Взаємозв'язок екології й архітектури

 

 

Зміст

1. Природнє навколишнє середовище
2. Сучасна екологія
3. Екологічні проблеми містобудування
4. Архітетурно-будівельна екологія- є найважливішою проблемою XXI СТ.
5. Екологічне будівництво
6. Світова практика екологічного будівництва
7. Основні принципи екологічного будівництва
8. Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екологія  і архітектура

1. Приро́дне навко́лишнє середо́вище, що часто називається просто навколишнім середовищем або довкілля — це всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі.

Коли говорять про захист довкілля, мають на увазі збереження сприятливого середовища для існування  живих істот у всій повноті  біологічного різноманіття. Діяльність людини не має призводити до критичного порушення біологічного світу, бо в  цьому середовищі зрештою жити людині.

Природне навколишнє середовище протиставляється штучному або техногенному середовищу, яке охоплює області  і компоненти, на які сильно впливає  людина.

2. Екологія (грец. οίκος — будинок, дім; грец. λογος — наука) — наукова дисципліна, один з розділів біології, який досліджує взаємовідносини між біотичними та соціальними цілісностями та їхнім довкіллям.

Екологія вивчає взаємовідносини  організмів із довкіллям, досліджує  структурно-функціональну організацію  надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі.

Сучасна екологія — складна  багатогранна дисципліна, основою якої є біогеографічні знання, але яка  поєднує сьогодні всі природничі, точні, гуманітарні і соціальні  науки, з метою пошуків шляхів оптимального розвитку людства на максимально  далеку перспективу, вироблення нових  методів збереження біосфери планети. Сьогодні її поділяють на: біоетику, біоекологію, геоекологію, техноекологію, соціоекологію і космічну екологію. Наука, яка вивчає взаємодію організмів та їх угруповань між собою і середовищем їх існування. Головний предмет сучасної екології – це взаємозв’язки живих істот та їхніх груп із середовищем, а також вплив природних та антропогенних чинників на функціонування екосистем. Особливу позицію у сучасній екології посідає екологія людини.

Останнім часом проблеми екології і взагалі збереження життя  надзвичайно гостро постали перед  людством. Захист навколишнього середовища - завдання багатоаспектне: він передбачає і раціональне використання природних ресурсів, і збереження миру на планеті, і цивілізований науково-технічний прогрес.

Для екологічного порятунку  людства потрібно зробити дуже багато, перш за все - сформувати екологічний світогляд. Досі його мала хіба що одна тисячна населення планети. За своє екологічне невігластво людство платить дуже дорого: знелісненням материків, отруєнням водного й повітряного простору, катастрофічними змінами клімату, техногенними аваріями, наприклад, Чорнобильська катастрофа.

Протягом останнього десятиліття  в Україні відбувається процес формування системи екологічного законодавства. За цей період прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють майже всі  аспекти охорони навколишнього  природного середовища і використання природних ресурсів.

Правові засади екологічної  політики закладено у Конституції  України, яка визначає, що гарантування екологічної безпеки і підтримання  екологічної рівноваги на території  України є обов'язком держави, а кожен громадянин має право  на придатне для здорового життя  й ефективної діяльності довкілля. Підґрунтям екологічних правовідносин  виступають норми екологічного законодавства, які регулюють Закон України "Про  охорону навколишнього природного середовища", що був прийнятий 25 червня 1991 року (друкувався у "Віснику Верховної  Ради", № 41), а також розроблені відповідно до нього Земельний, Водний, Лісовий Кодекси, Кодекс про надра.

До найбільш актуальних проблем  сьогодення, що торкаються кожного  жителя планети, й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екології - проблеми ресурсів, гармонізації взаємин людини і природи, охорони навколишнього середовища.В останні роки різко загострилася екологічна ситуація не тільки в світі, а і в Україні.

Проблеми дбайливого ставлення  до природи, охорони навколишнього  середовища, поліпшення екологічної  ситуації є досить актуальними для  України і всієї планети.

