Анализ банковской деятельности

Об’єктами аналізу є  окремі явища і процеси, що складають  разом комерційну діяльність кожного  окремого банку та їхніх груп (за територіальною, функціональною чи будь-якою іншою ознакою). Всі об’єкти аналізу  відображаються у показниках.

Основним напрямком  аналізу для банку, його учасників  та клієнтів є аналіз його фінансово-господарської діяльності, а саме: аналіз банківських операцій – активних, пасивних, комісійно-посередницьких і власних.

Дослідження слід почати з пасивних операцій, що характеризують джерела коштів і природу фінансових зв^’язків банку, оскільки саме пасиви великою мірою визначають умови, форми і напрямки використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів[24].

Не менш важливим є  й аналіз напрямків використання ресурсів банку: на які цілі, у якому обсязі і кому вони надаються.

Аналіз фінансових результатів містить у собі аналіз банківських доходів і їхніх складових, видатків і складових елементів прибутку.

Аналіз фінансової стійкості – одна з вирішальних умов його існування й активної кредитно-розрахункової діяльності. Тому при аналізі фінансового стану банку необхідно:

• охарактеризувати стан коштів банку;
• проаналізувати фінансовий стан із погляду короткострокової перспективи (ліквідність банку);
• дати оцінку міцності і платоспроможності банку;
• вивчити ступінь ризику активів банку.

Аналіз даних  синтетичного обліку містить в собі аналіз:

• банківського балансу і позабалансових статей;
• оборотно-сальдової відомості;
• звітів про фінансові результати;
• касових, бухгалтерських і операційних журналів та інших реєстрів синтетичного обліку;
• інших відомостей та зведених форм звітності.

Аналіз даних  аналітичного обліку містить в собі аналіз усіх первинних документів банку. Основними реєстрами аналітичного обліку є:

• особові рахунки;
• картки;
• примірники документів.

Аналіз дотримання нормативно-правової бази являє собою централізоване управління і регулювання діяльності комерційного банку з боку центрального банку і фінансових органів (органів податкової інспекції). При цьому можуть використовуватися як прямі (організаційні), так і непрямі (економічні) методи впливу.

Організаційні – прямі обмеження, ліміти або заборони центрального банку щодо кількісних і якісних параметрів діяльності комерційного банку.

Економічні – методи, використання яких справляє непрямий вплив на діяльність комерційних банків (стимулювання й обмеження).

Існує три основних групи  економічних методів:

• податкові;
• нормативні – нормативи, відрахування та коефіцієнти;
• коригувальні – можливість центрального банку шляхом своїх операцій справляти стимулюючий або обмежувальний вплив на комерційні банки, залежно від ситуації.

 Основні методи й прийоми,  що використовуються в аналітичній  роботі  банку

Метод банківського аналізу – це спосіб системного комплексного вивчення, вимірювання та узагальнення діяльності банку, здійснюваний шляхом її опрацювання спеціальними прийомами. Його характерними рисами є:

1. Всі явища і процеси слід вивчати в неперервному русі, змінах та розвитку (в динаміці). Звідси випливає необхідність постійних порівнянь. Цим забезпечується якісна оцінка діяльності банку.
2. Будь-який процес або явище слід розглядати як єдність і боротьбу протилежностей, що зумовлюють перехід діяльності банку з одного стану в інший.
3. Вивчення банківської діяльності має проводиться з урахуванням усіх зв^,язків і залежностей, оскільки жодне явище не може бути до кінця зрозумілим, якщо його взяти ізольовано. Чим детальніше досліджуються взаємозв^,язки, тим точніші результати аналізу. Причому особливу вагу мають причинні зв^’язки, тобто наявність одних явищ, які неминуче породжують інші явища.
4. Важлива методологічна особливість банківського аналізу – не тільки встановлення причинних зв^’язків і залежностей, але й вимірювання ступеня їхнього впливу, що робить аналіз точним, а його висновки – обґрунтованими [35].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ 

2.1. Аналіз пасивів  АКБ «Мрія» 

Основою для аналізу  діяльності банку є балансовий звіт.

Форма балансу допомагає  зосереджувати увагу на типах  активів і пасивів.

Основними видами аналізу  балансу банку є аналіз структури, який дає можливість оцінити зміни  структури активів і пасивів  протягом певного часу, і коефіцієнтний  аналіз, який оцінює якісні характеристики активів і пасивів і проводиться  з використанням таких коефіцієнтів:

Коефіцієнт  ліквідних активів. Це коефіцієнт визначення ліквідності, який обчислюється шляхом додавання міжбанківських активів до готівкових і прирівняних до них коштів мінус міжбанківські пасиви і кредити від центрального банку. Цей коефіцієнт може також розраховуватися як відсоток від загальних (або робочих) активів.

Коефіцієнт  співвідношення кредитів і депозитів. Цей коефіцієнт визначається як відношення суми всіх активів із нормальним ризиком (дисконти, кредити й авізо) до основних депозитів (включаючи депозити до запитання, строкові й ощадні депозити, за винятком короткострокових і довгострокових позик грошового ринку). Це співвідношення характеризує здатність банку  залучати депозити для підтримання своїх кредитних операцій і його можливості надавати в кредит ці депозити. Високе значення цього коефіцієнта традиційно асоціюється з підвищеним ризиком, оскільки свідчить про слабшу ліквідність (і зазнавання впливу з боку дій кредиторів), негативні економічні умови або наслідки відпливу депозитів.

Значення цього коефіцієнта  багато в чому залежить від ступеня  розвитку країни, але 70-80% залежить від  співвідношення між ліквідністю  і дохідністю. Якщо у всій банківській  фінансовій системі цей показник перевищує 100%, тоді в будь-якій галузі можуть виникати структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій або стабілізаційному кредитуванні.

