Східницьке родовище НГВУ "Бориславнафтогаз"

Перелік скорочень

 

ОВНС    оцінка впливу на навколишнє середовище;

НГВУ     нафтогазовидобувне управління;

НЗП        нафтозбірний пункт;

НПЗ        нафтопереробний  завод;

ЦНПЗ     центральний нафтопереробний  завод;

ГДВ        граничнодопустимий викид;

СЗЗ         санітарно - захисна зона;

НДПІ      науково - дослідний  і проектний інститут;

ГПС        газоповітряна  суміш.

НГІ         нафтогазова  інспекція

ПММ     паливно-мастильні  матеріали 

Вступ

Східницьке родовище розташоване  на території Бориславського нафтопромислового району. У тектонічному відношенні родовище приурочене до однойменної антиклінальної складки Орівської скиби Скибової зони Карпат. У геологічній будові родовища беруть участь породи флішевого комплексу крейдової системи (стрийська світа) та палеогенової - палеоцену (ямненська світа), еоцену і олігоцену (менілітова світа). Промислова нафтоносність родовища в основному пов’язана з ямненською світою палеоцену. Другорядними є продуктивні горизонти еоцену і стрийської світи. Родовище поперечним порушенням розбите на дві окремі ділянки, гідродинамічно не зв’язані між собою – Східницьку і Урицьку. Ділянки в свою чергу рядом порушень розділені на блоки ( Східницька – сім блоків, Урицька – три). В межах 1, 2, та 3 блоків у верхніх шарах менілітової світи знаходиться родовище мінеральних вод типу „Нафтуся”.

Перші згадки про видобуток нафти  датуються серединою дев’ятнадцятого  століття. Відкриття родовища пов’язане  з природними виходами нафти на поверхню. Це сприяло розвитку нафтовидобутку спочатку з колодязів (1859 р.), пізніше – з свердловин (1872 р.). Початок нафтовидобутку на Урицькій ділянці датується 1889 р. Родовище розробляється згідно з „Проектом дорозробки Східницького родовища”, складеним у 2000 р. за другим варіантом, яким передбачалося перевести з фонду видобувних у спостережні 78 високообводнених та низькодебітних свердловин. Проектні рішення були виконані частково. Подальша розробка родовища є економічно недоцільною, але її припинення може призвести до спонтанних і неконтрольованих переміщень пластових флюїдів, нафтопроявів і негативного впливу на стан родовища мінеральних вод типу „Нафтуся”. В процесі більше як столітньої розробки продуктивних відкладів встановилась гідродинамічна рівновага, яку необхідно зберігати, щоб не зашкодити мінеральним джерелам.

В 2002 р. проведений підрахунок запасів нафти родовища, в якому затверджені ДКЗ (протокол № 803 від 26.12.2003 р.) початкові загальні запаси нафти в цілому по родовищу класу 111 - 8849 тис. т, початкові видобувні – 3852 тис. т.

Станом на 1.07.2008 р. у діючому фонді родовища налічувалося 188 свердловин, дебіти нафти яких змінюються від 0,01 до 0,05 т/д, обводненість висока – до 99%. Видобуток нафти ведеться глибинонасосним способом, а також за допомогою желонок. Глибинонасосні свердловини обладнані індивідуальними верстатами гойдалками або груповими приводами. Станом на 1.01.2008р. накопичений видобуток нафти із родовища 3829,8 тис. т, в тому числі із Східницької ділянки - 2712,9 тис. т. із Урицької – 1116,9 тис. т, залишкові видобувні запаси нафти, відповідно, - 22,2 тис. т, 16,1 тис. т та 6,1 тис. т. На залишкові запаси виконані гідродинамічні розрахунки технологічних показників подальшої розробки ділянок та родовища в цілому. Варіантами передбачається виведення з експлуатації найбільш малодебітних і високообводнених свердловин та проведення різних геолого-технічних заходів. Для родовища в цілому розраховані три варіанти. За техніко-економічними показниками для впровадження рекомендується розробка родовища, за якою будуть вилучатися залишкові видобувні запаси нафти.

