Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення повинне охоплювати весь керований об'єкт, усі сфери його діяльності, усі напрямки розвитку. У найбільш загальній формі управлінське рішення повинне охоплювати:

а) мета (сукупність цілей) функціонування і розвитку системи;

б) кошти і ресурси, використовувані  для досягнення цих цілей;

в) основні шляхи і способи  досягнення цілей;

г) терміни досягнення цілей;

д) порядок взаємодії між підрозділами і виконавцями;

е) організацію виконання робіт  на всіх етапах реалізації рішення.

Важливою вимогою управлінського рішення є повноваження (владність) рішення – строге дотримання суб'єктом  керування тих прав і повноважень, що йому надані вищим рівнем керування. Збалансованість прав і відповідальності кожного органа, кожної ланки і  кожного рівня керування –  постійна проблема, зв'язана з неминучим  виникненням нових задач розвитку і відставанням від них системи  регламентації і регулювання.

Погодженість із прийнятими раніше рішеннями означає також необхідність дотримання чіткого причинно-наслідкового зв'язку суспільного розвитку. Вона необхідна для дотримання традицій поваги до закону, постановам, розпорядженням. На рівні окремої фірми вона необхідна  для здійснення послідовної науково-технічної, ринкової і соціальної політики, чіткого  функціонування виробничого апарата.

Прийняття управлінського рішення  вимагає високого рівня професіоналізму  і наявності визначених соціально-психологічних  якостей особистості, чим володіють  не усі фахівці, що мають професійну освіту, а всього лише 5-10% з них. [4; с. 149]

Основними факторами, що впливають  на якість управлінського рішення, є: застосування до системи менеджменту наукових підходів і принципів, методів моделювання, автоматизація керування, мотивація  якісного рішення й ін.

Могутнім фактором, що активізує  процес ухвалення рішення виступають сучасні кошти оргтехніки включаючи  обчислювальні мережі. Це вимагає  високого рівня культури в області  математики і програмування, технології використання технічних коштів.

Отже, на ефективність ухвалення  рішень менеджером впливає ряд чинників: потенціал співробітника, його здатність  виконувати певну роботу; засоби виробництва; соціальні аспекти персоналу  й колективу в цілому; культура організації. Усі ці чинники діють  спільно, в інтеграційній єдності. Однак процес ухвалення рішення, вибору конкретного варіанта завжди буде мати творчий характер і залежати від конкретної особистості.

 

3. Теоретичні підходи до оцінки ефективності управлінських рішень

 

Поняття ефективності управлінських  рішень деякою мірою збігається з  поняттям ефективності виробничої діяльності організації. Проте не можна ігнорувати той факт, що управління виробництвом має свої специфічні характеристики ефективності, які виражаються певним набором показників і мають кількісний вираз. Крім того, ефективність управління виявляється в ефективності виробництва, складає частину ефективності виробництва.

Ефективність управління – один з основних показників вдосконалення  управління, що визначається зіставленням результатів управління та ресурсів, витрачених на їхнє досягнення. Оцінити  ефективність управління, на перший погляд, можна шляхом порівняння отриманого прибутку та витрат на управління. Але  такий підхід є спрощеним і  не дає точних результатів, оскільки метою дії, що управляє, не завжди є  прибуток. Крім того, оцінка ефективності за отриманим прибутком приховує роль управління в досягненні кінцевого  результату. Результат управління може бути не тільки економічним, але й  соціальним, соціально-економічним, прибуток же зазвичай виступає як опосередкований результат. Складність також виникає в тому, що витрати на управління не завжди можна достатньо чітко виділити.

Поняття «Ефективність рішень»  можна розглядати як ефективність розробки рішення й ефективність реалізації управлінських рішень, що відповідає двом стадіям процесу ухвалення  управлінських рішень. На кожному  з них можуть використовуватися  свої підходи до оцінки й показники  ефективності.

