Сучасний стан та перспективи розвитку кредитування банками населення на споживчі цілі

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський  національний економічний університет

Факультет банківського бізнесу

 

 

Кафедра банківської  справи

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни “Кредитування і контроль”

на тему:

Сучасний стан та перспективи розвитку кредитування банками населення на споживчі цілі.

 

 

Виконала:

студентка групи БСз-52

Яциковська Н. І.

перевірила:

                                                                                        Матлага Л. О.

 

 

 

 

 

 

Тернопіль 2013

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Економічна с

утність та види споживчого кредитування.....………………..5

2. Аналіз основних показників функціонування ринку споживчого кредитування в Україні ……………………………………………………………12

3. Основні проблеми та шляхи розвитку споживчого кредитування в Україні………………………………………………………………………………17

Висновки…………………………………………………………………….......20

Список використаної літератури……………………………………………....22

 

 

Вступ 

Споживче кредитування з кожним роком набуває все  більшої актуальності. Це пов’язано  з тим, що всі ланки суспільства  прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, неможливий нормальний розвиток суспільства, а саме: всіх його верств населення.

Особливо актуально  це питання стоїть перед молодим  поколінням, для проживання якому  відразу хотілося б мати власне житло  та можливість його обладнати. Кажучи про це, маються на увазі не предмети розкоші, а елементарні засоби для існування, необхідні для нормального проживання як молодих сімей, так і інших верств населення.

Споживче кредитування тісно пов’язано з різноманітними економічними та соціальними показниками. Це пояснюється тим, що, впливаючи один на одного, вони спричиняють певні зрушення в економіці, причому ці зміни можуть справляти різний ефект, як позитивний, так і негативний. Саме тому для подальшого розвитку споживчого кредитування необхідно визначити зв’язок між ними та мінімізувати проблеми, які постають на шляху.

Мета роботи полягає  в аналізі організації споживчого кредитування в провідних банках України, а також визначення проблем  і перспектив розвитку цього виду кредиту в Україні.

Об’єктом дослідження є ринок кредитування населення на споживчі потреби та перспективи його розвитку в Україні.

Предмет дослідження  – організація споживчого кредитування.

Для досягнення поставленої  мети в роботі вирішуються такі завдання:

- дослідити сучасні тенденції розвитку теорії і практики споживчого кредитування в Україні в процесі соціально-економічних перетворень;

- обґрунтувати сутність споживчого кредиту і його місце в системі кредитних відносин.

- запропоновано шляхи  вдосконалення кредитування населення  на споживчі потреби в Україні

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використовуваної літератури.

 

1. Економічна сутність споживчого кредитування

Споживчий кредит — це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку. Сутнісна ознака споживчого кредиту — кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підвищення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспроможний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва.

Головними параметрами споживчого кредиту є:

1) доступність кредиту;

2) величина відсоткової  ставки;

3) строки надання і  погашення;

4) здатність позичальника  повернути кредит.

При споживчому кредиті  позичальниками є фізичні особи - населення, а кредиторами - підприємства торгівлі і сфери послуг, банки, спеціальні кредитні установи. Торгові підприємства надають споживчий кредит у вигляді товарів, проданих в розстрочку, а банки - у вигляді короткострокових і довгострокових позик на придбання дорогих товарів тривалого користування. Споживчі товари тривалого користування - легкові автомобілі, меблі, побутова техніка - є головним об'єктом споживчого кредиту, який стимулює платоспроможний попит населення на ці товари [9 с. 20-24].

Суб'єктами кредиту, з  одного боку, виступають кредитори, в даному випадку – це комерційні банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, ощадбанк і інші підприємства, а з іншого боку – позичальники – люди.

Споживчий кредит – сума грошових коштів, переданих кредитною  організацією (як правило, банком) на певних умовах фізичній особі (громадянинові) для придбання тих або інших товарів або послуг. Іншими словами, це позика  або аванс. Основними відмінними рисами вітчизняного споживчого кредиту є:

- договірний режим  відносин між кредитором і  позичальником, забезпечується за допомогою висновку між ними особливої угоди кредитного договори;

- платність споживчого  кредиту забезпечується встановленням  і подальшим стягуванням з  позичальника процентної ставки  за кредитом;

- терміновість споживчого кредиту  забезпечується встановленням і подальшим дотриманням позичальником терміну користування кредитом (терміном погашення кредиторської заборгованості);

- цільове використання споживчого  кредиту забезпечується систематичним  контролем кредитора за операціями, що здійснюються позичальником з кредитними засобами.

