Экономическая география Украины

ДРАФТ

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

1. Демографія………………………………………………………………………….2
2. Довкілля………………………………………………………………………………4
3. Здоров’я нації………………………………………………………………………7
4. Інновації та технологічна готовність…………………………………..10
5. Інфраструктура і розвиток регіонів……………………………………12
6. Освіта………………………………………………………………………………….16
7. Ринок праці………………………………………………………………………..19

 

 

Демографія

В Україні продовжується  демографічна криза, проявом якої є  погіршення майже всіх демографічних  показників.

• Депопуляція¹: внаслідок депопуляції у 1991-2009 рр. в Україні було втрачено 5 317.5 тис. осіб. Природний приріст населення, хоч і скоротився у порівнянні з 2005 р. (–355875 осіб), все ще залишається на достатньо високому рівні – у 2010 р. він становив  200546 осіб. За оцінкою фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень, депопуляція, враховуючи високий рівень постаріння населення, може ще довго продовжуватися, незважаючи навіть на підвищення народжуваності й зниження смертності.
• Високий рівень постаріння населення²: негативно впливає на загальну чисельність населення. На початку 2011 р. частка осіб старших за працездатний вік за даними Держстату становила 24,7% (серед жінок - 32,1%, серед чоловіків – 16,0%). З проблемою постаріння населення пов’язане і демоекономічне навантаження на осіб працездатного віку. На 01.2011 р. на 1000 осіб працездатного віку припадає 660 осіб непрацездатного віку (255 дітей та 411 осіб старше працездатного віку). Проблеми постаріння населення, збільшення демоекономічного навантаження на працездатне населення буде загострюватися і в майбутньому, особливо у містах.
• Народжуваність: останніми роками спостерігається збільшення рівня народжуваності. У 2008 та 2009 р. – 1,46, у 2010 р. - 1,44. Проте, Україна не вийшла з так званої «пастки низької народжуваності». За оцінкою фахівців, збереження тенденції, коли сумарний показник народжуваності становитиме менше 1,5 у майбутньому може прискорити процес демографічного старіння та посилити тенденцію депопуляції.
• Смертність: щорічно Україна втрачає понад 700 тис. своїх громадян, ⅓ з яких становлять люди працездатного і репродуктивного віку³ Надвисокою є смертність чоловіків та смертність від зовнішніх причин. Враховуючи рівень постаріння населення, спосіб і якість життя населення, стан системи охорони здоров’я і відсутність ідеології та традицій свідомого збереження здоров’я у широких верств населення рівень смертності населення країни суттєво не знизиться.
• Тривалість життя: очікувана тривалість життя при народженні в 26 країнах Європейського регіону, за даними ВООЗ, становить більш як 75 років, тоді як в Україні лише у 2010 році вона перевищила рівень 70 років⁴. За прогнозами ООН, зробленими у 2006 р. очікувана тривалість життя при народженні в Україні тільки у 2020-2025 роках мала становити 70,1 років.
• Неповні сім’ї: за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. кожна четверта українська сім’я з неповнолітніми дітьми є неповною (у 92,5% цих сімей діти ростуть без батька, 7,5% – без матері). До головних проблем неповних сімей слід віднести проблеми бідності, зниження виховного впливу на дитину, оскільки, мати, через надмірну зайнятість, не має змоги приділяти достатньої уваги своїм дітям). Проте, за прогнозами фахівців, зростання чисельності неповних сімей не очікується.

Вищенаведені  тенденції та прогноз демографічних  процесів, зумовлюють появу і загострення низки суспільно-економічних ризиків:

• активізація процесу старіння населення та пов’язаного з цим зростання навантаження на населення працездатного віку;
• загострення проблем самотності осіб літнього віку, передусім жінок, а також їх належної соціальної підтримки й догляду;
• демографічна деградація сільської місцевості внаслідок масштабної депопуляції, міграційних процесів та високого рівня старіння.

З метою «пом’якшення» наслідків демографічної кризи кампанії в рамках політики соціальної відповідальності могли б запроваджувати наступні заходи:

 

В рамках програм/заходів для працівників  компаній

• впровадження програм корпоративного волонтерства спрямованого на надання допомоги і догляду за ветеранами праці, пенсіонерами з числа колишніх працівників компанії;
• впровадження програм/заходів підтримки родин працівників, які мають на утримання хворих або літніх членів родини, родин працівників, в яких мати або батько самостійно виховують дитину (програми серії «балансу між роботою та сім’єю»);
• запровадження практики проходження обов’язкового медичного обстеження всіх працівників кампанії.

 

В рамках програм/заходів підтримки громади

• запровадження практик інвестування в розвиток громади (приклад ДТЕК), спрямовані на покращання соціальної інфраструктури, установ догляду за людьми похилого віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

Довкілля

За оцінками фахівців антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє середовище в Україні  у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах  світу. На Конференції міністрів навколишнього середовища Європи (2004 р., м. Будапешт) Україну було названо серед країн екологічної депопуляції населення (екологічний стан країни є катастрофічним, та є однією з причин демографічної кризи). До головних проблем стану довкілля слід віднести:

• вичерпання запасів не відновлювальних сировинних та енергетичних ресурсів;
• забруднення довкілля, особливо водних ресурсів та атмосферного повітря.

За даними Держстату  протягом 2010 року в атмосферу надійшло 6 678 тис. т забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення. Близько 62% небезпечних речовин, що потрапили у повітря, припало на стаціонарні джерела забруднення. Основними забруднювачами атмосферного повітря країни у 2010 р. були підприємства:

• електро- та теплоенеретики (39 %),
• підприємства переробної та добувної промисловості (відповідно 33 % та 21 % шкідливих викидів).

Однією з першопричин  такого забруднення є низький  рівень очищення викидів цими підприємствами. Останнє пов’язане з високою  зношеністю основних фондів, особливо в тепловій енергетиці, де понад 90 % устаткування відпрацювало свій ресурс. Ситуація із забрудненням атмосферного повітря ускладнюється:

• низькими темпами впровадження сучасних технологій очищення викидів;
• відсутністю ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок;
• в більшості населених пунктах відсутні захисні лісові зони між промисловими та житловими районами;
• йде знищення зелених зон в межах міст внаслідок їх забудови;
• відбувається постійне збільшення кількості автомобілів.

В результаті забруднення атмосферного повітря канцерогенний ризик у 2009 році досяг 6,4-13,7 випадку онкологічних захворювань на 1 тисячу осіб, що значно перевищує міжнародні показники ризику. Прогнозується, що з розвитком базових галузей промисловості та збільшенням обсягів продукції, рівень забруднення атмосферного повітря буде підвищуватись. Прискорення темпів забруднення повітря відбувається і внаслідок переходу українських ТЕЦ з газу на водно-вугільну суміш.

За рівнем раціонального  використання водних ресурсів та якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95 місце. Питне водопостачання України майже на 80% забезпечується використанням поверхневих вод. Водночас, практично всі поверхневі та значна частина підземних водних ресурсів забруднені. Внаслідок забруднення джерел прісної води та незадовільного технічного стану та зношеності систем водовідведення і водопостачання якість питної води знижується.

Загострюються проблеми пов’язані із збиранням, утилізацією та знешкодженням відходів всіх класів небезпеки. Протягом 2010 р. внаслідок провадження суб'єктами господарювання виробничої діяльності утворилося 1,7 мільйона тонн відходів I-III класу небезпеки. Гострою проблемою є поводження з побутовими відходами. Тверді побутові відходи в основному зберігаються на сміттєзвалищах і лише близько 3,5% твердих побутових відходів спалюються на сміттєспалювальних заводах.

Дефіцит лісових ресурсів. Ліси займають більш як 15,7% території України. Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20%, для досягнення якого необхідно створити більше 2 мільйонів гектарів нових лісів. 

Повільними темпами впроваджуються ресурсо- та енергозберігаючі технології, системи очищення викидів. За даними Держстату у 2010 р. було здійснено тільки 486 заходів підприємств, упровадження яких сприяло зменшенню надходжень забруднюючих речовин на 79,5 тис.т.

