Організаційно-правові форми екологічної експертизи

    В розрізі даного питання необхідно  визначити які види діяльності безпосередньо відносяться до предмету екологічної експертизи. Насамперед, предметом екологічної оцінки є діяльність, що планується на проектному рівні - проекти конкретних господарських об'єктів різного масштабу і характеру впливу на довкілля. Для того щоб система екологічної експертизи була ефективною, основні зусилля повинні бути зосереджені на тих проектах, що припускають значний вплив на довкілля. Тому проведення повномасштабної експертизи для всіх проектів навряд чи було б доцільним.

Саме  у випадку масштабних впливів  на довкілля найбільш яскраво виявляються  взаємозв'язки між різними природними середовищами.

    Серйозна  стурбованість населення також  може бути підставою для проведення екологічної експертизи. Тому вирішення  питання про необхідність експертизи в тому або іншому конкретному  випадку являє собою визначену  проблему.⁸

    Предметом екологічної експертизи можуть бути не тільки окремі проекти, але й ініціативи більш високого рівня - різні плани  і програми, галузеві схеми розвитку, проекти нормативних актів, що можуть мати значні екологічні наслідки.

    Що  до об’єктів екологічної експертизи, то відповідно до закону України «Про екологічну експертизу» ними є:

• проекти правових актів нормативного і ненормативного характеру;
• проекти комплексних і цільових державних програм;
• проекти генеральних планів розвитку територій;
• усі види містобудівної документації: генеральний план, проект забудови;
• проекти схем розвитку галузей народного господарства;
• проекти міждержавних інвестиційних програм;
• проекти комплексних схем охорони природи України, схем охорони і використання природних ресурсів;
• проекти міжнародних договорів;
• матеріали обґрунтування ліцензій на здійснення діяльності, здатної вплинути на навколишнє середовище;
• техніко-економічні обґрунтування і проекти будівництва, реконструкції, розширення, технічного переозброєння, консервації і ліквідації організацій і інших об'єктів господарської діяльності, незалежно від їхньої кошторисної вартості, відомчої належності і форми власності;
• проекти технічної документації на нову техніку, технологію, матеріали, речовини, товари і послуги що сертифікуються.

    Об’єкти екологічної експертизи визначають об’єм, характер, мету та задачі еколого-експертної діяльності. Подані на екологічну експертизу проекти вивчаються в повному обсязі, при цьому особлива увага приділяється природоохоронній частині проектних рішень. Виявляючи його екологічний зміст, еколого-експертні органи або спеціально створені комісії, ради, групи встановлюють можливість їх використання в екологічній системі, формулюють основні рекомендації щодо корегування екологічних параметрів об’єктів, що проходять експертизу, встановлюють їх значимість для розвитку і зміцнення економіки та задоволення соціальних і екологічних потреб суспільства.⁹

    Суб'єктами екологічної експертизи є:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії, інші державні органи, органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконавчої влади (суб'єкти державної екологічної експертизи; при цьому органи місцевого самоврядування можуть виступати суб'єктом усіх форм експертизи);
• громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування (суб'єкти громадської екологічної експертизи);
• інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи (будь-якої форми);
• заінтересовані юридичні та фізичні особи (суб'єкти «інших» екологічних експертиз — на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями).

    Суб’єктами  екологічної експертизи проектів є  юридичні та фізичні особи, які проводять  експертизу. Юридичні особи здійснюють екологічну експертизу проектів в силу своєї спеціальної правоздатності та дієздатності, яка виникає з моменту організації та визначення правового статусу державного органу за умови наділення його еколого-експертними повноваженнями. Державні органи, які реалізують функцію екологічної експертизи, виступають колективними суб’єктами, що несуть всю повноту відповідальності перед державою та суспільством за додержання установленого порядку проведення експертизи, за її об’єктивність та якість еколого-експертних висновків. Ці положення поширюються також на випадки залучення державними органами до проведення екологічної експертизи проектів провідних навчальних закладів, висококваліфікованих спеціалістів та практичних працівників підприємств, організацій, установ.

    Фізичні особи наділяються всією сукупністю експертних прав та обов’язків як суб’єкти екологічної експертизи проектів в  порядку разових доручень компетентних органів і організацій, при організації  еколого-експертних комісій або при виконанні еколого-експертних функцій в силу громадського обов’язку; особистою ініціативою, перейнятою турботою про екологічне благополуччя регіону, екосистеми або держави в цілому. В цих випадках відповідальність за достовірність проведеної екологічної експертизи проектів та підготовку науково обґрунтованих висновків покладається на конкретних фізичних осіб, які виступають самостійними суб’єктами еколого-експертних досліджень і апробації проектів. 

    1.2. Принципи екологічної експертизи.

