Ринок цінних паперів і фондова біржа

14

Міністерство освіти і науки України

Київський Інститут Бізнесу та Технологій

Уманська філія

Кафедра: економіки і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з політичної економії

на тему Ринок цінних паперів і фондова біржа

Студента

Видрика Олександра Борисовича

Курс І

Група 10

Спеціальність фінанси

Науковий керівник  Слободяник Н.П.

Умань – 2004 р.

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................3

Розділ І. Ринок цінних паперів..................................................................4-12

1.1. Ринок цінних паперів як частина фінансового ринку............4-8

1.2. Державне регулювання ринку цінних паперів........................8-9

1.3. Види цінних паперів..................................................................9-11

1.4. Емісія цінних паперів................................................................11-12

Розділ ІІ. Проблеми розвитку фондового ринку......................................13-19

2.1. Основні етапи розвитку фондового ринку..............................13-15

2.2. Законодавство про фондовий ринок........................................15-17

2.3. Концепції становлення фондового ринку................................17-19

Розділ ІІІ. Вплив держави на функціонування ринку цінних паперів....20-22

Висновки.......................................................................................................23

Література...................................................................................................24-25

Вступ.

Цінні папери грають величезну роль в процесі інвестування грошових коштів. За допомогою цінних паперів грошові кошти громадян і юридичних осіб перетворюються на певні матеріальні об'єкти, науково-технічні досягнення. Цінні папери є невід'ємною частиною ринкової економіки і сприяють інтенсивному розвитку фінансового ринку, а отже і соціально-економічному розвитку держави в цілому.

В ході економічних реформ в Україні відбулося відродження ринку цінних паперів. З'явилася величезна кількість їх видів. Прийнятий ряд нормативних актів, регулюючих випуск і обіг цінних паперів, а також правила поведінки учасників фондового ринку.

З метою більш поглибленого пізнання особливостей ринку цінних паперів хотілося б спочатку розглянути основний об'єкт фондового ринку - цінні папери, а в другій частині роботи - основні моменти організації і функціонування фондової біржі, а також операції, здійснювані на фондовій біржі.

Розділ І. Ринок цінних паперів.

1.1.      Ринок цінних паперів як частина фінансового ринку.

Процес виробництва, розподілу і споживання товарів і послуг неминуче супроводиться тим, що у ряді підприємств сфери бізнесу і у деяких верств населення утворюються тимчасово вільні грошові засоби. В той же час інші підприємства переживають брак грошових засобів для здійснення своїх комерційних програм. Потребує додаткових грошових засобів і певна частина населення. В результаті виникає фінансовий ринок, де гроші здійснюють свій самостійний рух незалежно від руху товарів і послуг. Власники грошових засобів виступають тут як продавці (постачальники капіталу), а потребуючі грошових засобів – як покупці (споживачі капіталу).

Залежно від того, яким чином здійснюється передача грошових засобів від постачальників до споживачів, фінансовий ринок можна розділити на дві частини. Одна частина – це ринок банківських кредитів. Банки акумулюють тимчасово вільні засоби юридичних і фізичних осіб, виплачувавши за надані засоби певний відсоток, а потім надають кредити позичальникам під більш високий відсоток. Таким чином, процес руху грошей від їх власника до позичальника опосередковується банком.

У багатьох випадках такий спосіб передачі грошових засобів відповідає інтересам власника грошей, оскільки, хоча останній і одержує від банку більш низький відсоток, але тим самим він перекладає ризик неповернення грошей позичальником на банк. Крім того, вкладення грошових засобів в банки є доступними навіть для найдрібніших вкладників.

Проте банк виплачує вкладникам більш низький відсоток в порівнянні з тим, який бере з своїх позичальників, тому цілком природним є прагнення постачальників капіталу вступати у відносини безпосередньо з позичальниками.

Що стосується споживачів капіталу (позичальників), то їм також інколи вигідніше вступати у відносини безпосередньо з постачальниками капіталу. Річ у тому, що отримання банківського кредиту часто пов’язано з великими труднощами, з причини того, що для розгляду питання надання короткострокового кредиту в російських комерційних банках потенційні позичальники звичайно надають в банк величезну кількість документів.