Ефективність у загальному вигляді – будь-яка результативність (виробництва, управління, праці). В  економічній теорії [6] розрізняють два види ефективності: економічну й соціальну. Економічна ефективність характеризується відношенням отриманого результату до витрат.

Соціальна ефективність виражає  ступінь задоволення попиту населення (споживачів, замовників) на товари, послуги.

Зазвичай ефективність оцінюється на якісному рівні й виражається  динамікою об'ємних і якісних  показників: виробництва продукції, товарообігу, витрат виробництва й обігу, прибули та інших, що відображають результати діяльності колективу підприємства в цілому. При цьому, зазвичай, не виділяється ефективність поетапна (розробки й реалізації рішень).

При всіх труднощах оцінки ефективності управлінської праці  теоретично-методологічні та методичні  прийоми оцінки ефективності окремих  заходів розроблені більш розгорнуто ніж управління в цілому. Так, відомі методи оцінки ефективності впровадження нової техніки, автоматизованих  систем управління,  тощо [6].

Дотепер для характеристики економічної ефективності управління на рівні підприємства серед інших використовувався загальний показник –прибуток. Для оцінки економічної ефективності управління в широкому сенсі використовуються загальні показники.

Правомірною є й оцінка ефективності виконання окремих  управлінських функцій: планування, організації, мотивації, контролю (робота окремих підрозділів апарату управління). Для цього використовується також комплекс показників, що відображають специфіку діяльності за кожною управлінською функцією. Так, наприклад, за функцією планування оцінюється ступінь досягнення поставлених цілей (планових завдань); за функцією організації – оснащеність підприємства сучасним технологічним устаткуванням, текучість кадрів; за функцією мотивації – використані методи впливу на колектив (заохочення, покарання, їхні співвідношення); за функцією контролю – кількість порушень трудової, технологічної дисципліни, тощо.

Оцінка ефективності управління може здійснюватися за різні календарні відрізки часу (місяць, квартал, рік). Динаміка цих показників, а також зіставлення  з аналогічними даними однорідних підприємств, що працюють у подібних природно-географічних і економічних умовах, дозволяють зробити висновок про ефективність роботи апарату управління.

Викладений підхід до оцінки ефективності правомірний як для  характеристики результативності роботи апарату управління в цілому, так  і для оцінки конкретних рішень. У першому випадку ефективність відображає результативність процесу  управління, який виявляється через  сукупність ухвалених і реалізованих рішень, у минулому періоді. У другому випадку викладена методологія оцінки цілком прийнятна для оцінки окремих управлінських рішень. За даною схемою, наприклад, може здійснюватися оцінка ефективності стратегічних рішень. За тактичними рішеннями оцінка ефективності можлива не в такому глобальному варіанті, а при деякому спрощенні розрахунку.

Заслуговує на увагу й  інший підхід до оцінки ефективності управлінських рішень, орієнтований на використання об'ємних показників та питомих якісних показників. Процес оцінки ефективності управлінської праці здійснюють з урахуванням великої кількості показників, які умовно на практиці поділяють на дві основні групи: синтетичні – характеризують ефективність роботи всього апарату управління підприємством; приватні – характеризують ефективність індивідуальної управлінської праці. Деякі науковці вважають, що кількісна оцінка ефективності управлінської праці неможлива і позбавлена економічного сенсу. Розглядаючи вітчизняний досвіт вирішення цієї проблеми, необхідно відзначити також велику різноманітність показників, прийнятих для оцінки ефективності, як колективної так і індивідуальної управлінської праці [10, с. 17-21].

