Державна  підтримка депресивних регіонів через державний бюджет передбачає цільове спрямування капітальних  вкладень з бюджету в депресивні регіони. Такі вливання з державного бюджету дозволять створювати робочі місця, підвищувати зайнятість населення  і т. д. Щодо підтримки підприємництва, то передбачається створення в депресивних  регіонах сприятливого інвестиційного клімату, спрощення системи оподаткування  та ін.

     В законопроектах вперше дається визначення депресивних регіонів. До депресивних  регіонів відносяться такі території, на яких внутрішній валовий продукт  складає 65 % від середньоукраїнського рівня, рівень безробіття – 9–10 % від працездатного населення; враховується також середній рівень заробітної плати. Запропоновані два види укладання угод на фінансування з державного бюджету депресивних регіонів між Кабінетом міністрів та облрадою чи обласною адміністрацією.

     2.2. Принципи фінансового забезпечення депресивних територій

     Депресивні  території поділяються на такі групи: регіони; промислові райони — райони, у яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві; сільські райони — райони, у яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості; міста обласного значення.

     Території надається статус депресивної з  метою створення правових, економічних  та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих  заходів для стимулювання розвитку таких територій. З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їх межах можуть здійснюватись такі заходи:

• цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури;
• надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об’єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо;
• спрямування міжнародної технічної допомоги на розв’язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів;
• сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров’я та охорони довкілля;
• надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.

     До  основних принципів державного стимулювання розвитку депресивних територій  належать:

1. об’єктивність і відкритість при визначенні територій для державного стимулювання їх розвитку;
2. одночасна концентрація зусиль і коштів на відносно невеликій кількості територій з метою досягнення максимального соціально-економічного розвитку;
3. неприпустимість використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб територій;
4. максимальне використання можливостей самих територій у розробці і реалізації системи заходів з подолання депресивності.

     Депресивними  визнаються:

     регіони, у яких протягом останніх п’яти  років найнижчі середні показники  валової доданої вартості на одну особу;

     промислові  райони, у яких протягом останніх трьох  років є найвищими середні  показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг  промислового виробництва на одну особу  та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

     сільські  райони, у яких протягом останніх трьох  років є найнижчими щільність  сільського населення, природний приріст  населення, найвищою — частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

     міста обласного значення, у яких протягом останніх трьох років є найвищими  середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.

     Програма  подолання стану депресивності  території — взаємопов’язаний за змістом, термінами виконання, можливостями і виконавцями комплекс заходів (робіт) правового, організаційного, економічного, фінансового, соціального спрямування, орієнтованих на подолання депресивності конкретної території, у забезпеченні яких задіяні фінансові та інші ресурси держави і регіону.

     Для подолання депресивності території  центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за участю інших центральних органів  виконавчої влади, відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів  місцевого самоврядування розробляється  відповідна програма.

     Програма  подолання депресивності території  передбачає, зокрема:

• коротку характеристику депресивної території, аналіз причин депресивного стану;
• заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо подолання стану депресивності території, строк їх здійснення, обсяги фінансування з державного, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством;
• порядок здійснення моніторингу виконання програми, показники розвитку, за якими визначатимуться результати її виконання;
• Програма подолання депресивності території затверджується Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ  III. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕПРЕСИВНИМИ РЕГІОНАМИ УКРАЇНИ

     3.1. Регуляторні функції держави у стимулюванні розвитку депресивних регіонів

     Ключовою  проблемою державної регіональної політики є запровадження механізмів стимулювання економічного і соціального  розвитку депресивних територій.

     Державна  підтримка депресивних регіонів через державний бюджет передбачає цільове спрямування капітальних  вкладень з бюджету в депресивні регіони. Такі вливання з державного бюджету дозволять створювати робочі місця, підвищувати зайнятість населення  і т. д. Щодо підтримки підприємництва, то передбачається створення в депресивних  регіонах сприятливого інвестиційного клімату, спрощення системи оподаткування  та ін.

     Роль  і сутнісні характеристики системи  координування регіональної депресивної  економіки визначають функції держави. Умовно всю багатогранну й різноспрямовану  сукупність функцій державних органів  можна подати двома групами.

     Перша група охоплює функції, що забезпечують і підтримують функціонування ринкової системи в  депресивному регіоні. Сюди варто віднести створені й підтримані правовою базою функції (захист прав і власності, законодавче регулювання  взаємовідносин між споживачами, виробниками, найманими робітниками, підтримка  громадського порядку, захист конкуренції  тощо). Тут держава визначає певні правила «ринкової міри» і забезпечує їх дотримання.

     Друга група функцій регіональних державних  органів пов’язана з розвитком  і перспективним станом регіональної  депресивної економічної системи. Вона охоплює заходи, спрямовані на стабілізацію екологічних процесів і стимулювання економічного зростання, забезпечення соціальної справедливості, скорочення інфляційних процесів, розвитку інфраструктури.