Отримання довгострокового кредиту – справа ще складніша. Банки часто не в змозі надати кредит на той термін, якого потребує позичальник. У банку може не бути і необхідної суми кредиту, необхідної позичальнику для здійснення крупних проектів. Все це примушує споживачів капіталу використовувати інший спосіб залучення грошових засобів – випуск цінних паперів. Тим самим у них з’являється можливість залучати грошові засоби багатьох постачальників капіталу, збирати великі суми і на більш тривалий термін, іноді на необмежений час, якщо йдеться про випуск акцій.

Отже, випуск цінних паперів в певних обставинах відповідає інтересам і постачальників, і споживачів капіталу. Передача грошових коштів від власників капіталу до осіб, що потребують їх, здійснюється на ринку цінних паперів, який є другою складовою частиною фінансового ринку.

Учасниками ринку цінних паперів є перш за все вказані вище споживачі і постачальники капіталу. Споживачі капіталу, залучаючи грошові засоби шляхом випуску цінних паперів, іменуються емітентами. А постачальники капіталу, які вкладають свої засоби в покупку цінних паперів, іменуються інвесторами. Кожний з учасників досягає свою мету.

В Росії, згідно Федеральному закону Російської Федерації “Про ринок цінних паперів” від 22.04.96 р., емітентами можуть бути юридичні особи, державні і муніципальні органи влади. А інвесторами можуть бути як приватні особи (громадяни), так і юридичні особи. Будь-яка фізична або юридична особа, що придбаває цінні папери від свого імені і за свій рахунок, є інвестором.

Крім емітентів і інвесторів на ринку цінних паперів діють різного роду посередники. Їх задача – надавати допомогу і інвесторам, і емітентам. Завдяки посередникам вільні грошові засоби постачальників капіталу значно швидше потрапляють в руки споживачів капіталу і можуть бути використаний для розвитку виробництва. Потенційний інвестор потребує пораду фахівця, в які цінні папери слід інвестувати засоби, щоб досягти бажаної мети. Так само і емітент, що залучає засоби шляхом випуску цінних паперів, потребує допомоги посередника. Посередники, оскільки вони спеціалізуються на операціях з цінними паперами, краще знають, які цінні папери є найпривабливішими для інвесторів. Тому посередники починають працювати з емітентом, як тільки ухвалюється рішення про випуск цінних паперів. Звичайно посередники беруть участь в підготовці проспекту емісії цінних паперів нового випуску, допомагають розміщувати нові випуски, а нерідко викупляють частину або навіть весь випуск цінних паперів з метою їх подальшого продажу інвесторам. В останньому випадку вони приймають на себе ризик, пов’язаний з розміщенням цінних паперів.

В Росії всі посередники відповідно до Федерального закону "Про ринок цінних паперів" іменуються “професійними учасниками ринку цінних паперів”.

Професійні учасники ринку цінних паперів – це юридичні особи, у тому числі кредитні організації, а також громадяни (фізичні особи), зареєстровані як підприємці, які здійснюють певні види діяльності. Залежно від виду діяльності можна виділити наступних учасників ринку цінних паперів:

Брокер – професійний учасник ринку цінних паперів, що займається брокерською діяльністю. Брокер здійснює операції з цінними паперами від імені і за дорученням клієнта на умовах договору комісії або доручення.

Ділер – професійний учасник ринку, який здійснює операції від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі чи продажу певних цінних паперів. Крім того, ділер має право встановлювати мінімальну або максимальну кількість цінних паперів, що купуються чи продаються, а також термін дії цих умов. Ділером, згідно із законом, може бути тільки юридична особа, яка є комерційною організацією.

Керівник – це учасник ринку цінних паперів, що здійснює діяльність по управлінню цінними паперами. Керівником може бути юридична або фізична особа, яка від свого імені протягом певного терміну здійснює довірче управління цінними паперами або грошовими коштами, переданими йому у володіння третьою особою і призначеними для інвестування в цінні папери. За свою діяльність керівник одержує певну винагороду.

