Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень

 

 

Таблиця 2.6

Оцінка ефективності сторін життєдіяльності менеджера вищої  ланки СТОВ  «Бучанське»

Сторони життєдіяльності	Стан	Частка, %	Тенденції зміни	Частка, %
1. Морально-психологічний  клімат	Гарний	35,3	Поліпшується	44,1
	Задовільний	61,7	Без зміни	50,0
	Поганий	3,0	Погіршується	5,9
2. Трудова  активність керівника	Висока	29,4	Збільшується	44,1
	Середня	67,6	На  колишньому рівні	38,2
	Низька	3,0	Знижується	17,7
3. Бюрократизм,  тяганина	Практично немає	58,8	Знижуються	47,0
	Помітні	38,2	На  колишньому рівні	50,0
	Суцільно  й поруч	3,0	Підсилюється	3,0
4. Безгосподарність	Практично немає	55,8	Знижуються	44,1
	Помітні	44,2	Не  змінюється	–
	Велика	–	Збільшується	–
5. Впровадження  нововведень	Майже немає	–	Скорочується	–
	Недостатньо	50,0	На  тому ж рівні	41,1
	Досить  успішно	50,0	Істотно збільшується	85,3
6. Зміцнення  матеріальної бази	Не  відбувається	–	Погіршується	–
	На  колишньому рівні	14,7	На  колишньому рівні	14,7
	Значно	85,3	Росте незначно	85,3

 

Ефективність управлінської праці в значній мірі визначається її організацією, мотивацією, соціально-психологічним кліматом у колективі.

Дослідження й аналіз теорії і практики прийняття управлінських  рішень показує, що в рамках того чи іншого механізму менеджменту можна  застосовувати відповідні методи і  засоби, однак ЛПР, як правило, змушений дотримуватись писаних і неписаних  законів організації і керування, що відповідають визначеним цілям. Це означає, що менеджери, володіючи сучасними  методами керування й ухвалення  рішення, далеко не завжди можуть застосовувати  їх на практиці.

Для наочного представлення  отриманих результатів анкетування  нами побудовані гістограми думок респондентів та оцінки ефективності стилю управління – рис. 2.2, 2.3.

 

1– знання сільськогосподарської справи; 2 – міра вимогливості до підлеглих

3 – оперативність у вирішенні  питань; 4 – відношення до критики

5 – справедливість у питаннях  заохочення й покарання підлеглих

6 – увага до організації справи; 7 – ставлення до виконання  ухвалених рішень

8 – контроль ухвалених рішень

Рис.  2.2.  Гістограма думок  респондентів відносно ефективності стилю  управління директора СТОВ  «Бучанське»

 

 

 

 

За результатами анкетування  нами встановлено, що управлінська діяльність керівників СТОВ  «Бучанське» може бути охарактеризована наступними стилями управління – рис. 2.4.

 

Рис. 2.4. Стилі, що характеризують управлінську діяльність інституціонального рівня управління СТОВ  «Бучанське»

Таким чином, оптимального стилю управління додержується 47 % менеджерів СТОВ  «Бучанське». Все вищеозначене становить основу для прийняття ефективного управлінського рішення з будь-якої сфери діяльності.

 

2.3. Ефективність використання трудового потенціалу сільськогосподарського підприємства СТОВ  «Бучанське»

 

Як зазначено вище, ефективність впровадження управлінського рішення  на сільськогосподарському підприємстві (СП) значною мірою залежить від рівня наявних трудових ресурсів (ТР) і удосконалення управління ними.

Актуальними проблемами управління ТР на СП сьогодні є високий рівень плинності кадрів, недоліки у сфері управління рівнем професійно-кваліфікаційних характеристик персоналу, відсутність ефективних механізмів організації праці, недостатньо високий рівень соціального забезпечення та мотивації працівників тощо. Ці проблеми можна вирішити шляхом створення ефективної системи управління трудовим потенціалом (ТП). У системі управління ТП СП існує багато функцій, але однією з основних є оцінка рівня та ефективності використання ТП. Це передбачає необхідність створення адекватної сучасним вимогам та науково обґрунтованої методики цієї оцінки. Загальний вигляд системи управління ТП СП представлено на рис. 2.5.

