Акционерные общества

- резиденти подають Державній податковій адміністрації та Міністерству економіки і з питань євроінтеграції України декларацію про всі одержані в результаті інвестування надходження на їх користь в іноземній валюті.

При цьому контроль за ефективністю використання інвестованого  за межами України майна здійснює власник чи уповноважений ним орган відповідно до законодавства України; контроль за ефективністю використання державного майна, інвестованого за межами України, здійснюється Фондом державного майна або центральними органами державної виконавчої влади чи іншими органами, уповноваженими здійснювати функції з управління державним майном.

Інвестування валютних цінностей за кордон являє собою  господарську операцію, що передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку.

Не вважаються інвестиціями валютних цінностей:

- операції із перерахування коштів для утримання власних представництв (філій) за кордоном згідно з їх кошторисом витрат (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна); оплата членських (вступних) внесків до іноземних (міжнародних) організацій та установ, включаючи оплату участі в міжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв'язку тощо; оплата страхових та медичних послуг; відкриття рахунків в іноземних банках;

- створення та функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями.

Для інвестицій не можуть бути використані юридичними особами, а також фізичними особами - підприємцями бюджетні кошти та кошти у готівковій формі без дозволу органу, уповноваженого розпоряджатися цими коштами [18, c.53].

3.2 Процес створення акціонерного  товариства за кордоном

 

Для одержання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон резидент - юридична особа або  фізична особа-підприємець повинні  подати пакет необхідних документів до відповідного територіального управління Національного банку України (НБУ) за місцем державної реєстрації. Зазначений пакет документів територіальне управління НБУ подає для розгляду Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ разом із супровідним листом і висновками спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю. Національний банк України видає резиденту ліцензію у чотирьох примірниках. Перший примірник ліцензії залишається у власника ліцензії, другий примірник надсилається до територіального управління НБУ, третій примірник - до уповноваженого банку, що обслуговуватиме інвестицію, четвертий - залишається в Департаменті валютного контролю та ліцензування НБУ для обліку і контролю.

Усі доходи (прибутки), отримані від здійснення інвестицій за кордоном, підлягають перерахуванню в Україну, а також декларуванню. За такою умовою стає неможливим реінвестування за кордоном доходів або прибутків, отриманих від інвестиційної діяльності за межами України.

Національні особливості  здійснення майнових інвестицій у договірній формі, складність процедури отримання  індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордоном особливо у вигляді валютних цінностей, жорсткий контроль державних органів, визначення на розсуд державних органів "доцільності" здійснення інвестицій, обмеження можливостей реінвестування за кордоном отриманих від інвестиційної діяльності прибутків - всі ці та інші фактори впливають на обмежене використання суб'єктами господарської діяльності України легального порядку здійснення інвестицій за межами України. Тому для проведення капіталу за кордон використовують тіньові фінансові схеми. Ці причини стали важливою причиною відпливу за кордон значних обсягів фінансових ресурсів, які зосереджені на рахунках в іноземних банках. Цим процесам сприяє наявність та функціонування у світовому просторі офшорних зон.

Офшорні зони - фінансові  центри, які залучають іноземний  капітал через надання спеціальних  податкових та інших пільг іноземним  компаніям. До офшорних зон відносяться  Ірландія,

Греція, Люксембург, Мальта, Монако, о. Кіпр, Швейцарія та інші. Капітал, який функціонує у цих офшорних зонах на початку XXI ст., становить понад 700 млрд. дол. Головними причинами такого буму є ліберальне податкове законодавство, низька ставка податку на прибуток; спрощення процедури реєстрації; можливість реєстрації нерезидентів; високий ступінь розвитку міжнародних телекомунікацій, транспортної мережі, банківських послуг; низька плата за реєстрацію фірми; відсутність валютних обмежень; митні пільги; спрощення фінансової звітності; економічна (незмінність курсу національної валюти, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності та їм.) і політична стабільність тощо. Все це приваблює в офшорні зони іноземних інвесторів, чисельність яких складає декілька сотень тисяч. Найактивнішими з них с американські фірми, інвестиції яких в офшорних зонах складають десятки мільярдів доларів.

Найадекватнішою формою підприємств для здійснення офшорного  бізнесу є корпорації. Створення  корпорації та надання їй права на отримання прибутку дають змогу  зменшити величину індивідуального  податку на дохід (податок на прибутки корпорацій є нижчими) і розширити способи його законного зниження.

Для заснування офшорної компанії потрібні статут підприємства ("меморандум про асоціацію") та засновницький договір ("стаття асоціації"). При заснуванні офшорної компанії важливо не порушувати наступні вимоги здійснення реєстрації: неприпустимість використання назв існуючих компаній, імен коронованих осіб та ін. На основі вищезазначених документів офшорній компанії видається сертифікат про інкорпорацію (реєстраційне свідоцтво), що надає право на здійснення діяльності в даній офшорній зоні. З метою конфіденційності до засновницьких документів можуть вноситися імена повірених (номінальних власників).

