Підстави та процедура проведення ліквідаційної процедури в разі визнання боржника банкрутом

а) приватного підприємства;

б) акціонерного товариства;

в) казенного підприємства;

г) товариства з додатковою відповідальністю;

д) повного товариства;

е) комунального підприємства;

є) командитного товариства;

ж) товариства з обмеженою  відповідальністю.  

      Мінімальний розмір статутного фонду встановлено Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII для

   акціонерного  товариства ( АТ )  і товариства з обмеженою відповідальністю. (ТзОВ ) 

   Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

   Загальна  номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. ( Частина четверта статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3709-12 від 16.12.93 ) 

   Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

   У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

(частина перша статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 16.12.93 р. N 3709-XII, від 05.05.99 р. N 622-XIV) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  3. Дати правову характеристику  договору поставки  і скласти відповідний  договір між ЗАТ  «Лугань» і СНУ  ім. В.Даля. Необхідні дані доповнити самостійно.

     Найдоцільнішою  правовою формою регулювання господарських  відносин з постачання продукцією і  товарами є договір поставки. Договір - це основний документ, що визначає права  та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.

     Договір поставки - це договір, за яким постачальник (підприємець) зобов'язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.

     В умовах переходу України до ринкової економіки договір поставки набув  однак різновиду договору купівлі-продажу. При цьому підприємці  на власний  розсуд вирішують, за якою правовою формою відчужувати товар (за договором купівлі-продажу чи договором поставки), враховуючи характер і зміст такого відчуження.

     Порівняно з традиційним договором купівлі-продажу  договір поставки має певні особливості, а саме:

1) між моментом  укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу;

2) в момент  укладення договору товар у  постачальника, як правило, відсутній,  тобто угода укладається під  майбутній товар;

3) предметом  поставки не може бути нерухоме  майно;

4) предметом  поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення;

5) сторонами  в договорі поставки є юридичні  особи (переважно суб'єкти під-приємства) і громадяни-підприємці.

     Сторонами цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Підприємництво - це самостійна ініціатива. систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, викона-ння робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: грома-дяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієз-датності; юридичні особи усіх форм власності.

     З вище вказаного можна зазначити, що предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

     Договір поставки двосторонній, бо права і  обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

     Регулювання договірних відносин з поставок продукції  здійснюється в різних формах. Видаючи  закони та інші нормативні акти, держава  здійснює нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє між-державна Угода від 20 березня 1992 року "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав". Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (назалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними еконо-мічними зв'язками.

     Разом з тим Кабінет Міністрів України  затвердив Тимчасове положення  з питань кооперованих поставок продукції  виробничо-технічного призначення  (1993 року), але воно має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між суб'єк-тами господарської діяльності на внутрішньому ринку України з кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених за технічною доку-ментацією споживача (замовника), технічними умовами та стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.

     Поставка  продукції за виробничою кооперацією - це поставка сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, компл-ектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що взаємо-пов'язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції.

     Проставки продукції за державними замовленнями (контрактами) здій-снюються відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року "Про поставки продукції для державних потреб".

     Відносини щодо поставок регулюються також  Цивільним Кодексом України. До поставки можуть застосовуватися і відповідні правила купівлі-продажу.

     Договір поставки як угода між організаціями  укладається у письмовій формі  і оформляється як шляхом складання  одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними  стороною, яка їх надсилає. У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. Положення про поставки підтверджують загальну вимогу закону щодо пись-мової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення договірних відносин:

     а) складання одного документа, що підписується сторонами;

     б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання;

     в) обмін телеграмами, телефонограмами, радіограмами або повідомлення за допомогою факсу.

     Порядок і строки укладення договору поставки залежать від форми дого-вірних відносин, обраної учасниками. При укладенні договорів застосовують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного договору сторони можуть використовувати договори, що розробляються і рекомендуються для приско-рення і спрощення договірної роботи на підприємствах.

     Поставки  за актами прикріплення покупців до постачальників мають плановий характер, хоча покупець і постачальник (за наявності певних умов) можуть відмовитися від укладення договору.

     Одержавши повідомлення про прикріплення, покупець у 20-денний строк надсилає постачальнику  замовлення-специфікацію із зазначенням  усіх умов, необхідних для поставки товару. Постачальник протягом 20 днів після одержа-ння замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття замовлення або надсилає свій проект договору.

     Проект  письмового договору у двох примірниках  надсилається поста-чальником покупцеві і в тому разі, коли від останнього не надійшло замовлення на поставку. Для цього постачальникові дається 20-денний строк з моменту одержання повідомлення  про прикріплення. Договір підписується керівником суб'єкта господарювання або уповноваженими ним особами, скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації кожна із сторін повинна мати докази, які підтверджують поправлення (передачу) іншій стороні відпо-відних пропозицій та одержання відповіді на них.

     Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його і один примірник  повертає другій стороні. Якщо в неї  є заперечення щодо пода-ного проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що в обов'язковому порядку робиться застереження в договорі. У разі відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.

     Одержавши договір з протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний строк розглядає  ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним пропозиції покупця, в неприйняті умови в цей же самий строк передає органові, що вирішує господарські спори за місцем знаходження постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то договір вступає в силу в редакції сторони, яка склала протокол розбіжностей.

     Договір поставки може виконувати роль основного  документа, що визна-чає права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки.

     Відповідно  до статті 153 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними умовами договору поставки є: кількість, номен-клатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності таких істотних умов у договорі, договір поставки вважається неукладеним.

     Умови про комплектність і порядок  розрахунків вважаються істотними, якщо на цьому наполягає одна зі сторін або коли це випливає з змісту поставки.

     При укладенні довгострокового договору зазначені вище умови погоджу-ються на перший рік поставки. На наступні роки вони повинні бути погоджені не пізніше як за 45 днів до початку періоду поставки.

     Однією  з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням. є умова щодо якості продукції. За якістю продукція і товари повинні відповідати стандартам, технічним умовам, еталонам, зразкам або умовам договору. Якість за договором поставки - це сукупність властивостей і характеристик, які відоб-ражають рівень новизни, надійність, довговічність. економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.

     Декретом  Кабінету Міністрів України визначено, що нормативні вимоги щодо якості встановлюються такими видами нормативних документів із стандартизації:

а) державними стандартами  України

б) галузевими стандартами;

в) стандартами  науково-технічних та інженерних товариств  і спілок;

г) технічними умовами;

д) стандартами  підприємств.

     У договорі на поставку продукції потрібно зазначити посилання на нор-мативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде постав-лятися продукція.

     За  статтею 250 ЦК України гарантійний  строк - це передбачений стандар-том, технічними умовами або договором більш тривалий, порівняно із загаль-ними строками якості перевірки строк для виявлення покупцем недоліків пос-тавленої продукції.

     Характеристика  предмету договору поставки іноді пов'язана  з визначе-нням комплектності продукції. Дотримання умови про комплектність поставки має надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального вико-ристання машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих потужностей, бо поставлений без якихось складових частин агрегат осідає у споживача мертвим вантажем.