1. Базова частина

1.1 Загальні теоретичні положення з ОВНС

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) - це екологічне обґрунтування  доцільності проектованої діяльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Процедура оцінки екологічного впливу "Environmental Impact Assesment" (ЕІА) дістала  в Україні назву "Екологічної  експертизи" проектів, а відповідний  розділ проектної документації - "Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС)". Стосовно розробки ЕІА Україна суттєво запізнилася порівняно із європейськими країнами. Крім того, оцінки впливу почали розробляти лише з кінця 1980-х років на нормативній базі, яка діяла в СРСР та суттєво відрізнялась від європейської чи американської. Проте й  сьогодні у вимогах ОВНС в Україні та аналогічними вимогами західного зразка існують відмінності. Зокрема такі:

- відкритий і прозорий процес  ОВНС. Він включає надання громадськості  та іншим зацікавленим сторонам всієї наявної інформації;

- консультації із громадськістю  від початку проведення ОВНС;

- аналіз кількох альтернатив,  включаючи альтернативу “Відмова  від діяльності”;

- публікація та громадське обговорення  чорнового варіанту ОВНС, що містить інформацію про альтернативи, які розглядались, економічні, технічні, екологічні та інші фактори, які були прийняті до уваги, заходи по зменшенню негативних впливів і процес нагляду за виконанням проекту;

- публікація письмового рішення  за матеріалами ОВНС, що також містить короткий виклад інформації, раніше представленої в чорновому варіанті ОВНС.   

В Україні використовується понад 1.5 тис. будівельних нормативів, перелік  яких періодично видає Укрархбудінформ. Загальні положення системи проектної  документації для будівництва визначені у [1], а подальша проектована діяльність у галузі будівництва здійснюється в Україні згідно [2]. Порівнянно з індустріально розвинутими   країнами   в   Україні   перевага   надається   розробці   технологічних будівельних нормативів, тоді як розробка будівельних нормативів та стандартів підприємств соціальної та екологічної спрямованості (зокрема ОВНС) розвертається поступово.

До 1990 року в складі проектної документації виконувався розділ "Охорона навколишнього  природного середовища", його склад був визначений у [3]. Починаючи з 1995 року були прийняті Державні будівельні норми щодо складання розділу ОВНС в складі проектної та передпроектної документації [4]. Але цей нормативний документ розрахований лише на галузь будівництва.

Щодо окремих галузей народного  господарства, то на даний час діє  лише [5]. В контексті охорони навколишнього  середовища для нафтогазової галузі діють [6], [7], [8], [19], [10].

1.2 Загальна характеристика Бориславського НГВУ і зокрема Східницького родовища

НГВУ”Бориславнафтогаз” проводить  розробку 13 родовищ-Бориславського, Східницького, Новосхідницького, Стрільбицького, Старосамбірського, Південно-Монастирецького, Коханівського, Орів-Уличнянського, Заводівського, Мельничинського, Блажівського, Південно-Стинавського, Стинавського (експлуатується СП "Бориславська нафтова компанія"). Основні показники розробки родовищ НГВУ „Бориславнафтогаз" наведені в таблиці 1.1. На рисунку 1.1. наведена схема родовищ Бориславського НГВУ.

 

Таблиця 1.1 - Показники розробки родовищ НГВУ „Бориславнафтогаз"

 

Родовище		Видобуток нафти Т/міс	Видобуток газу тис3.м /міс	Газовий фактор м3/т	Обводненість %
1		2	3	4	5
Бориславське	ЦВНГ-1	2280	1794,5	780	80
Півдснно-Монастирецьке	ЦВНГ-2	7	0,1	14,3	30
Новосхідницьке			632	155	245	20
Коханівське			133	1,7	12,8	44
Блажівське			-	-	-	-
Верхньомасловецьке			703	9,1	13	4
Стрільбицьке			32,41	336	103	26
Старосамбірське			60	0,9	15	74
Східницьке			91	1,5	16,5	95
Східницьке	ЦВНГ-3	51	1,5	30	98
Мельничинське			134	2,8	зо	7
Південно-Стинавське			-	—	-	-
Заводівське			301	264	877	56
Орів-Уличнянське			656	320	490	23

 

 

 
Нафта Східницького родовища поступає в сировинні резервуари окремим  потоком V=700 м³ (2 шт.), що розміщені на території КППН „Борислав". Частково зневоднена нафта із сировинних резервуарів насосом Н-1 подається на деемульсацію в УДО-2М (V=100 м3) і СП-1000АЛ, СП-1000А/2, названі апарати можуть працювати як послідовно, так і паралельно. В деемульсаторах зневоднення і знесолення проходить при температурі 60-70 °С і тиску 0,1-0,2 МПа. З деемульсаторів (УДО, СП) газ не виводиться, а виходить через дихальні клапани товарних резервуарів куди поступає підігріта нафта.

На всіх нафтозбірних пунктах Бориславського родовища збір продукції (нафтогазоводяної суміші) проводиться з двох груп свердловин:

- працюючих при відборі затрубного газу у вакуум систему або випуску його в атмосферу, тобто без тиску в затрубному просторі;

- працюючих при відборі затрубного газу у газопровід через зворотній клапан (під тиском в затрубному просторі).