Тому сьогодні Україна, як і більшість країн світу, стає на шлях оздоровлення довкілля та відновлення  екологічної складової свідомості людей.

Спосіб життя, екологія тіла, екологія розуму, екологія душі - ці поняття все частіше зустрічаються в літературі. Все частіше звучить думка про те, що порядок в природі, охорона її розпочинається і взагалі можлива тільки за умови серйозної внутрішньої роботи людини і це дійсно єдиний надійний шлях вирішення.

3. Основне місце серед екологічних проблем належить екологічним проблемам містобудування, оскільки головним завданням містобудування і загалом формування архітектури осель є гармонізація природного, техногенного і соціального середовищ у містах. Вважають, що основним завданням у містобудуванні майбутнього має бути вирішення екологічних проблем. Видатний український містобудівельник І.О. Фомін відзначав, що в сучасних умовах екологія стає одним з головних критеріїв оцінки усіх видів містобудівної діяльності. Ця вимога стосується не тільки функціональних аспектів, але й справи формування архітектурного образу міста.

Сучасний етап розвитку міст і сіл вимагає того, щоб гармонізувати  життєдіяльність суспільства в  аспекті його стосунку до природи. Першим з-посеред принципів такої гармонізації екологи називають зміну філософії  життя людини і суспільства. В  основу цієї філософії мають бути покладені культурні і духовні традиції і настанови на збереження соціально-екологічної цілісності середовища існування.

 Але людина ще  не скоро стала настільки самостійною по відношенню до природи, щоб підкреслювати свою незалежність від неї в архітектурі, а тим більше говорити про гармонію зодчества та природи.

Природа сама по собі визначає архітектуру і наше ставлення до природи. Відповідність між ідеєю спорудження і природою відноситься не до неї самої, а витягує з неї  ідеї від самої природи.

  Дійсний  погляд на речі не дозволяє нам підкоряти нашу волю в архітектурі стихійної  інерції природи. В архітектурі більшою мірою панують закони природи, які людина пізнала і якими вона користується, ніж її образи. На сьогоднішній день  мало використовуються мотиви природи в архітектурних формах.Архітектура підпорядковується природі в своїй техніці і в образах тектоніки, витягнутих з природи, але не в будь-яких місцевих та індивідуальних її проявах.

Клімат і навколишня природа можуть надати свій вплив на твір архітектури. Насамперед це стосується чисто будівельних моментів. Так, райони вічної мерзлоти вимагають застосування особливих прийомів створення фундаментів і установки будинків на грунті. Особливі засоби утеплення слід використовувати там, де жорстокі морози. Проти сильних і постійних вітрах  повинні бути прийняті заходи не тільки утеплення, а й зміцнення будівлі. Наприклад, на покрівлі швейцарських хатин кладуть важкі камені, завдяки чому створюється особливий вид "гірського" будиночка. Велика кількість опадів викликає необхідність влаштування крутого навісу покрівлі, сильно відступаючої від стіни. До цього, мабуть, можна приєднати невеликі вікна або, щонайменше, вікна з частими переплетеннями. В умовах південної спекотної природи, наприклад, - на Близькому Сході, взагалі не роблять вікон для збереження прохолоди, покрівлю ж кладуть плоско, так як опадів мало, а ввечері так приємно посидіти на покрівлі, як на терасі.

 Кліматичні умови впливають на будівельну справу, але зовсім не на архітектуру. Не природа сама по собі визначає архітектуру, а відношення людини до природи.

У тундрі серед заметілі півночі та вічної ночі краще бачити високі будинки з яскраво освітленими  вікнами, ніж тьмяні землянки або  бараки, які засипаються снігом. Не слід заперечувати закони природи в архітектурі, але ми повинні бути вільні від нерозумного їм підпорядкування, ми не повинні кликати людину назад до природи, до звіра.

4. Архітетурно-будівельна екологія- є найважливішою проблемою XXI СТ.

