Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень

Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1  Управлінські рішення: сутність, роль у виробничій діяльності та теоретичні підходи до оцінки їх ефективності

1. Поняття управлінських рішень, їх класифікація і роль в управлінні
2. Вимоги, що ставляться до управлінських рішень
3. Теоретичні підходи до оцінки ефективності управлінських рішень

 

Розділ 2. Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень в   підприємстві

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства

2.2. Рівень

2.3. Система управління  персоналом у підприємстві

 

Розділ 3. Шляхи удосконалення  системи управління персоналом організації

3.1. Роль кадрової служби  в управлінні персоналом

3.2. Організація підбору,  адаптації, перевірки здібностей  та професійного розвитку працівників  у підприємстві

3.3. Формування ефективної  системи стимулювання працівників  підприємства

        Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

ВСТУП

 

В сучасних економічних умовах України, що характеризуються зростаючою конкуренцією, постійним зниженням  норм прибутковості, а також невизначеністю та мінливістю економічних, політичних і соціальних факторів, головним завданням  для вітчизняних підприємств  та галузей АПК є прийняття  ефективних управлінських рішень у  межах певної системи управління. Процес прийняття рішень можна назвати «центром», навколо якого обертається життя організації.

Неякісні управлінські рішення призводять до значних втрат, внаслідок чого фінансова результативність суб’єктів господарювання знижується, про що свідчить висока питома вага збиткових підприємств – 30-40% їх загальної кількості. Зниження цих втрат можливе за рахунок підвищення ефективності процесу прийняття рішень у сфері менеджменту, адекватних сучасним умовам функціонування підприємств.

Саме тому проблемам результативності й ефективності управлінських рішень присвячені роботи багатьох учених, зокрема В. Василенка, М. Долішнього, Б. Кліяненка, А. Колота, І. Крижка, В. Лагутіна, Н. Лук’янченко, Н. Борецької, В. Мамутова, І. Петрової, І. Швець, М. Прокопенка,                 Г. Задорожнього, О. Турецького, О. Уманського, М. Чумаченка та інших. Концепції, висновки та рекомендації, представлені у сучасних дослідженнях вітчизняних за зарубіжних вчених з теорії управління та прийняття управлінських рішень створюють теоретичну та методологічну основу для аналізу сучасних концепцій та пропозицій щодо економічної оцінки та ефективності управлінських рішень. Водночас, відчувається гостра потреба подальшого всебічного наукового дослідження проблеми економічної оцінки ефективності управлінських рішень на основі комплексного використання системи збалансованих показників, методів морфологічного аналізу та системи бюджетного управління, що враховує особливості функціонування й розвитку суб’єктів господарювання сфери АПК. Таким чином, актуальність теми курсової роботи «Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень» є очевидною.

Об’єктом дослідження  є процес аналітичного забезпечення розробки і реалізації управлінських рішень у сфері менеджменту в АПК.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів економічної оцінки та ефективності управлінських рішень у сфері менеджменту в АПК.

Мета роботи. Розглянути та проаналізувати існуючі підходи щодо економічної оцінки та ефективності управлінських рішень у сфері менеджменту в АПК, на основі вивчення теоретичних та практичних напрацювань з даного питання та проведеного дослідження.

Завдання роботи:

- Визначити сутність  та роль управлінських рішень;

- Розкрити теоретико-методологічні основи прийняття управлінських рішень на підприємстві.

- знайти спеціальні наукові підходи до вивчення проблеми принципів та методів оцінки ефективних управлінських рішень;

- розкрити характеристику особливостей утворення інформації для прийняття управлінських рішень у системі управління підприємством;

- визначити особливості критеріїв оцінки прийняття управлінських рішень за допомогою системи управлінського обліку підприємств;

- провести аналіз стану використання принципів та методів оцінки ефективності управлінських рішень в сучасних умовах;

- визначити рекомендації щодо оптимальних принципів та методів оцінки управлінських рішень.