 

 

 

 

 

Рис. 2.5. Структура трудового потенціалу СТОВ «Бучанське»

Як видно з наведеного рисунка, ТП СП являє собою складну відкриту систему, яка є сукупністю кількох підсистем, що тісно взаємодіють між собою та з зовнішнім середовищем. Структуру ТП СП утворюють кадровий, організаційний, мотиваційний, творчо-інтелектуальний потенціал та потенціал соціальної забезпеченості та захищеності. Всі ці підсистеми, входячи до складу ТП як рівноправні елементи, обумовлюють рівень економічної результативності його використання.

Структуру ТП утворюють кадровий, організаційний, мотиваційний, творчо-інтелектуальний  потенціал і потенціал соціальної забезпеченості та захищеності працівників  (див. додаток Д).

 

При оцінці й управлінні ТП слід враховувати, що його величина не є арифметичною сумою складових, які його утворюють. ТП слід розглядати як результат синергітичної взаємодії усіх його компонентів, тобто при побудові ефективної структури ТП необхідно спрямовувати зусилля на забезпечення збалансованості всіх його складових, що є умовою максимізації синергітичного соціально-економічного ефекту від їх взаємодії.

Безпосередньо для нашого підприємства ми провели кількісну  оцінку рівня праці керівного  складу. Аналіз проводили шляхом розрахунку наступних коефіцієнтів:

• використання робочого часу (К1);
• підготовка кадрів (К2);
• регламентації праці в управлінні (К3);
• завантаженості працівників (К4);
• плановості та якості роботи((К5);
• санітарно-гігієнічних умов (К6);
• психологічного середовища (К7);
• застосування засобів оргтехніки (К8);
• стабільності управлінських кадрів (К9);
• трудової дисципліни (К10).

Загальним результатом опрацювання  даних аналізу став коефіцієнт організації  управлінської праці (Ко.уп.), який розраховували за формулою:

Ко.уп. =

           (2.1)

Розглянемо підходи до оптимізації управлінських рішень

Слід підкреслити, що процес ухвалення рішення – це нескінченна  послідовність взаємопов'язаних кроків. І сукупність цих кроків буде різною для кожного виду проблем. Кожен  вид проблеми вимагає свого шляху (напрямку) рішення. Однак повсякденний обсяг роботи керівника будь-якого  рівня не дозволяє йому відводити окремий час для вироблення нових напрямків дій для кожної проблеми. Саме тут криється важливість і необхідність використання визначеної технології.

Зовсім очевидним стає те, що об'єктивно кращою технологією  ухвалення рішення бути не може. Тому проблема існування оптимальної, універсальної технології по прийняттю  рішень вирішується виходячи з того, що СТОВ «Бучанське» функціонує у визначеній сфері і зустрічається з проблемами, виникнення яких характерно для діяльності в цій сфері. Технології, що дозволяють вирішувати ці проблеми найбільше ефективно, будуть оптимальні для цієї організації.

Будь-яке управлінське рішення  має сенс лише в тому випадку, якщо воно ефективне. На ефективність рішень впливають як об'єктивні, так і  суб'єктивні чинники. У зв'язку з  цим можна виділити сильно - і  слабо структуровані рішення. При  прийнятті сильно структурованих рішень можна користуватися методами кількісного  аналізу й електронного опрацювання  даних.

Застосування економіко-математичних методів у рішенні управлінських  проблем у якості критерію вибору дозволяє використовувати цільову  функцію, що звичайно треба максимізувати  або мінімізувати. Такий підхід до ухвалення рішення називають  оптимізаційним. Максимізувати можна  прибуток, прибутки, продуктивність праці, а мінімізувати - витрати, час перерв, непродуктивні втрати і т.п. Оптимальне рішення приймається в результаті порівняння кількісного значення цільової функції по всіх можливих варіантах, тобто ефективним буде таке рішення, що забезпечує найбільше бажане (максимум або мінімум) значення цільового  критерію.

Для оцінки варіантів слабо  структурованих рішень застосовують систему  зважених критеріїв. Щоб вибрати  кращу альтернативу, варто керуватися визначеними правилами (принципами). Після завершення процедури вибору рішень виробляє різнобічна оцінка можливих наслідків їхньої реалізації. Вона повинна охоплювати економічну. соціальну, політичну й організаційну сфери життя підприємства.