     З усієї сукупності функцій держави  в регіоні виділяють найвагоміші. Найважливішою функцією державних  органів є цільова функція, що передбачає постановку конкретних цілей  у галузі економічного й соціального  розвитку  депресивного регіону  й визначення терміну їх реалізації

     Спрямівна і координаційна функції забезпечують вибір шляхів досягнення поставлених  цілей, збалансованість найважливіших  економічних пропорцій та узгодження суперечливих взаємозв’язків суспільного  поділу праці.

     Розподільна і перерозподільна функції пов’язані, як правило, зі скороченням розходжень у розмірах прибутків і майна між суб’єктами, із розподілом дефіцитних ресурсів. Основним інструментом у реалізації цієї функції є податкова політика і бюджетне регулювання.

     Стимуляційна  функція пов’язана з активізацією рушійних сил розвитку суспільства. Вона реалізується через систему  всіляких пільг (субсидій, дотацій, податків тощо), за допомогою яких державні органи забезпечують просування регіональної економіки в заданому напрямі.

     Контрольна  функція припускає контроль з  боку державних органів за дотриманням  господарськими суб’єктами економічних  і правових правил і норм у процесі  їхньої господарської діяльності.

     Водночас  державі необхідно стимулювати  функцію саморегулювання місцевими  органами влади негативних процесів, які мають місце в економіці  депресивних регіонів, оскільки застосування дотаційних заходів аж ніяк не призводить до ліквідації стагнації в економіці  регіону, а лише посилює її.

     Отже, питання депресивності регіонів України залишається актуальною проблемою економіки держави. Необхідно  розробити чітке формулювання критеріїв  визначення депресивності регіону. Держава повинна вживати заходи спрямовані на підвищення ефективності регіональної  регулятивної політики.

     3.2. Механізм інвестування розвитку депресивних регіонів.

     Депресивний регіон — це такий проблемний регіон, який не в змозі сам вирішити свої власні гострі проблеми.

     Виділення депресивних регіонів є важливою частиною регіональної політики. В  її опрацюванні, реалізації, організаційному  і правовому забезпеченні провідна роль належить державі. Це зумовлено  програмним регулюванням розвитку депресивних  регіонів.

     У просторовій організації суспільства  депресивні регіони вирізняються масштабами й особливою кризовістю прояву тієї чи іншої складної проблеми. При  цьому комплекс заходів, спрямованих  на їх вирішення, виходить на рівень загальнодержавних  завдань. Невирішеність їх становить  загрозу соціально-економічному механізму  всієї країни, може призвести до різкого загострення політичної нестабільності, погіршення екологічної  ситуації тощо.

     При рангуванні регіонів за ступенем їхньої депресивності слід враховувати  не тільки сучасний рівень соціально-економічного розвитку, а й найважливіші ретроспективні характеристики, наприклад стартові умови входження в ринок, що визначають можливості й темпи адаптації  до ринкового середовища. Не менш важливе  значення мають і об'єктивні регіональні  передумови (геополітичне положення, ресурсний  потенціал транспортна освоєність тощо), які прискорюють або уповільнюють цей процес. Урахування їх дає можливість визначити дійсно проблемні регіони  депресивний стан яких зумовлений недостатнім  розвитком продуктивних сил.

     Крім  причин, що пов'язані з низьким  розвитком продуктивних сил та недоліками територіальної організації суспільства, є й інша група причин. Це катастрофи — природні, антропогенні та техногенні, а також соціально-політичні (воєнні, конфесійні та етнічні конфлікти), екологічні лиха. Катастрофи нерідко змінюють ситуацію в певному регіоні. Це потребує оперативного здійснення широкомасштабних заходів щодо усунення катастрофічних наслідків.

     Характерною траєкторією соціально-економічного розвитку, що зумовлює виникнення депресивних  регіонів, є загострення тієї чи іншої загальної для країни проблеми, яка в деяких регіонах досягає  крайніх значень. Це і робить такі регіони проблемними. Наприклад, в  Україні дуже несприятливою є  демографічна ситуація. У багатьох областях зменшується чисельність  населення. У багатьох регіонах України  досить гострою є екологічна проблема. Сформувалися регіони катастрофічної або кризової ситуації, що несе в  собі несприятливі наслідки.

     Хронічне  обмеження інвестицій, застій та інерційність структури господарства, зниження ефективності виробництва є причиною появи  економічно деградуючих депресивних  регіонів. Державне регулювання інвестиційної  діяльності в депресивних регіонах має ґрунтуватися на врахуванні загальних  тенденцій розвитку національної економіки  і лише відповідним чином коригуватися й уточнюватися у зв'язку з їхніми особливостями. Створення тут спеціальних  умов для інвестиційної діяльності може бути виправдано.