Загальна характеристика гео- та демографічних систем Іспанії

 

Національна академія наук України

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

 

Кафедра гуманітарних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗВІТ

З  НАВЧАЛЬНО-ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОЇ

ПРАКТИКИ  З  ЕОМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка гр. МП-21

Нерсісян  Лілія Арменівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Київ

 

                                                  Зміст:

 

1) Загальна характеристика гео- та демографічних систем Іспанії………...3

а) територія, природні умови………………………………..3

б) демографічні характеристики……………………………11

2) Загальна характеристика економічної системи Іспанії…………………...14

а) загальні показники економічного розвитку……………..14

б) рівень розвитку матеріальної інфраструктури………..17

3) Загальна характеристика відносин України з Королівством Іспанія……..19

а) зовнішньоекономічні відносини……………………………19

б) дипломатичні відносини…………………………………..20

4) Загальна характеристика політичної системи Іспанії…………………..23

а) державний устрій………………………………………....23

б) системи примусу та переконання………………………..29

5) Загальна характеристика правової системи Іспанії……………………..31

а) історичні етапи розвитку системи права………………31

б) найважливіші галузі діючого права……………………....32

в) карне та процесуальне законодавство…………………...34

6) Загальна характеристика судової системи Іспанії……………………….35

а) структура судів різних інстанцій…………………………35

б) апарат контролю за дотриманням законності………...37

7) Висновки……………………………………………………………………..37

8) Список літератури…………………………………………………………..41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика географічних та демографічних систем Іспанії

 

а) Територія

 

Площа території Іспанії складає 504 782 км² , з якої 1,04 % території складає водна поверхня. Іспанія займає п'ять шостих Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. За розмірами території Іспанія є четвертою країною в Європі, після Росії, України і Франції, та є другою за величиною в Європейському Союзі, а також 51 державою у світі. Відстань з півночі на південь Іспанії не перевищує 870 км, зі сходу на захід - 1000 км.

Крайні точки  Іспанії: на півночі - Естака де Барес, Маньйон, Ла-Корунья; на півдні - Ла-Рестінга, Санта-Крус-де-Тенеріфе; на заході - Пунта-де-Орчілья, Санта-Крус-де-Тенеріфе; на сході - Пунта-де-ла-Мола, Маон, Балеарські острови.

Іспанія розташована на південному заході Європейського континенту. Піренейські гори важкодоступні та «ізолюють» Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута — 6,3 км, м. Мелілья — 9,6 км). . Омивається на півночі, заході та південному заході Атлантичним океаном, на півдні та сході - Середземним морем. Від Африки територія Іспанії відокремлена Гібралтарською протокою. . Довжина берегової лінії 4964 км.

За  адміністративно-територіальним поділом Іспанія поділяється на 19 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилія і Леон, Кастилія — Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ла-Ріоха, Валенсія, що поєднують 50 провінцій. Крім того, до Іспанії належать ще 3 африканські «малі фортеці суверенітету»: острови Чафарінас, острови Пеньйон-де-Альхусемас, острови Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера та острів Перехіль. Жодний з останніх не має постійного населення.

 

Природні  умови

 

Клімат Іспанії можна вважати одним із найважливіших її природних ресурсів. За кількістю сонячних днів у році ця країна займає 1-е місце в Європі разом з Італією та Грецією. Майже вся Іспанія розташована в субтропічному кліматичному поясі та своїми природними умовами близька до інших середземноморських держав, але відрізняється своєрідністю, пов'язаною із обособленістю Піренейського півострова від решти Європи, близькістю Африки а також впливом гірського рельєфу і обширних прилеглих акваторій Атлантичного океану та Середземного моря.

Існує ряд загальних особливостей клімату, які можуть бути зведені до наступного:

• Температура поступово зменшується від берегів углиб країни. Наприклад, середня температура повітря у долині Гвадалквівіра становить близько 17-18°C, у долині Ебро близько 14°C.
• У внутрішній частині Іспанії значення температур падають із заходу на схід.
• Температура збільшується з півночі на південь. Для північної частина Месети характерні значення в межах від 10°C до 15,5°С, а на півдні від 12,5°C до 15°C.
• Січень є місяцем з найнижчою середньою температурою, а серпень - з найбільшою.
• Температура води Середземного моря вище, ніж Біскайської затоки. У першому випадку температура в середньому становить від 15°C до 18°C, в той час яку  другому близько 14°C.
• Річні амплітуди середніх місячних температур найбільші у внутрішній частині Месети, де вони іноді досягають 20 ° C, в той час як на Канарських амплітуда нижча і не перевищує 5 ° C.

