Земельний кодекс України

01.04.2010 }

 

     б) передача  земельних  ділянок   комунальної   власності   у

власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

{  Офіційне  тлумачення  положення  пункту  "б"  статті  12 див. в

Рішенні  Конституційного  Суду  N  10-рп/2010  ( v010p710-10 ) від

01.04.2010 }

 

     в) надання   земельних   ділянок  у користування  із  земель

комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

{  Офіційне  тлумачення  положення  пункту  "в"  статті  12 див. в

Рішенні  Конституційного  Суду  N  10-рп/2010  ( v010p710-10 ) від

01.04.2010 }

 

     г) вилучення  земельних   ділянок   із   земель   комунальної

власності відповідно до цього Кодексу;

{  Офіційне  тлумачення  положення  пункту  "г"  статті  12 див. в

Рішенні  Конституційного  Суду  N  10-рп/2010  ( v010p710-10 ) від

01.04.2010 }

 

     ґ) викуп  земельних ділянок для суспільних потреб відповідних

територіальних громад сіл, селищ, міст;

 

     д) організація землеустрою;

 

     е) координація   діяльності   місцевих   органів    земельних

ресурсів;

є) здійснення  контролю  за  використанням та охороною земель

комунальної  власності,  додержанням  земельного  та  екологічного

законодавства;

 

     ж)  обмеження,  тимчасова  заборона  (зупинення)  використання

земель громадянами і юридичними  особами у разі  порушення  ними

вимог земельного законодавства;

 

     з) підготовка  висновків  щодо  вилучення (викупу) та надання

земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

 

     и)  встановлення та зміна меж районів  у містах  з  районним

поділом;

 

     і) інформування  населення  щодо вилучення (викупу),  надання

земельних ділянок;

 

     ї) внесення пропозицій до районної ради щодо  встановлення  і

зміни меж сіл, селищ, міст;

 

     й) вирішення земельних спорів;

 

     к)  вирішення   інших   питань  у галузі  земельних  відносин

відповідно до закону.

  
Глава 3  
              Повноваження органів виконавчої влади  
                   в галузі земельних відносин  

 

 

     Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі

                земельних відносин

 

     До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі  земельних

відносин належить:

     а) розпорядження   землями   державної   власності  в межах,

визначених цим Кодексом;

    б) реалізація державної політики  у галузі  використання  та

охорони земель;

    в)  викуп  земельних ділянок для суспільних потреб у порядку,

визначеному  законом;  {  Пункт "в"  частини  першої статті 13 із

змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1559-VI ( 1559-17 ) від

17.11.2009 }

 

     г) координація проведення земельної реформи;

 

     ґ) розроблення  і  забезпечення  виконання  загальнодержавних

програм використання та охорони земель;

 

     д) організація   ведення   державного   земельного  кадастру,

державного  контролю  за  використанням  і  охороною   земель   та

здійснення землеустрою;

 

     е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;

 

     є) вирішення   інших   питань  у галузі  земельних  відносин

відповідно до закону.

 

Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади,  
                що забезпечує формування державної політики у  
                сфері охорони навколишнього природного середовища,  
                у галузі земельних відносин  

 

 

     До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що

забезпечує   формування   державної   політики   у сфері  охорони

навколишнього  природного  середовища, у галузі земельних відносин

належить:

 

     а)  участь  у  розробленні  загальнодержавних  і регіональних

програм використання та охорони земель;

 

     б)  участь у формуванні державної політики в галузі охорони та

раціонального використання земель;

 

     в)  організація моніторингу земель;

 

     г)   вирішення  інших  питань  у галузі  земельних  відносин

відповідно до закону.

{  Стаття  14  в редакції  Закону  N  5462-VI  (  5462-17  )  від

16.10.2012 }

  
Розділ II  

 

 

ЗЕМЛІ УКРАЇНИ 

 

Глава 4

 

Склад та цільове призначення земель України

 

     Стаття 18. Склад земель

 

     1. До  земель України належать усі землі в межах її території,

в тому числі острови та землі,  зайняті водними об'єктами,  які за

основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

 

     2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

 

     3. Україна   за  межами  її  території  може  мати  на  праві

державної  власності  земельні  ділянки,   правовий   режим   яких

визначається законодавством відповідної країни.

Стаття 19. Категорії земель  

 

 

     1. Землі    України   за   основним   цільовим   призначенням

поділяються на такі категорії:

 

     а)  землі сільськогосподарського призначення;

 

     б)  землі житлової та громадської забудови;

 

     в)  землі  природно-заповідного  та  іншого  природоохоронного

призначення;

 

     г)  землі оздоровчого призначення;

 

     ґ) землі рекреаційного призначення;

 

     д) землі історико-культурного призначення;

 

     е)  землі лісогосподарського призначення;

 

     є) землі водного фонду;

 

     ж)  землі   промисловості,  транспорту,  зв'язку,  енергетики,

оборони та іншого призначення.

 

     2. Земельні ділянки кожної категорії земель,  які не надані у

власність  або  користування  громадян  чи юридичних осіб,  можуть

перебувати у запасі.

{  Стаття  19  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни  
                цільового призначення земель  

 

 

     Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення

земель є підставою для:

 

     а)   визнання  недійсними  рішень  органів  державної  влади,

Верховної  Ради  Автономної  Республіки   Крим,   Ради   міністрів

Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про

надання  (передачу)  земельних  ділянок  громадянам  та  юридичним

особам;

{  Пункт "а"  статті 21 в редакції Закону N 3123-VI ( 3123-17 ) від

03.03.2011 }

 

     б)  визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

 

     в)  відмови  в  державній  реєстрації  земельних  ділянок  або

визнання реєстрації недійсною;

 

     г)  притягнення  до  відповідальності  відповідно  до   закону

громадян   та   юридичних   осіб,   винних   у порушенні  порядку

встановлення та зміни цільового призначення земель.