У зв'язку зі зростанням попиту на екологічні дерев'яні будинки, необхідно  вра-

ховувати основні положення нової галузі інженерної екології  - архітектурно-будівель-

ної екології, науки про екологічні, сталі і здорові міста, що охоплює комплекси за-

гальних екологічних знань, які дають змогу сприяти екологічного мислення фахівців

і спеціальних знань з  екологізації архітектури, технологій і будівництва.

Останнім часом спостерігається  одна закономірність, властива не тільки Україні, – по усьому світу жителі мегаполісів, утомившись від зростаючої урбанізації, прагнуть виїхати з міста. І якщо раніше до заміського будинку ставилися як до будинку вихідного дня, те зараз він скоріше розглядається як сновне житло.

Причин зростання популярності дерев'яних будинків безліч і більшість із них обумовлені самим матеріалом виготовлення – деревом. Відомо,що деревина впливає на нервову систему й організм людини. Унікальні властивості цього матеріалу дають змогу йому у дощову погоду усмоктувати у себе надлишки вологи в житловому приміщенні, а у суху, навпаки, віддавати.

Саме тому дерев'яні будинки відрізняються  особливим мікрокліматом і високим рівнем комфортності. До того ж у закритому приміщенні через колоду або брус протягом доби поновлюється до 30 % повітря. Важливим є й те, що об'ємно-композиційне рішення будинку, його декоративне оздоблення створюють атмосферу затишку й тепла, властивих тільки цим будинкам. А простота геометричних форм деревини дає змогу досягти багатства комбінацій, створюваних використанням виразної фактури й текстури дерева.

Приклади деревяних будинків в Україні

Український ринок дерев'яних будинків тільки починає розвиватися  і для того щоб цей процес був успішним, важливо на самому початку визначити критерії, які будуть ураховуватися при проектуванні й будівництві будинку.

Перед фахівцями-архітекторами, конструкторами, технологами й будівельниками стоять два найважливіші завдання: створити високу якість життя й одночасно забезпечити екологічність міст, знизити надходження забруднень у середовище й досягти екологічної рівноваги між містами й природою.

Наприкінці XX ст. особливо помітні  ознаки глобальної екологічної кризи й техногенної еволюції міст, тому актуальним стає завдання практичного застосування архітектурно-будівельної екології. Архітектор, конструктор, технолог і інженер-будівельник як основні учасники процесу створення середовища перебування людини повинні уявляти, яким чином вони будуть впливати на навколишнє середовище. Від знання законів розвитку природи, основ екології буде залежати їхнє професійне вміння відвернути негативний вплив будинків і споруджень на природу, органічно вписати їх у природне середовище, допомогти розвитку природних систем і одночасно підвищити якість життя людини.

У зв'язку із цим питаннями  архітектурно-будівельної екології є:

• вивчення особливостей взаємодії природного середовища й місць розселення;
• стійке проектування й будівництво, підтримка архітектурно-екологічними й

будівельно-екологічними засобами екологічної рівноваги між місцями  розсе-

лення й навколишнім природним середовищем;

• підвищення якості життя в житлових будинках шляхом екологізації життя й

діяльності людини, наближення до природного середовища, створення  при-

вабливого житла, м'якої взаємодії  будинку й природного середовища;

• екологічна оптимізація стійких архітектурно-будівельних, конструкторських,

технологічних рішень із унеможливленням  негативних впливів на навколиш-

ню природу й відновлення раніше порушеного середовища;

• використання екологічних будинків і споруджень, а також будівельних, архі-

тектурних, конструктивних, технологічних рішень, що сприймаються природ-

ним середовищем як споріднені об'єкти й допомагають існуванню  природно-

го середовища;

• екологічна краса будинків і міста; застосування природних і природоподіб-

них екологічних матеріалів при виготовленні будівельних матеріалів і виро-

бів з метою виключення надходження відходів у навколишнє середовище;

• прогнозування й оцінка можливих негативних наслідків будівництва, експлу-

атації будинків і споруджень для навколишнього середовища;