Територіальна організація сільськогосподарського виробництва в Україні

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3

Шляхи удосконалення територіальної організації  сільського господарства

Екологічний напрям сільськогосподарської політики має бути спрямований на:

а)      максимальне      поліпшення      природних      умов      для сільськогосподарського   виробництва  шляхом   осушення  заболочених  і перезволожених земель,  зрошення посушливих,  боротьбу з водною  і вітровою       ерозією       ґрунтів,       здійснення       природоохоронних, середовищноформуючих,        реабілітаційних, комплексномеліоративних, агротехнічних, інженерно-технічних та інших заходів, розвиток біологічного землеробства, максимального насичення сівозмін сидератами, зернобобовими та іншими азотофіксуючими культурами, багаторічними і однорічними травами, створення в кожному господарстві своєрідних фабрик органічних добрив, внесення їх у ґрунт у тих нормах, які б сприяли прискоренню процесу гумосифікації ґрунтів, збільшенню вмісту в них біологічного азоту;

б) створення  уздовж берегів великих водосховищ, природних і штучних  водойм,  великих,  середніх  і  маленьких  річок,  каналів  для перекидання   води   з   багатоводних   у   маловодні   райони   спеціальних водоохоронних зон, підвищення рибопродуктивності природних і штучних водойм, переведення промислових підприємств на оборотне водопостачання, будівництво очисних споруд;

в) будівництво  нових і реконструкцію діючих меліоративних систем, докорінне  поліпшення осушувальних і зрошувальних земель, поліпшення травостою лук, створення  багаторічних культурних пасовищ, формування 
ресурсозберігаючих,    екологічно    стійких,    ландшафтно-меліоративних зональних   систем   ведення   сільського   господарства   з   оптимальним поєднанням у них площі лісів, водних екосистем, ріллі, багаторічних насаджень, лук і пасовищ;

г) розширення   площі   лісів,   доведення   її   до   оптимальних протиерозійних розмірів у кожній фізико-географічній зоні, поліпшення породного складу деревостанів, створення закінченої системи полезахисних лісонасаджень, заліснення надміру еродованих земель, ярів, балок, пісків та інших нетрадиційних для сільського господарства земель, повне відновлення лісової фауни і флори;

д) повне  відновлення всієї екології поверхні нашої території, сувора заборона вирубування  лісів понад розрахункову лісосіку, полювання на дичини, відстріл пернатих, виловлювання риби в річках і водоймах, створення у всіх лісах розплідників дикого звіра, запасів кормів для них, забезпечення переходу від винищувального до відтворювального процесу розвитку всієї агроекологічної системи.

е) формування високопродуктивної агроекологічної системи з оптимальним поєднанням усіх компонентів природного середовища, які б створювали найкращі умови для високоінтенсивного розвитку сільського господарства. 
 
 

Висновки  до розділу:

На мою  думку існує цілий ряд шляхів удосконалення територіальної організації сільського господарства в Україні. Потрібно лише старатись виконувати або хоч трішки наблизитись до виконання цих умов. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Загальні  Висновки:

Отже,    сільське господарство — галузь матеріального виробництва, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Воно включає дві взаємопов'язані великі галузі — рослинництво (його ще називають землеробством) і тваринництво, які поділяються на менші галузі, підгалузі, виробництва.

Під територіальною структурою господарства розуміють сукупність певним чином взаєморозміщених і поєднаних територіальних елементів господарства або окремих галузей, які знаходяться в складній взаємодії.

     Сучасні галузева і територіальна структура  господарства України відзначаються  нераціональністю. Про це, зокрема, свідчать:

     — значна залежність господарства від  постачання енергоносіїв, лісу, сировини для легкої та інших галузей промисловості;

     — відсутність завершальних виробництв у багатьох галузях, передусім у  машинобудуванні;

     — надмірний розвиток галузей військово-промислового комплексу при обмеженому розвитку виробництва товарів народного  споживання;

     — недостатній розвиток агропромислового комплексу, насамперед галузей обробної промисловості;

     — технічна відсталість і зношеність устаткування, технологічна недосконалість підприємств, що зумовлюють високу енерго- і матеріало-затратність економіки;

     — значна концентрація т. зв. "брудних виробництв", зокрема гірничодобувних, металургійних, хімічних та ін., що спричинило високий ступінь забруднення довкілля;

     — надмірне зосередження промислових  підприємств в окремих регіонах (Придніпров'я, Донбас, Прикарпаття), що зумовило значне використання ресурсного потенціалу, призвело до надмірного тиску на довкілля тощо.

Світове господарство – система національних господарств , що пов’язані і взаємодіють  відповідно до законів міжнародногшо  поділу праці.

Осбливо великий вплив  на розвиток господарства має науково-технічна революція, яка являє обою якісний стрибок у розвитку науки , техніки і продуктивних сил суспільства. Під її впливом знаходиться сруктура господарства.

Виробництво продовольства і біологічних  видів сировини для промисловості забезпечує агровиробнича сфера , в якій поєднюються діяльність сільського господарства , переробних виробництв харчової та легкої промисловості , оптових та роздрібних систем збуту. Рівень її розвитку в окремих країнах пов’язані з  характером використання земельних ресурсів.