Значна кількість свердловин Східницького родовища працюють при відкритому затрубному просторі. При цьому весь затрубний  газ виходить в атмосферу безпосередньо  на гирлі свердловини. Газ, що виділяється  з нафти в резервуарах і  ємностях всіх нафтозбірних пунктів також виходить в атмосферу.

На НЗП, облаштованими підігрівачами, нафта підігрівається, після чого поступає у відкритий резервуар, де мають місце втрати розчиненого  газу в атмосферу. Розгазована нафта  на нафтозбірних пунктах поступає на кінцевий пункт підготовки нафти (КППН „Борислав") у відкриті сировинні резервуари. Далі нафта подається на знесолення і зневоднення в деемульсатори де нагрівається і проходить повторну дегазацію в атмосферу в товарних резервуарах. На шляху від свердловини до моменту поступлення нафти на Дрогобицькй НПЗ втрачається розчинений газ в кількості від 3 % до 4 % від маси товарної нафти. Крім втрат легких вуглеводнів проходить забруднення середовища на значній території промислового району.

Одна   з    основних    проблем    збору    та    підготовки    нафти    і    газу

Східницького родовищa - це фізичне  і моральне зношення обладнання, наземних і підземних комунікацій та системи  контролю і автоматики. Назване практично  вичерпало свій робочий і амортизаційний ресурс. Заміні підлягає 95 % всього обладнання і комунікацій.

1.3 Підстави для проведення ОВНС

Східницьке нафтове родовище –  одне з найстаріших нафтопромислових центрів світу. Тривалий вплив розробки і експлуатації родовища позначився на всіх навколишніх екологічних  системах і їх складових – атмосферному повітрі, ґрунтах, водних ресурсах, рослинному і тваринному світі. З іншого боку, починаючи з 1975 р. смт. Східниця має статус гірського курорту, а на його території знаходяться значні поклади лікувальних і столових мінеральних вод. Враховуючи це, досить важливим є провести оцінку впливу подальшої розробки Східницького нафтового родовища на навколишнє середовище даної території.

Метою даної роботи є екологічне обґрунтування доцільності подальшої  експлуатації родовища, визначення шляхів нормалізації стану довкілля та забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства. Основними завданнями при цьому є характеристика сучасного еколого-географічного стану території родовища, прогноз його змін, визначення можливих небезпечних екологічних впливів, розроблення комплексу заходів щодо попередження та обмеження цих впливів на довкілля, забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Оцінка впливів на навколишнє середовище проводилась на основі наступних  нормативних документів:

• Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"     від 25 червня 1991 р.;
• Закон України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 р.;
• ДБН А.2.2-1-2003. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд;
• ДБН А.2.2-3-98. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва;
• державна ліцензія на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні і будівництві, серія АБ № 104564.

При виконанні ОВНС було розглянуто наступні види впливів на навколишнє середовище, які виникають при  експлуатації Східницького родовища:

• геологічне середовище – порушено бурінням 1171 свердловин, переважна більшість яких пробурена в першій половині минулого століття, будівництвом нафтозбірних комунікацій і споруд; можливі нафто- і газопрояви;
• повітряне середовище – забруднюється викидами в атмосферу летких нафтових фракцій та інших шкідливих речовин від стаціонарних джерел, нерегламентованими викидами вуглеводнів від діючого фонду свердловин, вихлопними газами технологічного автотранспорту, можлива природна загазованість вуглеводнями місцевості;
• водне середовище – забруднення підземних пластових вод можливе при порушенні ізоляції між свердловиною та водоносними пластами і при міжпластових перетоках флюїдів; забруднення поверхневих вод можливе при порушенні герметичності навколосвердловинної арматури та трубопроводів, при капітальному ремонті свердловин;
• ґрунт – забруднення ґрунтового покриву можливе при аварійних виливах нафти і при проведенні капітального ремонту свердловин; при будівництві свердловин у коротко- і довгострокове користування забираються невеличкі ділянки землі;
• рослинний і тваринний світ – відбувається вплив виробничих процесів, присутності людини, процес урбанізації;
• соціальне і техногенне середовища – вплив наслідків тривалої експлуатації родовища (особливо підвищеного рівня загазованості), значна кількість техногенних об’єктів видобутку, підготовки, транспортування і переробки нафтогазової продукції, можливе підвищення рівня захворюваності в порівнянні з середньостатичними показниками по області, погіршення естетичного сприйняття довкілля тощо.