Напрямки розвитку теорії грошей
Творческая работа, 15 Февраля 2013, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
Водночас суспільна сила грошей, привласнена окремими особами, перетворила їх у знаряддя протиставлення або створення умов для взаємодії. Влада грошей у суспільному житті така сильна, що відбилася на чисельних наукових дослідженнях, які започаткували ще античні філософи.
Работа содержит 1 файл
Напрямки розвитку теорії грошей.к.ppt
— 768.50 Кб (Скачать)Напрямки розвитку теорії грошей
Гроші - творіння людей. Водночас
суспільна сила грошей, привласнена
окремими особами, перетворила їх
у знаряддя протиставлення або
створення умов для взаємодії.
Влада грошей у суспільному
житті така сильна, що відбилася
на чисельних наукових
- Платон у праці «Держава» зазна
чав, що гроші потрібні для обслугов ування суспільного поділу прац і та щоб слугувати мірою варто сті і засобом платежу. - Аристотель у роботі «Нікомахова етика» розглядав уже три функції грошей: міри вартості (або грошової облікової одиниці), засобу обігу і засобу нагромадження цінностей.
- Ці положення та з´ясування ролі грошей у товарообміні стали підставами і методологією багатьох шкіл і теорій від найдавніших часів до сучасності.
Умовно їх можна об´єднати
навколо двох провідних
- Абстрактна теорія грошей
- Прикладна(монетаристська) теорія грошей
Абстрактна теорія грошей
- Прихильники абстрактної теорії
грошей прагнули знайти вичерп ну відповідь на питання, що пов´язані з виявленням суті і внутрішньої природи та форм и грошей. Заглиблюючись у внутрішні аспе кти дослідження грошей, вони недооцінювали зовнішні чи нники.
Прикладна(монетаристська) теорія
грошей
- Представники прикладної теорії
грошей, яких у економічних виданнях ще називають монетаристами, не зосереджували увагу на з´ ясуванні природи грошей. Вони досліджували реальний мех анізм впливу грошового фактора на економіку, яким має бути його використанн я державою у її економічній і грошово-кредитній політиці.
Монетаристська теорія
своїми дослідженнями впливу
грошових факторів на
На цій підставі
Як відносно самостійне
відгалуження неокласичної
Кінець