Таким чином, розглянуті питання  у першому розділі наочно показують  складність і багатогранність оцінок ефективності прийнятих рішень. Звідси випливає, що керівник, ставлячи завдання і, вирішуючи його разом з підлеглими, знаходиться в дуже складному  становищі, що, як правило, збільшується невизначеністю і ризиком. У зв'язку з цим дуже актуальним стає виклад методів і прийомів теоретичного і прикладного характеру, що сприяють успішній розробці і прийняттю економічно обґрунтованих і досить аргументованих управлінських рішень. Сучасна наука пропонує широкий вибір форм, методів та прийомів реалізації управлінських рішень у різноманітних умовах. Завдання, яке стоїть перед відповідальним за прийняття остаточного рішення, передбачає максимальне врахування особливостей середовища, забезпечення дотримання принципів та створення необхідних умов для успішної реалізації прийнятого рішення.

Отже, процвітання підприємства в остаточному підсумку цілком залежить від міри оволодіння менеджерами  досягненнями науки й практики в  галузі управлінської діяльності. Це стосується, насамперед, організації  та здійснення процесів управління персоналом і бізнесом, використання техніки  управління, якостей управлінського персоналу, їхньої відповідності завданням  підприємства, характеру і масштабам  бізнесу, динамізму раціоналізації системи управління підприємством, а також умов праці персоналу. Розглянуті підходи розкривають окремі аспекти оцінки ефективності управлінських рішень, проте вирішення всієї проблеми вимагає подальшого проведення наукових досліджень в області ефективності управління.

РОЗДІЛ 2

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА  ПІДПРИЄМСТВІ

 

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства

 

Об`єктом дослідження  є Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю “Бучанське” Ірпінського району Київської області.

Господарство працює на основі статуту, який затверджений Києво-Святошинською Райдержадміністрацією Київської області.

Підприємство розташоване  в південній частині Київського Полісся на території двох населених  пунктів: Гостомель та Баланівка, які знаходяться на відстані 15 км від районного центру та 50 км від обласного центру м. Київ.  Відстань від господарства до найближчого аеропорту м. Борисполь — 120 км.

Район належить до Поліської  зони України. Ґрунти в північній  частині піщані та супіщані, в південній  суглинкові, на заболочених ділянках - торф’яні. Клімат м’який, помірно  вологий.

СТОВ  «Бучанське» було створено у 2000 році після реорганізації КСП АК “Бучанський”. Основними виробничими підрозділами є: рільнича., садова, польова бригади, теплично, тракторно, МТФ, цех реалізації, торгівлі (два магазини).

Господарство знаходиться  в зоні із сприятливими умовами для  вирощування різних видів сільськогосподарських  культур. Середньорічна температура  повітря становить 6,70С, а середньорічний випадок осадків становить 575мм.

Клімат – помірно-континентальний.

Рельєф – малохвиляста рівнина, яка пересічена ярами.

Торф’яники, заплави річок  осушені – використовуються для  вирощування кормових культур.

Товариство є юридичною  особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки у банківських  установах, печатку, штамп з власним  найменуванням, інші печатки, наявність  яких не заборонена чинним законодавством України, бланки, знак для товарів  та послуг, іншу атрибутику юридичної  особи, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та пов’язані  з ними немайнові права, нести  обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді.

Загальна площа земель СТОВ «Бучанське» становить 778 га, в тому числі: рілля – 695 га, багаторічні насадження – 83 га.

Напрям господарства –  овоче-молочний, з розвитком зернових культур та картоплярства.

Кількість працюючих становить  79 чоловік. З них 35 зайнятих в тваринництві та 44 – в рослинництві.

В сезон польових робіт  в господарстві працюють наймані  працівники з інших областей України.

Далі розглянемо спеціалізацію  СТОВ  «Бучанське» в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

 Структура та динаміка  товарної продукції СТОВ  «Бучанське»

Види продукції	2009р		2010р		2011р		Відхилення тис.грн +,-
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	20010до 2009	2011 до 2010
Рослинництво	2387	78	3733	80	3334	75	+1346	-399
Тваринництво	238	22	371	20	527	25	+133	+156
Всього	3081	100	4712	100	4469	100	+1631	-243