Акционерные общества

Правомочні установчі  збори здійснюють юридичні акти щодо створення товариства шляхом голосування  за принципом: одна акція — один голос. Це такі дії, як прийняття рішення  про створення акціонерного товариства; затвердження статуту товариства; обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчого (правління) та контролюючого (ревізійна комісія) органів; прийняття рішення про створення дочірніх підприємств, філій, представництв. Рішення з цих питань, а також щодо надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті кваліфікованою (3/4) більшістю голосів.

Установчі збори вирішують  також інші, пов'язані із засновництвом, питання:

- приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку;

- зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана в повідомленні;

- затверджують оцінки вкладів у натуральній формі;

- вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства тощо;

- визначають пільги, що надаються засновникам [13, c.52]

Інші питання компетенції установчих зборів визначають установчі документи.

П'ятою стадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства, яка здійснюється за процедурою, встановленою для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Державною реєстрацією - вважається засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців

Державна реєстрація юридичних  осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно з ст. 24 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців ‘’ для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник або уповноважена ним особа повинні особисто подати державному реєстратору такі документи:

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи Нею є документ встановленого зразка, який на момент державної реєстрації, підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру
2. Копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи
3. Два примірники установчих документів. Згідно з ч. 3, ст. 8 вказаного закону до установчих документів належать : установчий акт, статут, засновницький договір, положення
4. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи За проведення державної реєстрації справляється реєстраційний збір у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком або копія платіжного доручення з відміткою банку.
5. Чинна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про резервування найменування юридичної особи

Частиною 2 ст. 23 Закону, передбачене право засновника юридичної особи зарезервувати найменування юридичної особи строком на 2 місяці, а для відкритих АТ – строком на 9 місяців Якщо ці особи скористалися цим правом, то до комплекту документів додається відповідна довідка

6. Копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання.
7. У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновниками вкладу до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлений законом
8. Для реєстрації відкритих АТ додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України
9. У разі державної реєстрації юридичної особи засновником якої є іноземна юридична особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торгового, банківського, судового реєстру Окрім вищенаведених документів, якщо вони подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору подається паспорт та документ, що засвідчує його повноваження [15, c.40].

 

 

2.2 Майно в акціонерному товаристві

 

Акціонерне товариство як суб'єкт права власності характеризується складною майновою та фінансовою структурою. Майнова і фінансова структура  акціонерного товариства становить собою врегульовані правом відносини щодо об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та виплати дивідендів на акції.

Під майном розуміють всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майна це: основні фонди, оборотні кошти, інші матеріальні цінності товариства.

Майно товариства юридичне відособлене  від майна власників товариства, тобто акціонерів. Це майно є власністю  саме товариства як юридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної власності.

Формою, яка відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський баланс Грошові кошти товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах банків.

Товариство визнається власником, майна, яке засновники та учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладами засновників та учасників. Вклади — це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділено статутний фонд.

Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних товариств.  Засновники визначають в установчих документах і види вкладів до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно в прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші матеріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті. Такий висновок випливає зі ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», згідно з якою акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також в іноземній валюті або шляхом передачі майна.

Вклади у статутний фонд акціонерного товариства в натуральній та нематеріальній формах підлягають оцінці в гривнях (отже, і в акціях).

За загальним правилом, порядок  оцінки вкладів визначається установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених у натуральній формі, затверджують установчі збори товариства [16, c.50].

Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базі державного підприємства, повинна відповідати сумі статутного фонду підприємства

Крім вкладів, товариство виступає власником і іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом товариства. Це виготовлена в процесі господарювання продукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Фонди акціонерного товариства —  це передбачені нормами права  види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Статутний фонд. Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», статутний фонд акціонерного товариства можна визначити як колективну власність акціонерів у майні товариства, яка засвідчує його майнову правоздатність як суб'єкта права.

Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. Встановлено мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Статутний фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості.

Збільшення статутного фонду можливе  лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збільшується він у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це так звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що і випуск акцій. Акціонери користуються переважним правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного фонду можна здійснювати також завдяки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Збільшення статутного фонду — це зміна статуту, тому це питання вирішують спеціальні загальні збори

Зменшення статутного фонду можливе  шляхом зменшення номінальної вартості випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного фонду приймається в такому ж порядку, як і про збільшення.

Рішення товариства про зміну статутного фонду впливає на майнові інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов'язане відшкодувати власнику акцій збитки у зв'язку зі зміною статутного фонду. Порядок відшкодування збитків повинні визначати загальні збори з питань зміни статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом або арбітражним судом.

 Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими  видатками товариства, останнє створює резервний фонд. Це фонд визначеного законодавством розміру, він має бути не менше 25 % статутного фонду товариства. Формується резервний фонд за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відрахування 5 % прибутку до отримання необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому його кошти на інші цілі не використовуються.

Обов'язковим фондом у товаристві є також фонд сплати дивідендів. Це майновий фонд, який теж формується з чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом товариства (наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий фонд тощо) [16, c.103].

 

2.3 Майнові права в акціонерному товаристві

 

Купуючи акцію, акціонер відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право — право участі в акціонерному товаристві.

Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До нього входять як майнові права та обов'язки акціонера, так і членські (управлінські) права та обов'язки.

 Майнові права акціонера:

• брати участь у розподілі прибутків товариства;
• отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;
• отримувати частку вартості майна товариства у разі його 
  ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру;
• розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства;
• заповідати акції у спадщину;
• купувати додатково випущені акції товариства. Акціонер несе майнові обов'язки стосовно товариства. Він зобов'язаний оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами товариства [13, c.59].

Акціонер зобов'язаний сплатити повну вартість акцій у  строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати в установлений строк, акціонер сплачує за час прострочення 10 % річних від суми простроченого платежу, якщо статут товариства не передбачає іншої санкції. При несплаті платежів по акціях протягом трьох місяців після встановленого строку платежу товариство має право реалізувати ці акції в порядку, передбаченому статутом.

Акціонери несуть ризик  відповідальності за зобов'язаннями товариства в межах належних їм акцій.

До членських (управлінських) та інших прав і обов'язків акціонерів належать такі права та обов'язки:

• входити у товариство і виходити з нього;
• брати участь у загальних зборах акціонерів;
• обирати і бути обраними до органів товариства: спосте- 
  режної ради, правління, ревізійної комісії;
• брати участь в управлінні товариством у порядку, визначе- 
  ному статутом товариства і законодавством;
• отримувати інформацію про діяльність товариства. На ви 
  могу акціонера товариство зобов'язане надавати йому річні ба 
  ланси, звіти, протоколи зборів.