    Здійснення  екологічної експертизи в Україні базується на принципах, які зазначених в законі «Про екологічну експертизу». В статті 6 зазначеного нормативно-правового акту перелічені основні ідеї, що стосуються здійснення екологічної експертизи, а саме:

     1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища. Сутність даного принципу полягає в тому, що в процесі проведення еколого-експертних заходів мають насамперед дотримуватися основні нормативи якості навколишнього природного середовища, а також еколого-правові вимоги, пропоновані до проектування, розміщення, будівництва, експлуатації об'єктів, діяльність яких впливає на навколишнє природне середовище в цілому, і стосується, в остаточному підсумку, права кожного окремо узятого індивіда на сприятливий стан навколишнього природного середовища;

    2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки, тобто реалізація зазначеного принципу припускає всебічний підхід при здійсненні еколого-експертної діяльності;

    3) наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність. Законодавець у даному випадку поєднує такі положення, які було б доцільніше розбити на кілька самостійних принципів. Особливо це стосується таких категорій, як незалежність і гласність, які, на мою думку, є відносно самостійними поняттями. Таким чином, над з'ясуванням змісту цього принципу варто спинитися детальніше.

    Наукова обґрунтованість екологічної експертизи полягає в тому, що її висновок має  спиратися на наукові аргументи, що стосуються пропонованих господарських  заходів.

    Незалежність  як загальний принцип здійснення будь-якої діяльності, у тому числі еколого-експертної, припускає, що ніхто не може втручатися в діяльність осіб, які проводять відповідні заходи, тобто така робота виконується насамперед на основі положень законодавства про екологічну експертизу, а також відповідно до вимог, відображених у технічному завданні, що видається на виконання тієї або іншої роботи.

    Об'єктивність являє собою здійснення еколого-експертних заходів на основі реальної оцінки ситуації, тобто експерт у своїй діяльності в цілому, а також при підготовці експертного висновку має проводити безсторонній аналіз об'єктів експертизи

    Комплексність передбачає всебічний аналіз об'єкта екологічної експертизи. Цей принцип  зобов'язує суб'єктів еколого-експертної діяльності в міру можливості оцінити повноту видів і масштаби впливів на навколишнє середовище в процесі його реалізації. Принцип комплексності заснований на уявленні про те, що довкілля людини є єдиною природною системою, нерозривно пов'язаної з суспільством. Отже, основною метою екологічної експертизи є розуміння того, як природно-соціальна система в цілому відреагує на впливи певної діяльності на навколишнє середовище.

    Варіантність  зобов'язує суб'єктів еколого-експертної діяльності пропонувати альтернативні заходи, що стосуються реалізації об'єкта експертизи, здійснення яких, на думку експерта, матиме менший негативний вплив на стан навколишнього середовища.

    Принцип превентивності означає, що, по-перше, екологічна експертиза проводиться  до прийняття основних рішень по реалізації діяльності, що планується;  по-друге, результати екологічної експертизи використовуються при розробці і прийнятті рішень. Отже, аналіз наслідків уже прийнятого рішення не є екологічною експертизою. ¹⁰

    Для того, щоб екологічна експертиза була ефективною, необхідно розуміти, що екологічна експертиза повинна проводитися не тільки до ухвалення рішення про можливість здійснення діяльності, що планується, але і до прийняття найважливіших проектних рішень.

    Одним із важливих інструментів реалізації принципу превентивності в екологічній  експертизі є аналіз альтернативних шляхів рішення запропонованого  проекту. Це забезпечує свободу прийняття  рішень в залежності від результатів

    Принцип гласності являє собою вимогу, спрямовану на обов'язкове інформування про здійснювану експертну діяльність окремих громадян, громадських організацій  і в цілому населення, а також  державні органи.

    4) екологічна безпека, територіально-галузева й економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності. Цей принцип у частині урахування вимог екологічної безпеки багато в чому нагадує принцип, що гарантує забезпечення сприятливого для життя і здоров'я людини навколишнього середовища. У свою чергу урахування таких складових, як територіально-галузева й економічна доцільність при проведенні екологічної експертизи припускає аналіз економічної ситуації як у цілому у країні, так і в окремо узятому регіоні, а також факторів, що впливають на її динаміку;

    5) державне регулювання, тобто еколого-експертна діяльність здійснюється спеціально уповноваженими державними органами і регламентується нормативно-правовими документами, прийнятими на загальнодержавному рівні.

    6) законність, яка виступає основним принципом всієї еколого- експертної діяльності і припускає повне і неухильне дотримання положень, закріплених у нормативно-правових актах 

       1.3. Мета та завдання екологічної експертизи.

    Згідно  закону України «Про екологічну експертизу»  головною метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього  природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної  безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих  територіях та об’єктах.

    Закордонне (міжнародне) природоохоронне законодавство  розглядає мету екологічної експертизи трохи ширше. Наприклад, відповідно до Директиви ЄЕС № 337/85 еколоргічна експертиза вважається «втіленням попереджувальної екологічної політики», що припускає оцінку екологічного впливу проектів господарського розвитку на навколишнє середовище, активне участь громадськості на всіх стадіях проведення екологічної експертизи й ухвалення рішення про остаточну реалізацію цих проектів, широке інформування про результати екологічної експертизи, проведення консультацій між зацікавленими відомствами й іншими юридичними особами, а також публікацію кінцевих результатів переговорів і консультацій.¹¹

    Більшість екологічних проблем зумовлена  безпосередньою або ж опосередкованою  діяльністю людини. Довкілля, як сукупність природних та штучних систем є  не лише місцем існування людини та об’єктом її трудової діяльності, але, водночас, і результатом такої  її діяльності. Тому глобальною метою  екологічної експертизи є збереження внутрішньої рівноваги екологічних систем, які є досить вразливими з боку господарської діяльності людини.¹²