або третьою особою за рахунок
і за дорученням власника на рахунках
у банку на договірних засадах
на визначений строк або без зазначення
такого строку і підлягають виплаті
вкладникові (або за його дорученням
іншій особі), як правило, з процентом.
Найповніше
розкрити сутність вкладу дає змогу
класифікація їх за різними ознаками.
Одні з ознак з’явилися давно,
пройшли певну апробацію практикою
і стали класичними для більшості
банків країн з розвиненою ринковою
економікою, інші — виникли недавно,
у зв’язку з розвитком і
вдосконаленням банківської практики.
За незначних змін умов уже відомих,
класичних видів вкладів з’являються
нові види вкладів, які повніше враховують
потреби вкладників. На жаль, до цього
часу ні в економічній літературі,
ні в чинному законодавстві України
чіткої та повної класифікації банківських
вкладів немає.
Слід
розглянути окремі ознаки класифікації
банківських вкладів, які, на думку, суттєво
впливають на організацію залучення банками
грошових коштів юридичних і фізичних
осіб (рисунок 1) [Пос.6].
Рисунок
1 – Ознаки класифікації банківських
вкладів
Залежно
від категорії вкладника вирізняють
вклади фізичних та юридичних осіб.
Категорії вкладників за своїм складом
є неоднорідними, а тому їх, у свою
чергу, можна класифікувати формою
власності, видом підприємства, організаційно-правовими
формами підприємства, резидентністю,
галуззю економіки, сектором економіки,
видом економічної діяльності тощо.
Стосовно
секторів економіки розрізняють
вклади: фінансових корпорацій; нефінансових
корпорацій; органів державного управління
та підвідомчих їм некомерційних
організацій, які утримуються за
рахунок бюджету; домашніх господарств;
некомерційних організацій, які
обслуговують домашні господарства.
За
ознакою резидентності розрізняють
вклади резидентів і нерезидентів.
Залежно
від форми власності виокремлюють
вклади, що належать вкладникам з державною
і недержавною формами власності.
Останні можуть бути вкладами приватними,
колективними, юридичних і фізичних
осіб-нерезидентів.
Зважаючи
на вид підприємства, розрізняють
депозити підприємств: приватних; колективних;
господарських товариств; комунальних;
державних; підприємств на власності об’єднання
громадян.
З
огляду на спосіб оформлення вкладу розрізняють
вклади, оформлені шляхом: укладення
договору банківського вкладу; видачі
ощадного чи депозитного сертифіката.
Тобто власник коштів замість
відкриття депозитного рахунка
може придбати ощадний (депозитний) сертифікат
банку.
За
належністю вкладника до певної галузі
економіки виокремлюють вклади підприємств:
промисловості, сільського господарства,
будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі
та громадського харчування, культури
та мистецтва, освіти тощо. Це дає змогу
банкам за формування та розміщення вкладів
ураховувати особливості кругообігу
обігових коштів вкладників, оподаткування
тощо.
За
характером розпорядження вклади поділяють
на: іменні, тобто такі, що належать
певній особі; на пред’явника (анонімні)
— за ними для внесення та вилучення
коштів не потрібні ніякі відомості
про вкладника і зразок його підпису;
кодовані — за ними операції здійснюються
з допомогою підпису-коду, встановленого
самим вкладником. Документи, за якими
може бути ідентифікована особа вкладника,
зберігаються в сейфі відповідального
працівника банку, доступ до якого мають
лише вповноважені особи банку.
Залежно
від можливості одержання вкладником
додаткових послуг і пільг від
розміщення коштів на вклади розрізняють:
чисті вклади — вкладник не одержує
ніяких додаткових послуг чи пільг; вклади
з правом одержання пільгового кредиту
або використання вкладу як застави;
вклади з можливістю одержання додаткових
безоплатних послуг; вклади з іншими
послугами та пільгами.
За
формою, в якій вкладник одержує
дохід від депозитного розміщення
коштів, вирізняють вклади з доходами
в грошовій та грошово-речовій формах.
У першому випадку вкладник одержує
дохід у вигляді депозитного
процента в грошовій формі, у другому
— дохід виплачується як грошима,
так і товарами, що користуються
підвищеним попитом у населення.
Виплата вкладникам доходів товарами
відбувається, як правило, за умов товарного
дефіциту, коли існує невідповідність
між платоспроможним попитом
населення на окремі товари, з одного
боку, і обсягами їх виробництва
та роздрібного товарообігу —
з іншого. Іноді окремі банки з
метою розширення клієнтської бази
пропонують вкладникам «додатковий» дохід
у вигляді регулярного проведення
розіграшів призів за номерами депозитних
угод (особових рахунків). Це відбувається
у випадках, коли розмір депозитного процента
банку суттєво не відрізняється від того,
який виплачують інші банки по аналогічних
видах вкладів.