Корпоративне право

     Правомочності з управління корпоративними правами  держави здійснюються безпосередньо  відповідними органами виконавчої влади  у разі якщо:

   - держава має сто відсотків  часток (акцій) у статутному фонді  господарської організації;

   - суб'єкт господарювання, щодо якого  здійснюються корпоративні права  держави, бере участь у державних  та регіональних програмах, що  фінансуються з Державного бюджету  України;

   - не відбувся конкурс з призначення  уповноваженої особи через відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

   - в інших випадках, передбачених  законом.

     У цих випадках відповідним органом  виконавчої влади зі свого штату  призначається відповідальний представник, який безпосередньо реалізує права акціонера або учасника господарського товариства.

     У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи.

     Уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа. Призначення уповноважених осіб здійснюється за конкурсом, який проводиться органом виконавчої влади, уповноваженим управляти державними корпоративними правами. Переможцем конкурсу визнається особа, яка запропонувала найкращі умови здійснення управління державними корпоративними правами, а у разі рівних умов — меншу винагороду за виконання цих функцій. Оформлюється призначення уповноваженої особи договором доручення на здійснення функцій управління державними корпоративними правами. Типова форма договору затверджується ФДМУ.

     Уповноважена  особа може здійснювати управління державними корпоративними правами  одного чи кількох товариств.

     Умови передачі повноважень та завдання з управління корпоративними правами держави, у тому числі щодо юридичної відповідальності уповноважених осіб, є обов'язковою частиною відповідного рішення Кабінету Міністрів України та договору з уповноваженою особою.

     Договір доручення укладається органом  виконавчої влади і уповноваженою  особою, яка приймає на себе зобов'язання здійснювати від імені цього органу управління державними корпоративними правами. У договорі обов'язково вказуються умови передачі повноважень і завдання з управління державними корпоративними правами, тобто перелік показників, виконання яких забезпечує ефективну роботу товариства, у капіталі якого є частка держави. Завдання включають низку вимог і показників щодо: фінансово-економічних результатів діяльності товариства; зобов'язань з погашення його заборгованості; реалізації інвестиційної, технічної і цінової політики; умов кредитних договорів, договорів оренди, застави майна товариства тощо.

     Управління  корпоративними правами територіальних громад здійснюється у тому самому порядку, що й управління корпоративними правами держави, якщо інше не встановлено законом.

     Формування  і ведення Реєстру корпоративних  прав держави здійснює Фонд державного майна згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про формування і ведення Реєстру корпоративних  прав держави” від 29.10.2003 р.

     Реєстр  корпоративних прав держави (далі — Реєстр) є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збору та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутних фондах господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, і створюється для оперативного обліку вказаних акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності і відкритості інформації про державну власність, у межах встановлених законодавством.

     До  Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутних фондах господарських товариств — резидентів та нерезидентів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

    У висновках сформульовано та викладено такі узагальнення, положення та пропозиції:

    1. Корпоративне право є складним об’єктом цивільних прав, змістом якого є сукупність суб’єктивних прав. У поєднанні із речовим чи майновим компонентом воно виступає об’єктом цивільного правовідношення.

    2. Корпоративні права за своєю  правовою природою є цивільними  і поєднують у собі права майнового, немайнового і організаційного характеру.

    3. Вони класифікуються на: а) основні  – всі корпоративні права,  які встановлені законодавством. Основні права поділяємо на  загальні – ті права, які  об’єднують у собі права певної  групи, за допомогою яких відбувається реалізація загальних прав, і конкретизуючі права, які деталізують, розкривають зміст загальних прав. Їх можна класифікувати залежно від основного права, реалізацію і захист якого вони забезпечують; б) за належністю учасників до певної організаційно-правової форми товариства виділяємо групу спеціальних корпоративних прав; в) додаткові права – ті, які встановлені самими суб’єктами корпоративних відносин у внутрішньокорпоративних актах. Їх можна поділяємо на: установчі – права, які встановлюються установчими документами, та права, які встановлені в позастатутних локальних документах товариства.

    4. Здійснення корпоративних прав - це поведінка суб’єкта корпоративних правовідносин, спрямована на реалізацію тих можливостей, які передбачені змістом корпоративного права, шляхом вчинення ним конкретних вольових дій. Здійснення корпоративних прав забезпечується гарантіями, які надають можливість безперешкодного здійснення учасником своїх корпоративних прав, їх охорону, а у випадку протиправних посягань – захист і поновлення. Однією із найважливіших форм правових гарантій здійснення таких прав є корпоративний обов’язок.

    5. Під поняттям «корпоративний інтерес» щодо здійснення корпоративних прав розуміється прагнення суб’єкта корпоративних відносин до користування зазначеними майновими та/або організаційними правами, яке зумовлене його потребами і забезпечене правовими засобами їх охорони та захисту.

