До  внутрішніх джерел збільшення грошових потоків відносіть перші три джерела. Можливості підприємства, що перебуває в кризі залучити кошти з трьох останніх джерел фінансування є досить проблематичним, через зрозумілі причини.

    - збільшити виручку від реалізації.

    Говорячи  про мобілізацію внутрішніх резервів, треба проаналізувати всі можливості збільшення виручи від реалізації продукції, виробництво і збут якої є основною сферою діяльності підприємства. Проте, треба зазначити, що дії спрямовані на збільшення виручки від реалізації продукції не приносять відчутних результатів у короткостроковому періоді, оскільки заходи по розширенню ринків збуту продукції мають стратегічний характер.

    Розмір  виручки від реалізації залежить від: обсягів реалізації продукції  та ціни одиниці продукції, що реалізується.

    4. Щоб збільшити обсяги реалізації, необхідно максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Для цього можна надати знижку покупцям; помірно зменшити ціну; застосувати  масову рекламу. Також необхідно проаналізувати ринки збуту готової продукції; перевірити порядок ціноутворення; здійснити акції зі спеціального розпродажу; підвищити якость обслуговування клієнтів; проаналізувати сервісні послуги; застосувати гнучку систему преміювання для реалізаторів ; запровадити гнучку систему знижок; проаналізувати шляхів збуту; здійснити рекламні акції; підвищити ефективность роботи з громадськістю; використати систему знижок за прискорену оплату продукції.

    Якщо  ситуація на ТОВ “Меблевик” буде взагалі критична можна буде запровадити такі заходи :

    1) Реструктуризація активів – це одним з важливих заходів щодо мобілізації внутрішніх резервів, проведення реструктуризації активів підприємства. Тобто необхідно буде змінити структуру та склад активів балансу, перетворити в грошову форму наявні матеріальні та фінансові активи підприємства.

    Для цього потрібна буде:

    - мобілізація прихованих резервів. Як відомо, в залежності від способу виявлення, резерви поділяються на явні та приховані. Виявлення явних резервів (ліквідація втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання) не потребує спеціального методичного забезпечення. Більшість резервів відновлення платоспроможності відносяться до прихованих. Приховані резерви – частина капіталу, що ніяк не відбита в балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною вартістю.

    - використати  зворотній лізинг. Зворотній лізинг – господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.

    - здати  в оренду основні фонди, які не в повній мірі використовуються в виробничому процесі.

    - оптимізувати  структуру розміщення оборотного капіталу. Тобто зменшити частку низько-ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо. Визначити оптимальну структуру та обсяг запасів. Слід зазначити, що надмірні запаси зумовлюють на лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати щодо їх обслуговування, крім того існує ризик втрати якості чи знецінення певних видів сировини та матеріалів.

    - продати  окремі низькорентабельні структурні підрозділи та об’єкти основних фондів. За рахунок цієї операції, підприємство може отримати інвестиційні ресурси, для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

    - рефінансувати  дебіторську заборгованость - це форма реструктуризації активів, що полягає в перетворенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення. Одним з факторів які негативно впливають на фінансовий стан підприємства, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємства, що опинилось  в фінансовій кризі.

    2) Резерви відновлення платоспроможності пов’язані із змінами в звіті про фінансові результати.

    - зменшити  вихідні грошові потоки. Одним з основних напрямків пошуку резервів відновлення платоспроможності є зменшення вихідних грошових потоків, Тобто необхідно зменшити витрати пов’язані із : оплатою товарів, робіт послуг, що належать до валових витрат; оплатою товарів, робіт послуг, що не належать до валових витрат; здійснити реальні та фінансові інвестиції; сплата податків та інших платежів до бюджету; повернути капітал, який був залучений на фінансовому ринку.

    Звичайно  на обсяги останніх двох напрямків підприємству впливати важко. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від встановленого державою порядку про визначення об’єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяги платежів та процентів визначаються умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій.

    - знизити  собівартість продукції. Необхідно змінити: обсяг виробництва; номенклатуру та асортимент продукції; технічний рівнь виробництва; організувати виробництво та умови праці.

    - згорнути  інвестиції та зменшити витрати, які не належать до собівартості продукції.

    Зменшити  вихідні грошові потоки підприємства та підвищити платоспроможність  можна також за рахунок скорочення чи заморожування витрат на інвестиції та інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

    Витрати на інвестиції належать до витрат, які  фінансуються за рахунок чистого  прибутку. Зменшення таких витрат є важливим резервом підвищення платоспроможності  підприємства. Слід також розрахувати, що може скластися ситуація, коли підприємство є збитковим і не має фінансових джерел для завершення вже започаткованих інвестицій. В разі продовження їх фінансування, сума фінансування відноситься на збільшення непокритих збитків підприємства, тому потрібно зважити всі за та проти фінансування.

