Ринок цінних паперів і фондова біржа

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Апреля 2012 в 11:50, курсовая работа

Описание работы

В ході економічних реформ в Україні відбулося відродження ринку цінних паперів. З'явилася величезна кількість їх видів. Прийнятий ряд нормативних актів, регулюючих випуск і обіг цінних паперів, а також правила поведінки учасників фондового ринку.
З метою більш поглибленого пізнання особливостей ринку цінних паперів хотілося б спочатку розглянути основний об'єкт фондового ринку - цінні папери, а в другій частині роботи - основні моменти організації і функціонування фондової біржі, а також операції, здійснювані на фондовій біржі.

Содержание

Вступ............................................................................................................3
Розділ І. Ринок цінних паперів..................................................................4-12
1.1. Ринок цінних паперів як частина фінансового ринку............4-8
1.2. Державне регулювання ринку цінних паперів........................8-9
1.3. Види цінних паперів..................................................................9-11
1.4. Емісія цінних паперів................................................................11-12
Розділ ІІ. Проблеми розвитку фондового ринку......................................13-19
2.1. Основні етапи розвитку фондового ринку..............................13-15
2.2. Законодавство про фондовий ринок........................................15-17
2.3. Концепції становлення фондового ринку................................17-19
Розділ ІІІ. Вплив держави на функціонування ринку цінних паперів....20-22
Висновки.......................................................................................................23
Література...................................................................................................24-25

Работа содержит 1 файл

Фондова біржа (курсова).doc

— 110.50 Кб (Скачать)

2.3. Концепції становлення фондового ринку України.

Операції, здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, що його зародження відбулося, а з іншого, - що він може і законсервуватися, не стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будуть відображати реальний капітал - засоби виробництва, землю, товар.  Лише в цьому випадку можна сподіватися на створення умов для ринкової середи, переміщення капіталу від інвестора до виробника, переливу його з однієї галузі до іншої.

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямої залежності від формування ефективної моделі фондового ринку.  У зв'язку з цим заслуговують на увагу ті пропозиції по коректуванню ринку капіталів в Україні, що містяться в Концепції, розробленою Українською фондовою біржею.

УФБ вважає за необхідне створення централізованого фондового ринку України, що повинний складатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банки, єдиного Центрального депозитарію.

Перший інститут - фондова біржа є місцем котування, здійснення операцій із цінними паперами і укладання угод.  Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери, оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів.  Це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Інший інститут - кліринговий банк спеціалізується на розрахунках по операціях із цінними паперами.  В Франції наприклад, його функції виконує Французький Національний банк.  Вимагає розв'язання питання, хто буде займатися цим у нашій країні.

Третій інститут - Центральний депозитарій, що уже створений при УФБ, займається збереженням, обліком і переміщенням цінних паперів.  Така структура сприяє введенню єдиної наскрізної нумерації цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій по проведенню платежів і доставці цінних паперів.

Однак у розвинених країнах застосовується більш прогресивна форма обігу цінних паперів - у вигляді комп'ютерних записів на рахунок.  Безпаперова форма цінних паперів гарантує високий рівень їхньої безпеки - неможливість підробки, викрадення і протизаконних операцій, заощаджує значні витрати на їхній випуск і доставку (транспортування), а також гарантує, що кількість цінних паперів на руках в інвесторів дорівнюється кількості випущених цінних паперів.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства.  Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску (лістингу) цих паперів. Лістингування буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України.  У той же час лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котування цінних паперів на фондовому ринку.


Розділ ІІІ. Вплив держави на функціонування ринку цінних паперів.

Правове регулювання фондового ринку  України полягає у впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил , критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів.

Державне регулювання РЦП – це здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів.

Державне регулювання РЦП здійснюється з метою:

      реалізації єдиної державної політики у  сфер і випуску та обігу ЦП;

      отримання учасниками РЦП інформації про умови випуску та обігу ЦП, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;

      гарантування прав власності на ЦП;

      захист прав учасників ФР;

      інтеграція до європейського та світового ФР;

      прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників РЦП; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску ЦП та інформації про випуск ЦП, умов продажу (розміщення) ЦП, передбачених такою інформацією та ін.

Для досягнення мети регулювання державою створюється відповідна структура державного регулювання РЦП та запроваджуються певні його форми.

              Державне регулювання РЦП здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників РЦП в межах своїх повноважень, які призначаються чинним законодавством. Функції інституту-регулятора на біржовому ФР виконує Українська фондова біржа, а на позабіржовому – Українська асоціація торговців цінними паперами.

              Державними органами регулювання РЦП є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України.

              Серед найбільш важливих складових національного законодавства з питань фондового ринку, необхідно назвати такі документи:

      Нормативні акти України, що регулюють діяльність на ринку ЦП.

      Нормативні акти України, що регулюють діяльність акціонерних товариств.

