Корпоративне право

     Учасники  такого Товариства, вносячи своє майно  у формування його статутного фонду, передають це майно у власність  Товариства. І як компенсацію за таке відчуження учасник отримує  право (право власності) на долю в статутному фонді, яке породжує корпоративні права (ст., ст.12,13 Закону України „Про господарські товариства”).

     Класичними  суб’єктами, відносно яких існують  корпоративні права є господарські товариства.

     Однак господарські товариства це  не всі  юридичні особи, а лише їх окрема група. До господарських, зокрема, належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Останні три види „не користуються популярністю”, тому левова частка „корпоративних справ” стосується акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю (ст.116 ЦК України, ст.88 Господарського кодексу України, ст.10  закону України „Про господарські товариства”), про що детальніше буде викладено далі.

     Юридичні  особи, як і всі організації, не виникають  самі по собі. В основі їх створення  завжди лежить волевиявлення осіб. Право на створення юридичної  особи – це передбачена законом  можливість суб’єкта чинити дії передбачені  законом, що матимуть наслідком створення юридичної особи, тобто право обрати назву організації, її місцезнаходження, обрати організаційно-правову форму, сформувати органи юридичної особи, зареєструвати в державного реєстратора організацію, а у випадку відмови оскаржити цю відмову державного реєстратора.

     Найчастіше  засновниками юридичних осіб виступають фізичні особи. Усі фізичні особи  мають цивільну правоздатність, що виникає з моменту її народження(ст.25 ЦК України). А цивільну дієздатність має та фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати, та здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність в разі їх невиконання (ст.30 ЦК України). Законодавець встановив часткову цивільну дієздатність особи, що не досягла 14 років (ст.31 ЦК України) та неповну цивільну дієздатність фізичної особи у віці від 14 років до 18 років (ст.32 ЦК України).

     Право на створення юридичної особи мають також іноземці і особи без громадянства. Відповідно до ст.7 Закону України №3929-ХІІ- 2004 року „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, іноземці та особи без громадянства мають право, займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченої законодавством України. При цьому вони мають такі ж права і обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає із Конституції і Законів України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Особливості набуття та здійснення корпоративних прав неповнолітніми та малолітніми  

       Досліджуючи питання суб’єктів корпоративних прав цивілісти за невеликим винятком залишають поза увагою особливості, які стосуються набуття та здійснення корпоративних прав осіб, які не набули повної цивільної дієздатності. Ті ж вчені, хто звернув увагу на це питання (зокрема, Кравчук В.М.), досліджують лише можливість таких осіб бути засновником юридичних осіб, зокрема корпоративних товариств [1, 172]. Ні в чинному законодавстві, ні в цивілістичній літературі не розв’язано питання набуття корпоративних прав малолітніми та неповнолітніми з похідних підстав та здійснення цих прав. Дискусійним залишається питання заснування особами, які не набули повної цивільної дієздатності корпоративних товариств, виникнення в них на цій підставі корпоративних прав та їх здійснення.

       В Цивільному кодексі України фізичні особи, які не досягли повноліття, поділяються на дві групи за віковим критерієм: 1) фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи); 2) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи). Ці дві групи наділяються відповідними обсягами дієздатності: малолітні – частковою цивільною дієздатністю, а неповнолітні – неповною.

 Цивільний  кодекс України надає право  малолітній особі самостійно  лише вчиняти дрібні побутові  правочини та здійснювати особисті  немайнові права на результати  інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом [2, ст. 31]. Тобто, про право малолітніх осіб самостійно виступати засновником юридичної особи, набувати корпоративних прав за цивільно-правовими договорами чи самостійно їх здійснювати в Цивільному кодексі України взагалі не йдеться. Більше того, співставивши положення ст. ст. 31 та 32 Цивільного кодексу України можна прийти до висновку, що малолітні особи взагалі не можуть бути учасниками юридичних осіб. Однак це не відповідає дійсності, оскільки малолітня особа може бути суб’єктом корпоративних прав.

  Так, Цивільним кодексом України передбачено, що законними представниками малолітніх осіб є їх батьки (усиновлювачі) або опікуни [2, ст. 242]. Відповідно до Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження [3, ст. 177]. Згідно зі ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє. Аналіз даних положень чинного законодавства та позицій науковців (зокрема, Кравчука В.М.) дає підстави стверджувати, що від імені та в інтересах малолітніх дітей батьки можуть вчинити такі правочини щодо набуття корпоративних прав: 1) створити або взяти участь у створенні корпоративного товариства; 2) вступити в корпоративне товариство; 3) придбати частку (акцію) у корпоративного товариства, попередньо придбану ним у свого учасника; 4) придбати частку (акцію) в інших учасників корпоративного товариства.

 Слід  зауважити, що набути від імені  та в інтересах малолітньої  особи корпоративні права у  виробничому кооперативі батьки не можуть, оскільки членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності [4, ст. 10]. Крім цього, малолітня особа не може стати членом фермерського господарства, оскільки ним може бути дитина, яка досягла 14-річного віку [5, ст. 3]. Обмежено також можливість малолітніх ставати учасниками повного та повними учасниками командитного товариств, оскільки така участь передбачає здійснення підприємницької діяльності від імені товариства [2, ст. 119]. А з положень ст. 35 Цивільного кодексу України випливає, що підприємницькою діяльністю можна займатися за відповідних умов лише із досягненням шістнадцяти років.

       Значні особливості виявляються  при набутті малолітніми особами  корпоративних прав в порядку спадкування.