    Доцільність прийняття рішення про згортання капіталовкладень залежить врахувавши конкретні умови діяльності підприємства, його платоспроможності, строків окупності інвестицій та розміру здійсненних витрат. При цьому важливу роль відіграють три основні аспекти:

1. Строк окупності інвестицій, здійснених підприємством, яке перебуває в фінансовій кризі, повинен бути якомога меншим. Окупність капіталовкладень може відбуватися або збільшенням грошових доходів, або зменшенням витрат. В рамках фінансової санації може бути прийняте рішення про замороження ризикових інвестиційних проектів та інвестицій з довгостроковим строком окупності.
2. Можливість використання лізингу, замість вкладання коштів у реальні інвестиції. Лізинг основних фондів дозволяє модернізувати обладнання за відсутності необхідних інвестиційних ресурсів. Тут слід враховувати, що з огляду на дефіцит ліквідності підприємства в короткостроковому періоді, альтернативи лізингу може не бути. Проте, в довгостроковому та короткостроковому періодах залучення основних фондів на основі лізингу є дорожчим ніж купівля основних фондів.
3. Обсяги вже здійснених капіталовкладень та можливості їх продажу в незавершеному вигляді.

    В рамках заходів щодо зменшення вихідних грошових потоків слід також переглянути інші витрати підприємства, які не відносяться на рахунок собівартості продукції, а здійснюються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, після здійснення платежів до бюджету, та чистого прибутку. До таких витрат належать: штрафи за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання; штрафи за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків та за затримку перерахування коштів в бюджет; проценти за прострочені банківські позики (битки у вигляді безнадійної заборгованості у разі, якщо кредитор не звернувся з позовом до господарського суду щодо стягнення такої заборгованості, та інші витрати).

    Зменшення вказаних витрат є суттєвим резервом покращення платоспроможності підприємства.

    Отже, якщо ТОВ “Меблевик” врахує усі засоби і застосує їх, то довгий час йому не буде загрожувати не банкрутство ні економічна криза, для нього буде характерний сталий фінансовий стан 
 
 
 

    Висновки

    Отже, банкрутство – це об'єктивне економічне явище, яке набуло поширення в Україні з набуттям нею незалежності. Банкрутство є наслідком розвитку та поглиблення економічної кризи на підприємстві. Воно обумовлюється певними кризовими факторами які необхідно враховувати при побудові системи виходу підприємства з кризи. На українські підприємства в більшій мірі впливають зовнішні кризові фактори, це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією в країні. Наслідки визнання підприємства банкрутом є негативними для всіх суб'єктів ринкових відносин.

    Основним нормативним актом, який регламентує банкрутство в Україні є Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який повинен виконувати наступні функції:

• служити механізмом запобігання непродуктивного використання активів підприємства.
• бути законодавчим інструментом виведення підприємств з кризового стану, якщо вони мають значні резерви для продовження успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому.
• сприяти найповнішому задоволення претензій кредиторів.

    За  цим законом з позовом до господарського суду можуть звертатися: кредитори, боржник.

    Можливості банкрутства – це система цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства.

    Розроблено безліч методів усунення можливості банкрутства, але не існує єдиного універсального, кожна методика розглядає певний аспект фінансово-господарської діяльності, тому найкращим варіантом є застосування кількох методик визначення загрози банкрутства, які взаємодоповнюють одна одну.

    В даній роботі розглядався фінансовий стан на методи діагностики банкрутства на прикладі  ТОВ “Меблевик”.

    Забезпечення  фінансового оздоровлення підприємства потребує пошуку та використання внутрішніх резервів забезпечення позитивності та зростання чистого грошового потоку підприємства (різниця між вхідним та вихідним грошовими потоками), що генерується в процесі фінансово-господарської діяльності  ТОВ “Меблевик”.

    Використанням внутрішніх фінансових джерел відновлення  платоспроможності, підприємство може не лише подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових ресурсів.

Список  використаної літератури:

1. Законом України "Про підприємства в Україні"
2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  від 30 червня 1999 р.
3. Ананченко А.Е. Банкрутство в Україні: Збірник нормативних актів. – Х., 2003.
4. Антикризисное управление/ Под ред. Э.С. Минаева. –  М., 2004.
5. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению/ Под ред. Г.П.Иванова. –  М., 2005.
6. Антикризисный менеджмент/ Под ред. А.Г. Грязновой А.Г. – М., 2001.
7. Бланк И.О. Основи финансового менеджмента. Т.2– К., 2006.
8. Грамотенко Т.А. Банкротство предприятий: экономический аспект. –  М., 2004.
9. Ефимова О. В. Финансовый анализ. - М., 2005.
10. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право. – 2006. - №5
11. Ковальов В.В. Анализ финансового состояния и прогнозирование банкротства. – С-Пб., 2002.
12. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. –  К., 2000.
13. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством. – К., 2004.
14. Радионова Н.В. Антикризисный менеджмент. – М., 2001.
15. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. – К., 2000.
16. Уткин Э.А. Антикризисное управление. – М., 2003
17. Фінанси підприємств/ Під ред. А.М. Поддєрьогін. –  К., 2002
18. Гавриленко Т.В. Методика визначення ймовірності визначення банкрутства підприємства// Легка промисловість. – №3. – 2001. С.56; № 4. – 2001. – С. 53

19.    Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2005. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток А