Особливостi розвитку i функцiонування регiональних ринкiв працi в Украiнi

по-третє, фактично були втрачені багато соціальних гарантій, що викликало потребу працювати значної частини пенсіонерів та підлітків, а нерозвинутий соціальний захист ще не відповідав ринковим вимогам. Через це та через низьку мобільність населення посилилася жорсткість національного ринку праці.

Проте соціально-економічна криза — чинник хоч і головний, але не єдиний, котрий впливає на процеси формування ринку праці, тим більше що в останні роки намітилася стабілізація і певне піднесення економіки.

Другий, достатньо впливовий  фактор — це значна різниця у  розвитку сфери докладання праці  по регіонах України. Вона виникла внаслідок  недостатнього врахування регіональних особливостей під час розміщення новобудов народного господарства за часи їх централізованого планування Держпланом СРСР. Як результат цього  — західні області (Львівська, Івано-Франківська, Рівенська, Волинська, Тернопільська, Чернівецька) багато років мають  значно вищий (у 3—5 разів) коефіцієнт напруженості, ніж у середньому по Україні. 

Наступним чинником впливу на формування ринку праці України  є наявність, переважно в Донбасі  й Придніпров’ї, міст з вузькоспеціалізованою  структурою зайнятості. Широко відома соціальна напруга серед шахтарів Донбасу, яка час від часу виникає  не тільки з причин несвоєчасної виплати  заробітної плати, а й через закриття копалень у селищах, де немає інших  робочих місць, крім інфраструктури. Така ситуація потребує значних коштів на створення нових робочих місць і масової перекваліфікації вивільнених працівників.

Певних складнощів додає  неорганізоване повернення на історичну  батьківщину депортованих народів. Лише до Криму їх повернулося майже 270 тис., або близько 12 % усіх мешканців  автономії. Через це, крім таких проблем, як нестача житла, шкіл, лікарень тощо, значно загострюються проблеми зайнятості. Ці питання стали загальнодержавними.

Ще одна особливість формування національного ринку праці —  це його здійснення паралельно з наопрацюванням і введенням у дію нових  ринкових законів, які в багатьох випадках діяли поруч із законами, прийнятими для планової централізованої  економіки. Тому в закони й інші нормотворчі акти часто вносилися зміни і доповнення. Все це створювало інституціональну нестабільність, котра негативно відбивалася на становленні ринку праці. 

Саме інституціональна нестабільність і визначила, перш за все, етапи формування ринку праці. Про це свідчить реформування заробітної плати як головного елемента ринку праці, від якого залежать попит і пропозиція робочої сили, а в підсумку — зайнятість населення. Реформування заробітної плати проходило  в чотири етапи. Його наслідки чітко  відбивалися на формуванні, функціонуванні й стану ринку праці, визначаючи стан зайнятості й безробіття. Розглянемо етапи реформування заробітної плати.

Отже, в протилежність  матеріалістичним доктринам, які стверджують  залежність розвитку регіону від  розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, зараз існує думка, що насправді  регіон характеризує населення , його кількісна і якісна характеристики, економічні і соціальні потреби. Тому у центрі регіональної системи  – людина. Саме населення визначає економічний, соціальний і культурний розвиток регіону.

Потреби регіонів дедалі більше визначаються освітньо- професійним  рівнем його працівників, їхнім здоров’ям , організаційними,  культурними  та моральними якостями, здатністю  до творчої та підприємницької діяльності. Велике значення для підвищення ефективності праці має природнє середовище, умови праці, якісні характеристики трудового потенціалу регіону.

Найбільш повно суть регіонального  ринку праці розкриває таке тлумачення,як регіональний ринок праці – це система відносин у сфері забезпечення трудовідтворювальних процесів у межах певної території.