Робота складається з  вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

УПРАВЛІНСЬКІ  РІШЕННЯ: СУТНІСТЬ, РОЛЬ У ВИРОБНИЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ

 

1.  Поняття управлінських рішень, їх класифікація і роль в управлінні

 

Згідно з традиційним  баченням,  управлінське рішення  є результатом аналізу суб’єктом  управління інформації про стан системи  та визначення сукупності дій,  необхідних для ефективного розв’язання  або уникнення проблем з конкретною метою.  Процес прийняття рішень складається з ідентифікації  проблем  (можливостей)  та вибору оптимального рішення щодо їх подолання (використання) [7, с. 177]. Кожна організація для здійснення ефективної діяльності визначає цілі, досягнення яких можливе лише внаслідок дій, які виконуються в певній послідовності і є способом вирішення окремих, часткових завдань. Так, плануючи майбутню діяльність організації, менеджери визначають її цілі, способи їх реалізації та ресурси, необхідні для їх досягнення. У процесі організації діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації виробничого процесу, розподілу робіт та забезпечення їх необхідними засобами тощо. Контроль передбачає прийняття рішень щодо вибору системи контролю (масштабів, періодичності, форм контролю), аналізу отриманої інформації та здійснення коригуючих дій. Від того, наскільки обґрунтованими будуть ці рішення, залежатимуть успіх чи невдача організації, її процвітання чи занепад [5, с. 352]. Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються:

• невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов;
• недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення;

— необхідністю вирішення в обмежений час. Виділяють три основні типи управлінських завдань:

1) концептуальні (стратегічні завдання, пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням);

2. пов'язані з техніко-технологічним аспектом функціонування виробництва (створення і впровадження нової техніки, технології тощо);
3. які виникають унаслідок дії людського фактора (кадрові питання, соціально-психологічний клімат у колективах тощо).

Отже, управлінський процес постає як комплекс взаємопов'язаних операцій, які виконуються в певній послідовності  та спрямовані на розв'язання конкретних завдань і досягнення цілей.

Найважливішим резервом підвищення ефективності всього суспільного виробництва  є підвищення якості рішень, прийнятих  керівниками.

Класифікація управлінських  рішень необхідна для визначення загальних і конкретно-специфічних  підходів до їхньої розробки, реалізації й оцінці, що дозволяє підвищити  їхню якість, ефективність і наступність. Управлінських рішень можуть бути класифіковані  найрізноманітнішими способами. Найбільш розповсюдженими є наступні принципи класифікації:

1. по функціональному змісту;
2. по характеру розв'язуваних задач (сфері дії);
3. по ієрархії керування;
4. по характеру організації розробки;
5. по характеру цілей;
6. з причин виникнення;
7. по вихідних методах розробки;
8. по організаційному оформленню (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація управлінських рішень

 

Отже, різними організаціями  в різних умовах можуть прийматися найрізноманітніші рішення, які  будуть відрізнятися за змістом, термінами  дії, масштабами, рівнем прийняття, інформаційним  забезпеченням:

— Планові, організаційні, регуляційні, активізаційні, контрольні.

— Економічні, соціальні, технічні, наукові.

— Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.

— Стратегічні, тактичні, оперативні.

— Внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування.

— Індивідуальні та колективні.

— Організація в цілому, її структурні підрозділи, функціональні служби, окремі працівники.

— Структуровані, слабо структуровані, неструктуровані.

— Оптимальні, раціональні.

— Креативні, евристичні, репродуктивні [8].

Оскільки рішення приймаються  людьми, то їхній характер багато в чому несе на собі відбиток особистості менеджера, причетного до їх появи на світі. У зв'язку з цим прийнято розрізняти урівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані й обережні рішення. [3]

Розрізняють методи прийняття  рішень, за допомогою яких досягається  поставлена мета [9]:

1) метод, що базується  на інтуїції управлінця, підкріпленій  наявністю певного досвіду та  суми знань в конкретній сфері  діяльності, що й допомагає вибрати  та прийняти правильне рішення;

2) метод, що ґрунтується  на понятті „здорового глузду”, коли керівник, приймаючи рішення, обґрунтовує його послідовними доказами, що спираються на накопичений практичний досвід;

3) метод на основі науково-практичного  підходу, тобто, вибір оптимальних  рішень на основі переробки  значної кількості інформації, яка  допомагає обґрунтувати прийняте  рішення. Цей метод потребує  застосування сучасних технічних  засобів.

