Сутність грошей

4

План

     ВСТУП _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 3

     1. Походження грошей _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 5                          

     2. Функції грошей_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 13

    3. Еволюція грошей, їх роль у ХХ столітті _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 22

     ВИСНОВКИ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ­­_ _ 30

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 32

Вступ

Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Протягом століть гроші постійно змінювались і сьогоднішній їх стан не є завершальною і остаточною стадією їх розвитку.

Роль грошей з давніх часів привертала увагу вчених. Однак, як справедливо помітив в середині минулого сторіччя англійсь­кий прем'єр-міністр У. Гладстан, "навіть кохання не зробило стіль­кох людей дурнями, скільки роздуми з приводу сутності грошей" [1, с.6].

Адже гроші — один із най­визначніших витворів людського суспільства. Вони зачаровують людей. Заради них вони пра­цюють, через них навіть страждають, вигадують усілякі способи їх отримання і витрачання. Гроші — це єдиний товар, який не можна використати інакше, як витрачаючи їх. Вони не годують людей, не одягають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. Гроші — це своєрідна загадка.

              У ринковій економіці грошам теж належить визначне місце. Вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

Аналіз засвідчив, що “гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука”.                                                                                                                                Безперешкодний рух грошей — це найголовніша умова існу­вання ринкової економіки. Ринкова економіка "розмовляє" мовою грошей. Вони забезпечують життєдіяльність суб’єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин. Будь-яка інформація ринку може сприйматися тоді, коли вона подана у грошовій формі. Рівень витрат і доходів, розміри угод і борго­вих зобов'язань, обсяги виробництва та соціальні витрати по­чинають "промовляти" до нас лише за умови, що вони мають грошові вираження. Для того, щоб зрозуміти мову ринку, треба з'ясувати, що таке гроші.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має одно­значної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уяв­лення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних від­носин, в яких вони функціонують.

              Метою даної курсової роботи є розкриття основних питаннь, що стосуються  походження, сутності та функцій сучасних грошей в межах запропонованого обсягу.

Для пізнання природи грошей, відповідно до означеної мети роботи, необхідно визначити такі завдання:

1.      дослідити походження грошей;

2.      розкрити поняття грошей;

3.      визначити функції грошей;

4.      чітко сформувати роль грошей та їх вплив  на певні економічні процеси;             

5.      проаналізувати еволюцію грошей;

6.      обумовити основні вимоги ринку до сучасних грошей.

1. Походження грошей

Щоб дати науково достовірне тлумачення сутності грошей, потрібно насамперед дослідити їх походження. На жаль, світова еко­номічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для полегшення обміну товарів і підвищення ефективності його функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Таке трактування походження гро­шей дістало назву раціоналістичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроб­лений класиками політичної економії А. Смітом. Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступе­нях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин [10, с.6].

Поступово, з плином часу, у когось краще виходило ви­рощування хліба, у другого — ловля риби, у третього — вироб­ництво горнят, а хтось був неабияким мисливцем. Тому в різних виробників починає нагромаджуватися надлишок продукту, у виготовленні якого вони були вправнішими. Саме це спричинило виникнення обміну. Наприклад, гончар хотів обмінювати глечики на м'ясо, рибу і хліб, а рибалка свою ри­бу— на посуд, хліб тощо. Найранішою формою обміну продук­тами був, по-сучасному кажучи, бартер. Бартер — це безпосе­редній обмін одних продуктів чи послуг на інші [10, с.62-63].

З розвитком суспільних відносин стало очевидним, що без­посередній обмін незручний, він потребує багато часу і зробити це було досить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад, власник шкур овець котів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед про­дуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який най­більший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу об­міняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку — сокиру, а за неї — зерно.

У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто спожив­ною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу фун­кцію грошей. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну. їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступо­во набувають нової споживної вартості — властивості бути за­гальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з гли­бокої давнини відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів ви­ступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали  та ін  [13, с.7].

Отже, стає потрібним загальний еквівалент, яким можна було б виміряти вартість будь-якого товару. Ним виявилися гроші — особли­вий, специфічний товар, який почав виконувати роль такого еквівалента [6, с.63]. Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові фун­кції — засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Ці функції були першими в історії розвитку грошей. їх одночасне виконання перетворило звичайний товар в якісно інше явище — гроші. Про­те на цій примітивній  формі  розвиток грошей не зупинився.                                                                                                            

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продукти­вності суспільної праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здат­ності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра тощо), а потім цих останніх — кусочками металів, спочатку звичайних (за­лізо, мідь), а потім — благородних (срібло, золото).

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей поступово набули настільки важливого зна­чення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здат­ності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задо­вольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людсь­ку потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався зв'язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль гро­шей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.      

Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш на­уково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сут­ності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

1.      по-перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зу­мовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного — грошового;

2.      по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку то­варного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиг­лим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвива­тися як по суті, так і за формами існування;

3.      по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені уго­дою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «вве­дені» там, де таких відносин не існує [13, с.7-8].

4.      по-четверте, гроші виділилися з товарного світу і протистоять йому. Як­що товари знаходяться в сфері обігу тимчасово, то гроші є постійним її учасником.

5.      по-п’яте, гроші, що розвинулись з товару, продовжують залишатися товаром, який відрізняється від всього іншого товарного світу своїми специфічними властивостями.

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення су­спільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнен­ня вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей, по суті, є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах. Загальний процес еволюції форм грошей схематично показано на рис.1.

Рис.1. Еволюції форм грошей

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну варто­сті товару, який виконував функції грошей, чи вартості того мате­ріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети [15, с.16-18]. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості ви­ключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вар­тості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі краї­ни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в ін­ших — неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовува­лися неповноцінні — білонні — монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони трива­лий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцін­ним грошам.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були то­варні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності — худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. Гак, худоба, що має широкий спектр споживчих ознак, активно і довго використовувалася в ролі грошей у багатьох стародавніх народів — слов'ян, індійських племен, інших кочових племен1.

На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей посту­пово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби. Це можна по­яснити тим, що попит на предмети розкоші виявився більш ди­намічним, тривалим і об'ємним, ніж на предмети першої необ­хідності. Та й за своїми фізичними даними вони були менш гро­міздкі, довше зберігалися, мали більш сталу вартість [5, с.63].

Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від зем­леробства) істотно розширив межі товарного виробництва й об­міну та прискорив розвиток ринку. В обмін почали надходити не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної цілі. Невпинно розширювалися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги — бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх мі­сце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера пану­вання металевих грошей.