Повільними темпами відбувається розвиток джерел відновлюваної та альтернативної енергетики. Хоча, вже в 2012 році в рамках середньострокової державної цільової економічної програми енергоефективності та розвитку виробництва енергоносіїв iз відновлюваних джерел енергiї та альтернативних видiв палива передбачається впровадження когенерацiйних технологій, будівництво та реконструкція електромереж до об'єктiв, що виробляють електроенергію з альтернативних джерел, приєднання їх до об'єднаної енергосистеми країни.

Аналіз досягнення Україною національних Цілей розвитку Тисячоліття засвідчив, що Україна зможе до 2015 року досягти 7 цілі - «Забезпечення сталого екологічного розвитку»⁵ за умови негайного вжиття відповідних заходів.

До таких заходів можна віднести прийняття у грудні 2010 р. Закону України  «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», спрямованого на впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження  природних екосистем. Планується, що реалізація стратегії дозволить:

• зменшити обсяги викидів загальнопоширених забруднюючих речовин стаціонарними джерелами до 2020 року на 25%;
• збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю до 2020 року на 20%;
• реконструкція існуючих та будівництво нових міських очисних споруд з метою зниження до 2020  р. на 15% рівня забруднення вод забруднюючими речовинами (насамперед органічними речовинами, сполуками азоту і фосфору),
• а також зменшення до 2020 року на 20% скиду недостатньо очищених стічних вод; збільшення до 2020 р. площі заліснення території до 17% території держави;
• забезпечення до 2020року зберігання в повному обсязі побутових відходів; збільшення до 2020  року в 1,5 раза обсягу заготівлі, утилізації та використання відходів як вторинної сировини;
• запровадження до 2020 року системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування;
• розроблення і впровадження до 2015 року системи стимулів для суб'єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного управління, застосовують екологічний аудит,
• сертифікацію виробництва продукції, її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами;
• збільшення обсягу використання відновлюваних і альтернативних джерел  енергії на 55%  до 2020 р.

Виконання поставлених  завдань не можливо без активної участі бізнес-компаній. Компанії можуть запроваджувати наступні заходи:

• запроваджувати енерго- та ресурсозберігаючи технології;
• запровадження систем очищення викидів (як в атмосферне повітря, так і у поверхневі водні об’єкти), контролю за викидами вуглецю;
• запровадження системи екологічного менеджменту;
• проведення заходів із відновлення довкілля (посадка дерев, очищення водних джерел, проведення еко-суботників тощо);
• запровадження програм утилізації та переробки відходів;
• використання екологічно дружніх матеріалів і технологій;
• проведення навчання працівників та споживачів з питань використання екологічно дружніх матеріалів і технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Здоров’я  нації

Показник стану здоров’я є одним з показників Індексу людського розвитку, за допомогою якого можна визначити рівень суспільного розвитку будь-якої країни. Протягом останніх років існує стала тенденція погіршення здоров’я населення України, про що свідчать дані рівня захворюваності, зростання інвалідності та смертності.

Рівень захворюваності. З 2006 р. в України продовжують зберігатися негативні тенденції зростання первинної захворюваності (+4,78%) та поширеності (+7,0%) хвороб. Зростає рівень поширеності хронічних неінфекційних захворювань (тобто хвороб, більшість з яких пов’язана зі способом життя). На такі захворювання страждає до 60% дорослого та майже 20% дитячого населення. В структурі первинної захворюваності перші місця посідають хвороби органів дихання (44,12%), системи кровообігу (7,22%), травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників (6,7%). Враховуючи спосіб життя та відсутність ідеології та традицій свідомого збереження здоров’я у широких верств населення, орієнтацію системи охорони здоров’я на надання медичної допомоги, а не профілактику захворювань, погіршення екологічної ситуації, рівень захворюваності населення буде зростати.

Спостерігається погіршення стану здоров’я дітей. З 2006 р. показник захворюваності дітей зріс на 15,36%, а поширеності хвороб на 10,18%. Найбільше підвищилася захворюваність на хвороби органів дихання (+22,9%), вуха (+10,60%), природжені вади розвитку (+8,25%) та новоутворення (8,06%). Особливу занепокоєність викликає ріст показників новоутворень, якщо за п’ятирічний період цей показник виріс на 8,06% то за останній рік – на 4,69%.