Правовий режим курортних та лікувально-оздоровчих територій

Земельні ділянки в  межах округів та зон санітарної охорони курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території  та генеральним планом забудови курорту, з дотриманням вимог статей 31–33 Закону України «Про курорти». З  метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні особи використовують на цих землях спеціально визначені  природні об’єкти, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі  та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію  моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Порядок надання родовищ  корисних копалин, що належать до природних  лікувальних ресурсів, у користування юридичним і фізичним особам для  використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань визначається Кодексом України про надра. Розробка родовищ  підземних лікувальних мінеральних  вод, лікувальних грязей та інших  корисних копалин, що належать до природних  лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами. Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних  лікувальних мінеральних вод, лікувальних  грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних  ресурсів, здійснюється згідно із затвердженими  проектами та встановленими центральним  органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами[10]

Серед інших засобів та заходів правової охорони земель оздоровчого призначення варто  зазначити такі: встановлення та застосування юридичної відповідальності за порушення  правового режиму земель оздоровчого  призначення; економічне стимулювання охорони земель оздоровчого призначення; екологічне виховання та підвищення рівня екологічної свідомості та культури; здійснення екологічного контролю за раціональним використанням природних лікувальних ресурсів; проведення систематичних спостережень та комплексних досліджень з метою розробки наукових засад збереження, використання та відтворення земель, які мають природні лікувальні ресурсі  та фактори; розвиток інформаційної системи про стан земель оздоровчого призначення.[14, c.90]

4. Юридична відповідальність  за порушення законодавства щодо  курортних та лікувально оздоровчих  територій.

Згідно зі ст. 43 Закону України  «Про курорти» особи, винні у порушенні вимог законодавства про курорти, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку[5].

Відповідний закон не містить  переліку правопорушень, що є юридичною  підставою притягнення винних до юридичної відповідальності, не передбачені  склади відповідних правопорушень (злочинів) також ні у КпАП, ні у КК України. Це, однак, не означає, що вчинення правопорушень (злочинів) у сфері курортної справи, зокрема, порушення правового режиму курортних та лікувально-оздоровчих територій не зумовлюють юридичної відповідальності. Вчинення правопорушень (злочинів) є підставою для застосування норм юридичної відповідальності загального характеру. Велику частину зазначених порушень можна звести до правопорушень земельного, водного, лісового законодавства України[16].

Зокрема, за порушення санітарного  режиму округу (зони) санітарної охорони  курорту винні особи несуть відповідальність за ст. 42 КпАП «Порушення санітарно-гігієнічних  і санітарно-протиепідемічних правил і норм»[17].

 За псування, ушкодження, знищення природних курортних  і лікувальних ресурсів і факторів, порушення інших вимог з використання  і охорони зон кримінальна  відповідальність можлива за  ч. 2 ст. 89 (умисне знищення чи істотне  ушкодження лісових масивів шляхом  підпалу); ст. 160 (незаконна порубка  дерев і чагарників у лісах,  що виконують санітарно-гігієнічну і оздоровчу функції);ст. 228 (забруднення водосховищ і атмосферного повітря); ст. 207 (знищення, зруйнування або псування територій природно-заповідного фонду) КК України, якщо зазначені порушення вчинені в межах курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів[18]. Адміністративна відповідальність за такі порушення передбачена ст. 52 (псування та забруднення сільськогосподарських та інших земель); ст. 65 (незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур та молодняка); ст. 72 (пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками); ст. 78 (викид забруднюючих речовин в атмосферу з перевищенням нормативів або без дозволу і шкідливого порушення порядку здійснення впливу на атмосферне повітря); ст. 153 (пошкодження або самовільна порубка зелених насаджень у містах) КпАП.

Використання не за цільовим призначенням земель оздоровчого призначення, недотримання природоохоронного режиму на них, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно  впливають на стан земель, неправильна  експлуатація, знищення або пошкодження  протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень на цих землях може зумовити притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за ст. 53 КпАП «Порушення правил використання земель»[17]. Крім цього, таке порушення згідно з п. 7 ст. 27 Земельного кодексу України[12], п. 6 ст. 55 Водного кодексу України[19] і п. 5 ст. 26 Кодексу України про надра[20] тягне припинення права користування територіями курортних, лікувально-оздоровчих зон або курортів.

