Становлення та розвиток грошової системи України

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

     ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ТОРГІВЛІ

       ім. М. ТУГАН – БАРАНОВСЬКОГО 

     Кафедра фінансів 
 
 
 

     РЕФЕРАТ

     на  тему: «Становлення та розвиток грошової системи України» 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка 2 курсу групи Фін(ПФ)-10-В

Будакова  Марина 
 
 

Перевірила:

ас. Гвасалія Д.С. 

     Донецьк – 2011 р.

     ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. Історія  виникнення, поняття та призначення  грошової системи……………5

2. Грошова  реформа та становлення грошового  ринку України………………9

3. Проблеми  функціонування грошової системи  України……………………12

4. Шляхи  зміцнення грошової системи України………………………………16

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...19

Список  використаних джерел…………………………………………………..20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Співвідношення між гривнею  і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних  грошових одиниць визначається НБУ  і публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей, що мають законну платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що забезпечуються всіма активами Національного  банку. Крім готівки функціонують і  безготівкові гроші (у виді засобів  на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації  і їхнього обертання і вилучення  володіє НБУ. На Національний банк України  покладені такі обов'язки:

• прогнозування й організація виробництва, перевезення і збереження банкнот і монет, а також створення їхніх резервних фондів;
• установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки для кредитних організацій;
• визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни і знищення ушкоджених;
• розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій;
• визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівкових розрахунків;
• ліцензування розрахункових систем кредитних установ.

     З метою регулювання економіки  НБУ залучає такі інструменти: ставки облікового відсотка; норми обов'язкових  резервів кредитних установ; операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію  економічних нормативів для кредитних  заснувань.

     Для здійснення касового обслуговування кредитних  заснувань, також інших юридичних  осіб, на території України створюються  розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, також резервні фонди грошових банківських квитків і монет.[1]

     Всі ми поступово звикаємо до стабільної національної грошової одиниці —  малопомітних коливань її валютного  курсу та незначних змін цінової  динаміки. Наскільки міцна ця стабільність? Це питання, поза сумнівом, турбує не лише кожного пересічного громадянина  та суб'єктів господарювання, а й  фахівців, безпосередньо причетних  до грошово-кредитної політики, зокрема  членів Ради Національного банку, які  разом з правлінням НБУ опікуються вищезазначеною проблемою.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Історія виникнення, поняття та призначення  грошової системи

     Безперервний  рух товарів і послуг, який відбувається в економіці, опосередковується  відповідним рухом грошей. Грошовий обіг - це сукупність усіх грошових платежів та розрахунків, що обслуговують відносини  еквівалентного обміну. Грошовий обіг поділяється на дві взаємопов'язані  частини: сферу безготівкового та сферу  готівкового обігу. Грошовий обіг у  цілому перебуває в складному  взаємозв'язку з товарним, який є  тут вихідним, базовим. Саме заради здійснення обміну товарів історично  і логічно виникли гроші.

     Грошовий  обіг з'явився одночасно з виникненням  грошей, тобто у період розкладу первіснообщинного ладу. В умовах рабовласницького та феодального устроїв  розширенню грошового обігу перешкоджали панування натурального господарства та обмеженість товарних зв'язків. Значного розвитку грошовий обіг набув при  капіталізмі, коли сформувалися національні  та світові товарні ринки (XVI-XVII ст.), хоча окремі їх елементи з'явилися значно раніше.

     Саме  в той час грошовий обіг складається  у систему. Це було зумовлено тим, що у період утвердження капіталізму  виникла об'єктивна необхідність зведення різних елементів грошового  обігу в систему для побудови єдиної, стабільної та еластичної грошової системи. Національна буржуазія  для успішного ведення торговельних операцій була заінтересована в єдиній грошовій одиниці зі стабільним масштабом. Із розвитком капіталізму та його кредитної системи з'являються  банкноти. Для обслуговування дрібного товарообігу та розміну повноцінних  монет і банкнот виникла потреба  в розмінних монетах. Усе це потребувало  впорядкування грошового обігу, регулювання його законодавчими  нормами. Буржуазна держава була саме тим органом, який міг забезпечити  таке регулювання.

     Грошова система – це форма організації  обігу грошей у даній країні, що склалася історично та закріплена законом. Вона не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин. Закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окремих елементів.[3]

     З огляду на те, що організація грошового  обороту здійснюється за участі банків, а забезпечення нормального функціонування кредитних грошей є одним з  основних завдань банківської системи, грошова система формується і  функціонує на базі банківської системи  і може розглядатися як складова останньої. Тому в багатьох країнах правові  норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних  банків. Більше того, відповідно до цих  законів центральним банкам надаються  широкі повноваження з регулювання  грошового обороту. Тому є всі  підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.