 Глава 5  
Землі сільськогосподарського призначення  
Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського  
                призначення та порядок їх використання

 

 

 

     1. Землями   сільськогосподарського   призначення  визнаються

землі,  надані для виробництва  сільськогосподарської  продукції,

здійснення  сільськогосподарської  науково-дослідної та навчальної

діяльності,  розміщення  відповідної  виробничої інфраструктури, у

тому  числі  інфраструктури  оптових  ринків сільськогосподарської

продукції, або призначені для цих цілей.

{  Частина перша статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1561-VI ( 1561-17 ) від 25.06.2009 }

 

     2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

 

     а) сільськогосподарські    угіддя     (рілля,     багаторічні

насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

 

     б) несільськогосподарські   угіддя   (господарські   шляхи і

прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім

тих,  що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі

під  господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою

оптових  ринків  сільськогосподарської продукції, землі тимчасової

консервації  тощо).  {  Пункт "б"  частини  другої  статті  22 із

змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1561-VI ( 1561-17 ) від

25.06.2009 }

 

     3. Землі  сільськогосподарського  призначення  передаються  у

власність та надаються у користування:

 

     а) громадянам   -   для   ведення   особистого    селянського

господарства,  садівництва,  городництва, сінокосіння та випасання

худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

 

б) сільськогосподарським   підприємствам   -   для    ведення

товарного сільськогосподарського виробництва;

 

     в) сільськогосподарським   науково-дослідним   установам   та

навчальним закладам,  сільським професійно-технічним  училищам  та

загальноосвітнім  школам  -  для дослідних  і  навчальних  цілей,

пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

 

     г) несільськогосподарським   підприємствам,   установам    та

організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для

ведення підсобного сільського господарства;

 

     ґ)  оптовим  ринкам  сільськогосподарської  продукції  -  для

розміщення  власної  інфраструктури.  {  Частину  третю  статті 22

доповнено  пунктом "ґ" згідно із Законом N 1561-VI ( 1561-17 ) від

25.06.2009 }

4.  Земельні  ділянки  сільськогосподарського призначення для

ведення      товарного      сільськогосподарського     виробництва

використовуються  відповідно  до  розроблених  та  затверджених  в

установленому   порядку   проектів  землеустрою,  що  забезпечують

еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування  угідь

і передбачають заходи з охорони земель.

{  Статтю  22  доповнено  частиною  четвертою згідно  із  Законом

N 1443-VI ( 1443-17 ) від 04.06.2009 }

{  Щодо  поширення вимоги частини четвертої статті 22 на період до

1  січня  2015  року див. пункт 18 розділу X цього Кодексу }

5. Землі   сільськогосподарського   призначення   не   можуть

передаватись  у власність  іноземцям,  особам  без громадянства,

іноземним юридичним особам та іноземним державам.

{  Частина п'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{  Стаття  22  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 Глава 6  
 
              Землі житлової та громадської забудови

 

 

 

     Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови

 

     До  земель житлової та громадської забудови належать  земельні

ділянки  в межах населених  пунктів,  які  використовуються  для

розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших

об'єктів загального користування.

Стаття 39. Використання земель житлової та громадської  
                забудови  

 

 

     Використання   земель   житлової   та   громадської  забудови

здійснюється  відповідно  до генерального плану населеного пункту,

іншої  містобудівної  документації,  плану земельно-господарського

устрою  з  дотриманням  будівельних  норм,  державних стандартів і

норм.

{  Стаття  39  із  змінами,  внесеними згідно з Законами N 1704-VI

( 1704-17 ) від 05.11.2009, N 4215-VI ( 4215-17 ) від 22.12.2011 }

  
Глава 7  
 
                 Землі природно-заповідного фонду  
             та іншого природоохоронного призначення  

 

 

     Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду

 

     Землі природно-заповідного  фонду - це ділянки суші і водного

простору з природними комплексами та об'єктами,  що мають особливу

природоохоронну,  екологічну,  наукову,  естетичну, рекреаційну та

іншу цінність,  яким відповідно до закону надано статус  територій

та об'єктів природно-заповідного фонду.

Глава 8  
Землі оздоровчого призначення  

 

 

     Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення

 

     До  земель  оздоровчого  призначення належать землі,  що мають

природні лікувальні властивості,  які використовуються або  можуть

використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

 

     Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого

                призначення

 

     1. На   землях    оздоровчого    призначення    забороняється

діяльність,  яка суперечить  їх  цільовому  призначенню  або може

негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

 

     2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів

встановлюються   округи  і  зони  санітарної  (гірничо-санітарної)

охорони.

 

     3. У межах  округу  санітарної  (гірничо-санітарної)  охорони

забороняються  передача  земельних ділянок у власність і надання у

користування підприємствам,  установам,  організаціям і громадянам

для   діяльності,  несумісної  з  охороною  природних  лікувальних

властивостей і відпочинком населення.

Глава 9  
Землі рекреаційного призначення  

 

 

     Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення

 

     До земель  рекреаційного  призначення  належать  землі,   які

використовуються для організації відпочинку населення,  туризму та