При цьому забезпеченні кредити повинні бути покриті  за рахунок відповідних резервів, які, у свою чергу, повинні мати форму забезпечення під збитки по кредитах. Таким чином, обсяг кредитів, які беруться для розрахунку цього коефіцієнта, зменшуються на суму сформованого резерву під збитки по кредитах.

Коефіцієнт  достатності капіталу. Цей коефіцієнт відображає відношення капіталу до загальних активів. І капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних резервів під збитки по кредитах і нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів і вкладників банку від непередбачених збитків, які можуть спіткати банк у процесі його діяльності. Отже, цей коефіцієнт показує, наскільки банк протистоїть економічним труднощам. Цей коефіцієнт має розглядатися органами нагляду й аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку.

Коефіцієнт співвідношення дохідних активів до загальних активів. Дохідні активи складаються з підпроцентних депозитів, розміщених цінних паперів, кредитів, авізо та ін. Цей коефіцієнт відображає, наскільки продуктивно банк використовує свої активи. Проте деяке “непродуктивне” використання активів є цілком нормальним, бо в той час як приміщення й обладнання не можуть прямо давати прибуток, активи необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги, які стосуються резервування,  можуть призвести до того, що банк не матиме можливості використати деякі види активів. Слід зазначити, що цей коефіцієнт не визначає ефективності використання активів.

Співвідношення  резервів під збитки по позиках / кредитах і загальних позик. Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик і покриття безнадійних боргів.

Загалом коефіцієнти  для аналізу балансу комерційного банку наведені нижче в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Коефіцієнти для  аналізу балансу комерційного банку

 

Показники

Ліквідні активи

Робочі активи

Загальні активи

Коефіцієнт  співвідношення ліквідних і робочих  активів (%)

Коефіцієнт  співвідношення ліквідних і загальних  активів (%)

Кредити і лізінг клієнтам

Депозити клієнтів

Коефіцієнт  кредитів до депозитів (%)

Активи, систематизовані за ризиками

Відкоригований  капітал

Коефіцієнт  достатності капіталу (%)

 

2.2. Аналіз активів  АКБ «Мрія»

Схема звіту про доходи і видатки виглядає так (див. Табл. 2.2).

Статті в звіті розміщуються за ступенем важливості. Основними  засобами оцінки доходів і видатків комерційного банку є структурний аналіз, аналіз динаміки доходів і видатків, враховуючи окремі їхні види, розрахунок фінансових коефіцієнтів, які характеризують відносний рівень доходів і видатків. Сукупність прийомів дозволяє дати кількісну і якісну оцінку доходів і видатків банку.

Метою структурного аналізу  доходів банку є виявлення  основних їхніх видів для оцінки стабільності джерел доходу і збереження їх у майбутньому. Аналіз провадиться  на підставі фактичних даних за попередні  роки. У зарубіжній практиці розглядається період тривалістю мінімум три роки.

Аналіз структури ґрунтується  на процентних значеннях кожного  ряду таблиці. Зміни відносних показників окремих статей показують зміни  питомої ваги доходів чи видатків від окремих операцій банку. Наприклад, підвищена залежність доходу від комісії може свідчити  про проблеми банку, які стосуються основних надходжень від процентної різниці, і про те, що керівництво, можливо, намагається підвищити дохід від плати за послуги шляхом надання нетрадиційних послуг.

Таблиця 2.2.

Схема звіту  про доходи та видатки

	Доходи
	Процентні доходи
	Процентні доходи від коштів, розміщених в НБУ
	Процентні доходи коштів, розміщених у банківському секторі
1	Процентні доходи від кредитування клієнтів
	Процентні доходи від цінних паперів
	Інші процентні  доходи
	Комісійні доходи
	Комісійні доходи від операцій з банками
2	Комісійні доходи від операцій з клієнтами
	Інші комісійні  доходи
	Прибуток (збиток) від торговельних операцій
3	Прибуток (збиток) від торгівлі цінними паперами на продаж
	Прибуток (збиток) від торгівлі іноземною валютою
	Інші банківські операційні доходи
4	Дивідендний дохід
	Штрафи, отримані по господарських операціях
	Інші небанківські операційні доходи
5	Доходи від  продажу основних коштів
	Штрафи, отримані по господарських операціях
6	Зменшення резервів по заборгованості
7	Непередбачені доходи

 

Для оцінки стабільності доходи поділяються на дві групи. До першої групи належать операційні доходи – процентний дохід і безпроцентний дохід у вигляді комісій за банківські послуги, які за природою є стабільними. Доходи від операцій на ринку, тобто доходи спекулятивного характеру, а також доходи від переоцінки активів та неординарні, що мають разовий характер, є нестабільними, Небажано. Щоб ця друга група надходжень коштів визначала величину і темпи зростання загального доходу банку.

 

Продовження Табл. 2.2.

	Видатки
	Процентні виплати
	Процентні виплати  на кошти, отримані від НБУ
	Процентні виплати  на кошти, отримані від інших банків
1	Процентні виплати  на кошти клієнтів банку
	Процентні виплати  на цінні папери власного боргу
	Інші процентні  витрати
	Комісійні витрати
	Комісійні витрати  на операції з банками
2	Комісійні витрати  на операції з клієнтами
	Інші комісійні витрати
	Інші банківські операційні витрати
3	Штрафи, виплачені  по банківських операціях
	Інші небанківські операційні витрати
	Витрати на утримання  персоналу
4	Сплата податків (крім податку на прибуток)
	Витрати на утримання основних коштів
	Інші експлуатаційні витрати
5	Інші небанківські операційні витрати
6	Відрахування  в резерви
7	Непередбачені витрати
8	Прибуток (збиток) до оподаткування
9	Податок на прибуток
10	Чистий прибуток (збиток)