Підстави та процедура проведення ліквідаційної процедури в разі визнання боржника банкрутом

План

Завдання  №15

  1. Підстави та процедура проведення ліквідаційної процедури в разі визнання боржника банкрутом.

  2. Для яких господарських організацій законом встановлено мінімальний розмір статутного фонду?

а) приватного підприємства;

б) акціонерного товариства;

в) казенного  підприємства;

г) товариства з додатковою відповідальністю;

д) повного  товариства;

е) комунального підприємства;

є) командитного товариства;

ж) товариства з обмеженою відповідальністю.

  3. Дати  правову характеристику договору поставки і скласти відповідний договір між ЗАТ «Лугань» і СНУ ім. В.Даля. Необхідні дані доповнити самостійно.

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Підстави та процедура проведення ліквідаційної процедури в разі визнання боржника банкрутом.

   Банкрутство — встановлена господарським судом неспроможність борж-ника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів він здатний лише через застосування ліквідаційної процедури.

   Суб'єктами банкрутства можуть бути боржники, неплатоспроможність яких виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

   Боржник — це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний вико-нати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

   Умови і порядок визнання боржників  — суб'єктів підприємницької  діяль-ності банкрутами, порядок здійснення процедури банкрутства, задоволення претензій кредиторів визначаються Законом України "Про банкрутство"[10] зі змінами, внесеними Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб — підприємств, що є об'єк-тами права державної власності, які не підлягають приватизації. Вони не засто-совуються до юридичних осіб — казенних підприємств, підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, в особливих випадках.

     В умовах ринкової економіки банкрутство підприємств є звичайним явищем.

   У разі потреби прийняття відповідним  органом рішення про оголошення підприємства банкрутом здійснюється поглиблений аналіз його фінансового  стану з метою визначення платоспроможності  поточної і загальної ліквідності, забезпеченості власними коштами тощо.

   Якщо  фінансовий стан підприємства незадовільний, воно вважається непла-тоспроможним і може бути оголошене банкрутом.

   Питання про визнання підприємства банкрутом  вирішується господарським судом  за місцезнаходженням боржника. Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява до господарського суду будь-якого кредитора або боржника.

   Боржник звертається до господарського суду в разі його фінансової неспро-можності або її загрози.

   За  наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, боржник по-дає заяву до господарського суду разом з планом санації підприємства.

   У разі прийняття заяви про порушення  справи про банкрутство суддя  не пізніше як на п'ятий день з моменту  її надходження виносить ухвалу про  порушення провадження у справі про банкрутство і направляє її сторонам та державному органу з питань банкрутства.

   В ухвалі наводяться такі відомості:

   • про прийняття заяви до розгляду;

   • про введення процедури розпорядження  майном боржника;

   • про призначення розпорядника майном;

   • дата проведення підготовчого засідання  суду;

   • проведення мораторію на задоволення  вимог кредиторів;

   • обсяг вимог кредиторів;

   • дата засідання суду, де буде винесено ухвалу про визнання боржника банкрутом  і відкриття ліквідаційної процедури.

   З метою забезпечення майнових інтересів  кредиторів ухвалою суду призна-чається розпорядник майна, який має право:

   • скликати збори кредиторів і брати участь з правом дорадчого голосу;

   • аналізувати фінансовий стан боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи фінансового оздоровлення боржника;

   • отримувати винагороду згідно із законом;

   • залучати для виконання повноважень  спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника.

   Розпорядник майна має такі обов'язки:

   • розглядати копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;

   • вести реєстр вимог кредиторів у  встановленому порядку;

   • вживати заходів захисту майна  боржника;

   • аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника;

   • виявляти ознаки фіктивного банкрутства;

   • подавати до господарського суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

   Повноваження  господарського керуючого як розпорядника майна припи-няються з дня затвердження господарським судом мирової угоди або призна-чення керуючого санацією чи ліквідатора.

   Після призначення розпорядника майна  органи управління боржника не мають  права:

   • приймати рішення про реорганізацію  і ліквідацію боржника;

   • створювати юридичних осіб та філії;

   • виплачувати дивіденди та проводити емісію цінних паперів;

   • виходити зі складу учасників боржника юридичної особи;

   • купувати у акціонерів раніше випущені акції боржника.