Сільське  господарство включає в собі наступні галузі:

• Тваринництво
• Рослинництво

Твари́нництво, галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людей харчовими продуктами (молоко, масло, сир, м'ясо; близько 60 % білків, що їх споживає людина, — продукти тваринництва), дає сировину для легкої (шкіра, вовна) і харчової, а також фармацевтичної промисловості, тяглову силу (кінь, віл), основне органічне добриво — гній.

Росли́нництво — галузь науки, що займається вивченням особливостей реакції нових сортів, гібридів культурних і дикорослих видів рослин на дію біотичних, абіотичних та антропогенних факторів середовища; розробляє сортові технології вирощування стабільно високих урожаїв якісної продукції на засадах інтенсифікації, енергоощадження й екологічної безпеки.

      Також виділяють три сільськогосподарські зони — лісову, лісостепову, степову, два гірські регіони — Карпатський і Кримський, а також поза зональні.приміські.території. 
Україна належить до найбільш землезабезпечених країн світу. Однак продуктивні землі слід використовувати ефективно та оберігати від розбазарювання і шкідливих   впливів, що руйнують  грунти і знижують їхню родючість, оскільки у багатьох випадках втрачені для використання  в аграрному виробництві площі не відновлюються, а відтворення корисних властивостей грунтів потребує великих затрат.

      Нераціональне сільськогосподарське виробництво  завдає навколишньому середовищу взагалі  та земельним ресурсам зокрема великої  шкоди. Так, у XIX ст. розвиток землеродства в Україні здійснювався екстенсивним шляхом. У результаті маємо найвищу розораність земель в Європі, яка становить 57%. Сільськогосподарська освоєність території України зросла до 70, а в ряді районів – і до 90 – 95 відсотків. За 100 років грунти України втратили майже 25 відсотків гумусу.

      За  останні роки ми спостерігаємо  тенденцію  до зниження  валового збору у виробництві сільського  господарства.

      Зменшення об'ємів сільськогосподарського виробництва, його криза закладалися протягом років і відобразилися  в деградації сільськогосподарських угідь, переважанні  на селі важкої непрестижної ручної праці, в грабіжницькій по відношенню до села цінової політики, монополізмі державної власності на землю і проведену на ній продукцію, крайньої занедбаності  переробних галузей і виробничої інфраструктури, величезних диспропорціях усередині АПК  і інших перетвореннях природи, в насильстві над нею.

Ще однією з важливих причин зниження показників економічної ефективності підприємств  сільського господарств є відсутність  господарського  механізму в його організації, а також непомірно  висока вартість услуг. Надзвичайно великий негативний вплив має зменшення виробництва, а отже, й пропозицій промислових засобів виробництва  і предметів праці. 

Список  використаної літератури:

1. Качан «Розміщення  продуктивних сил України (1998)» 

2. Економічна  і соціальна географія світу. За редакцією Б.П. Яценка – Київ 2000р

3. Гілецький Й.P. Географія України (2006р.)

4. Кравців В. С. «Регіональна екологічна політика в  Україні» \ НАН України; Інститут регіональних досліджень. – Л., 2007. – 338с.
5. http://geoknigi.com/book_view.php?id=386
6. Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 21-22 березня 2000 року) \ Київський національний ун-т ім.. Тараса Шевченка; Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України \ Я. Б. Олійник (відп. Ред..) – К., 2000. – 213с.
7. http://library.if.ua/books/69.html
8. Трансформація структури господарства України: регіональний аспект. – К.:Міленіум, 2004.-с.403
9. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть.- К.: Либідь, 2002.
10. Руденко Л.Г., Підгрудний Г. П. Столична область і Київ у регіональному вимірі України // Український географічний журнал. – 2005, №2
11.   Географічна Енциклопедія України.-К.:УРЕ, 2003.-Т.1-3.
12.   http://uk.wikipedia.org
13. Долішній М.І., Стадницький Ю.І.. Загородній А.Г., Товкан О.Е. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр "ІНТЕЛЕКТ+" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2003. - 256 с.
14. Рум’янцев А.П., Рум’янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
15. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, ДВНЗ " 
    КНЕУ ім. Вадима Гетьмана" ; ред. С. І. Дорогунцов. - 2-ге вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2007. – 992
16. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ; ред. С. І. Дорогунцов. - К. : КНЕУ, 2005. - 988 с.
17. Клиновий, Д.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України [Текст] : навчальний посібник / Д 
    . В. Клиновий, Т. В. Пепа ; Мін-во освіти і науки України. - К. : ЦУЛ, 2006. - 728 с.
18. Стадницький, Ю.І. Розміщення продуктивних сил (теоретичні основи) [] : навчальний посібник / Ю. І. Стадницький,  
    А. Г. Загородній. - К. : Знання, 2008. - 351 с.
19. Сазонець, І.Л. Розміщення продуктивних сил [Текст] : навчальний посібник / І. Л. Сазонець, В. В. Джинджоян, О. О. Чубар ; Мін-во освіти і науки України. - К. : ЦНЛ, 2006. - 320 с.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додатки

Таблиця 1

Динаміка  виробництва валової продукції  сільського господарства у Вінницькій області у всіх категоріях господарств.