 

Розподіл середньорічних температур на території Іспанії:

 

• менше 10°C: на дуже обмеженій, підвищеній частині країни - в центрі Піренеїв, частині узбережжя Кантабрії, Центральній Кордильєрі;
• 10 - 14°C: в північній частині Іберійського півострова, а також у Іберійських горах, чинниками є широта і ступінь континентальності;
• 14 - 17°C: найбільш поширені і відносяться до центральної та південної частини країни, сходу Андалусії, більшої частини північного Середземномор'я і невеликої смуги в Галісії та гирла Гвадіани.
• 17 - 19°C: в гирлі річки Гвадалквівір, в межах центральної та південної частин середземноморського узбережжя. Найбільш впливовими факторами є широта та близькість до моря;
• понад 19ºC: невелика частина долини річки Гвадалквівір, в районах Кордова, Хаен і Севілья. Така ситуація пов'язана із утворенням теплих повітряних мас, що стабілізуються над даною місцевістю.

 

За кількістю  опадів розрізняють такі частини країни:

• Волога Іспанія (понад 800 мм/рік): сухий сезон відсутній. Вона простягається на півночі і північному заході від Іберійського півострові та у Кантабрійських горах. Найбільша кількість опадів у Країні Басків і Галісії. Це пов'язано з вторгненнями атлантичних повітряних мас і частими феновими явищами.
• Напівволога Іспанія (від 600 до 800 мм/рік): охоплює область вологої Іспанії та займає середньовисотні гори (Монтес-де-Толедо, Сьєрра-Морена), опади пов'язані із проходженням холодних фронтів.
• Суха Іспанія (від 300 до 600 мм/рік): долини Ебро, Дуеро, велика частина південної Месети. Часті посухи влітку, опади випадають взимку і восени, частота опадів та їх кількість зростає з півдня на північ.
• Посушлива Іспанія (менше 300 мм/рік): на півдні країни - Альмерія, Мурсія та райони з підвітряного боку від хребтів Бетіки: долина Ебро, Аліканте, Альбасете. Кількість дощових днів становить близько 40 -70 днів на рік.

Іберійському  півострову притаманні три основні кліматичні типи — Континентальний, Океанічний і Середземноморський та ще три не основних, але визначальних кліматичних зон — гірського, альпійського і субтропічного типу.

Континентальний клімат охоплює більшу, центральну Іберійського півострова, він формується завдяки унікальному розташуванню самого півострова та природньо-кліматичних особливостей Месети, прилеглих до цього плато гір (на півночі, сході та півдні, що забезпечує бар'єрний ефект), і властивостей території басейну ріки Ебро. Континентальний клімат характеризується широкою амплітудою добових і сезонних змін в температурі, низькою кількістю та нерегулярністю опадів з високим рівнем випаровування, що спричиняє високу посушливість. Середньорічна кількість опадів в цілому складає від 300 до 640 мм в рік (більшість провінцій регіону Месети отримує близько 500 мм в рік).

На півночі  Месети, Центрального плато і в  басейні Ебро, є два сезони дощів, один навесні (квітень-червень), а інший  восени (жовтень-листопад). На півдні Месети, вологі сезони — весна (головним чином березень) та осінь, а осінній період загалом посередньо-вологий, але навіть у ці вологі сезони дощі тут нерегулярні і нетривалі. Зими прохолодні в межах -1°C, з сильним вітром і високою вологістю, незважаючи на незначні кількості опадів. За винятком гірських районів північного передгір'я Іберійських гір, в холодні періоди морози та приморозки є поширеним явищем.

Літо тепле, часто дуже тепле, безхмарне, середня  денна температура складає 21 °C на півночі Месети і з 24 °C до 27 °C на півдні, а нічні температури коливаються від 7 °C до 10 °C. В басейні ріки Ебро (який знаходиться на нижчому висотному рівні) є дещо відмінні особливості — дуже спекотно влітку і температура може перевищувати 40 °C внаслідок застою перегрітого повітря. Влітку загалом на Центральному плато і Месеті та в басейні Ебро вологість найнижча, за винятком району річки Ебро.

Океанічний  клімат переважає в північній частині країни (її часто називають "Зелена Іспанія" за буйний розвиток рослинності), від Піренеїв до північно-західних районів півострова, і характеризується відносно м'якою зимою, теплим, але не спекотним літом та рясними опадами — близько 1000 мм на рік, причому в найпосушливі місяці випадає більше 30 мм.