Найпоширенішими видами офшорних корпорацій є інвестиційні та холдингові компанії, які можуть вкладати отримані кошти в акції інших компаній або в банки різних країн світу. Таким чином інвестиційні та холдингові офшорні компанії дають змогу уникнути податків на передання спадщини і збільшення капіталу, знизити податки на прибуток від надання транспортних, консультаційних та інших послуг, а також послуг щодо володіння патентами, ліцензіями тощо.

Широко практикується  організація офшорних банків, особливо філіалів транснаціональних банків, що створює неможливі умови для  здійснення депозитних операцій у країнах, де вони не оподатковуються, надання банківських кредитів за умови звільнення від сплати податків на відсотки, отримувані за їх надання.

Значні вільги в офшорних зонах мають страхові та трастові компанії. 

Висновок

 

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні  та юридичні особи.

Громадяни України можуть бути засновниками та учасниками акціонерних товариств крім випадків, передбачених законодавчими актами України, тобто, якщо вони не мають обмежень підприємницької правосуб'єктності.

Створення акціонерного товариства покладається на засновників Засновники роблять повідомлення в засобах масової інформації про намір створення акціонерного товариства В ньому вказується: найменування акціонерного товариства, мета створення і діяльності, розмір статутного фонду, кількість, номінальна вартість і види акцій, що випускаються, склад засновників та інші відомості.

Процес створення акціонерного товариства передбачає ряд послідовних стадій.

Акціонерне товариство як суб'єкт права власності характеризується складною майновою та фінансовою структурою. Майнова і фінансова структура  акціонерного товариства становить собою врегульовані правом відносини щодо об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та виплати дивідендів на акції.

Під майном розуміють  всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майна це: основні фонди, оборотні кошти, інші матеріальні цінності товариства.

Згідно з  Цивільним кодексом України, ст. 159 вищим  органом акціонерного товариства є  загальні збори акціонерів

У загальних  зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами.

Перевірки фінансово-господарської  діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більше 10 відсотками голосів.

В процесі глобалізації світового господарства українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності потребують суттєвого розширення поля своєї господарської діяльності, одним з головних напрямів якої є закордонні інвестиції. Головною метою цього процесу є довготермінові вкладення капіталу в різні сфери та галузі за межами країни з метою отримання прибутку. Експорт резидентами інвестицій за кордон здійснюється у двох формах: інвестування майнових цінностей і інвестування валютних цінностей.

Для одержання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон резидент - юридична особа або фізична особа-підприємець повинні подати пакет необхідних документів до відповідного територіального управління Національного банку України (НБУ) за місцем державної реєстрації.

Усі доходи (прибутки), отримані від здійснення інвестицій за кордоном, підлягають перерахуванню в Україну, а також декларуванню. За такою умовою стає неможливим реінвестування за кордоном доходів або прибутків, отриманих від інвестиційної діяльності за межами України.

 

  література

 

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.
2. Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 2004. -352 с. (глава 8).
3. Цивільний кодекс України : Науково – практичний коментар / за ред. Харитонова Є.О - Видання третє – Х.: ТОВ “ Одіссей “, 2007. – 1200 с.
4. Господарський кодекс України, станом на 15 вересня 2004 р. – К.: ВЕЛЕС, 2004. – 164 с. (глава 9).
5. Господарський кодекс України : Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак; За ред.. Харитонової – Х.: Одіссей, 2007 - 832 с.
6. Закон України “ Про господарські товариства“ від 19 вересня 1991 р.
7. Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. - М., 2004. – 205с.
8. Богатых Е. А. Гражданское и торговое право. - М., 2006. – 180с.
9. Вінник О. М. Інвестиційне право: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. – 300с.
10. Вінник О. М. – Господарське право : Курс лекцій – К.: Атака, 2004. – 624 с.
11. Гайворонський В.М, Жушман В.П. - Господарське право України : Підручник. – Харків : Право, 2005. – 384 с.
12. Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В. С. Щербина, О. В. Щербина. - К.: Атіка, 2008. – 400с.
13. Господарське право: Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Прон-ська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 350с.
14. Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні: Монографія. - Львів, 2006. – 350с.
15. Долинская В. В. Акционерное право: Учебник / Отв. ред. А. Ю. Кабалкин. - М., 2007. – 300с.
16. Жук Л.А, Жук І.А, Неживець О.М. – Господарське право : Навчальний посібник – К.: Кондор, 2003. – 400 с.
17. Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство Украины. Формирование и перспективы развития - К.: Наукова думка, 2006. – 300с.
18. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Курс лекций. - М., 2004. - Т. 1. - Общие положения. – 300с.
19. Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2009. – 350с.
20. Шевченко Я.М. – Цивільне право України : Академічний курс : Том I Загальна частина- К.: Концерн “ Видавничий Дім Ін Юре “, 2004. – 520 с.