     За  сферою охоплення економічних відносин грошова система - явище надзвичайно  широке, адекватне всьому грошовому  обороту. Усі грошові потоки, незалежно  від сфери економіки, яку вони обслуговують, та форми, в якій здійснюються, є об'єктами регулятивного впливу грошової системи. Тому є підстави для  виділення в складі грошової системи  окремих, відносно самостійних підсистем: системи безготівкових розрахунків; валютної системи; системи готівкового  обігу. Кожна із названих підсистем  має свій особливий об'єкт регулятивного  впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту.

     Оскільки  грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище  грошової системи постає на поверхні як суто національне. Кожна держава  формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім  впливам, коли вони загрожують інтересам  національної економіки. Наявність  такої суверенної грошової системи  є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави. Національно-державна обумовленість  та призначення грошової системи  повинні враховуватися урядами  країн, коли вони приймають рішення  про реконструкцію своїх грошових систем у напрямі їх об'єднання. Таке об'єднання неминуче означає втрату істотного захисного механізму  для національної економіки, яким є  грошова система. Відмова від  такого механізму економічно можлива  лише за умови, що ці країни мають однакові за рівнем розвитку і структурою економіки  та високодемократичні політичні устрої. Інакше виникне загроза втрат  як для економічно слабких, так і  економічно сильних країн, що об'єднуються.

     Загальнонаціональне призначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні держави  зумовлюють важливу роль історичного  чинника, традицій, національних особливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тільки в зовнішньому вигляді грошових знаків та монет, а й у більш  складних і відповідальних елементах  грошової системи, таких як масштаб  цін, купюрність грошових знаків, організація  розрахунків тощо. Завдяки цьому  грошова система кожної країни має  свої специфічні ознаки, які відрізняють  її від грошових систем інших країн, забезпечують їм імунітет проти зовнішнього  втручання. Разом з тим у грошових системах різних країн є багато спільного. Це виявляється насамперед у однотипності методів регулювання грошових потоків  та маси грошей в обігу, ідентичності інструментів регулювання грошового  ринку тощо. Ця спільність деяких рис  грошових систем різних країн зумовлена  однотипністю їх економічних систем, побудованих на ринкових засадах. Коли економічний розвиток забезпечив достатні умови для демонетизації золота, країни з ринковою економікою досить одностайно відмовилися від системи золотого монометалізму і запровадили грошові системи, що базуються на кредитних грошах. Нині ці країни так само дружно запроваджують у своїх грошових системах обіг електронних грошей у вигляді платежів на основі сучасних електронних технологій.[5] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Грошова реформа  та становлення  грошового ринку  України

     За  той час, відколи нова національна  валюта перебуває в обігу, обслуговуючи економічну та соціальну сфери суспільного  життя, висловлено багато в основному  позитивних оцінок і міркувань щодо організації та наслідків проведеної у вересні 1996 року заміни купона – карбованця гривнею. Така одностайність позитивних оцінок цілком виправдана. Випуск нової валюти був добре підготовлений і організовано проведений. У процесі запровадження гривні не постраждали матеріальні інтереси жодної соціальної групи населення. Всі готівкові виплати та безготівкові платежі були проведені банками в новій валюті без помітних незручностей чи додаткових витрат із боку їхніх клієнтів.[2]

     Особливо  важливу роль в успішному запровадженні  гривні відіграв Національний банк України. Зусиллями його фахівців та служб  було проведено велику підготовчу роботу: організовано виготовлення достатньої маси нових, грошових знаків та монет, забезпечено їх своєчасну доставку в усі регіони країни, розроблено необхідні інструктивні документи для всіх структур, котрі здійснювали обмін грошей. Вирішальне слово належало керівництві НБУ у досить вдалому виборі терміну випуску гривні, пропорції обміну старих грошей на нові, визначенні механізму випуску гривні, сформуванні покупюрної структури маси нових грошей. Як відомо, в багатьох країнах при проведенні грошових реформ нерідко виникали так звані "розмінні кризи" коли в обігу бракувало розмінної монети та купюр дрібних номіналів. Банківській системі України вдалося уникнути подібної кризи. Слід вказати також на значну роз'яснювальну роботу щодо випуску нової валюти, яку було проведено за безпосередньої участі керівників та фахівців НБУ. Вона сприяла заспокоєнню громадської думки, формуванню виваженого ставлення до нової валюти основної маси населення, що мало особливо важливе значення для підтримки гривні на першому етапі її функціонування.[4]

     Грошова реформа в Україні в широкому її трактуванні переслідувала щонайменше три мети:

• Створити національну грошову систему самостійної української держави.
• Забезпечити сталість національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання з допомогою грошових інструментів економічного і соціального розвитку країни.
• Забезпечити функціонування нової грошової системи відповідно до вимог законів ринкової економіки.