Питання який метод обрати для керівника є одним із найскладніших  та найважливіших. Адже для цього  необхідна всебічна оцінка самим  керівником конкретної обстановки та самостійний вибір.

Правила прийняття управлінських  рішень або нормативи, зазвичай розробляються  та встановлюються самими фірмами. Ці правила поділяються на оперативні, стратегічні та організаційні.

Оперативні правила формуються у вигляді різноманітних інструкцій у середній управлінській ланці.

Стратегічні правила або  ділова політика включають такі види рішень, як визначення типу виробів  та послуг, замовників, організація  збутової мережі, способів установлення цін, умов та гарантій при продажу.

Організаційні правила базуються  на місцевому та державному законодавстві.

В основу діяльності організацій  у сфері менеджменту в АПК  покладена певна сукупність управлінських  рішень, що приймаються у даній  сфері.

Ефективне управління передбачає, що ця сукупність раціонально сформована, тобто:

1)  охоплює усі ключові  моменти,  пов’язані з зовнішніми  взаємодіями організацій; 

2)  забезпечує можливість  послідовної реалізації генеральної  цілі організації на рівні  поточних планів діяльності та  оперативних рішень;

3)  не є суперечливою  на внутрішньому рівні;

4) не є суперечливою  на зовнішньому рівні; 

5) орієнтована на оцінку  тенденцій розвитку ситуації [7, с. 178-179].

Отже,  можна зробити  висновок,  що управлінські рішення  у сфері менеджменту АПК є  проявом самоорганізації складної системи,  що виражає прагнення  системи до впорядкованості та рівноваги  через зниження ступеня ентропії. При цьому важливою є не сила  управлінського впливу,  а його раціональність, узгодженість з власним структуроутворюючим і економічним потенціалом,  властивим даному суб’єкту.

2. Вимоги, що ставляться до управлінських рішень

 

Управлінські рішення спрямовані, насамперед, на розв’язання проблем  та максимальне наближення до поставленої  мети. Тому такі рішення повинні  повністю відповідати основним вимогам, таким, як точність формулювань, своєчасність, здійсненність, всебічна обґрунтованість, економічність, ефективність. Адже, якщо рішення прийняте своєчасно та належним чином обґрунтоване, то воно стимулює розвиток підприємства, а передчасне або запізніле рішення знижує результативність праці колективу  чи окремих виконавців .

Всебічна обґрунтованість рішення  означає насамперед необхідність прийняття  його на базі максимально повної і  достовірної інформації. Однак тільки цього недостатньо. Воно повинно  охоплювати весь спектр питань, усю  повноту потреб керованої системи. Для цього необхідно знання особливостей, шляхів розвитку керованих, керуючих систем і навколишнього середовища. Потрібен ретельний аналіз ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку, економічних і  соціальних перспектив підприємства, регіону, галузі, національної і світової економіки. Всебічна обґрунтованість  рішень вимагає пошуку нових форм і шляхів обробки науково-технічної  і соціально-економічної інформації, тобто формування передового професійного мислення, розвитку його аналітико-синтетичних  функцій.

Своєчасність управлінського рішення  означає, що прийняте рішення не повинне  ні відставати, ні випереджати потреби  і задачі соціально-економічної  системи. Передчасно прийняте рішення  не знаходить підготовленого ґрунту для його реалізації і розвитку і  може дати імпульси для розвитку негативних тенденцій. Спізнілі рішення не менш шкідливі для суспільства. Вони не сприяють рішенню вже «перезрілих» задач  і ще більш збільшують і без  того хворобливі процеси. [5; с.361]