      Нормативні акти України, що регулюють процес підготовки кадрів для роботи на РЦП.

Система правого регулювання дій учасників ринку може здійснюватися:

-          державними органами ( державно-правове регулювання);

-          окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).

Оскільки державно-правове регулювання за своїм характером є, головним чином, загальнообов’язковим, субординаційним та базується на можливості застосування примусу, державні органи, які здійснюють таке регулювання в сфері ФР, повинні дотримуватися в своїй діяльності правила “дозволено лише те, що дозволяється законом”. На відміну від нього, інституційно-правове регулювання за своїм характером є,  головним чином, конкретно обов’язковим, значною мірою самоврядним, раціональним, моральним, орієнтованим на ринкову доцільність.

              Крім органів державного регулювання на РЦП діють саморегулівні організації (СРО), які добровільно об’єднують професійних учасників РЦП, не мають на меті отримання прибутку і створені для захисту інтересів власників ЦП та інших учасників РЦП.

Однією з самих головних задач СРО в Україні є їх участь не тільки у саморегулюванні дій операторів на РЦП, але і в сприянні становленню самого цього ринку, розробки схеми дієздатної інфрастуктури (щоб знову не повторилася ситуація, коли спочатку впроваджують одні схеми, а життя іде зовсім іншим шляхом).    

Другою особливістю СРО в Україні є необхідність їх тісної взаємодії з ДКЦПФР та ФДМ, оскільки приватизація є основним джерелом корпоративних ЦП.

Одне з найважливіших питань будівництва СРО – це кількість СРО, які будуть функціонувати на ФР.


Висновок.

В Україні, де фондовий ринок тільки починає формуватися і об’єми біржової торгівлі цінними паперами, емітованими недержавними органами, вкрай незначні немає ще ніяких традицій проведення біржової торгівлі, що до кінця встояли (крім закріплених законодавчо норм). Структура фондового ринку знаходиться у стадії формування і механізм поетапного проходження операцій поки чітко не відпрацьований, проте на багатьох біржах вже створені клірингові організації, почали функціонувати і депозитарії. Показовим прикладом може служити діяльність Московської міжбанківської валютної біржі (ММВБ), на якій з травня 1993 року продаються державні короткострокові облігації (ДКО). Всі етапи проходження операцій з цими цінними паперами організовує сама біржа, що виконує одночасно функції клірингової організації, депозитарію і розрахункового центру. Сподіваюся, що в процесі розвитку ринкової економіки і підвищення рівня господарюючих суб’єктів, а також збільшення кількості цінних паперів і динаміки їх обігу, ринок цінних паперів і його функціонування буде до кінця впорядкованим зрозумілою і однозначною законодавчою базою.


Література.

1.      Вісник Федеральної комісії по ринку цінних паперів.

2.      Навчальний посібник для керівників і контролерів організацій, що здійснюють брокерську, дилерську діяльність і довірче управління цінними паперами - М.: Фінансовий видавничий будинок „Діловий експрес”, 1998. – С.- 200.

3.      Положення „Про федеральну комісію по ринку цінних паперів” від 01.07.96 р. №1009.

4.      Стандарти емісії акцій при установі акціонерних суспільств, додаткових акцій, облігацій і їх проспектів емісії №19 від 17 вересня 1996 р. (в ред. Ухвал №8 від 12.02.97 №11 від 04.03.97 №29 від 06.10.97 №45 від 31.12.97).

5.      Тимчасове положення про ліцензування брокерської і дилерської діяльності на ринку цінних паперів №4 від 23.01.07 р. (в ред. Ухвали №6 від 11.02.97).

6.      Федеральний закон „Про ринок цінних паперів” від 20.03.96.

7.      Цивільний кодекс України.

8.      Башнянин Г.І. Політична   економія: Підручник. – К.: Ніка-Центр, 2000.

9.      Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999.

10. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999.

11. Буковинський С. Фінансова стабілізація як основа фінансової політики // Фінанси України. - 1997. - № 4.

12. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: Ніос. – 2000.

13. Геєць В., Возна Л. Макроекономічна стабілізація і криза пропозиції у перехідній економіці // Банківська справа. – 1998. – № 1. – С. 25-32.

14. Кодацький В.П. Проблеми обчислення і планування прибутку. // Жур. «Фінанси» №9, 1992, с.28.

15. Миркин Я.М. Цінні папери і фондовий ринок. - М., 1995.

16. Мочерний С.В. Економічний словник-довідник. - К.: Феміна, 1995.

17. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. — Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993.

18. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Підручник.  –  К.: Ніос. – 1998.

19. Фельдман А.А. Державні цінні папери: навчальний і довідковий посібник. - М., 1995.

20. Філіпенко А.С. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник. - К.: Либідь, 1997.



Информация о работе Ринок цінних паперів і фондова біржа