Комерційні банки надають кредити  фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи із вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю  і ремонт житлових будинків, садових будинків, дачних та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банкові в забезпечення фізичною особою, та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей, об'єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника. 
Видача кредиту готівкою оформляється в банку видатковим касовим ордером.

Фізичні особи погашають споживчі кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або готівкою.

 

Банківський споживчий кредит у  розстрочку платежу, як правило, передбачає погашення його та відсотків за ним  щомісячно рівними частинами. Банківська практика довела, що погашати частину  заборгованості щомісячно зручніше, ніж заощаджувати кошти і погашати одразу весь борг. Встановлення строків погашення кредиту селянськими (фермерськими) господарствами має бути пов'язано з надходженням виручки від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг).

Споживчий кредит охоплює  як кредит, пов'язаний із задоволенням потреб поточного характеру, зокрема  з розвитком виробництва в  особистому господарстві, так і кредит на придбання, будівництво і підтримку  нерухомого майна. Кредит на поточні  потреби сприяє реалізації товарних запасів, повнішому і своєчаснішому задоволенню потреб населення, що постійно ростуть. Кредит на поточні потреби сприяє також розвитку особистого господарства, що робить у відомому сенсі умовним поняття «Споживчий кредит», точнішим є поняття «Кредитування населення»[1 ст. 554-578].

Форми кредиту є зовнішнім  проявом характеру і організації  кредитних відносин.

Споживчий кредит - це засіб  задоволення споживчих потреб населення, а не тільки потреби в товарах  і послугах. Кредитування кінцевого  споживача при цьому може здійснюватися  як в грошовій, так і в товарній формах, як банками, так і небанківськими фінансово-кредитними інститутами, а також торговими підприємствами.

Споживчий кредит - це грошові, товарні або товарно-грошові відносини, що складаються між позичальником - фізичною особою і кредитором, як який можуть виступати банки, роздрібні торгові підприємства, ломбарди, кредитні кооперативи, каси взаємної допомоги, пункти прокату.

З погляду населення, яке виступає в ролі позичальника, споживчий кредит можна трактувати як форму економічних відносин, суть яких полягає в запозиченнях фізичними  особами для придбання різних споживчих товарно-матеріальних цінностей і послуг.

Об'єктом споживчого кредиту  є різні товари народного споживання, включаючи майно тривалого користування, витрати по поліпшенню житлових умов і витрати по навчанню або лікуванню. При цьому якщо кредитором є комерційний банк, то споживчий кредит має грошову форму. У випадку якщо кредитором є роздрібна торгова організація або пункт прокату, то споживчий кредит приймає форму товарного кредиту. Коли кредитор представлений, наприклад, фондом підтримки індивідуального житлового будівництва, то в даному випадку, виходячи з існуючої практики діяльності цього фонду, має місце товарно-грошова форма споживчого кредиту. Таким чином, сфера застосування споживчого кредиту вельми різноманітна.

Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, пов'язаних із особливостями особистого споживання громадян [4 с. 56-62].

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає  у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.

По-друге, повернення позиченої  вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення  коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих  потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли  б придбати лише у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для купівлі цих цінностей або послуг. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню  соціальних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім  із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості.

Класифікація споживчих  кредитів здійснюється (додаток К):

• за суб’єктами кредитної угоди;
• за об'єктами кредитування;
• за строками кредитування;
• за способом надання;
• за видами забезпечення;
• за методами погашення;
• за методом стягнення процентів;
• за характером кругообігу коштів.

За суб’єктами кредитної  угоди (типом кредитора і позичальника) розрізняють [4 c. 56-62]:

• банківські споживчі позики;
• позики, надані населенню торговельними організаціями;
• споживчі позики фінансово-кредитних установ небанківського типу (ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи, будівельні товариства, пенсійні фонди і т.д.);
• особисті чи приватні споживчі позики, надані приватними особами;
• споживчі позики, надані фізичним особам безпосередньо на підприємствах і в організаціях, у яких вони працюють.

За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні  споживчі кредити поділяються на два види :

• на споживчі цілі та на невідкладні потреби;
• на затрати капітального (інвестиційного) характеру.

За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:

• короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року) ;
• середньострокові (строком від 1 року до 3 років);
• довгострокові (строком понад 3–5 років).

За способом надання  споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).

За забезпеченням розрізняють  позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

За методом погашення  розрізняють кредити, які погашаються одноразово і кредити із розстрочкою платежу .