Аналіз утримання керування  організацією показав, що, по суті, уся  система пронизана організаційно-розпорядницькою  діяльністю. Організаційно-адміністративний вплив містить у собі такі компоненти: види і типи впливу, адресат, постановку завдання і визначення критерію його здійснення, установлення відповідальності, інструктаж підлеглих і т.д. У  організації ці методи служать засобом  прямого впливу на процес виробництва  і праця робітників, що дозволяє координувати здійснення ними окремих  функцій або рішення спільного  завдання. Це створює сприятливі умови  для існування і розвитку керованої  системи, виявляє цілеспрямований  вплив на об'єкт керування. До характерних рис прямого впливу відноситься безпосередній зв'язок керівника і підлеглого. Проте в цілому прямі впливу в кінцевому рахунку ведуть до підсилення пасивності підлеглих, а іноді і до прихованої непокірності. Найбільше ефективні непрямі методи впливу тоді, коли вони здійснюються за допомогою постановки задачі і створення стимулюючих умов.

Економічним методам прийняття  рішень в управлінні приділяється центральне місце. Це обумовлено тим, що ставлення  управління визначаються в першу  чергу економічними відношеннями і  лежачими в їхній основі об'єктивними  потребами й інтересами людей.

Принципове питання колективної  організації праці у фірмі - оволодіння економічними методами управління, що стосовно до управління організацією являє собою сукупність економічних  важелів, за допомогою яких досягається  ефект, що задовольняє наполяганням колективу в цілому й особистості  зокрема. Іншими словами, поставлена мета досягається впливом на економічні інтереси керованого об'єкта.

Щоб економічні методи управління були діючими, необхідно, як мінімум, забезпечити  «чуйність» організації на економічні важелі. Без цього втрачає значення поширення прав структурних одиниць  і самофінансування організації. У свою чергу, поширення самостійності веде до більшої свободи колективів у господарчій діяльності й економічних методах керівництва. Тільки в умовах обґрунтованої самостійності можливий реальний перехід до економічних методів керівництва: колектив розпоряджається матеріальними фондами, отриманим доходом (прибутком), зарплатою і реалізує свої економічні інтереси. Економічні методи сприяють виявленню нових можливостей і резервів, що особливо важливо в перехідний до ринкових відносин період.

Перебудова економічного механізму по удосконалюванню планування, економічного стимулювання й управління повинна забезпечити необхідні  соціально-економічні передумови реалізації програми переходу на роботу в умовах ринку. Для цього докорінно повинні  змінитися методологія і технологія планування, в основі яких лежить нормативний  метод. З урахуванням нормативів формуються взаємовідносини організації  як із вищими органами управління, так  і з бюджетом. Застосування стабільних нормативів дозволить поліпшити  систему утворення коштів, що залишаються  в розпорядженні організації, для  рішення різноманітних економічних  і соціальних завдань. В остаточному  підсумку формуються доходи (прибуток) організації. У деяких ринкових структурах ці фонди не виділяються, а створений  прибуток за рішенням трудового колективу  розподіляється на розвиток виробничої і матеріальної сфер.

Основне значення всієї роботи в цьому напрямку зводиться до того, щоб поставити органи керівництва  і трудові колективи в такі умови, при яких вони могли б максимально  повно враховувати економічні наслідки своєї управлінської і виробничої діяльності.

Таким чином, основне завдання зміни господарчого механізму складається  в тому, щоб створити такі економічні й організаційні умови, при яких би організація виконувала покладені  на її функції на найвищому рівні.

В умовах ринку економічні методи керівництва одержать подальший  розвиток, розшириться сфера їхньої дії, буде переборений формальний госпрозрахунок, підвищаться дієвість і результативність економічних стимулів, що дозволить поставити кожного робітника і кожний колектив у такі економічні умови, при яких з'явиться можливість найбільше повно сполучити особисті інтереси з загальнодержавними. Використовуючи особисту економічну зацікавленість, можна домогтися цілей, поставлених державою перед тієї або іншою організацією.