Особливості регіональних ринків праці зумовленя психологічними,  соціальними та політичними аспектами  трудової діяльності в регіоні. На відміну  від ринків товарів і послуг, капіталів, РРП здатен спричинити набагато більше економічних і соціальних проблем, які в свою чергу можуть привести до серйозного соціального напруження в регіонах країни.

Основними елементами регіонального  ринку праці, так само як і для  товарного ринку, є  попит РРП, пропозиція РРП та ціна на РРП.

Сукупний попит на РРП  відповідає загальним потребам економіки  регіонув робочій силі і визначається кількістю і структурою робочих  місць, що існують в економіці  регіону та потребують заповнення, тобто це сукупність усіх наявних  робочих місць у регіоні.

Сукупна пропозиція на РРП  охоплює економічно активне населення  регіону ( особи віком від 15 до 70 років, що зайняті економічною діяльністю та безробітні за визначенням МОП), тобто це – працездатне населення  регіоу, яке працює або претендує  на работу за наймом , а також особи , котрі працюють або бажають працювати  не за наймом, а на правах самозайнятості.

Попит на робочу силу в регіоні , з одного боку, визначається макроекономічними  показниками країни, а з іншого – його зумовлюють регіональні чинники.

До показників, які визначають попит н а національному і  регіональному рівнях, належать:

• Фаза економічного циклу, від якого залежажить рівень сукупного попиту в національному господарстві;
• Вплив НТП на розвиток виробництва, що зумовлює його технічне оснащення;
• Стан економічної кон’юктури
• Структура виробництва
• Досягнутий рівень продуктивності праці
• Ринкова оцінка вартості робочої сили
• Розвиток конкуренції
• Нормативно-правове законодавство.

Оскільки регіон – територія, яка відрізняється від інших  природно-кліматичними , демографічними економічними , історичними, етнічними, соціально-побутовими та іншими умовами, попит на робочу силу в регіонах залежить від регіональних особливостей розвитку, а саме:

1. Наявністю, виробничими потужностями та ефективністю роботи місцевих підприємств матеріального виробництва і сфери побутового обслуговування;
2. Регіональна інвестиційна, бюджетно-фінансова політика,;
3. Ступінь лобіювання регіональних інтересів в державних органах влади;
4. Особливості структури власності в регіоні
5. Рівень розвитку регіональної виробничої та соціальної інфраструктури;
6. Спеціалізація регіонів, галузева структура регіональної економіки та особливості територіальної організації виробництва;
7. Політика місцевої адміністрації щодо створення нових робочих місць  та соціальний захист місцевого населення
8. Вплив регіональних профспілок
9. Залучення іноземного капіталу впливає на попит на робочу силу подвійно: створення спільних підприємств та розширення виробництва за рахунок іноземних інвестицій підвищує попит на найману працю, а можливі банкрутства вітчизняних підприємств через їхню неспроможність витримати конкуренцію призводить до зниження цього попиту. Результат дії цих протилежних процесів багато в чому визначається темпами впровадження іноземних інвестицій та політикою держави щодо створення умов , які сприяли підтримці розвитку вітчизняного виробництва.
10. Процеси монополізації  промислового виробництва. Високий рівень монополізації призводить до заниження рівня заробітної плати робітників і зменшення їх доходів.
11. Розташування регіону відносно інших, що виступают постачальниками ресурсів або ринку збуту. Це істотно впливає на ділову активність у прикордонних районах, міжрегіональну кооперацію та зумовлює трудову міграцію місцевого населення.

Ці фактори, кожний окремо і всі разом , створюють середовище, в якому функціонує ринок праці в конкретному регіоні.\

Задоволений попит на робочу силу може характеризувати зайнятість населення за регіонами України.

Пропозиція робочої сили в регіоні , як і вкраїні вцілому , визначається макроекономічними чинниками, насамперед:

• Демографічними (рівень народжуваності та сертності, темп зростання працездатного населення, його структурою за віком та статтю)
• Міграцією населення
• Діловою активністю різних верств працездатного населення
• Рівнем профспілкового захисту