Добові та температурні коливання незначні, в середньому у діапазоні від +9 °C у січні до 21 °C в липні. Із заглибленням в гори півночі Іберійського півострова температурні коливання стають інтенсивнішими. Близькість до Атлантичного океану також впливає на кількість опадів, тому на сході їх менше, ніж на океанічному західному узбережжі (яке належить до найбільш зволожених територій в Європі). Осінь (з жовтня по грудень) - найтриваліший дощовий сезон, липень - найпосушливий місяць.

Висока вологість  і переважаючі фронтальні морські  вітри сприяють формуванню туману, який є загально прийнятою нормою вздовж всього північно-західного узбережжя. Кантабрійські гори, які власне й спричиняють інтенсивні всхідні потоки повітря та значне зволоження, виконують роль орографічної перепони для просування океанічного типу клімату вглиб країни.

Середземноморський  клімат охоплює територію, яка простягається від Андалузьких рівнин уздовж усього південного і східного узбережжя країни аж до Піренеїв. Зона його поширення обмежується гірськими хребтами, що тягнуться паралельно узбережжю Середземного моря. Період опадів у цьому регіоні зосереджений, в основному, в кінці осінньо-зимового циклу та весняну пору року. Дощі тут нерегулярні, тому часто виникають тривалі посушливі періоди.

Температура в  середземноморській кліматичній зоні вища ніж у внутрішньому районі Месети, сезонні і добові зміни температури не мають значної амплітуди коливань. Температура повітря в січні, зазвичай, у середньому від 10 °C до 13 ° у більшості районів середземноморської зони, і лише трішки прохолодніше на північно-східному узбережжі (на північ від Барселони). Середня температура в липні і серпні від +22 °C до 27 °C на узбережжі, і від 29 °C до 31 °C в глиб півострова, цей же період відзначається пониженою вологістю. В цілому температури вище 25 °C тримаються у цій частині Іспанії до 200 днів на рік.

Кількість опадів тут не перевищує 500 мм на рік, а у найбільш посушливих ареалах - 250-300 мм. Дуже сухий тип, практично майже схожий на пустельний, з низькою кількістю опадів до (150 мм на рік) спостерігається в Кабо-де-Гата, це одне з найсухіших місць в Європі. Взимку на Середземномор'я дмуть сірокко (левече) - сухі жаркі вітри із пустель Північної Африки, насичені пилом та піском. Відностна вологість при такому вітрі знижується до 5-8%, іноді до 2%, у повітрі тримається пилова димка.

Над Середземним  морем сірокко насичується вологою, тому у північно-східній частині  Іспанії перетворюється на болхорно - теплий та вологий вітер, що приносить  дощову погоду та задуху і вважається одним із найнеприємніший явищ природи.

Для найвищих точок Піренеїв і Сьєрра-Невади (що понад 3000 м) характерні альпійські кліматичні особливості. Канарські острови знаходяться в субтропічному кліматичному поясі. Температура стабільна (від 18 °C до 24 °C) протягом року. Східні підвітряні острови є напівпосушливими, західні навітряні - вологими.

Кліматичні  екстремуми Іспанії:

• максимальна температура: 47,2°C в Мурсії 4 липня 1994 року, 46,6°C у аеропортах Кордови і Севільї. У дев'ятнадцятому столітті фіксувались й більш високі температури, такі як 51,0°C в Севільї 30 липня 1876 року, але існуєть сумніви щодо коректності тих вимірів;
• мінімальна температура: -32 ° C в озері Естанхенто (Леріда) 2 лютого 1956 року, у Каламочі (Теруель) -30,0°C 17 грудня 1963 року;
• максимальна річна кількість опадів: 4346 мм, в Грасалема (Кадіс), 1963 рік;
• максимальна кількість опадів за одну добу: 817 мм, Олива (Валенсія), 3 листопада 1987 року, Пуебла-дель Дюк (Валенсія), 790 мм, 3 листопада 1987року;
• максимальна кількість опадів протягом однієї години була зафіксована вї Санта-Крус-де-Тенеріфе 31 березня 2002 року - 129,9 мм.

 

Рельєф  Іспанії є різноманітним, що пов'язано із складною тектонічною будовою. Центральна частина Піренейського півострова зайнята герцинськими складчастими спорудами та епігерцинськими платформами, в той час як північний схід, схід та південь представлені областями альпійської складчатості. Докембрійські стабільні платформені ділянки практично відсутні. Активна тектонічна діяльність призвела до переважання у рельєфі нерівностей гірського характеру.