       Так, Цивільним кодексом України передбачено, що малолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадку, коли батьки (усиновлювачі), опікун відмовилися від її прийняття з дозволу органу опіки та піклування [2, ст. 1268]. Тобто, у випадку успадкування малолітньою особою частки (акції), вона набуває корпоративних прав навіть без вчинення активних дій (правочинів) її батьками.

       Зокрема, частка у статутному  капіталі товариства з обмеженою  відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи – учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства [2, ст. 147]. Даному положенню дещо суперечить ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», в якій зазначено, що спадкоємець учасника має лише переважне право вступу до товариства. Вважаю, слід привести цю норму у відповідність до положень Цивільного кодексу України.

       Отже, малолітні особи можуть набувати корпоративних прав в таких видах корпоративних товариств: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, приватне підприємство кількох засновників-фізичних осіб. Підставами набуття ними корпоративних прав можуть виступати правочини, вчинені від їх імені та в їх інтересах батьками (усиновлювачами) чи опікунами, або спадкування частки (акції).

  З приводу здійснення корпоративних прав малолітніх осіб в актах цивільного законодавства та в цивілістичній літературі прослідковується чітка позиція, згідно з якою малолітні особи не можуть самостійно здійснювати корпоративних прав, які за них здійснюють їх законні представники (батьки, опікуни, усиновлювачі) [7, 196].

 Відповідно до п.3 ч.1 ст.32 Цивільного кодексу України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи (зокрема, не можуть бути засновниками та членами виробничого кооперативу особи віком від 14 до 16 років).

       Звідси можна зробити висновок, що особи, наділені неповною  дієздатністю, самостійно набувають  корпоративні права як з первісних  так і з похідних підстав  та самостійно їх здійснюють, якщо це не заборонено актами цивільного законодавства або установчими документами корпоративного товариства.

       З огляду на вищенаведене, слід  внести зміни до Цивільного  кодексу України, доповнивши ч.1 ст. 31, що передбачає права малолітніх  осіб, які вони здійснюють самостійно, пунктом 3 такого змісту: «бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи». Крім цього, слід викласти пункт 3 ч.1 ст. 32 Цивільного кодексу України, яка передбачає види правочинів, які можуть самостійно вчинятися неповнолітніми особами, в такій редакції: «самостійно засновувати юридичні особи, вступати до них та набувати корпоративних прав з інших підстав, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи». 

4.Здійснення корпоративних прав держави 

       Корпоративні права держави —  це акції, частки у статутному  фонді господарських товариств,  що належать державі.

     Корпоративні  права держави здійснюються визначеними  законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     Основними нормативно-правовими актами, які  регулюють здійснення корпоративних  прав держави, є Господарський кодекс України та Постанова Кабінету Міністрів  України “Про управління державними корпоративними правами” від 15.05.2000 р.

     Держава здійснює свої корпоративні права через  систему органів управління державними корпоративними правами, яка включає  кілька рівнів.

     Кабінет Міністрів України є вищим  органом управління майном, що знаходиться у державній власності, приймає нормативно-правові акти з питань управління державними корпоративними правами, визначає органи, уповноважені управляти державними корпоративними правами, приймає рішення про передачу корпоративних прав з державної у комунальну власність.

     Фонд  державного майна України (ФДМУ) здійснює управління державними корпоративними правами при проведенні приватизації і корпоратизації державних підприємств  до моменту закінчення цих процесів. ФДМУ здійснює управління акціями, які згідно з планом приватизації підлягають продажу, передає у встановленому порядку органам, уповноваженим управляти об'єктами державної власності, акції, які згідно з планом приватизації залишаються у державній власності.

     Національне агентство України з управління державними корпоративними правами — центральний орган виконавчої влади, завданнями якого є: управління частками (акціями, паями), що належать державі у майні господарських товариств; оцінка вартості державних корпоративних прав; призначення уповноважених осіб з управління державними корпоративними правами та контроль за ефективністю їх діяльності тощо.

     Уповноважені особи — це недержавні юридичні і фізичні особи, які здійснюють управління акціями, частками, паями, що належать державі.

   Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи:

   - здійснюють правомочності щодо  участі в управлінні господарською  організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному  фонді цієї організації;

   - ведуть реєстр державних корпоративних  прав;

   - проводять оцінку державних  корпоративних прав;

   - здійснюють контроль за ефективністю  роботи господарської організації  у частині реалізації належних  держав і корпоративних прав.

     Правомочності з участі в управлінні господарською  організацією здійснюють уповноважені особи. Так, уповноважена особа зобов'язана приймати участь у зборах товариства, може бути членом наглядової ради, ревізійної комісії або виконавчого органу. Для участі у зборах з питань збільшення статутного фонду, внесення змін і доповнень в установчі документи, створення дочірніх підприємств, філій, представництв, реорганізації і ліквідації товариства, розподілу прибутку уповноважена особа одержує від органів виконавчої влади окрему довіреність.

     Реєстр  державних корпоративних прав веде ФДМУ за участю міністерств та інших органів виконавчої влади. Оцінка державних корпоративних прав здійснюється експертним шляхом на підставі відповідного рішення Національного агентства України з управління державними корпоративними правами. Агентство також здійснює контроль за ефективністю роботи господарської організації (бере участь у визначенні стратегії розвитку таких господарських товариств, здійснює контроль та аналіз результатів їх господарської діяльності, вносить пропозиції щодо відчуження державних корпоративних прав, реалізує їх тощо).