Здійснення заходів щодо охорони водних джерел на території  курортів є одним із пріоритетів  курортного будівництва в Україні. Забезпечуючи неухильне виконання  норм, правил та інших вимог у  відповідній сфері, законодавство  передбачає й відповідальність за порушення  цих норм. Так, адміністративна відповідальність за порушення правил охорони водних ресурсів (забруднення та засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища) на території курортів та лікувально-оздоровчих територіях, настає за частиною першою ст. 59 КпАП[17];

Наявність у діяннях щодо порушення правил охорони вод  кваліфікуючих (обтяжуючих) ознак у  певних випадках дає підстави для  притягнення винних до кримінальної відповідальності за ст. 242 КК України  «Порушення правил охорони вод». Такими обставинами, зокрема, може бути настання небезпечних наслідків у формі  спричинення в результаті порушення  водоохоронних правил забруднення  поверхневих чи підземних вод  і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміна  їхніх природних властивостей, чи виснаження водних джерел, створення  небезпеки для життя, здоров'я  людей, а також для довкілля. За частиною другою цієї ж статті, якщо відповідні діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, відповідальність настає у вигляді  обмеження волі на строк до п'яти  років або позбавлення волі на той самий строк[18].

Одним із важливих природних  лікувальних ресурсів є морські  води. їх охорона від забруднення, засмічення та вичерпання є одним  з основних завдань забезпечення курортної справи в Україні. Відповідно законодавством встановлено як адміністративну, так і кримінальну відповідальність за порушення норм і правил щодо захисту морських вод від забруднення. Стаття 59¹ КпАП «Порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення» встановлює адміністративну відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб від тридцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за забруднення моря внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил. Проведення ж навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, зумовлює накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга ст. 59¹ КпАП)[17].

У певних випадках особи, винні  у забрудненні моря, можуть притягуватись  і до кримінальної відповідальності за ст. 243 КК України. Обставинами, що дають  підстави застосувати не адміністративну, а кримінальну відповідальність за відповідні діяння, є створення  в результаті забруднення небезпеки  для життя чи здоров'я людей  або живих ресурсів моря, створення  перешкоди законним видам використання моря, або якщо порушення полягає  у незаконному скиданні чи похованні  в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі матеріалів, речовин і відходів, шкідливих для життя чи здоров'я  людей (частина перша) чи якщо відповідні діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі  наслідки (частина друга)[18].

Викладене свідчить, що факт вчинення правопорушення на курортних  чи лікувально-оздоровчих територіях є кваліфікуючою ознакою при  застосуванні адміністративних чи кримінальних санкцій. Водночас слід зазначити, що є  потреба у встановленні спеціальної, принаймні адміністративної, відповідальності за порушення режиму курортів та інших  лікувально-оздоровчих територій.

До осіб, винних у вчиненні порушень законодавства про курорти, одночасно з притягненням їх до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, або ж незалежно від такого притягнення, можуть бути застосовані  заходи майнової відповідальності. Зазначена  шкода підлягає відшкодуванню в  повному обсязі залежно від свого  розміру та об'єкта посягання. Слід зазначити, що для деяких видів природних  ресурсів курортно-рекреаційних територій  встановлено спеціальні кодифікаційні  норми — такси, головна функція  яких полягає в компенсації шкоди, заподіяної протиправним використанням вказаних природних ресурсів. Так, шкода, спричинена природним ресурсам курортно-лікувальних та рекреаційних зон у межах природно-заповідного фонду підлягає відшкодуванню на підставі спеціальних такс. Шкода, завдана зеленим насадженням рекреаційних територій у межах населених пунктів, відшкодовується відповідно до спеціального законодавства.

Для інших природних ресурсів у межах курортно-лікувальних  та рекреаційних зон спеціальні такси  не передбачені. Але в цьому разі застосовують загальні такси, що встановлюють розмір шкоди, спричиненої відповідному виду природних ресурсів. Так, наприклад, у разі псування та знищення лісових  ресурсів курортних, лікувально-оздоровчих та рекреаційних територій розмір спричиненої  шкоди визначається згідно з таксами, які передбачають розмір шкоди, спричиненої лісовому господарству.