     Розпорядник майна протягом 10 днів  після винесення господарським  судом ухвали про визначення обсягу вимог кредиторів повідомляє останніх про час і місце проведення зборів кредиторів.

   До  компетенції зборів кредиторів входять:

   • вибори членів комітету кредиторів;

   • визначення кількісного складу комітету кредиторів, його повноважень та інші питання.

   До  компетенції комітету кредиторів входять:

   • вибори голови комітету та скликання  зборів кредиторів;

   • підготовка та укладення мирової  угоди;

   • внесення пропозицій до господарського суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

   • звернення до господарського суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

   • звернення до господарського суду з  клопотанням про відкриття процедури  санації, визнання боржника банкрутом, припинення повноважень господар-ського керуючого санацією та призначення нового.

   Рішення зборів (комітету) приймається більшістю  голосів. Виходячи із законодавства господарський суд приймає ухвалу про визнання боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, а також призначає ліквідатора.

   Згідно  із Законом України "Про банкрутство" [10] ліквідація — це припи-нення діяльності підприємства, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

   Крім  суду та господарського суду рішення  про ліквідацію підприємства можуть приймати:

   • власник (власники) або орган, уповноважений  створювати підприємство, а щодо господарських  товариств — вищий орган товариства;

   • власник (власники) за участю трудового  колективу або органу, уповнова-женого створювати таке підприємство.

   Підставами  для ліквідації підприємств можуть бути:

   • завершення строку, на який воно створювалося, або досягнення мети, поставленої  при його створенні;

   • рішення власника, органу, уповноваженого створювати підприємство;

   • рішення суду або господарського суду про визнання недійсними установ-чих документів і рішення про створення підприємства;

   • рішення господарського суду про  визнання підприємства банкрутом;

   • рішення суду про заборону діяльності підприємства;

   • рішення суду або господарського суду про скасування державної реєст-рації підприємства з різних причин;

   • інші передбачені законодавством України  підстави.

   Власник, суд, господарський суд або орган, уповноважений створювати підприємство, що прийняв рішення про його ліквідацію, встановлює порядок і строки ліквідації підприємства.

   У разі визнання підприємства банкрутом  воно ліквідується відповідно до ліквідаційної  процедури, визначеної Законом України "Про відновлення плато-спроможності боржника і визнання його банкрутом".

   Визнання  боржника банкрутом і відкриття  ліквідаційної процедури здійс-нюються в таких випадках:

   • неподання боржника до господарського суду плану санації протягом шести  місяців після винесення ухвали про його санацію;

   • звернення за рішенням зборів кредиторів (після розгляду звіту керуючого  санацією) до господарського суду з  клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної  процедури;

   • неприйняття за результатами розгляду звіту керуючого санацією жодного з можливих рішень (передбачених п. 5 ст. 21 Закону України "Про банкрут-ство") або неподання такого звіту до господарського суду протягом 15 днів з дня завершення санації;

   • виникнення підстав для дострокового припинення санації;

   • відмови господарського суду у затвердженні звіту керуючого санацією;

   • неподання до господарського суду звіту  керуючого санацією у встанов-лений строк;

   • нездійснення розрахунків з кредиторами  в строки, встановлені за клопота-нням комітету кредиторів господарським судом як остаточні для розрахунків боржника з кредиторами;

   • звернення до господарського суду ліквідатора (ліквідаційної комісії) під-приємства-боржника, стосовно якого вже прийнято рішення про ліквідацію і майна якого недостатньо для задоволення вимог кредиторів, із заявою про порушення справи про банкрутство такого підприємства.

   Для ліквідаційної процедури відповідно до Закону України "Про банкрут-ство" встановлено конкретний строк, що не може перевищувати 12 місяців. Разом з тим цей строк не є остаточним, і господарський суд може продовжити його на 6 місяців, якщо інше не передбачене законодавством.

   В ухвалі про визнання боржника банкрутом  господарський суд відкриває  ліквідаційну процедуру, а також  призначає ліквідатора.

   Так, відповідно до ст. 23 Закону України "Про  банкрутство" з дня прийня-ття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і від-криття ліквідаційної процедури діє таке:

   • підприємницька діяльність банкрута припиняється після завершення тех-нологічного циклу виготовлення продукції в разі можливості її продажу;

   • строк виконання всіх грошових зобов'язань  банкрута і зобов'язань зі спла-ти податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;