Клірингова організація проводить збір, звірку і коректування інформації по операціях з цінними паперами, визначає взаємні зобов'язання учасників операцій, здійснює облік по поставках цінних паперів і розрахунках по них.             

Депозитарій надає послуги із зберігання сертифікатів цінних паперів чи обліку і переходу прав на цінні папери. Депозитарієм може бути тільки юридична особа. Обличчя, яке користується послугами депозитарію, називається депонентом. За умов депозитарного договору доходи по цінних паперах можуть поступати в депозитарій, який перераховує ці доходи на рахунки депонентів.

Утримувач реєстру - реєстратор займається збором, фіксацією, обробкою, зберіганням і наданням даних про реєстр власників цінних паперів. Реєстр власників цінних паперів – це список зареєстрованих власників з вказівкою кількості, номінальної вартості і категорії що належать їм іменних цінних паперів, складений на будь-яку встановлену дату.

Утримувачем реєстру може бути тільки юридична особа. У випадку, якщо число власників цінних паперів не перевищує 500, утримувачем реєстру може бути сам емітент. Якщо число власників цінних паперів перевищує 500, утримувачем реєстру може бути тільки незалежна організація.

Слід мати на увазі, що крім власників цінних паперів в системі ведення реєстру можуть бути і номінальні утримувачі цінних паперів. Звичайно це брокери і депозитарії.

Організатор торгівлі на ринку цінних паперів здійснює діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів, тобто сприяє виконання операцій з цінними паперами між учасниками ринку цінних паперів.

Слід сказати, що відповідно до Федерального закону здійснення діяльності по веденню реєстру не допускає її поєднання з іншими видами професійної діяльності. Що стосується решти видів діяльності, то ці обмеження встановлюються за рішенням Федеральної комісії по ринку цінних паперів.

1.2.      Державне регулювання ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів як складова частина фінансово-кредитної системи є об'єктом державного регулювання, основна мета якого – захистити інтереси інвесторів від протиправних дій з боку емітентів або посередників.

В цій області держава здійснює такі функції як вироблення певних правил, регулюючих емісію і обіг цінних паперів і діяльність професійних учасників ринку цінних паперів, а також контроль за дотриманням діючих в країні відповідних нормативних актів; органи державної влади також видають ліцензії на право займатися яким-небудь видом діяльності на ринку цінних паперів. Згідно Федеральному закону ліцензуванню підлягає діяльність всіх названих вище професійних учасників ринку цінних паперів, а також фондових бірж.

Окрім ліцензування, державний контроль за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів здійснюється також шляхом атестації фахівців, що працюють з цінними паперами. В Росії згідно діючому в даний час положенню керівники і фахівці професійних організацій – учасників ринку цінних паперів – повинні мати кваліфікаційний атестат, встановлений актами відповідного органу державної влади.

Крім державного регулювання, координація дій професійних учасників ринку цінних паперів може здійснюватися і саморегульованими організаціями. В Росії такою організацією визнається добровільне об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів, діючих відповідно до Федерального закону на принципах некомерційної організації.

Саморегульована організація повинна бути встановлена не менше, ніж десятьма членами і отримати дозвіл Федеральної комісії. Така організація, відповідно до вимог Федерального закону, встановлює обов'язкові для своїх членів правила професійної діяльності, стандарти проведення операцій з цінними паперами і здійснює контроль за їх дотриманням.

1.3. Види цінних паперів.

Цінні папери можна визначити як спеціальним чином оформлені фінансові документи, в яких зафіксовані певні права власника або пред’явника цінного паперу.

Згідно Цивільному кодексу цінний папір визначений як документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов’язкових реквізитів майнового права, здійснення і передача яких можливе тільки при його пред’явленні.

Залежно від того, які ознаки встановлені в основу класифікації, цінні папери можна підрозділити на різні групи і види.

Якщо врахувати мету випуску цінних паперів, характер операцій, що лежать в основі їх випуску, способи надання засобів і виплати доходів, то цінні папери можна підрозділити на пайові (або майнові), боргові і похідні.