    6. Межі здійснення корпоративного  права – це способи, передбачені актами цивільного законодавства, правочином чи внутрішньокорпоративними актами, якими учасник може набути тих можливостей, що передбачені в юридичному закріпленні цих прав.

    7. Обмеження корпоративних прав  слід розглядати як механізм  локального регулювання, спрямований  на охорону корпоративних прав учасників, здатний за допомогою специфічних заборон, обов’язків чи дозволів впливати на звуження можливостей їх здійснення.

    8. Під зловживанням суб’єктивним  корпоративним правом розуміється  поведінка учасника корпоративних  відносин, наслідком якої є завдання шкоди іншим суб’єктам (суб’єкту) цих правовідносин. Зловживання може виражатися у різноманітних формах. Воно завжди пов’язане зі здійсненням корпоративного права. Проте права суб’єктів зазначених відносин можуть порушуватися і внаслідок бездіяльності учасника (засновника). Окрім того, під зловживанням можна також розуміти особливий тип цивільного правопорушення, що скоюється суб’єктом корпоративних відносин, яке пов’язане з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного загального типу поведінки суб’єкта.

    9. Корпоративний обов’язок визначено  як забезпечену корпоративним  законодавством чи внутрішніми  корпоративними актами міру належної  поведінки суб’єкта відповідних  правовідносин при набутті чи  реалізації ним корпоративних прав, встановлених цими нормами.

    10. Усі договори, предметом яких  є корпоративні права, повинні  укладатися виключно у письмовій  формі з їх нотаріальним посвідченням. При цьому, у правочинах доцільно  врегульовувати момент їх виникнення  із урахуванням специфіки набуття корпоративних прав.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література 

1. Конституція  України // Відомості Верховної  Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 

2. Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. – К. : Істина, 2005. – 720 с.

3. Цивільний  кодекс України: Офіц. видання.  – К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2004.

4. Сімейний кодекс  України: Офіц. видання. – К.: Концерн  «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

5. Закон України  «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 5, ст.35.

6. Закон України  «Про фермерське господарство»  від 19 червня 2003 року // Відомості  Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст.363.

7. Закон України  «Про господарські товариства»  від 19 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 49, ст.682.

8. Коссак В.М.  Особливості статусу малолітнього  і неповнолітнього учасників  цивільних правовідносин // Ювенальна  політика та ювенальна юстиція  в сучасній державі: Матеріали  Міжнародної наукової конференції 21-22 вересня 2007 р., Одеса / За заг. ред. проф. Ю.М.Оборотова ; Одеська національна юридична академія. – Одеса: Фенікс, 2007. – 436 с. 

9. Цивільний  кодекс України // Голос України,  № 45 - 46 від 12.03.2003 p.; № 47 - 48 від 13.03.2003 р. 

10. Господарський  кодекс України від 16.01.2003 р.  №436-ІV. 

11. Закон України  "Про оподаткування прибутку  підприємств" від 22.05.97 // Офіційний  вісник України. - 1997. - № 27. - Ст. 181. 

12. Закон України  "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991р. № 1576-XII. 

13. Господарське  право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна  та ін. - К.: МАУП, 2005. - 424с. - С.219. 

14. Господарське  право: Практикум / В. С. Щербина,  Г. В. Пронська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001. 

15. Кибенко Е.Р.  Корпоративное право. Учебное  пособие. - Х.: фирма "Эспада". - 1999. - 248с. 

16. О.Угриновська.  Особливості звернення стягнення  на корпоративні права боржника/http//lawyer.org.ua 
 
 

8.Саракун І. Б. Особливості купівлі-продажу корпоративних прав учасників господарських товариств / І. Б. Саракун // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 12. — С. 137–141.

9.Саракун І. Б. Поняття здійснення корпоративних прав: теоретичні аспекти / І. Б. Саракун // Приватне право і підприємництво: зб. наук. праць. Вип. 5 / редкол.: Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. — К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2006. — С. 33–38.

10.Саракун І. Б. Суб’єкти корпоративних правовідносин / І. Б. Саракун // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 3. — С. 16–20.

11.Саракун І. Б. Дивіденди акціонерного товариства: погляд на сучасні проблеми та перспективи їх правового врегулювання / І. Б. Саракун // Приватне право і підприємництво: зб. наук. праць. Вип. 4 / редкол.: Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. — К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2005. — С. 62–66.

12.Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти) / [за заг. ред. В. В. Луця]. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. — 320 с. (c.c.5–24, 41–54 Розділу 1; c.c.104–218 Розділи 2–3).

13.Саракун І. Б. Зловживання корпоративним правом / І. Б. Саракун // Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин: матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 19–20 жовтня 2007 р., м. Івано-Франківськ. – м. Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С. 122–127.