Шкода, завдана водним об'єктам  лікувально-оздоровчих зон, відшкодовується  відповідно до методик, встановлених для водних ресурсів[21].

Список використаної літератури

1. Бабенко А. Г. Оценка потенциала и развития курортно-рекреационного хозяйства Крыма /А. Г. Бабенко, С. В. Нехаенко // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 20. – С. 26 – 30. Режим доступу: http://infolib.crimea.ua/about72.htm
2. Бобкова, А. Г..   Правовое обеспечение рекреационной деятельности : монография / А. Г. Бобкова ; Нац. акад. наук Украины, Донецкий гос. ун-т, Ин-т эконом.-прав. исслед. - Донецк : Юго-Восток, 2000. - 308с.
3. Водний кодекс України// Закон від 06.06.1995 № 213/95-ВР Редакція від 05.01.2013.  Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80
4. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 720 с.  Режим доступу: http://zaochka.net/books_p_1_p_2_p__p_105.html
5. Екологічне право України: Підручник / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - К.: Право, 2005. - 380 с Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part16/1602.htm
6. Закон України «Про курорти» від 05.10.2000 № 2026-III Редакція від 05.12.2012. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2026-14
7. Закон України «Про оголошення природних територій міста Миргорода Полтавської області курортом державного значення» Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3699-vi
8. Залозний М. Ю. Теоретико-правове визначення поняття «курорт»// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.353-359.
9. Земельний кодекс України //Закон від 25.10.2001 № 2768-III. Редакція від 05.01.2013. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
10. Кодекс України про адміністративні правопорушення// Закон від 07.12.1984 № 8073-X. Редакція від 07.01.2013 Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
11. Кодекс України про надра// Закон від 27.07.1994 № 132/94-ВР. Редакція від 18.11.2012. Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80
12. Кримінальний кодекс України //Закон від 05.04.2001 № 2341-III. Редакція від 05.12.2012. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
13. Кулініч П. Правовий режим земель оздоровчого призначення/П. Кулініч // Юридичний журнал.-2008.-2 Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/print.php?id=3081
14. ЛеоноваС.В.,Нікіпелова О.М. Аналіз зарубіжного законодавства в курортній сфері з метою опрацювання крітеріїв природних територій курортів України//Вісник Одеського державного екологічного університету-2011.№11 с.111-112
15. Орлов A. Проблеми визначення правового статусу лікувальних і оздоровчих місцевостей / А. М.Орлов // Держава і право: зб. наукових праць : юридичні і політичні науки. - 2003. – Вип. 21. – С. 346.
16. Орлов, А.   Совершенствование правового режима курортно-рекреационных и лечебно-оздоровительных территорий / А. Орлов // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - 6. - С. 65-69
17. Петлюк, Ю. Нормативно-правове забезпечення управління в галузі використання та охорони земель оздоровчого призначення / Ю. Петлюк // Юридична Україна. - 2010. - 5. - С. 84-88
18. Петлюк, Ю. Правова охорона як основний змістоутворюючий елемент правового режиму земель оздоровчого призначення/ Ю. Петлюк // Юридична Україна. - 2008. - 7. - С. 86-90
19. Петлюк, Ю. Теоретичні аспекти правового режиму земель оздоровчого призначення / Ю. Петлюк // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - 3. - С. 101-104
20. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про визнання територій курортними і лікувально-оздоровчими зонами (місцевостями) Автономної Республіки Крим»   Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KM990043.html
21. Рутинський М. Класифікація та типологія курортів. Вісник Львів. ун-ту. Серія географічна. 2007. Вип. 34. С. 236–246 Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/VLNU/Geograf/2007_34/32.pdf
22. Ткаченко, О.   Про поняття курортно-оздоровчих та рекреаційних зон в екологічному законодавстві / О. Ткаченко // Вісник Академії правових наук України. 1998р. №1(12). - Х. : Право / голов. ред.: В. Я. Тацій, прав. наук України Акад., 1998. - С. 139-142
23. Федорович І. Термінологічні колізії законодавства України про курорти//Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2012. Випуск 56. С. 341–348 Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vlnu_yu/2012_56/341lbr56.pdf